Ексклюзив Політичний камбек Вілкула: з яким багажем ексрегіонал відправився в бій за крісло мера Дніпра

Хоча офіційний старт виборчої кампанії ще не оголошено, передвиборча гонка набирає обертів. Про свій намір взяти участь у місцевих виборах заявив, серед інших, блок "Українська перспектива", головою якого є ексгубернатор Дніпропетровщини, колишній народний депутат України і кандидат у президенти України Олександр Вілкул.

Все б нічого, але ще у вересні минулого року політик, втративши статус нардепа і рятуючись від прокуратури, яка звинуватила його в мільйонних розкраданнях, покинув територію України. Та й в цілому біографія Вілкула наповнена подіями, які дозволяють називати репутацію політика неоднозначною.

Від помічника машиніста до гендиректора і нардепа

Згідно "канонічної" версії біографії політика, розміщеної на його офіційному сайті, шлях нагору він проклав собі сам, і домігся успіху завдяки виключно унікальним управлінським талантам.

Народився Вілкул у 1974 році в Кривому Розі, в 1996 році закінчив Криворізький технічний університет за спеціальністю "Відкриті гірничі роботи", де на той момент працював його батько-інженер Юрій Вілкул.

"Трудовий шлях почав помічником машиніста екскаватора на ПГЗК (Південний гірничо-збагачувальний комбінат, — ред.). Потім працював гірничим майстром, начальником управління, був призначений заступником генерального директора. Забезпечив погашення річної заборгованості по заробітній платі на підприємстві. У 2003-2006 рр. Олександр Вілкул став генеральним директором ПГЗК, пізніше — одночасно двох підприємств: ПГЗК і ПівнГЗК, потім — почесним президентом ПГЗК і ПівнГЗК ", — так виглядає цей період життя політика на його персональному сайті .

За даними ЗМІ, шлях від помічника машиніста до начальника комерційно-фінансового управління ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Кривого Рогу зайняв у Вілкула всього рік. Ще через рік — в 1998-му, він став уже заступником генерального директора з комерційних і фінансових питань управління ВАТ "Південний ГЗК". Вражаюча кар'єра для 24-річного хлопця, який всього 2 роки тому закінчив виш. Потім були посади заступника президента з економіки та зовнішньоекономічних зв'язків ТОВ "Академія гірничих наук України" і заступника голови правління з комерційних питань ВАТ "Південний ГЗК".

У 2003-му році Олександр Вілкул стає гендиректором Центрального і Північного гірничо-збагачувальних комбінатів, яких крім фігури керівника об'єднувала постать власника — найбагатшого українця Ріната Ахметова.

У тому ж 2003-му наш герой починає суспільно-політичну діяльність. Для початку він вступив в Партію регіонів, а два роки потому очолив Криворізьку міську організацію ПР. Уже в 2006-му він вперше потрапляє до Верховної Ради за списками Партії регіонів, а на позачергових виборах у 2007-му робить це вдруге.

Про те, чим він займався в парламенті, Вілкул відверто пише на своєму сайті, пов'язуючи цей період з гірничо-збагачувальними комбінатами.

"У 2006-2010 рр. забезпечив стабільну роботу ГЗК і підвищення обсягів виробництва в два рази. Був реалізований цілий комплекс інвестиційних програм, спрямованих на ремонт, модернізацію, відновлення старих та запуск нових виробництв, створення нових робочих місць", — йдеться на сайті.

Політик чомусь не врахував, що як нардеп він не міг керувати підприємствами, проте чесно вказав, що, фактично, лобіював їхні інтереси на найвищому рівні. Хоча в цьому не було нічого дивного, адже вже тоді у політекспертів не виникало сумнівів, що потрапляння до партійного списку ПР Вілкулу забезпечив Рінат Ахметов, тому і вимагав "віддачі" для своїх ГЗК.

Пік кар'єри Вілкула і початок проблем

Період 2010-2013-х став піком розвитку кар'єри Олександра Вілкула. У 2010-му, достроково склавши з себе повноваження нардепа, він змінив їх на пост голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Але дуже швидко свої позиції губернатора підкріпив мандатом депутата обласної ради.

Як пише на своєму сайті Вілкул, за час його губернаторства з березня 2010-го по грудень 2012-го обсяг промвиробництва в регіоні зріс на 24%, зарплата — майже в 2 рази, створено 236 тисяч нових робочих місць, розпочато будівництво соціального житла.

Точно невідомо, чи були в тому зацікавлені вищі ешелони влади, або, може, знову зіграла роль допомога Ріната Ахметова, але, так чи інакше, 24 грудня 2012-го року Олександр Вілкул стає віцепрем'єр-міністром України. Тепер він відповідав за регіональний розвиток, інфраструктуру, транспорт, будівництво та житлово-комунальне господарство. На цій посаді ексгубернатор пробув до лютого 2014 го.

Втім, без справи Вілкул залишався недовго, і після розпуску Партії регіонів приєднався до її наступника — "Опозиційного блоку". І знову за партійним списком потрапив до Верховної Ради. З тих пір прізвище політика стала все частіше фігурувати у скандальних матеріалах ЗМІ.

Вілкул і перші корупційні скандали

Так, в 2014-му році журналісти регулярно стали писати про нібито причетність Олександра Вілкула до розкрадань. І що цікаво, найчастіше ці звинувачення звучали зі сторінок преси рідного для нардепа Кривого Рогу, який журналісти охрестили "центром корупційної мережі, що накрила регіон під час губернаторства політика".

Як писали ЗМІ, зацікавленість губернатора в рідному місті стосувалася буквально всіх сфер. Наприклад, будівництва, де його інтереси представляло ТОВ "Крост"; торгівлі — мережа бюджетних супермаркетів "Сімейка"; ювелірної галузі — ювелірний дім "Рубін" другої дружини губернатора (нині Олександр Вілкул одружений вже третім шлюбом) і, звичайно ж, в ЖКГ. Тільки на парковках і оренді місць під рекламу, за підрахунками журналістів, в Кривому Розі за 5 років було освоєно 40 млн грн за допомогою підприємства "Паркування та реклама" .

Прізвище Вілкула лунало не тільки в публікаціях, присвячених Кривому Рогу. Журналісти пов'язували його ім'я з переведенням в 2010-2014 роках 73,4 млн грн з рахунків "Кривбаспромводопостачання" на рахунки "Дніпромашзбагачення" за використання деяких інновацій щодо зниження споживання електроенергії (пізніше слідів їх перевірки так і не знайшли). Або взяти хоча б сплату 37 млн грн, які за рішенням суду підприємство віддало, ставши третім учасником угоди між приватною структурою "Палісса-Тревел" і Дніпропетровським державним підприємством "Промислово-металургійний консалтинг".

Ще одна схожа історія пов'язана з "Дніпроводоканалом". Мова про 30 млн єврокредиту від ЄБРР, які пішли, за словами ексмера столиці Леоніда Черновецького, "на щось важливе", але на що саме і куди — невідомо. Пригадується і договір з ТОВ "Розрахунково-маркетинговий центр". Він стосувався роботи з тими, хто не сплатив послуги водопостачання. Послуги оцінювалися в 20 млн грн щорічно. У підсумку в 2015-му на території водоканалу знайшли елітний клуб відпочинку.

При цьому у всіх згаданих структурах — "Дніпромашзбагачення", "Палісса-Тревел" і ТОВ "Розрахунково-маркетинговий центр" простежуються сліди тоді ще депутата міськради, потім секретаря міськради та в.о. мера Дніпра Максима Романенка, якого журналісти називали "людиною Вілкула".

Ще більш гучною вийшла скандальна історія дніпропетровського КП "Бюро з обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" в 2013 році. Виявилося, що 96 об'єктів нерухомості, які належали місту, в тому числі і приміщення, в якому знаходиться центр соціальних служб міськради, були передані якомусь ТОВ "Соларіс".

За рішенням суду про нібито борг іншого КП, яке отримало цю нерухомість від КП "Бюро з обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" об'єкти, ринковою вартістю приблизно в 1 млрд грн передавалася за оціночною вартістю в 42 млн грн. Але найскандальнішим став той факт, що оформленням нерухомості займалася нотаріус Яна Гуфман — дружина колишнього директора КП "Бюро з обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Геннадія Гуфмана. Скандал вийшов приголомшливим, але, як часто буває, ніхто покараний не був. Сам же Гуфман отримав статус "сірого кардинала" Дніпра, а нині займається політикою .

Захід політичної кар'єри

2015-й рік став періодом зростання політичної активності Вілкула, який балотувався на міського голову тоді ще Дніпропетровська. Вибори він програв Борису Філатову, хоча і лідирував в першому турі. А вже в 2016-му Олександр Вілкул та його охорона взяли участь в бійці з нардепом Володимиром Парасюком.

А восени 2015 го правоохоронці відкрили кримінальне провадження проти Вілкула за привласнення майна та зловживання при будівництві наземного переходу на проспекті імені газети "Правда". Але сталося це лише за рішенням суду , який зобов'язав обласну прокуратуру зайнятися нардепом. Сам політик назвав це рішення і кримінальну справу "фейком".

Цікаво, що паралельно до ексгубернатора проявила інтерес і Генеральна прокуратура України. Але Вілкул знову заявив, що він тільки давав свідчення, а претензій до нього у ГПУ немає. Згодом з'ясувалося, що претензії у ГПУ до політика все ж є, причому вагомі. Але це стало зрозуміло тільки після того, як відомство очолив Юрій Луценко.

Так, влітку 2017-го Генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що нардепу загрожує скасування депутатської недоторканності через ухилення від сплати податків на суму 19,6 млн грн. Раніше про виявлені у нардепа 72,9 млн грн доходів, які в 2015-му він нібито приховав від декларування, заявили в Головному управлінні "УКРІНФОРМ" в Дніпропетровській області. Однак жодних наслідків для політика це тоді не мало.

Проте в кінці 2017-го, після затримання і свідчень ексголови Дніпропетровської райадміністрації Вадима Кобиляцького, щодо нардепа відкрили кримінальне провадження. Вілкула підозрювали в тому, що нібито він незаконно дозволив змінити призначення земельної ділянки (площею понад 45 гектарів) для компанії "Арт Ленд" з "сільськогосподарського" на "землі для промисловості", що призвело до збитків для держави в 5 млн грн. Оскільки за чинним законодавством дозвіл вимагав спеціального рішення уряду, був нібито сфальсифікований підпис глави Держкомзему.

Іншою незаконною земельною угодою, що інкримінували Вілкулу, стало розпорядження про зміну цільового призначення земельних ділянок (площею в 21 га) колгоспів "Катеринівська" і "ім. Горького" для розширення кар'єру Орджонікідзевського ГЗК під гірські відвали. Збитки оцінюються в 12 млн гривень.

Як і раніше, Олександр Вілкул назвав кримінальні провадження "політичним тиском", а самі справи сфальсифікованими, відкритими в результаті тиску на свідка і незаконного прослуховування його телефонних розмов. Зрештою, 16 жовтня 2018 го року Олександр Вілкул зміг святкувати перемогу над ГПУ. Пропозицію прокуратури позбавити політика депутатської недоторканності підтримало всього 137 нардепів, при 226-ти необхідних голосів.

Однак, якщо на "корупційному фронті" нардеп міг святкувати перемогу, то на фронті політичному у нього виникли серйозні проблеми. Якраз восени 2018-го трапився спершу де-факто, а потім і де-юре, розкол "Опозиційного блоку" на ґрунті того, хто повинен стати кандидатом на майбутніх президентських виборах. В ході сутички перемогла умовна "група Ахметова", чиїм ставлеником залишався Вілкул, і в грудні "Опоблок" заявив, що саме його він висуне кандидатом в президенти. Але, на жаль, ця перемога стала "пірровою". Колись монолітний блок, по суті, розвалився — велика частина його електорату і активних гравців пішла в партію Вадима Рабіновича і Віктора Медведчука "Опозиційна платформа — за Життя".

Наочним свідченням цього стали 8 місце і 4,15% голосів на виборах президента 31 березня і 3,03% голосів "Опозиційного блоку" на позачергових виборах до ВР України 21 липня.

Поразка на виборах, а також позбавлення депутатського статусу відразу ж негативно відбилися на Вілкулі. 5 вересня прокуратура Дніпропетровської області вручила йому підозру про вчинення злочинів, за які раніше ГПУ намагалася позбавити нардепа недоторканності. Але Жовтневий районний суд Дніпра залишив екснардепа на свободі під особисту поруку, що в прокуратурі погрожували оскаржити і збирали для цього представників ЗМІ на брифінг.

Хоча до січня 2020 року позиція прокуратури різко змінилася. Коли 28 січня в Дніпровському районному суді Дніпропетровської області захист клопотав про закриття кримінального провадження через термін давності, у прокуратури заперечень не було. У підсумку справу проти Олександра Вілкула закрили, а державі довелося навіть сплатити 10 тисяч гривень за проведення експертиз.

Місцеві вибори та "Українська перспектива"

Улагодивши справи з правоохоронцями, Олександр Вілкул зажадав повернутися в політику. Для цього він вирішив використовувати заснований ще в 2014-му році благодійний фонд "Українська перспектива", який спочатку був створений для надання допомоги мирним жителям в зоні проведення АТО.

На ниві пандемії і коронавірусу Олександр Вілкул та його фонд заявили про себе як про благодійників дніпропетровських медиків, але постійно опинялись в скандалах: то з неякісними медичними масками і рукавичками то з вісьмома мікроавтобусами, які були обіцяні медикам ще в березні, але до цих пір не надані.

Проте все це не завадило 11 серпня заявити Вілкулу, що його Блок "Українська перспектива" виставить своїх кандидатів до обласної ради і практично на всі міські та районні вибори в Дніпропетровській області.

"Я постійно отримую питання: "Олександре Юрійовичу, давайте щось робити. У Вас є досвід, Ви знаєте людей, які багато зробили". І моє рішення піти на місцеві вибори — це відповідь на питання людей і їх прохання про допомогу", — так пояснив своє рішення політик.

Політичні розклади в самому Дніпрі досить неоднозначні.

Так, за даними соціологічної компанії SOCIS, найбільший рейтинг (35,3%) має нинішній міський голова Борис Філатов. Слідом за ним з 12,4% йде Олександр Вілкул. "Бронза" і 12% — у секретаря Дніпровського міськради Загіда Краснова. Що стосується партій, то 15,3% — у "Слуги народу", 14,3% — у партії "Пропозиція", відомої ще як "партія мерів" і співзасновником якої є Борис Філатов, у партії "Громадська сила" Загіда Краснова — 8,8%.

За версією ж Центру суспільного розвитку "Інтеракція", Філатов, Вілкул і Краснов є лідерами по антирейтингу серед жителів Дніпра — 41,2%, 25,3 і 16,2% відповідно.

Як зізналися "Коментарям" джерела в ділових колах Дніпра, приблизно з початку серпня в місті ходять чутки про нібито переговори між градоначальником і Олександром Вілкулом.

За словами джерел, у Вілкула є реальні шанси на третє, а то і друге місце — в залежності від того, хто буде представляти на виборах мера Дніпра "Слугу народу". Поки кандидатів двоє — головний лікар Дніпровської обласної лікарні імені Мечникова Сергій Риженко, чий антирейтинг за даними "інтеракції" найменший з усіх потенційних кандидатів — 5,3%, і народний депутат Максим Бужанський.

Що стосується партій, то тут, швидше за все, шанси "Української перспективи" виглядають менш солідно. Лідерами співрозмовники "Коментарів" однозначно називають "Слугу народу" і "Опозиційну платформу — За Життя", а слідом в різних варіаціях можуть йти "Пропозиція", "Громадська сила", "Європейська солідарність" і політсила Вілкула, хоча з тими ж шансами вона може і не потрапити до місцевих рад.

Як би там не було, Олександр Вілкул досить заможний для того, щоб продовжити грати в улюблені "політичні ігри". Згідно з його декларації від 30 травня 2020 року, у вигляді готівки у нього зберігаються 300 тисяч гривень, 384 тисячі доларів США та 310 тисяч євро. На банківських рахунках зберігаються 3 млн 893 тис. 654 дол. США і 9 млн 570 тис. 183 грн. Адже, в крайньому випадку, завжди можна звернутися за підтримкою до свого ексроботодавця Рината Ахметова. Для олігарха Дніпропетровщина залишається одним із стратегічних регіонів в сенсі підприємств, що йому належать і зосереджених інтересів.

Втім, з тим же успіхом це можуть бути і гроші Бориса Філатова, не дарма ж в місті говорять про якісь переговори.

---

Раніше "Коментарі" в рамках спецпроекту "Шлях депутата" розбиралися, хто такий глава Рахункової палати України Валерій Пацкан, розбиралися в біографії Ярослава Дубневича. Також попорпалися в минулому одного з найодіозніших політиків України Іллі Ківи і представника депутатської групи "За майбутнє" Ігоря Палиці .