Україна може не впоратися зі зростальною загрозою військового вторгнення з боку Росії, оскільки найближче оточення президента Володимира Зеленського не має жодного досвіду – ні у веденні політики, ні у сфері ведення війни. Таку думку висловив журналіст Ендрю Крамер у статті на The New York Times. Про що свідчать такі випади з боку Заходу? У непростій ситуації портал "Коментарі" спробував розібратися разом з експертами.
Володимир Зеленський. Фото -24 канал
У нас багато бойових генералів. Та й сам Зеленський за 2,5 роки перебування при владі багато чого навчився, багато чого зрозумів
Директор Департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПІ), доктор політичних наук Ігор Петренко вважає, що навряд чи слід сприймати цю публікацію серйозно.
"Написав її журналіст – Ендрю Крамер, який живе у Москві. Причому упродовж 10 років. Хоч і пише у The New York Times, – пояснює експерт. – У нас чомусь склалося так, що будь-які публікації у західних ЗМІ, навіть якщо це просто колонка якогось колумніста, сприймається мало не як сакральне знання. І як думка всього Заходу. Однак це – виключно думка однієї людини. Причому у цьому випадку людини, безпосередньо пов'язаної з РФ і навіть вакцинованою, за деякими даними "Супутником V". Він отримує та подає інформацію під певним кутом зору. Думаю, що завдання цієї публікації – саме просунути на Заході російські наративи у стилі: "Кого ви хочете підтримувати? Українська влада не має досвіду. Ви свої ресурси, зусилля (дипломатичні, фінансові, військові) витратите даремно. Нема кого там захищати!". Тобто це безпосередньо підігравання російським меседжам".
Ігор Петренко зазначає, що Путін свого часу сподівався домовитися із Зеленським – політиком-неофітом, недосвідченим. Але цього не сталося.
"Зеленський зайняв жорстку проукраїнську позицію, чітко стоїть на захисті національних інтересів, у тому числі у трактуванні Мінських угод. Звичайно, це не подобається російській владі, яка має свої завдання. Звідси й літня публікація самого Путіна, й осіння Медведєва – з негативними оцінками чинної української влади. У такому ж ключі написано цю статтю Крамера – досить ангажовану", – вважає експерт.
Він наголошує, що в Україні є професійна, мотивована армія.
"У нас багато бойових генералів. Та й сам Зеленський за 2,5 роки перебування при владі багато чого навчився, багато чого зрозумів. Як і люди з його оточення. Плюс – сьогодні у нас гарне розуміння, співпраця із закордонними партнерами: з США (підписано Хартію про стратегічне співробітництво, оборонну угоду), з Великобританією, з Туреччиною. Хороші відносини та кооперація дій з Євросоюзом, про що свідчить і нещодавній саміт Україна-ЄС. Якби Захід, справді, вважав, що Україна з чимось не справляється і що в нас якесь "не таке" керівництво – такого рівня співпраці не було б..." – резюмує Ігор Петренко.
Західні мас-медіа зараз оперують двома паралельними потоками меседжів
Доктор політичних наук, професор Національного університету біоресурсів та природокористування України Валентин Якушик акцентує, що у західних мас-медіа й у виступах західних політиків і високопоставлених державних службовців зараз є два паралельні потоки меседжів (смислових послань), що стосуються ситуації в Україні та в україно-російських відносинах.
Перший. В Україні у найвищих ешелонах влади зберігається неприйнятно високий рівень корупції (у всіх її формах). І при цьому українське керівництво створює перешкоди для реалізації стратегії своїх західних партнерів щодо формування в Україні завершеної системи антикорупційних органів, залежних від західних осередків влади. До цього додаються сюжети про нібито наявність у вищих владних структурах України "кротів" – осіб, або стратегічно працюючих на альтернативні геополітичні центри сили, що конкурують із Заходом, або тих, які просто "небезплатно" діляться з ними делікатною конфіденційною інформацією. Другий потік смислових послань – це твердження про те, що Путін/Російська Федерація ось-ось нападе на Україну і спробує її окупувати, а в цей час українське керівництво не бачить цієї небезпеки або злочинно не хоче звертати на неї уваги", – зазначає експерт.
На його думку, двома основними цілями вкидів у міжнародний і внутрішньоукраїнський інформаційний простір подібних смислових послань є:
1. Примушування українського керівництва бути ще більш уважним до порад (підказок, вказівок) з боку своїх провідних західних старших партнерів, заклик "не хитрувати" (подібно до Петра Порошенка), намагаючись захистити свої власні, групові й, можливо, також національні інтереси України, а робити те, що від нього очікується і вимагається. При цьому мети замінити чинну владу України на іншу поки не ставиться, хоча можливі більш поступливі альтернативи їй підшукуються.
2. Здійснюється поступова підготовка керівництва України до можливої "Великої угоди" США та Російської Федерації, важливим складником якої може стати реалізація у повному обсязі основних ідей Мінських угод 2015 року (не обов'язково їх "букви") – повернення до складу України, які нині не контролюються нею, районів Донецької та Луганської областей у політико-правовому статусі, схожому на статус Гонконгу та Макао у рамках Китайської Народної Республіки.
Читайте також на порталі "Коментарі" — Арестович розповів про додаткову вимогу Росії для відкриття КПВВ на Донбасі.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.