Головна Новини Політика зовнішня політика Вторгнення Росії в Україну: чи справді Захід нагнітає ситуацію і для чого
commentss НОВИНИ Всі новини

Вторгнення Росії в Україну: чи справді Захід нагнітає ситуацію і для чого

Президент України Володимир Зеленський вважає, що меседжі західних лідерів про швидкий початок широкомасштабних бойових дій завдають шкоди українській економіці

30 січня 2022, 17:05 comments1254
Поділіться публікацією:

Американський телеканал CNN запевняє, що між президентом України Володимиром Зеленським та адміністрацією президента США Джо Байдена зростає напруженість через розбіжності щодо загрози нападу на Україну з боку Росії.

Вторгнення Росії в Україну: чи справді Захід нагнітає ситуацію і для чого

Вторгнення РФ в Україну - Колаж "Коментарі"/Д.Романюк

Заступник міністра оборони Ганна Маляр у суботу заявила, що повідомлення ЗМІ про те, що Росія стягує до кордону з Україною запаси крові та медобладнання, не відповідає дійсності та є елементом інформаційно-психологічної війни.

Washington Post із "посиланням на джерела" повідомляє, ніби українська розвідка вивезла з Києва на захід країни секретну документацію та обладнання.

Посольство США у Києві знову рекомендує своїм співгромадянам покинути Україну.

Що відбувається та чому? Чи немає відчуття, що тиск, застереження, а то й відверто панічні статті та заяви – штучні? Хто і яку мету переслідує? Щоб розібратися у цих питаннях, видання "Коментарі" звернулося до експертів.

Після низки заяв західних політиків про неготовність підтримувати Україну у разі військового конфлікту з РФ, Київ змушений був поставити питання про зниження градуса напруження

Соціолог, експерт з комунікацій, керівник дослідницьких проектів Центру соціального інжинірингу "РАНД" ("Розпізнавання та аналіз несистемних дій") Дмитро Громаков пояснює:

"По суті, цілі накрутки напруги були зрозумілі до того моменту, як Україна зіткнулася з економічними наслідками та неготовністю Західних країн превентивно вводити санкції або давати нам конкретні гарантії безпеки (чіткі терміни вступу до НАТО, підвищення статусу відносин до "Союзника НАТО" як Японія чи Ізраїль) ), змушуючи цим РФ до деескалації. Після низки заяв західних політиків про неготовність підтримувати Україну у разі військового конфлікту з РФ, Київ змушений був поставити питання про зниження градуса напруження. З одного боку, задля збереження економічних показників. З іншого боку, на Банковій усвідомили, що Україна стає розмінною монетою у грі США за консолідацію Європи та перетяжки з Китаєм за Росію".

Експерт не думає, що розмова Зеленського з Байденом була такою критичною, як її намагаються представити у ЗМІ.

"Судячи з прес-конференції Зеленського, він як глава держави виконав свою роботу, позначив Байдену, ризики та загрози для України. Вийшло досить екстравагантно. Але не думаю, що критично для українсько-американських стосунків. Білий дім чудово розуміє, що ця реакція Києва була неминуча – і сценарно до неї був готовий. Як би там не було, але партія підходить до завершення", – упевнений Дмитро Громаков.

На його думку, остаточні висновки ще рано робити, а ось проміжні підсумки підбити можна.

1. Мета Банкової була, як мінімум, отримати ПДЧ у НАТО. Хоча її не досягнуто, але зроблено серйозний крок. Київ показав, що здатний до подальшої командної гри із Заходом, якщо його інтереси будуть враховані.

"У майбутньому є надія, що розмова про гарантії безпеки перетече до Будапештського формату, в рамках консультацій щодо якого Київ може сміливо поставити питання щодо гарантій безпеки для України в будь-якій формі співпраці з НАТО чи союзництва з підписантами. І хоча сьогодні єдності Альянсу вистачило лише на жорстку відповідь Росії щодо "відкритих дверей" для України та вимоги піти з Криму, ОРДЛО, Грузії та Молдови, але це вже позиція готовності відстоювати базові принципи непорушності кордонів", – пояснює Дмитро Громаков.

2. Україна отримала підтримку у Нормандському форматі та утрималася від переговорів з маріонетковими режимами в ОРДЛО. Російський план підвищення статусу ТКГ було фактично зірвано.

3. Україна отримала додаткові озброєння та логістику у разі агресивних дій РФ щодо нашого суверенітету. А для військових це дорогого варте.

4. США вийшли на переговорний процес із росіянами з правом говорити від імені вільної Європи.

4. НАТО зафіксувало свою присутність у Східній Європі і набуло сенсу подальшого існування.

5. Росія отримала свій діалог із Заходом. Але питання в тому, що в модальності ультиматумів це неминуче веде до холодної війни 2.0 і не сприятиме головній меті Путінської зовнішньої політики (легітимації територіальних надбань Росії за останні 20 років). Для росіян це партія із нульовим балансом, резюмує Дмитро Громаков.

У геополітиці формуються нові правила гри. І саме про це весь переговорний процес. Україна точно не в центрі цих переговорів

Політтехнолог Олександр Кондратенко погоджується з тим, що останнім часом виходить багато різноманітної інформації щодо російсько-українського конфлікту та можливого вторгнення. Якась підтверджується, якась суперечить тому, що підтверджено.

"Мене дуже засмучує, що видання зі світовим ім'ям скочуються до формату "зливних бачків". При цьому слід розуміти, що РФ розглядає Україну з погляду розподілу геополітичного балансу. На жаль, наші так звані "західні партнери" розглядають ситуацію з цієї точки зору", – зазначає експерт.

За його словами, у міжнародній практиці, особливо між запеклими супротивниками (як РФ та США), перші переговорні пропозиції, як правило, є абсолютно нереальними. Як зроблено Росією у грудні.

"Подібні нереалістичні проекти призводять до десятків зустрічей, переговорів. І в результаті значно видозмінюються, балансуються, доходячи в результаті до підписання тих чи інших угод, – пояснює Олександр Кондратенко.

Він наголошує, що з початку цього року, на тлі подій у Казахстані, у нашому інформаційному полі дещо нівелювалася російсько-американська зустріч у Женеві .

"А ось у ЄС ті переговори викликали, м'яко кажучи, невдоволення, – наголошує експерт. – Схоже, що європейці відчули свою несуб'єктність як цілісної системи. Простою мовою – ось що відбувається. Зустрічається концепція Путіна (велика Євразія) та Байдена (нова Атлантична хартія). І вони про щось домовляються. Або не домовляються. А похідною стане зміна ситуації у Європі".

Після низки переговорів видно, що домовленостей поки що не досягнуто. Є надто глибокі протиріччя, зазначає Олександр Кондратенко. Він не виключає, що ми зможемо побачити, до чого реально домовилися лише за 4-5 місяців.

"Загалом видно, що в геополітиці формуються нові правила гри, – каже експерт. – І саме про це весь переговорний процес. Україна точно не у центрі цих переговорів. І говорити, що все нагнітання навколо України пов'язане лише з Україною – не правильно. Потрібно уважно стежити за тим, як розвиватиметься ситуація навколо блоку НАТО, навколо Тайваню (китайський фактор не можна залишати за дужками), навколо Балкан (де ситуація може вилитися у військовий конфлікт). Росія об'єктивно зацікавлена у нестабільності і на Балканах, і в Україні. Але у повномасштабній війні зараз не зацікавлений ніхто. Це – мільйони біженців, розкол у ЄС тощо. Для РФ також проблемно. Вона зараз отримує надприбутки від газу, їм важливо запустити Північний потік-2, а не отримати нові санкції. Так що все нагнітання (за яким все частіше стоять Великобританія, США) переслідує цілі не точкові, а глобальні. Вийти на якийсь кейс, що задовольняє, у масштабних переговорах. Чи вийде? Думаю, дізнаємось упродовж півроку".

Раніше на порталі "Коментарі" — Російська загроза та деескалація навколо України: чого чекати від візиту глав МЗС Франції та ФРН до Києва.



Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
comments

Обговорення

Поділіться своєю думкою!


Новини