Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба впевнений , що США потрібно активніше залучати до переговорів з Росією щодо Донбасу.
Ставка на США: чи допоможуть Штати врегулювати конфлікт на Донбасі - фото з відкритих джерел
Заступник державного секретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд на конференції YES Brainstorming в Києві запевняла, що Штати готові приєднатися до "нормандського формату " або надавати підтримку паралельно. При цьому поки такого залучення не видно.
Чому? Що заважає США надати більший тиск на РФ і допомогти хоча б вирішити конфлікт на Донбасі? Експерти оцінили ситуацію для порталу "Коментарі".
Конфлікт на Донбасі — лише інструмент для посилення тих чи інших переговорних позицій у трикутнику США-РФ-Китай
Директор Київського інституту мирних досліджень, професор, політексперт Андрій Мішин міркує таким чином:
"Можливо, хтось забув, що ініціатива нормандського формату виходила в 2014 роки від тодішнього президента Франції — Франсуа Олланда. Саме він запросив 6 червня 2014 го в Шато-де-Бенувіль в Нормандії (Франція) під час святкування 70-ї річниці висадки союзників, глав Росії та України для переговорів щодо врегулювання конфлікту. При цьому заручився підтримкою канцлера Німеччини Ангели Меркель. Тобто, додавати когось в нормандський формат повинен, за логікою, його формальний організатор. Але від чинного президента Франції — Еммануеля Макрона — ми подібних ініціатив не чули".
До того ж, зазначає експерт, тут важлива згода всіх сторін даного формату. А вона, схоже, щодо залучення США, є тільки в України.
"Більш того — адміністрацію Байдена, схоже, не цікавить Україна як така. Для США куди важливіша розстановка сил для балансування у відносинах із Китаєм. І Штати хочуть залучити на свій бік Росію. Або хоча б домогтися, щоб та зберігала нейтралітет. І зрозуміло, що участь / не участь США в питаннях Донбасу може бути додатковим фактором тиску на Кремль або пряника для нього ж", — підкреслює Андрій Мішин.
На його думку, інтереси України тут однозначно враховувати не будуть. В першу чергу — інтереси США. А конфлікт на Донбасі — лише інструмент для посилення тих чи інших переговорних позицій у трикутнику США-РФ-Китай.
"Подивіться, як витіювато Нуланд сказала:" Ми готові брати участь в будь-якому вигляді — будь-то у "нормандському форматі" або у паралельній підтримці — якщо сторони побачать спосіб, яким ми можемо допомогти". Це не підтримка, не конкретика, а дипломатичний відхід від обговорення проблеми", — резюмує Андрій Мішин.
У Білого дому сьогодні є реальні і потужні важелі геополітичного тиску на Росію, які можуть поставити на місце Путіна і його оточення
Політтехнолог, експерт Центру протидії інформаційним агресіям "AM&PM" Олександр Курбан акцентує, що керівництво України сьогодні буквально носиться на руках із ідеєю підключення США до переговорного формату щодо війни на Донбасі.
"Саме з таким головним завданням їхав президент Зеленський до Вашингтона на зустріч з Байденом. Про це постійно говорять представники Офісу президента України. Про це ж нещодавно нагадав міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в ефірі одного з телеканалів, який прямо заявив: "Головне, що б Америка була в грі!". Сподівання і інтереси української сторони зрозумілі. Переговори з Кремлем знаходяться в глухому куті, звідки їх за сім років війни не змогла вивести ні головна переговірниця ЄС, німецький канцлер Ангела Меркель, ні молодий і амбітний французький президент Емманюель Макрон. Київ абсолютно обгрунтовано вважає, що ситуацію може вирішити пряме підключення США. І це дійсно так — у Білого дому сьогодні є реальні і потужні важелі геополітичного тиску на Росію, які можуть поставити на місце Путіна і його оточення", — вважає Олександр Курбан.
На його думку, США можуть сьогодні примусити РФ, якщо не повністю припинити ескалацію конфлікту на Донбасі, то, як мінімум, загасити його і направити переговори з цього питання в конструктивне річище.
"Можуть, проте, не виявляють в цьому питанні ініціативи. І не поспішають давати конкретних відповідей на прохання української сторони, — зазначає експерт. — Багато проросійськи налаштованих медіа та експертів в Україні, а також абсолютна більшість російських ЗМІ та експертів, зважаючи на цю ситуацію, активно артикулюють тезу, що США відмовилися від підтримки України — і в перспективі будуть згортати свою допомогу. Як приклад наводиться ситуація з Афганістаном, де, за їхніми словами, американці кинули напризволяще своїх протеже".
Однак це, впевнений Олександр Курбан, далеко не так. Ситуація в Афганістані та в Україні, це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
"В Афганістані США відмовилися продовжувати сізіфову працю з витягання країни з ісламського середньовіччя. Штати змінили тактику фізичної присутності на механізм дистанційного геополітичного регулювання ситуації в даному регіоні. В Україні ж Вашингтон має більш довготривалі й системні інтереси та зміни в цьому питанні поки не передбачаються. Яскравим тому підтвердженням є той факт, що американським урядом була збільшена матеріально-технічна допомога українській армії на $ 60 млн, а так само розширені інші програми політичного та соціально-економічного співробітництва", — аргументує Олександр Курбан.
Так чому ж на тлі офіційних декларацій про союзницькі відносини з Україною і збільшення матеріально-технічної допомоги, США не поспішає включатися в переговорний процес щодо Донбасу? На думку експерта, річ у тім, що наші західні союзники більше не бачать в РФ, ослабленій санкціями та внутрішніми проблемами, серйозного геополітичного супротивника.
"Сьогодні головною турботою Держдепу США є зробити так, щоб Росія остаточно не розвалилася і не стала беззаперечним союзником Пекіна в американо-китайському геополітичному гібридному конфлікті. Розвал РФ означав би появу на її місці 4-5 незалежних державних об'єднань з ядерною зброєю і місцевими кримінально-олігархічними елітами на чолі. В такому випадку, домовлятися стало б в п'ять разів складніше, — пояснює Олександр Курбан. — Також за такої ситуації Китай точно зміг би підсилити свої позиції, взявши під контроль великі території РФ з багатими ресурсами. Висновок з цієї ситуації — США сьогодні зацікавлені в союзницьких або, як мінімум, нейтральних позиціях Кремля в потрібному до апогею конфлікті Пекіна і Вашингтона".
Зазначене вище не означає, що США повернуть Україну до галузі прямого впливу РФ або допустять пряму агресію Кремля, зазначає експерт. На його думку, на найближчі 20-30 років для нас гарантований прозахідний вектор розвитку. Україну підтримуватимуть, будуть допомагати й захищати всіма можливими способами. Просто зараз немає сенсу робити це демонстративно.
"На жаль, мрія українських патріотів про розвал РФ, швидше за все, так і не буде здійснена, — продовжує Олександр Курбан. — Шкода, що наш новий головнокомандувач, Валерій Залужний, не зможе реалізувати своє бажання — покататися на українському танку Червоною площею та Арбатом. Але такі реалії сучасної геополітики. Повна перемога однієї країни над іншою, в чистому вигляді, це міна уповільненої дії на майбутнє — у вигляді ущемлених національних амбіцій і бажань реваншу. Історія третього рейху і путінської Росії — яскраве тому свідчення. Тому наше завдання на сьогодні, як сказав один відомий політик, — "стій, де стоїш, борись тим, що у тебе є — і ти переможеш". Власне, ми вже перемогли у війні з РФ, відстоявши свою незалежність, тому що саме в окупації ВСІЄЇ України й був план Кремля. Просто ми цього ще не розуміємо. Це будуть розуміти та чітко знати наші діти й онуки, яких навчатимуть у школі історії незалежної та успішної України років за 30".
Раніше "Коментарі" повідомляли, чи існує
реальна загроза повномасштабної війни з Росією.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.