Головна Новини Політика зовнішня політика Путін і Байден поговорять про Україну без України: до чого готуватись Києву після цих переговорів
commentss НОВИНИ Всі новини

Путін і Байден поговорять про Україну без України: до чого готуватись Києву після цих переговорів

Москва і Вашингтон ґрунтовно готуються до зустрічі президентів - одна з тем торкнеться України

23 листопада 2021, 08:40
Поділіться публікацією:

Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що під час нового контакту (час і формат поки що обговорюються) президенти США та Росії торкнуться теми України. На що нам сподіватися і чого побоюватись? Чи є варіант, що Москва через Вашингтон намагатиметься примусити Київ до миру на Донбасі на своїх умовах? Що можна зробити, щоб Україна не була розмінною монетою у геополітичних іграх? Розбиралися у непростих питаннях під час інтерв'ю виданню "Коментарі" разом із нашими експертами.

Путін і Байден поговорять про Україну без України: до чого готуватись Києву після цих переговорів

Володимир Путін і Джо Байден. Фото: ЕРА

Незабаром настане 16 грудня – дата, коли Байден може захотіти запитати Путіна про те, як той виконав своє "домашнє завдання"

Політичний аналітик, доктор історичних наук Олена Галкіна звертає увагу, що інформація про підготовку зустрічі президентів США та РФ виходить поки що тільки від російської сторони. Причому це ціла серія повідомлень уже, напевно, більше двох тижнів. Тоді як американська сторона не підтверджує такої активної підготовки.

Експерт також нагадує контекст, у якому все відбувається.

"Незабаром настане 16 грудня – дата, коли Байден може захотіти запитати у Путіна про те, як той виконав своє "домашнє завдання" після їхньої зустрічі в Женеві, яка відбулася 16 червня цього року. Байден тоді на прес-конференції наголосив, що йому потрібно зрозуміти, чи можна і з РФ запровадити якийсь стратегічний діалог, ставитись до неї з довірою, чого варті документи, які підписує Кремль. І він дав Путіну час від півроку до року. Перерахувавши низку індикаторів, за якими оцінюватиметься російська готовність до співпраці. І ось добігає кінця півріччя. Не знаємо, чи вирішить Байден продовжити "випробувальний термін", чи вже зробить якісь висновки", – зазначає Олена Галкіна.

За її словами, є ще один пазл, важливий для розуміння загальної картини. А саме – що переговори у нормандському форматі зайшли у черговий глухий кут. І досить давно.

"Позиція РФ чітко відображена у нещодавно оприлюдненому (безпрецедентно, з порушенням дипломатичного протоколу) дипломатичному листуванні між міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим та його французьким та німецьким колегами. Там видно те, що ми знали з різних витоків і раніше. Позиція російської влади така. Є Україна, яка готова йти шляхом мирної деокупації та реінтеграції ОРДЛО. Є Німеччина та Франція, які хочуть того ж. І є Росія, яка фактично цього не хоче, бо відкидає варіанти, які пропонують німецька та французька сторона. І наполягає лише на тих варіантах документів, де відображено, що, на думку України, Франції та Німеччини, не відповідає дійсності. А саме: щоб Росія не згадувалась як сторона конфлікту, а лише як посередник. Логічно, що інші три сторони нормандського формату не хочуть фіксувати в підсумкових документах те, що вони вважають неправдою. Тому далі справа не йде… І доля нормандського формату зараз незрозуміла", – пояснює аналітик.

Тим часом наближається термін, коли український парламент вкотре має продовжити т.зв. закон "про особливий статус". Виникає питання, а навіщо його продовжувати? Через війну перспектив мирного врегулювання конфлікту – не видно.

"Зрозуміло, що канцлер Німеччини, що йде, Ангела Меркель вже не зможе взяти участі в переговорах, поставивши якусь переможну дипломатичну крапку у своїй довгій історії керівництва ФРН. Що буде далі? Путін має цікавий варіант, про який я говорила ще навесні, коли була попередня концентрація російських військ біля українських кордонів. Є така закономірність, що Кремль здійснює такі дії (використання військ як важеля тиску, загострення ситуації на лінії розмежування) з метою досягти чогось необхідного собі шляхом шантажу. Мета – деморалізувати керівництво України, змусити його злякатися та ухвалити рішення, вигідні для РФ", – пояснює аналітик.

Вона додає, схоже, Кремль не залишає спроб змусити Україну відмовитися від ОРДЛО. Сказати: ну, тут нічого не буде, Росія не відступиться, альтернативою відмови від цих територій є їхнє впихування в Україну на умовах Кремля як ракової пухлини. Ми вже не раз чули такі тези. У результаті Мінські угоди руйнуються, санкції можна знімати, а Путін отримує можливість включити ОРДЛО до складу РФ під гаслом "возз'єднання розділеного російського народу". За тезами ідеології "російського світу". І під виборчу кампанію 2024 року як історію успіху.

На думку Олени Галкіної, саме такою є логіка поведінки Путіна. Під цю мотивацію багато інформаційного шуму зараз йде. Як було й навесні. Тези одні й ті ж самі. Москва нібито вже про все домовилася з Вашингтоном, вони поділили все, Україна відходить в орбіту російського впливу. Вашингтон нібито на щось (на що абсолютно незрозуміло) розміняв Україну.

"При Трампі говорили, що розміняв на Сирію, Лівію чи Венесуелу. Зараз кажуть, що розміняв на співпрацю з Москвою в галузі кібербезпеки, кліматичних змін тощо… Але, природно, навіть за Трампа не стояло питання про те, що Москва через Вашингтон змушуватиме Київ до вирішення конфлікту на російських умовах. Ця "зрада" розганяється з Кремля, на моє глибоке переконання. І дехто трапляється, несуть ці тези далі. Насправді все виглядає як спроба Кремля уявити те, чого немає насправді. Вбити клин недовіри між США та Україною", – зазначає експерт.

Олена Галкіна впевнена, що українське керівництво не має підстав сумніватися в підтримці з боку США. І думати, що Байден каже одне (підтримка суверенітету України, неприйняття російської агресії), а робить інше.

"Україна не була і не є для США розмінною монетою. Кремль хотів би створити відповідне інформаційне середовище. Сподіваючись, що Байден розглядатиме це як один із варіантів. Але немає підстав думати, що американське керівництво потрапить на такі елементарні трюки, – каже експерт. – Нагадаю, що саме Байден вирішив зустрітися з Путіним уперше, призначивши дату та місце зустрічі. І цього разу, я вважаю, буде так само. Москва намагається якось наблизити цю зустріч, сформувати повістку і зробити так, щоб вона відбулася у зручному для російського керівництва контексті, у зручний час (Україна налякана російськими військами, Європа – мігрантами, яких як зброю використовує білоруський диктатор). У такій психологічній атмосфері, зручній для Кремля, там сподіваються змусити США приймати рішення, вигідні РФ. Але, як на мене, Байден так не вчинить".

Ще у червні, нагадує Олена Галкіна, Байден чітко сказав: США не дозволять РФ завоювати Україну. І потім тією чи іншою мірою цю тезу повторювала і вона, і представники її адміністрації.

"Якщо Україна вирішила, що її курс – західна цивілізація, демократичні цінності, ЄС та НАТО, то треба вчитися довіряти своїм партнерам, – вважає експерт. – А свої дії та висновки ґрунтувати на науковому знанні, фактах, грамотній аналітиці. І вести себе не як дитина в пісочниці, яка намагається за допомогою сліз вплинути на сусідського хлопчика, а як дорослий політичний гравець зі своїми інтересами та системою цінностей, які в України та США, думаю, однакові – ґрунтуються на правах людини, а не на чому щось іншим".

США роблять заяви про скупчення військ біля українського кордону для створення інформаційного приводу та подальшого тиску на Росію та Європу у питанні запуску "Північного потоку-2"

Експерт Українського інституту політики Єва Антоненко закликає бути чесними та констатувати, що "Мінськ" не поспішає виконувати ні Росія, ні Україна.

"Росія – через те, що не вважає себе стороною конфлікту та виступає за прямі переговори між представниками від України та ОРДЛО, яких офіційний Київ суб'єктами переговорів не вважає. Водночас РФ поступово інтегрує місцеве населення до російського простору, проводячи паспортизацію та допускаючи товари з ОРДЛО на внутрішній ринок, у тому числі й для участі у держзакупівлях, що зменшує необхідність економічної реінтеграції непідконтрольної частини Донбасу в Україну (8 пункт "Мінська-2"). ). Українська сторона не поспішає виконувати домовленості, оскільки не погоджується вносити до Конституції пункт про особливий статус ОРДЛО (його планували замінити статусом вільної економічної зони), а також не збирається проводити там місцеві вибори до передачі контролю над кордоном з РФ (до виборів пропонують запровадити перехідний період). Під великим питанням також ухвалення закону, який забороняє переслідування та покарання осіб, які брали участь у конфлікті", – пояснює Єва Антоненко.

Тобто, продовжує експерт, обидві сторони певною мірою відходять від "Мінська", проте офіційно заявляють, що "мінські домовленості" безальтернативні". При цьому саме питання ситуації в ОРДЛО давно стало приводом для політичного тиску та торгів не лише між Україною та РФ, а й на рівні відносин "Захід – РФ", а дипломатія у "нормандському форматі" зайшла в глухий кут.

"Тема України буде порушена на можливій зустрічі президентів США та Росії з метою чергових торгів", — вважає Єва Антоненко.

Експерт додає, що останнім часом саме з боку США приходить інформація про те, що Росія стягує війська до кордону з Україною, хоча виявилося, що самі війська знаходяться майже за триста кілометрів від кордону. З високою ймовірністю, США роблять такі заяви для створення інформаційного приводу для тиску на Росію та Європу щодо запуску "Північного потоку-2". Аналогічним, але не таким потужним приводом для тиску стало також питання мігрантської кризи в Білорусі, у створенні якої звинувачували Росію.

"Загорівся, але швидко заспокоївся вірмено-азербайджанський конфлікт, в рамках якого Вірменія як союзник з ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку) направила РФ офіційне прохання про допомогу. У разі загострення ситуації за одним або декількома напрямками, що стосуються РФ, країни Заходу можуть ініціювати введення санкцій або проти газопроводу, або проти Росії, що в будь-якому випадку вплине на термін його запуску", – зазначає Єва Антоненко.

Крім цього, якщо лідера "зелених" Анналену Бербок призначать на посаду глави МЗС Німеччини, офіційна Україна отримає в її особі союзника, який виступав проти запуску "ПП-2" та за надання Україні оборонних озброєнь, що посилить позицію США у питанні, наголошує експерт. .

"Враховуючи все це, ні про який примус Києва до світу на чиїхось умовах зараз не йдеться", – резюмує Єва Антоненко.

Читайте також на порталі "Коментарі" — у Кремлі заявили, що Україна готується до силового сценарію щодо Донбасу.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
comments

Обговорення


Новини