Рубрики
МЕНЮ
Георгий Кухалейшвили
Генасамблея ООН проголосувала 7 квітня за виключення Росії з Ради з прав людини – допоміжного правозахисного органу ООН. За відповідне рішення проголосували 93 члени Генасамблеї, проти – 24 держави. Утрималися від голосування 58 країн. Щоб виключити державу з Ради з прав людини за злочини проти людяності, необхідно дві третини (66%) голосів членів ООН, які беруть участь у процедурі голосування. Такою була реакція міжнародного співтовариства на звірства російських військових у Бучі та Маріуполі, куди окупанти вже пригнали мобільні крематорії, щоби замітати сліди. Росія – це друга країна, яку виключили з Ради з прав людини ООН з моменту її заснування у 2006 році. У 2011 році з органу виключили Лівію за вбивства режимом Муаммара Каддафі мирного населення на початку громадянської війни.
ООН - фото з відкритих джерел
Безумовно, виключення РФ із Ради ООН з прав людини символічне і не спричинить якихось серйозних наслідків, якщо не брати до уваги іміджеві втрати. Наприклад, США у період президентства Дональда Трампа добровільно покинули цей орган у 2018 році. Тим не менш, цей крок говорить про те, що сьогодні у Росії досить слабкі позиції в ООН, що створює привід Україні проштовхувати інші ініціативи, спрямовані на скорочення країни-агресора на рішення, що приймаються в організації. "Коментарі" розбиралися, яким чином можна позбавити Росію можливості впливати на роботу Ради безпеки ООН і якими можуть бути наслідки, якщо цього вдасться досягти.
На момент створення ООН, у 1945 році, місія за підтримання миру, стабільності була покладена на п'ять найвпливовіших держав того часу – США, Велику Британію, Францію, Китай та СРСР. Вони стали постійними членами Радбезу — ключового органу в структурі ООН, який безпосередньо впливає на прийняті рішення в організації. Їх наділили правом накладати вето на рішення органу.
Постійне членство в Раді безпеки ООН дісталося Росії у спадок від СРСР у 1991 році. Проте, сам факт того, що РФ нападає на сусідні держави, організує терор проти мирного населення, використовує заборонені види зброї, порушує міжнародні зобов'язання та повсюдно робить замахи на неугодних режиму Володимира Путіна людей, говорить про те, що ця країна становить загрозу для міжнародної безпеки. І їй точно не місце серед постійних членів повноважного органу.
Користуючись правом вето, Росія блокує вигідні Україні ініціативи ООН, які б сприяли врегулюванню російсько-українського конфлікту та захисту цивільного населення від свавілля окупантів. До речі, ще в березні українка Наталія Костюк опублікувала петицію на сайті openpetition.eu із пропозицією виключити Росію із Ради безпеки ООН. Небайдужі користувачі інтернету досі ставлять підписи під петицією. Неофіційну ініціативу Костюк підтримали 56 893 особи, переважно мешканці європейських держав.
В ООН немає спеціальної процедури щодо виключення постійних членів Радбезу. На думку наукового співробітника аналітичного центру Heritage Foundation Бретта Шафера, суто технічно, цього можна досягти після попереднього виключення держави з Генасамблеї ООН голосами двох третин її учасників, але за рекомендацією самого Радбезу. Однозначно, досягти консенсусу в Раді безпеки ООН з цього питання не вдасться, оскільки Росія проголосує проти свого вигнання.
Шафер вважає, що для Китаю також небажано виключення Росії з Радбезу та його уряд зробить усе можливе, щоб запобігти такому результату. В умовах погіршення відносин із США, Великою Британією та ЄС, обидві країни в тандемі координують позиції з міжнародних питань та зобов'язалися розділити відповідальність за забезпечення міжнародної безпеки. Наприклад, на початку року Пекін уперше за весь час російсько-українського протистояння рекомендував Києву виконати Мінські угоди. Виключення РФ з Радбезу спричинить зниження впливу Китаю в цьому ООН.
Існують побоювання, що виключення Росії з Радбезу ООН призведе до того, що її поведінка стане більш небезпечною та непередбачуваною. Директор аналітичного центру "Міжнародна кризова група" Річард Гован вважає контрпродуктивним виключення РФ з ООН, оскільки в цьому випадку буде знищено існуючі форми співпраці з цією країною. Експерт сприймає ООН як суто політичний орган, переговорний майданчик, який іноді стає останньою можливістю для держав про щось домовитися.
Схожі прецеденти траплялися у період між двома світовими війнами у міжнародній організації Ліга Націй. Однією з передумов формування військово-політичного та економічного союзу "Вісь Берлін – Рим – Токіо" став вихід із Ліги Націй Німеччини та Японії у 1933 році, Італії у 1937 році, а також виняток з організації СРСР у 1939 році, у відповідь на агресію проти Фінляндія. У всякому разі, Ліга Націй перестала виконувати функцію переговорного майданчика між державами з різними ідеологіями та політичними режимами, незважаючи на те, що вона створювалася як інструмент для запобігання новій світовій війні.
Не кожен готовий взяти відповідальність схвалити виключення з ООН повноправного члена. Спроби домогтися в Генасамблеї виключення Ізраїлю з ООН з ініціативи СРСР та 34 мусульманських країн у 1980-1988 роках не мали успіху. Інша річ – Росія. Сьогодні більшість країн-членів ООН не підтримують "спецоперацію" російських військових в Україні. Зокрема, на початку березня 141 держава в Генасамблеї проголосувала за резолюцію, що засуджує агресію Росії, з вимогою вивести війська з України. Проти проголосували Росія, Білорусь, Еритрея, Північна Корея, Сирія, Сербія та низка інших країн. Утрималися від участі у голосуванні 35 країн, включаючи Китай.
Якщо Росію не вдасться виключити з ООН, то є варіант її заміни в Раді безпеки на іншу державу. У цьому випадку Росія зможе зберегти членство в ООН, але втратити крісло постійного члена в Раді безпеки. Схожі прецеденти вже мали місце. У 1971 році Генасамблея ООН з ініціативи СРСР проголосувала за передачу місця Китайської Республіки (Тайвань) до ООН, включаючи статус постійного члена та права вето іншій державі – Китайській Народній Республіці (комуністичний Китай). На той час більшість країн світу встановили дипломатичні відносини з комуністичним Китаєм і визнали його єдиною китайською державою.
Політичний експерт Томас Грант вважає, що Росія не відповідає образу миролюбної держави та гаранта міжнародної безпеки, а її участь у Раді безпеки та право вето паралізує процес прийняття рішень щодо протидії російській агресії в Україні. Грант пропонує винести на голосування Генасамблеї ООН питання передачі Україні місця Росії в Раді безпеки ООН. Експерт аргументує свій вибір на користь України тим, що наша країна поряд з Білоруссю є одним із засновників ООН.
Незважаючи на те, що у 1945 році Українська РСР не була незалежною державою і перебувала у складі СРСР, генсек Йосип Сталін наполіг на тому, щоб нам надали місце у Генасамблеї ООН як одній із найбільш постраждалих радянських республік у роки Другої Світової війни. Оскільки Росія порушила територіальну цілісність та суверенітет України, ми можемо поставити під сумнів правонаступність РФ щодо СРСР в ООН. Гіпотетично, Україна може претендувати на місце РФ у Раді безпеки на правах колишньої радянської республіки та засновника організації.
Втім, заміна Росії на Україну в Раді безпеки ООН може здатися чимось фантастичним. Все-таки, наша країна не є глобальною державою з ресурсами та можливостями, які є у інших постійних членів, починаючи від рівня економічного розвитку, закінчуючи військовим потенціалом. У нас немає військово-морського флоту, здатного проводити операції у будь-якому куточку світового океану, ядерної зброї. Навіть у дискусіях про реформу ООН серед претендентів на включення до Ради безпеки ООН як нових постійних членів зазвичай фігурують економічні гіганти, як Німеччина, Японія чи Південна Корея, або Індія, яка має ядерну зброю. Як варіант, надання ЄС постійного місця в Раді безпеки ООН – регіональної організації, залученої до глобальних процесів.
Є спосіб, як позбавити Росію можливості брати участь у роботі ООН, навіть якщо вона збереже право вето і місце серед постійних членів Ради безпеки. На думку наукового співробітника Heritage Foundation Бретта Шафера, можна винести на голосування в Генасамблеї питання про припинення участі російської делегації в її діяльності і для цього не потрібна участь Ради безпеки. У цьому випадку Росія залишиться в ООН, але втратить право голосу в організації.
Цей спосіб перевірений часом. У 1974 році Генасамблея ООН проголосувала за припинення участі ПАР у її сесії на знак протесту проти апартеїду – політики поділу суспільства за расовою ознакою, яку проводило керівництво цієї країни. Знадобився 91 голос, щоб змусити південноафриканських дипломатів замовкнути.
Як показує практика міжнародної дипломатії, позбутися засилля Росії в органах ООН цілком можливо. Питання лише в наявності політичної волі міжнародної спільноти, щоб зробити такий екстраординарний крок на підтримку України у війні з Росією. Без участі РФ у діяльності ООН вдасться організувати гуманітарну місію на території України під егідою організації, розмістити миротворчий контингент на нашій території та запровадити жорсткіші санкції проти країни-агресора.
Раніше на порталі "Коментарі" — Бойкот сесії ЮНЕСКО: чому понад 40 держав оголосили про таке рішення.
Новини