Головна Новини Політика зовнішня політика Перспективи рокування Мінська на Стамбул: чи допоможе Туреччина завершити війну в Україні
commentss НОВИНИ Всі новини

Перспективи рокування Мінська на Стамбул: чи допоможе Туреччина завершити війну в Україні

Експерти розповіли про перспективи підключення Туреччини до кейсу російсько-українського протистояння

28 січня 2022, 16:30
Поділіться публікацією:

Рада національної безпеки Туреччини під головуванням президента Реджепа Тайіпа Ердогана закликала до зниження напруженості та деескалації між Україною та Росією. Також Туреччина вже неодноразово пропонувала посередництво у врегулюванні конфлікту, включаючи можливість проведення у Стамбулі наступного засідання Мінської групи. Якими є перспективи підключення Туреччини до деескалації? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.

Перспективи рокування Мінська на Стамбул: чи допоможе Туреччина завершити війну в Україні

Реджеп Тайіп Ердоган. Фото: Picture alliance

Туреччина намагатиметься бути над сутичкою, виступати незаангажованим посередником

Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини, кандидат політичних наук Євгенія Габер зазначає, що Туреччина від початку ескалації, агресії з боку РФ, уважно стежить за розвитком ситуації.

"І це зрозуміло. По-перше, все відбувається у безпосередній близькості від турецьких кордонів. По-друге, Туреччина зацікавлена у розвитку відносин як з Україною, так і з Росією. І будь-яка криза чи загострення у цих відносинах впливає на Туреччину, ставить її перед складним вибором на користь одного із партнерів. Є й аспект більш глобальний. Туреччина – член НАТО. При цьому має стратегічне партнерство з РФ. І їй потрібно проводити дуже вправну політику для того, щоб поєднати, на перший погляд, несумісне. Тому Туреччина намагатиметься бути над сутичкою, виступати незаангажованим посередником. Щоб, по можливості, зберігати відносини з усіма сторонами, паралельно покращуючи свій імідж на міжнародній арені", – пояснює експерт.

На її думку, всі заклики про деескалацію, які звучать з Анкари, як і ініціативи про посередництво, навряд чи вплинуть на РФ. Тому що вона зовсім не прагне врегулювати відносини з Україною, а вибудовує відносини з США в умовах так званого нового світового порядку.

"Ми бачимо бажання Кремля повернутися за стіл переговорів глобальних гравців, вершити долі світу, показати росіянам, що з їхнім керівництвом рахуються, до нього прислухаються і таке інше. У мене особисто є відчуття, що Путін сам не має чіткого плану щодо тих дій, які будуть робитися. І коли ми обговорюємо – буде напад на Україну чи ні – я не впевнена, що чітка відповідь є в голові у Путіна. Схоже, що в ситуації з ультимативними російськими "пропозиціями" щодо "гарантій безпеки" завданням було попросити максимально можливе, щоб отримати мінімально прийнятне. Підвищуючи ставки, займаючись відвертим політичним шантажем, Путін дивиться на реакцію Заходу", — впевнена Євгенія Габер. – Що йому дозволять, на які компроміси готові йти, де є якісь внутрішні суперечності (наприклад, між США та Німеччиною). На чому можна зіграти. Що дозволить цивілізованому світу виступити єдиним фронтом — і, нарешті, вказати Росії її заслужене місце".

Таким чином, продовжує експерт, усі заклики Туреччини до деескалації можуть розглядатись Росією лише з погляду тактичних кроків. І якщо в якийсь конкретний момент зручно зробити вигляд, що Москва готова розглянути якісь пропозиції Анкари, створити деякі нові формати, то РФ це робитиме. Але не тому, що готова працювати в таких форматах, а тому, що в даний конкретний момент їй важливо зробити вигляд готовності до умовно конструктивного діалогу.

"По суті, Росія не зацікавлена в жодних додаткових форматах. Тим паче з Туреччиною. Адже та – конкурент РФ у регіоні, країна, яка займається активною військово-технічною співпрацею з Україною. Та ще й член НАТО. Тому всі пропозиції, які були з боку Ердогана про посередництво, активно відкидалися російською стороною. Втім, зазначає Євгенія Габер, важливо, що це робилося на невисокому політичному рівні. Відповідні пропозицію йшли з боку Ердогана або його радника щодо зовнішньої політики – Ібрагіма Калина. А відповіді йшли від путінського прес-секретаря Пєскова чи його заступника. Це свідчить, що РФ намагається залишити собі місце для маневру. Чи не спалює мости. І Путін будь-якої миті, якщо це буде вигідно, готовий виїхати на білому коні і заявити, що РФ приймає ту чи іншу пропозицію Туреччини. Коли, наприклад, зрозуміє, що США та НАТО більше ні на які поступки не підуть. І щоб врятувати обличчя (начебто як так і замислювалося, що РФ не збиралася вторгатися в Україну), Кремль приймає пропозицію Туреччини".

Прокоментувала експерт також обговорення Стамбула як майданчика для переговорів у рамках Тристоронньої контактної групи (ТКГ) замість Мінська. Тому що після фактичної анексії Білорусі Росією – Мінськ точно не може бути місцем для зустрічей ТКГ.

"Теоретично це можливо, – вважає Євгенія Габер. – Багатьом високопоставленим російським особам заборонено в'їзд до європейських країн. І Туреччина як нейтральний майданчик – прийнятний варіант. Але вже вчора прозвучали заяви російської сторони, що це складна логістика, тому такий варіант РФ не влаштовує. До того ж, нагадаю, що Туреччина є членом Альянсу. І це також робить її незручним варіантом для переговорів – з погляду російського керівництва".

В Анкарі вважають, що Росія могла б погодитися на "нульовий варіант" розмежування сторін, як у Сирії

На думку Петра Бурковського, аналітика Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, Туреччина вкрай зацікавлена у запобіганні війні та новій агресії Росії проти України.

"Найбільше Анкара побоюється, що військові дії розгорнутися у Причорномор'ї та Росії вдасться захопити все узбережжя України. У такому разі саме Туреччина стає головною наступною мішенню Росії у цьому регіоні. І саме на Туреччину ляже основний тягар підтримки/захисту вод Румунії та Болгарії як членів НАТО. Також є ризик втрати імпорту української пшениці, збільшення залежності від російського імпорту, а це вже є фактор внутрішньої стабільності. Тому Анкара намагатиметься зробити все, щоб запобігти війні", – пояснює аналітик.

Однак можливості Туреччини обмежені, зазначає він. Ердоган покладається на особисті зв'язки із Путіним. Це – і сильний, і слабкий бік турецької дипломатії.

"В Анкарі вважають, що Росія могла б погодитися на "нульовий варіант" розмежування сторін, як у Сирії. Тобто офіційний Київ погоджується на втрату ОРДЛО, але Росія погоджується на припинення війни та загроз Україні. Крім того, не зрозуміло, що може переконати Путіна в тому, що Україну не інтегруватимуть до НАТО. І що може переконати Україну, що без перспектив членства в Альянсі вона не виявиться віч-на-віч з новою російською агресією. У цьому питанні Туреччина не може бути посередником. На таку роль підходять лише країни, які мають ядерну зброю", – вважає Петро Бурковський.

Читайте також на порталі "Коментарі" – експерти розповіли, про що дві години говорили Байден та Зеленський.



Читайте Comments.ua в Google News

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
comments

Обговорення

Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!