Рік скандалів і репутаційних втрат – яким був 2021 рік в українській політиці

Рік, що минає, став дуже насиченим для українського політикуму, і хоча він не приніс якогось якісного прориву у політичній дійсності України, все одно запам'ятається. Причина цього – численні скандали, до яких залучені представники влади. "Коментарі" вирішили згадати, які скандали стали найзнаковішими для вітчизняного політикуму у 2021 році.

Битва за Чауса. Фото: Главком

Скандальні санкції РНБО

Рік, що минає, став справжнім "бенефісом" Ради Національної безпеки й оборони України, який перетворився у руках президента Володимира Зеленського на інструмент внутрішньополітичної боротьби.

У всякому разі, так оглядачі розцінили введення у лютому санкцій проти лідера "Опозиційної платформи – За життя" Віктора Медведчука, політсила якого, за даними агентства "Рейтинг", лідирувала серед електоральних уподобань українців.

Втім, особливого скандалу від санкцій щодо одіозного проросійського політика і кума президента РФ Володимира Путіна Віктора Медведчука тоді не було, тим паче, що у травні та жовтні він отримав підозри у державній зраді.

Санкційний механізм РНБО надалі продовжив активно застосовуватися до різних фізичних осіб і компаній, як вітчизняних, так і закордонних.

Скандал вибухнув у жовтні, коли з'ясувалося, що список "злодіїв у законі" та "кримінальних авторитетів", прийнятий РНБО у травні, сповнений помилок. За даними ЗМІ, із понад 660 прізвищ 108 виявилися внесеними з численними помилками.

Втім, секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що помилки були допущені ненавмисно у транслітерації прізвищ, тим більше, що багато з них були уродженцями Кавказу, щодо одного санкції було знято, ще по дев'ятьох призначили перевірку.

Цікаво, що пізніше голова парламентської фракції "Слуги народу" Давид Арахамія заявив, що помилки не були випадковими та за них платили від 100 до 300 тисяч доларів. При цьому перший заступник міністра внутрішніх справ Євген Єнін цю заяву спростував, і жодного розвитку ця заява не отримала.

Як би не було, скандал багато у чому підірвав довіру до інституту санкцій РНБО із боку суспільства.

Битва за Чауса

Навесні 2021 року виникла детективна історія навколо екссудді Дніпровського райсуду Києва Миколи Чауса, який після звинувачення в отриманні хабаря у 150 тисяч доларів у 2016 році втік до Молдови. У квітні 2021 року його викрали у Молдові, у чому звинуватили співробітників українських спецслужб.

У травні Чаус записав відеозвернення, у якому заявив, що з ним все гаразд, правда, де він знаходиться, не уточнював. Нарешті, у липні екссуддя в одній спідній білизні опинився на Вінниччині, звідки був доставлений співробітниками СБУ до столиці.

Це перевезення викликало справжній екшн, під час якого співробітники НАБУ, які розслідували справу судді, намагалися його перехопити у СБУ, проте останні не посоромилися втікати від колег та блокувати їхнє авто.

На думку експертів, суддя був потрібен Офісу президента, щоб виступити обвинувачем для незручних оточенню президента Володимира Зеленського осіб. Щоправда, з того часу цей скандал зовсім "пішов у тінь".

Закон проти олігархів і звільнення Дмитра Разумкова

Знаковим став жовтень для іншого скандалу – відставки спікера ВР України Дмитра Разумкова та явний сигнал про неміцність фракції "Слуга народу".

На думку оглядачів, "каменем спотикання" став законопроєкт про олігархів, який Разумков хоч і підтримував, але спочатку обережно критикував. У вересні ця критика стала помітнішою і висловилася у надсиланні законопроєкту після першого читання до Венеціанської комісії, що могло затягнути його ухвалення на кілька місяців.

До того таємний конфлікт вилився у публічну площину і Дмитра Разумкова спочатку було відсторонено від ведення засідань парламенту, а 7 жовтня відправлено у відставку з посади спікера 284 голосами нардепів.

З того часу нардеп перетворився на активного критика влади, а соціологи відводять йому місце у топ-5 кандидатів на майбутніх президентських виборах, правда поки що цей рейтинг дещо знизився, але експерти прогнозують йому непогане політичне майбутнє.

Pandora Papers: офшори президента

Втім, жовтень запам'ятався і тим, що перший серйозний удар по репутації отримав особисто президент Володимир Зеленський.

Журналістське розслідування документів різних офшорних юрисдикцій призвело до оголошення фактів наявності офшорних компаній у 35 нинішніх і колишніх світових лідерів, серед яких був і президент України.

Йшлося про компанію Maltex із Британських Віргінських островів, 25% якої належали Володимиру Зеленському та були продані ним за місяць до перемоги на президентських виборах у 2019 році його найближчому помічнику Сергію Шефіру.

Останнє до певної міри вдарило по президенту, оскільки, як і його основний опонент – експрезидент Петро Порошенко, сам Зеленський, як виявилося, вважав за краще не сплачувати всі податки в Україні. Проте загалом його електоральний ефект, на думку співрозмовників порталу "Коментарі", був незначним.

Вагнергейт – зрадники поруч із президентом

Наступний удар і скандал президент отримав вже у листопаді, коли 17 числа розслідувальна група Bellingcat випустила фільм про провал спецоперації з упіймання 33 бійців ПВК Вагнера, яких СБУ намагалося заманити в Україну та затримати.

Ключовою стала заява екскерівника ГУР України Василя Бурби, що операцію було припинено за усним наказом голови Офісу президента України Андрія Єрмака. Це викликало обурення та звинувачення у державній зраді.

Проігнорувати подібну заяву президент не зміг і провів пресмарафон, під час якого присвятив чимало часу для висловлювання своєї позиції з цього питання.

Також було створено тимчасову слідчу комісію ВР за цим фактом, щоправда, її звіт парламентарі оцінили дуже неоднозначно.

Олександр Гогілашвілі та Марія Левченко – хамство та зрада

Ще одним гучним скандалом стало хамство тепер уже колишнього заступника міністра внутрішніх справ України Олександра Гогілашвілі. Чиновник влаштував суперечку з правоохоронцями на блокпосту у зоні ООС біля Краматорська, обурений тим, що його не впізнали. Швидко з'ясувалося, що це не перший приклад такого скандалу із поліцією.

Згодом події стали наростати – український чиновник виявився громадянином РФ, до того ж там раніше був судимий за шахрайство.

У скандал втрутився президент і зажадав покарати чиновника, що й було зроблено вже через два дні після скандалу – Гогілашвілі було звільнено.

Однак це тільки сприяло розгорянню скандалу – швидко з'ясувалося, що своєму призначенню у МВС чиновник, швидше за все, був зобов'язаний дружині Марії Левченко, яка була близькою помічницею Володимира Зеленського, почала працювати з ним ще за часів "Кварталу-95" і про яку він говорив як про свою помічницю у 2020 році.

За даними ЗМІ, вона була присутньою на важливих державних нарадах, у тому числі стосовно операції щодо бойовиків ПВК Вагнера, і могла виявитися тим каналом, яким "витекла" інформація до спецслужб РФ.

Приблизно через 10 днів вже інший представник влади – народний депутат України від СН Микола Галушко, який працює у Комітеті ВР з правоохоронної діяльності та сам є колишнім міліціонером, обізвав копів "дебілами". Щоправда, сам інцидент стався ще у 2020 році, але був оприлюднений лише у грудні 2021 року.

Зрозуміло, це неповний перелік політичних скандалів в Україні у 2009 році, але, мабуть, саме скандали, пов'язані з державною зрадою, стали найбільш характерними.

В офіційному та неофіційному "списку підозрюваних" опинилися лідер партії "ОПЗЖ" Віктор Медведчук, заступник міністра Олександр Гогілашвілі, помічниця президента Марія Левченко, голова ОП Андрій Єрмак, а 20 грудня їх ряди поповнив експрезидент України Петро Порошенко.

Раніше інтернет-видання "Коментарі" повідомляло, що керівник Київської прокуратури Марія Вдовиченко користується будинками та машинами інших людей.