Україна підходить до 2022 року з багатьма ризиками та небезпеками. Тому багато експертів та аналітиків з обережністю намагаються робити зовнішньополітичний прогноз для України на 2022 рік. Видання "Коментарі" поцікавилося у наших експертів: чого чекати – і чому? Де є можливість прориву, а де ризики провалу? Про це далі у нашому матеріалі.
Володимир Зеленський. Фото - сайт Офісу президента України
Вікном можливостей Україна так і не скористалася
Політтехнолог, директор компанії стратегічного консалтингу Berta Communications, магістр міжнародних відносин Тарас Березовець вважає, що ризиків значно більше. І виникають вони із слабкості української влади та її зовнішньополітичної стратегії.
"Незважаючи на вікно можливостей, що з'явилося в України у зв'язку з безпрецедентною увагою до нашої країни через
російську ескалацію біля наших кордонів, ми цими можливостями не скористалися. Могли б добиватися статусу особливого союзника США поза НАТО, збільшення військових поставок, що виконано лише частково. Добиватися повномасштабної участі США у Нормандському форматі. Але цього немає", – констатує експерт.
На його думку, головним ризиком залишається реальна загроза російського вторгнення в Україну на початку 2022 року.
"Путіну нікуди відступати, – упевнений Тарас Березовець. – І тут все залежатиме від рішучості України та західних союзників протистояти цим викликам".
Ще одним ризиком експерт називає подальшу втрату нашої країни енергетичної незалежності. Він не виключає, що Україна, з подачі президента, спробує найближчими місяцями розпочати прямі переговори з РФ щодо постачання російського газу.
"Серед ризиків і подальша втрата довіри з боку наших західних партнерів. Це відбувається у зв'язку з низкою скандалів навколо української влади (той самий вагнергейт, корупція, офшори) і не виконанням взятих на себе зобов'язань (глава Спеціалізованої антикорупційної прокуратури так і не призначений, судова реформа гальмується). Є й ризик внутрішньої дестабілізації, який послаблюватиме наші зовнішньополітичні позиції", – наголошує Тарас Березовець.
Він акцентує: незалежно від того, відбудеться російське вторгнення чи ні, ми маємо вікно можливостей, щоб зміцнити свої позиції. У тому числі у оборонній сфері. У тому числі за допомогою західних партнерів. І треба це використати.
"Ще є зобов'язання, насамперед моральні, з боку США та Німеччини, забезпечити енергетичну незалежність України. І на цьому зараз треба активно наголошувати. Вимагаючи, наприклад, реверсних поставок із ЄС. Це, по суті, той самий російський газ, але не закуплений безпосередньо, – пояснює Тарас Березовець. – Слід шукати можливості отримання додаткових постачань вугілля. У плюс нам і те, що новий уряд Німеччини в перспективі – лояльніший, ніж попередній, керований Меркель. Присутність у новій коаліції партії "Зелених", лідер якої Анналена Бербок стала головою МЗС, відкриває певні перспективи. У тому числі у ракурсі заблокування "Північного потоку-2". Цю ж тему слід обговорювати з демократами та республіканцями у Сенаті та Конгресі США".
Основною вимогою до зовнішньої політики України у 2022 році має стати збільшення її прогнозованості та зрозумілості для наших прихильників
Голова правління неурядової організації "Майдан закордонних справ", член Політради парії "Сила та Честь" Олег Бєлоколос упевнений, що головним зовнішньополітичним викликом для України буде необхідність протистояння російській агресії.
"А в тому, що вона буде продовжена у тому чи іншому вигляді – немає жодних сумнівів. Про це, серед іншого, свідчить інформація про російський бюджет на 2022-2024 роки, в якому передбачається збільшення витрат на національну безпеку. І хоча дані державного оборонного замовлення на 2022 та на плановий період 2023 та 2024 років засекречені, є підстави обґрунтовано припускати, що фінансування нових систем озброєнь також зростатиме. У російському суспільстві державою поширюється теза про нібито "недієздатність України", атмосфера страху та пропаганда про Росію як про "обложену фортецю, оточену з усіх боків ворогами". Це також є психологічним фоном для можливого нападу на нашу країну", – вважає Олег Бєлоколос.
На його думку, для тих росіян, хто не згоден із політикою Кремля, сигналом може бути збільшення витрат "на правоохоронну діяльність".
"Своєю провокацією біля українських кордонів Росія вже фактично консолідувала підтримку України з боку Заходу, – акцентує експерт. – Було б нерозумно не скористатися цим для просування наших національних пріоритетів. На тлі дискусії, що вже набила оскому, навколо так званих "законних російських інтересів", Україна має почати говорити саме про свої законні інтереси. А їх не може не бути у країни з таким географічним становищем, площею та 40-мільйонним населенням".
Безперечно, продовжує Олег Бєлоколос, слід докласти особливих зусиль для подальшого розширення та поглиблення відносин із тими країнами, які дієво допомагають нам протистояти тиску РФ: США, Великобританією, Туреччиною, Литвою, Канадою, Польщею. Також він вважає за важливе передбачити перезавантаження відносин з Німеччиною.
"Очевидно, що основною вимогою до зовнішньої політики України у 2022 році має стати збільшення її прогнозованості та зрозумілості для наших прихильників. Це – запорука її успішності та ефективності у досягненні наших пріоритетних цілей – зокрема у придбанні союзників", – резюмує Олег Бєлоколос.
Для України важливим фактором буде не так ймовірність військового вторгнення РФ, як політичні наслідки
Голова Центру політичних студій "Доктрина", політичний консультант Ярослав Божко прогнозує, що 2022 буде складним для всього світу. І, певна річ, для України.
"По суті це рік формування консенсусу навколо США проти Китайської народної республіки (КНР). Це може спричинити загострення ситуації навколо Тайваню і потягне за собою протистояння Китаю з Індією. Всі ці процеси відіб'ються на всьому світі, включаючи Україну", – упевнений Ярослав Божко.
Водночас, продовжує він, для України зараз зберігається стабільний статус-кво щодо Донбасу: повномасштабний наступ там є малоймовірним, але й переговори зараз перебувають у безвиході. А можливість сформувати нові масштабні інструменти впливу на РФ зміни статус-кво – відсутня.
"При цьому, – зазначає Ярослав Божко, – для України важливим фактором буде не так ймовірність військового вторгнення РФ, як політичні наслідки та вимоги РФ щодо
неприйняття України до НАТО. Думаю, що шантаж Росією Заходу на цьому напрямі не дасть результатів, однак сам процес неабияк потріпає Україні нерви".
Важливим чинником наступного року, на думку експерта, буде близькість запуску польсько-норвезького газопроводу Baltic Pipe у 2023 році та відповідні рішення, зокрема й української сторони щодо підключення до нього.
Читайте також на порталі "Коментарі" — експерти назвали головні причини, чому світ на Донбасі у 2021 році так і не став ближчим.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.