Останнім часом представники української влади зробили чимало різких висловлювань на адресу західних партнерів в цілому і США зокрема. Це робили і президент Зеленський, і глава МЗС Кулеба, і не тільки вони. Дорікали в недостатній допомозі, в тому, що "Північний потік-2" незабаром може бути запущений, і в тому, що Україна досі не в НАТО і не в ЄС. Погрожували повернути в бік Китаю і так далі. Експерти оцінили для порталу "Коментарі" такого роду висловлювання, проаналізували помилки влади на дипломатичній ниві й дали поради.
Володимир Зеленський. Фото з відкритих джерел
Потрібно взагалі розуміти Америку, знати її. Коли у владі немає людей, які мають значний досвід у цій сфері, коли ключові рішення приймають ті, хто раніше не займався зовнішньою політикою, дипломатією — ми маємо те, що маємо...
Директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик впевнений, що, маючи справи з США, важливо враховувати низку найважливіших моментів, які у Зеленського чомусь не враховують.
"Перше. Потрібно взагалі розуміти Америку, знати її. Коли у владі немає людей, які мають значний досвід у цій сфері, коли ключові рішення приймають ті, хто раніше не займався зовнішньою політикою, дипломатією — ми маємо те, що маємо... У таких випадках звертаються до експертів. Відверто кажучи, в попередньої влади їх було більше. Тому зараз є проблеми. У тому числі щодо нерозуміння Америки, її пріоритетів, чим керуються США у світі", — зазначає Володимир Дубовик.
Коментуючи ситуацію з "Північним потоком-2", який після ослаблення санкцій з боку США вже добудований, експерт вважає за необхідне розуміти — наскільки важлива для нинішньої американської адміністрації Німеччина. Як і взагалі ідея повернення хороших відносин з ключовими традиційними європейськими союзниками та Європою в цілому.
"Розуміння часто не вистачає і щодо внутрішньої американської політики, — вважає експерт. — Де пріоритети адміністрація, Конгрес. Бачу, що є наївні задумки спиратися на деяких критиків адміністрації в Конгресі з приводу ПП-2 — і з ними працювати. Це нам, м'яко кажучи, нічого доброго не дасть. Республіканці будуть критикувати Байдена в будь-якому випадку. Деякі демократи в ракурсі ПП-2 — теж. Проте, коли справа дійде до якихось вирішальних моментів, демократи все одно будуть на боці президента від своєї партії. По тому ж ПП-2 треба бути реалістами. Розуміючи, що його запуск серйозно вдарить по Україні, користуватися тим, що раз США з Німеччиною прийняли відповідне рішення щодо ПП-2, можна наполягати на компенсації, інвестиціях".
Але головне, акцентує Володимир Дубовик, щоб ми зберегли двопартійний консенсус в США, консенсус виконавчої та законодавчої влади щодо ставлення до України. І спроба вбити клин між Конгресом і адміністрацією — це було б неправильно. Потрібно з ними працювати, спілкуватися, дякувати за те, що говорять про українські інтереси, нагадують про них Білому дому, — підкреслює експерт. — Але ні в якому разі не намагатися ставити питання, що ми будемо співпрацювати лише з тими, хто "нас любить і розуміє".
Другий момент, на який вказав Володимир Дубовик — з Америкою не потрібно розмовляти з точки зору ультиматумів, якимось повчальним тоном.
"Типу" ви нам повинні зробити те, ви не розумієте це". Такий підхід потрібно відсунути якомога далі. Тому що навіть найбільш проукраїнські політики в США не вважають, що вони нам щось винні. З їх точки зору, підтримати Україну потрібно, але не тому що повинні, а тому що це буде правильно і справедливо, — пояснює експерт. — І, коли в Україні говорять, що ми взагалі не отримуємо підтримки з боку США, це викликає там подив. Як це? Допомога йде — наймасштабніша, із найрізноманітніших напрямів".
Третій момент — слід припинити якісь дитячі, абсолютно недоречні спроби блефу. Типу "а ось ми тоді до Китаю розвернемося", "а ось якщо нас Захід не підтримує, ми будемо як Ізраїль". На думку експерта, людям, які тверезо аналізують ситуацію, розуміють, що це якісь дивні риторичні вправи, які точно не викликають поваги до української влади. Адже зрозуміло, що ніякої альтернативи західному пріоритету для нас немає. І з економічної, і з політичної, і з безпекової точки зору.
"Так, ми спираємося на свої сили — плюс вся та підтримка, яку отримуємо від ЄС, від США, — зазначає Володимир Дубовик. — Навіть останній візит Зеленського в США показав, скільки у нас було різних напрямків для співпраці. Так що не слід зводити все до того, що якщо завтра не дадуть нам членства в НАТО або ПДЧ, то "ми вас не любимо, ви нас не підтримуєте". Не потрібно робити акценти на тих напрямках, де у нас не складаються стосунки. Тому що насправді в рази більше позитивних для нас напрямків, форматів підтримки".
Якщо з народом і армією у влади проблем немає, то дипломатія — кульгає
У подібних "антидипломатичних" висловлюваннях представників цієї влади — більше "понтів". Ось той же Кулеба каже, що ми повинні стати як Ізраїль, що основна наша сила: армія, народ і дипломатія. Але, якщо з народом і армією проблем немає, то дипломатія — кульгає. Багато в чому, тому що є такий "Суперпрезидент" як Зеленський. Такою думкою поділився експерт ГО "Бюро аналізу політики" Віктор Бобиренко.
Він нагадує дипломатичні провали при Зеленському.
"Його телефонну розмову з Трампом спровокував імпічмент. Потім був скандал проти Байдена, який спровокували "плівки Деркача". Ми провалили боротьбу з "Північним потоком-2", втратили підтримку фактично всіх західних союзників. Що не дивно, з його-то репліками типу "чому ми досі не в НАТО". Або з шаленою подачею, що без України НАТО нібито буде втрачати, а ЄС слабшати. Для багатьох лідерів заходу Зеленський може здаватися навіть небезпечним. Привітаєшся з таким, поговориш, а потім — чекай якихось неприємностей. Інформація буде якось не так видана, перекручена його нездатним до дипломатії Офісом. Де спершу можуть щось ляпнути, а потім подумати", — зазначає аналітик.
Віктора Бобиренка дивує, що досі не ясно, чи поїде Зеленський на 76-у сесію Генасамблеї ООН, яка відкрилася 14 вересня в Нью-Йорку.
Політолог зазначає, прессекретар Зеленського — Никифоров — телеканалу "Дім" чітко заявив, що президент ще не визначився, чи відправиться він особисто на цю сесію. Якщо цитувати слова речника президента дослівно, то це звучить так: "повинна бути якась користь, якісь домовленості, якісь зустрічі, підписання якихось документів", щоб "виправдати цю витрату часу". Тим часом там буде розглядатися найважливіше для України питання — ситуація в окупованих Криму і частини Донбасу. І було б непогано, якби головний дипломат країни, який відповідає за зовнішньополітичний курс, а саме — президент Зеленський, сам озвучив світу ці проблеми, зробив акценти. Експерт дивується, як можна міркувати про 50 на 50 — поїде чи ні?
Аналітик не сперечається з тим, що заяви Кулеби — правильні. Що вкрай важливі зусилля народу, армії, дипломатії.
"Але тринога падає, тому що армія і народ — є, а дипломатії — немає. І тому що Зеленський не сприймається як представник народу і армії, — пояснює Віктор Бобиренко. — У Нью-Йорку буде близько сотні глав держав. А Зеленський просто загубиться. Раптом виявиться, що він не надто великий лідер сучасності, а третій праворуч у восьмому ряду. І не буде потрібної йому картинки. Хто захоче з ним зустрічатися, навіть в кулуарах, щоб Подоляк з Єрмаком відосики записали? Швидше за все, ніхто. І саме тому він, думаю, не летить в Штати. За принципом — нехай краще ніякої картинки не буде, що буде погана".
Читайте також на порталі "Коментарі" — Зеленський розповів про непросту розмову з Байденом про членство України в НАТО.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.