У четвер, 4 листопада, Верховна Рада проголосувала за призначення чотирьох міністрів. Екс-глава Мінреінтеграції, колишній віце-прем'єр Олексій Резніков став міністром оборони. На його посаду зайшла нардеп від "слуг народу" Ірина Верещук.
Кабінет міністрів України - фото: job-sbu.org
Новим міністром з питань стратегічних галузей промисловості України став Павло Рябікін , який до цього керував митною службою України. А в міністри економіки (і перші віце-прем'єри) пішла заступник голови Офісу президента Юлія Свириденко .
Зазначимо, що Резнікова підтримали 273 нардепи, Верещук – 260, Свириденко – 256, Рябікіна – 237.
Експерти оцінили для порталу "Коментарі" підсумки голосування та перспективи нових міністрів.
Питання в тому, чи зможуть нові керівники врегулювати конфлікти інтересів, які загострюються у міністерствах
Для директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика результати голосування виявились прогнозованими. При цьому, на його думку, вони продемонстрували, що монобільшості у "зелених" у Раді немає.
"У процесі всіх голосувань, за винятком Резнікова (за нього "слуги" дали 228 голосів), у "монобільшості" не набиралося мінімально необхідних 226. Допомагали союзники у вигляді партійних груп "Довіра" та "За майбутнє". Ми бачимо стійку конфігурацію, яка існує у ВР, вже досить довго. А останнім часом виявилася остаточно, – зазначає експерт. – Звичайно, "зелені" не збираються нічого змінювати, визнавати, що монобільшості немає, а є нова коаліція. Але й їхні партнери не поспішають підштовхувати "Слугу народу" до перетворення на коаліцію. Я розумію позицію і Веревського (котрий стоїть за "Довірою") і Коломойського (що явно проглядається за групою "За майбутнє"). Їм не хочеться офіційно брати на себе відповідальність за політику уряду і заявляти про своє членство в коаліції. Але голоси за необхідні для Банкової рішення вони дають".
Коментуючи особи нових міністрів, Віталій Кулик наголосив, що обрання міністром оборони Резнікова анонсувалося вже якийсь час. Тож це було не несподіване рішення.
"А прихід Рябікіна як міністра стратегічної промисловості як людини, пов'язаної добрими стосунками з Резніковим та Єрмаком, говорить про те, що вибудовується якась лінія – Єрмак-Рєзніков-Рябікін, яка має забезпечувати контроль над Міноборони в цілому та оборонною промисловістю – зокрема. Заходячи на посаду міністра оборони, Резніков, я так розумію, має приблизний план дій, першочергових заходів. Деякі навіть
озвучив .
Ну, а Рябікін з'являється як спаринг-партнер. Їм удвох доведеться вирішувати проблеми оборонного замовлення. Це першочергове завдання, поставлене ним президентом. І має дуже короткі терміни, щоб його вирішити", – вважає Віталій Кулик. Він також нагадує, що на нас чекає корпоратизація Укроборонпрому. Поділ концерну на два мегахолдинги – військового та аеро-космічного.
"Рябікін вже заявив, що надмірне виробництво може бути реалізоване через приватизацію. І за рахунок цього будуть покриті борги із зарплат. Це означає, що частина потужностей, виробничих комплексів може бути приватизована. У цьому точно захочуть взяти участь якісь групи інтересів. І група Єрмак-Рєзніков-Рябікін забезпечуватиме цей процес. У цьому їм доведеться вступати в конкуренцію із нинішнім керівництвом Укроборнопрому – Гусєвим – і силами, які стоять за ним. Частково це "соросята", частково інші угруповання впливу. Подивимося, чим це скінчиться. Оборонка – ласий шматочок. На нього свого часу претендувала група Разумкова – Наталухи (керівник парламентського комітету з економіки). Але оскільки Наталуха виступив на підтримку Свириденко як нового міністра економіки, можливо, відбулася вже якась переорієнтація", – розмірковує експерт.
Щодо Свириденкл, то їй, на думку Віталія Кулика, доведеться розгрібати завали, які залишив її попередник – Любченко.
"Йшов він з поста дуже важко, всіляко опираючись, – розповідає експерт. – Є всі підстави говорити, що створив проблеми для "слуг". І що його люди мотивували частину депутатів не голосувати за Свириденко. Але потім, можливо, щось сталося. Не виключено, що на це вплинули обшуки, що відбулися вчора перед зняттям Любченка з посади міністра економіки. Кажуть, що їх проводили в будинку, де нібито він живе або в будинку, пов'язаному з ним. Як би там не було, але Любченка зняли, а Свириденко призначили. І їй доведеться чимало повозитись зі спадщиною Любченка, ліквідувати міни, які він залишив. Там багато завалів. Починаючи від експортно-кредитної агенції, закінчуючи митницею та податковою".
Віталій Кулик зазначає, що нові міністри приходять на відповідальні, важливі для президента та уряду напрями. Вони не "ноунейми", всі відомі, у кожного є свій кейс.
"Швидше за все, вони досить швидко увійдуть в курс справи. Кожен із них – менеджер із досвідом, здатний керувати великим господарством. Питання лише в тому, чи зможуть вони розрулювати конфлікти інтересів, які загострюються у міністерствах. Наприклад, як Верещук, яка стала головою Мінреінтеграції, збудує роботу в рамках Тристоронньої контактної групи (ТКГ). Наскільки перегляне позиції, які були побудовані за Резникова. Чи буде зміна складу українських переговорників. Хто займатиметься аналітичним забезпеченням у цьому міністерстві та у ТКГ. Які програми будуть. Якою буде комунікація з експертною спільнотою. За Резникова її не було, звучав лише монолог міністерства, – зазначає експерт. – Сподіваюся, що Верещук поверне діалог і прислухатиметься до думки, зокрема критиків".
Ці призначення демонструють, що Україна переходить на європейську модель управління державою
Політтехнолог Борис Тізенгаузен також вважає підсумки голосування прогнозованими. І пояснює: ще коли голосували за відставку міністра оборони Андрія Тарана та за формальну відставку Олексія Резнікова з його попередньої посади, було зрозуміло, що голоси є. Тим більше питання про нових міністрів проговорили у фракції "Слуги народу".
"Оцінюючи ефективність нових міністрів, зазначу, що із чотирьох двох я знаю особисто. Можу сказати, що Олексій Резніков та Ірина Верещук точно професійно готові. Щодо Павла Рябікіна та Юлії Свириденко сказати так однозначно не можу. Потрібно буде якийсь період подивитися на їхню роботу. Але досвід є у всіх – у Резнікова — міністерський, у Верещук – депутатський, у Рябікіна як голови митниці, у Свириденко – як співробітника Офісу президента. Вони відчули, що таке держслужба. І для них зараз важливо не просто показати ефективність на нових посадах, а й правильно це медійно висвітлювати. Адже у нас медійне поле працює так: якщо ти не висвітлюєш своєї діяльності, навіть якщо робиш багато і правильно, це означає, що ти нічого не робиш. Але на першому місці, звичайно, коефіцієнт корисної дії (ККД) роботи міністерств", – підкреслює Борис Тізенгаузен.
На його думку, ці призначення демонструють, що Україна переходить на європейську модель управління державою. Коли, умовно кажучи, міністр оборони може стати міністром освіти.
"Ми приходимо до розуміння того, що міністр – політична посада, що міністр – це менеджер. Не обов'язково бути лікарем, щоб бути міністром охорони здоров'я. Це класична європейська практика, – пояснює політтехнолог. – Щодо відходу попередніх міністрів, зазначу, що не завжди це пов'язано з неефективністю того чи іншого чиновника. Я чудово спілкувався і з попереднім Кабміном, і з позаминулим урядом. І можу сказати, що люди, приходячи із бізнесу, не завжди правильно оцінюють, як працює модель держави. Недарма спеціально навчають держуправлінню. Це все ж таки зовсім інша галузь діяльності. Не всі готові працювати 24 на 7. Не всі готові, до того, що одразу, з моменту вступу на посаду, їхня репутація піддається атакам. За зроблене чи не зроблене, за завищені очікування тощо".
Раніше на порталі "Коментарі" — з Міністерством екології — біда:
нардеп розповів , що не так з кадровими призначеннями.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.