Засідання радників Нормандської четвірки провалилося: якими можуть бути наслідки для України

Нещодавно, 19 квітня відбулася чергова зустріч глав держав — учасниць Нормандського формату. Відеоконференція проходила на тлі загострення військових дій на Донбасі і безпрецедентної концентрації російських військ біля українських кордонів, в окупованому Криму і на морях. Однак під час обговорення проблем, лідерам не вдалося прийти до суттєвих висновків і вирішення проблеми. Зустріч закінчилася фактично нічим. Чому результат саме такий? Як можуть надалі розвиватися події навколо ситуації на Донбасі? На ці питання сайту "Коментарі" відповіли експерти.

Нормандська четвірка провалила засідання: що може загрожувати Україні. Колаж: Д. Романюк / Comments.ua

Головне завдання Нормандської четвірки — посадити Росію за стіл переговорів

Керівник Інституту інтеграції Донбасу Сергій Стуканов підкреслює, що не варто очікувати від засідання радників Нормандської четвірки будь-якого істотного прориву. Навіть якщо воно сталося після зустрічі Зеленського з Макроном і Меркель.

"Прорив міг би бути в разі, якби якась зі сторін кардинально змінила свою позицію. Але очевидно, що це неможливо. Тому Нормандська четвірка, як і робота Тристоронньої контактної групи (ТКГ), продовжують виконувати свою функцію — той максимум, якого можна від них очікувати — затягують Росію за стіл переговорів. Сьогодні це особливо цінно, оскільки Путін брязкає зброєю на наших кордонах і загрожує повномасштабним вторгненням", — підкреслює експерт.

Але хоч сам процес переговорів і є важливим, очікувати просування в напрямку реалізації Мінських угод не варто, упевнений Сергій Стуканов. Тому що Росії не потрібна їх реалізація.

Стягування російських військ на кордоні лише частково пов'язане з Мінською угодою, вважає керівник Інституту інтеграції Донбасу.

"Звичайно, Росія таким чином тисне, щоб Україна погодилася на російські умови. Але це лише одне із завдань. Я б сказав, що це є сигналом навіть не тільки (або не стільки) Україні, скільки Заходу — Сполученим Штатам, країнам НАТО. Це сигнал про те, що не варто навіть думати про надання Україні ПДЧ, щоб не дратувати Росію. Це сигнал про те, що не варто приїжджати до Києва на установчий саміт Кримської платформи, щоб не дратувати Росію. Зрештою, це сигнал Байдену, що Росія продовжує розглядати Україну як свою сферу впливу, тому новому президенту США не варто посилювати тут свій вплив. Йде широка шахова гра, і переговори в Нормандському форматі — лише частковий і дуже дрібний епізод, який сам по собі не може нічого вирішити", — резюмує Сергій Стуканов.

Путіну потрібна перемога будь-яким способом

Військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов вважає, що всі події навколо Донбасу, включаючи проблемні переговори, слід розглядати через призму підготовки з боку адміністрації Путіна його політичної перемоги до виборів в Держдуму.

"А перемога така російській владі потрібна, тому що рейтинги "єдиноросів" падають. Є версія, що напередодні виборів, в середині літа або ближче до нашого Дня Незалежності (Путін таке любить), РФ може шляхом провокацій легалізувати свої війська в ОРДЛО під виглядом миротворців. І визнати "республіки". Це буде політична перемога Путіна — в контексті "збирання земель руських". Цим пояснюється те, чому він так біснується, чому посилилися обстріли на Донбасі, чому стягнуті війська до російсько-українських кордонів, чому прискорилася мілітаризація Криму, чому буксують переговори. Мета — натиснути на українську владу з метою реалізації російського сценарію "миру" на Донбасі", — пояснює Олег Жданов.

Він не виключає провокації з боку Кремля з метою зробити ОРДЛО офіційно російськими. І піднести це як перемогу Путіна. Мовляв, він ще сильний, він ще — ого-го.

"Тактично Путін виграє, тому що підкуповує електорат, показує себе сильним політиком і вождем. Але стратегічно програє. Після такої легалізації, після розігрування абхазького сценарію з російськими "миротворцями", Путін остаточно втрачає можливість повернути Україну в орбіту Кремля. Тому і намагається все ж до цього не доводити. Тисне обстрілами, вбивством наших солдатів (вже 30 з початку року). Кожен убитий — удар по Зеленському, по його рейтингу, створення соціальної напруги в Україні", — вважає військовий експерт.

На його думку, цілком можливо, що кластери (дорожня карта по Донбасу — послідовність виконання Мінських угод, які намагалися узгодити вчора радники глав держав нормандського формату), нібито складені Францією і Німеччиною і потім відкориговані українською стороною, могли з'явиться без нашої участі.

"Думаю, що недавній візит Зеленського в Париж — зовсім не наша ініціатива. Фактично Макрон викликав Зеленського, вимагаючи виконувати раніше взяті на себе українською стороною обіцянки. На підставі яких і розробили ті самі кластери, виконання яких вимагають тепер від офіційного Києва. Причому там все ще гірше, ніж в критикованих багатьма Мінських угодах", — зазначає Олег Жданов.

За його словами, туди додалися вже і формула Штайнмайера, і те, що "народна міліція" на тимчасово непідконтрольних територіях формується до нашого приходу. І що закон про вибори в ОРДЛО не одноразові, як нам говорили, а — на постійній основі. Щоб ми завжди проводили там вибори за окремим законом ... І передачі кордону під контроль України до виборів у кластерах немає. Лише після того, як будуть сформовані "місцеві ради", почнуться переговори про допуск українських прикордонників для спільного (з ким ?!) контролю над кордоном.

"Зауважте, що під час візиту Зеленського в Париж глава Офісу президента Андрій Єрмак (він же виступає в якості радника на переговорах з української сторони) не там був помічений. Тому що він провалив переговорний кейс. У березні минуло року він багато чого наобіцяв російській стороні. А з виконанням вийшли проблеми, — підкреслює Олег Жданов. — Тому зараз Єрмак і Ко використовують нагнітання обстановки в Україні, на наших кордонах, на непідконтрольному Донбасі. Мовляв, "а то Путін нападе". Так що давайте підпишемо ці кластери — і буде все більш-менш тихо. Фактично нам намагаються продати поганий мир замість гарної війни".

Також раніше в Пентагоні повідомили про те, що Росія стягнула до східних меж України більше військ, ніж це було у 2014 році, коли Москва почала збройну агресію проти нашої країни.