Зеленський їде в Туреччину: значення візиту для України

16 жовтня відбудеться робочий візит президента України Володимира Зеленського в Турецьку Республіку. Як Туреччина може допомогти Україні в протистоянні з РФ? Які економічні моменти могли б взаємовигідно зблизити наші країни? Як нам слід реагувати на конфлікт в Нагірному Карабаху, де Анкара відіграє важливу роль? На ці питання порталу "Коментарі" відповіли експерти.

"Розвиток партнерства з Туреччиною — елемент євроатлантичної політики Києва"

Відносини між Україною і Туреччиною вже зараз знаходяться на рівні стратегічного партнерства. Їх значення для нашої держави дуже важливе — з огляду на місце і потенціал Туреччини на міжнародній арені. У цьому впевнений експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула.

"Турецька Республіка є членом НАТО. І розвиток партнерства з нею — елемент євроатлантичної політики Києва, — зазначає Микола Замікула. — Ще більше значення має регіональний контекст відносин. Анкара — наш південний сусід — є ключовим гравцем Чорноморського регіону, які можуть виступити на противагу агресивній політиці РФ, яка дестабілізує відповідний простір".

За словами експерта, українсько-турецькі відносини охоплюють різні напрямки. Їх поглиблення в економічній сфері є вигідним для обох сторін. Це ілюструють триваючі переговори про створення зони вільної торгівлі між державами.

"Втім, в умовах російської агресії проти України нас зазвичай в першу чергу цікавить аспект безпеки партнерства. Він стосується не тільки геополітичного позиціонування і дипломатичної боротьби (де Анкара послідовно і чітко підкреслює, що підтримує територіальну цілісність України) — але і має перспективні напрямки розвитку в практичній сфері", — каже Микола Замікула.

Він уточнює, що мова йде про партнерство оборонно-промислових секторів держав.

"Уже зараз має місце співпраця, яке в перспективі зможе підвищити військовий потенціал як України, так і Туреччини. Наприклад, наша держава закуповує турецькі БПЛА Bayraktar TB2 (які продемонстрували свої бойові можливості в Сирії, Лівії та Карабасі). Натомість українські підприємства беруть участь у реалізації кількох важливих проектів турецького ОПК — перш за все з постачання двигунів для проектів нового ударного БПЛА Bayraktar Akıncı і крилатої ракети Gezgin. Також Туреччина має інтерес до 120 мм керованих ракет "Конус" для танкових гармат, розроблених в Україн", — нагадує експерт.

На міжнародній арені Київ і Анкара також демонструють розуміння з основних питань. У цьому контексті, зазначає Микола Замікула, слід в першу чергу згадати консолідовану позицію щодо ситуації в Нагірному Карабасі, де розгортається повномасштабний конфлікт.

Експерт пояснює: "Туреччина є провідним союзником Азербайджану (велику роль тут відіграє фактор тюркської ідентичності), підтримуючи його прагнення відновити свою територіальну цілісність. Україна також підтримує партнерські відносини з Азербайджаном (наприклад — в рамках ГУАМ). Наша держава завжди виступала за мирне врегулювання ситуації навколо Карабаху, але з акцентом на те, що воно має базуватися на повазі міжнародно визнаних азербайджанських кордонів. Така позиція (і Україні слід дотримуватися її в подальшому) вже неодноразово отримувала позитивну оцінку як в Анкарі, так і в Баку".

На думку Миколи Замікули, подальша активізація україно-азербайджанського співробітництва в сфері безпеки (поставки українського озброєння в Азербайджан) також закладає потужний фундамент для розвитку регіонального партнерства в тристоронньому форматі.

"У свою чергу, для України у відносинах з Туреччиною зараз ключовим моментом є привернення уваги до проблеми окупації Криму. Захист прав кримськотатарського населення — актуальне питання для турецької влади. Перспективним напрямком подальшої активізації відносин є залучення Анкари в міжнародній Кримській платформі, створення якої Україна пропонує для консолідації міжнародних зусиль, спрямованих на деокупацію півострова", — резюмує Микола Замікула.

"Щодо Карабаху Україна повинна займати нейтральну позицію"

Найефективніший спосіб, яким можна залучати Туреччину до протистояння з РФ, це — посилювати військово-морське співробітництво в Чорноморському басейні. Так вважає експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього (УІБ) Ілля Куса.

Він пояснює: "Туреччині, як і Україна, не вигідно надмірне посилення Росії на Чорному морі. Тут наші інтереси абсолютно збігаються. Відповідно, один із пріоритетних напрямків, яке ми повинні розвивати в двосторонніх відносинах — військово-морське співробітництво. Йдеться, зокрема, про охорону вільного судноплавства і торгових маршрутів в Чорному морі".

На жаль, зазначає експерт, Україна зараз цим скористатися не може, тому що у нас фактично немає сильного, повноцінного військово-морського флоту. І, відповідно, немає відповідної стратегії з прицілом на Чорноморський басейн.

Серед єднальних економічних моментів Ілля Куса позначив:

- двосторонню торгівлю,

- участь турецьких компаній у будівництві великих і середніх інфраструктурних проектів в Україні (в тому числі модернізація логістики — дорожньої, залізниці, портової інфраструктури),

- великі інвестиції, які можна залучати з Туреччини (поки цього немає),

- обмін технологіями (коли ми підписуємо угоди в сфері ВПК, що передбачають передачу технологій або створення спільного виробництва — як, наприклад, виходить з ударними безпілотниками Bayraktar).

"Щодо Карабаху — вважаю, що Україна повинна займати нейтральну позицію, — говорить експерт УІБ. — Туреччина має там свої інтереси, на відміну від нас. Тож ми не повинні підтримувати жодну зі сторін конфлікту. Втім, у нинішніх умовах, з огляду на тісну співпрацю з Туреччиною і протурецьких налаштовану частину українського політичного істеблішменту, напевно, ми цей нейтралітет зберегти не зможемо. А варто було б. Адже у нас досить непогані відносини з Вірменією, а також півмільйонна вірменська діаспора, яка живе в Україні".

"Великі турецькі інвестиції можуть піти після деокупації Криму"

Політолог Віктор Каспрук впевнений, що Туреччина може серйозно допомогти Україні на міжнародній арені.

"З огляду на авторитет серед мусульманського світу, в НАТО, — пояснює експерт. — У той же час, треба розуміти, що Туреччина для України — ситуативний партнер. Під час конфлікту Росії з Україною, Анкара більше зацікавлена не в Україні взагалі, а в допомозі кримським татарам. Оскільки Крим для Туреччини теж не є чужим. Саме кримськотатарський фактор є домінуючим у стосунках України з Туреччиною. І це треба чітко розуміти. Ніяких сентиментів у турків до українців немає, є чіткі зацікавленості. І це в якійсь мірі плюс — не потрібно робити геополітичні реверанси, слід вибудовувати чіткі прагматичні відносини".

У ситуації з Нагорним Карабахом найправильнішою поведінкою України буде дотримуватися нейтралітету в цьому конфлікті, вважає Віктор Каспрук.

"З одного боку — Вірменія, як і Україна, є християнською країною. А з іншого — Вірменія вже багато років є сателітом РФ. Вона постійно підтримує Росію в ООН і на інших міжнародних майданчиках. А ось мусульманський Азербайджан уже багато років — стратегічний партнер України. Він більше орієнтується на Захід, ніж на Москву. І підтримка з його боку, як і з боку Туреччини, дуже важлива під час російсько-української війни ", — зазначає політолог.

На його думку, великі турецькі інвестиції можуть піти після деокупації Криму. Тоді ж, упевнений Віктор Каспрук, турецькі будівельники можуть допомогти Україні відроджувати півострів після перебування там Росії. І перетворювати його в курортну зону для країн ЄС.

Раніше повідомлялося, які підсумки візиту Зеленського до Великобританії.