Як не якістю, то кількістю: скільки політичних партій в Україні

Існування більш ніж однієї офіційно дозволеної партії в країні є показником наявності політичної волі і демократії. Але часом цей показник зашкалює, а велика кількість партій свідчить не про розвиток демократії, а про атомизированной партійній системі, при якій загальна кількість партій не має значення. Адже по-справжньому впливовими і активно функціонують залишаються всього кілька політсил.

Скільки політичних партій в Україні. Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

Як змінювався партійний ландшафт України

З утворенням СРСР і входженням в нього більшій частині території України, єдиною дозволеною партією була Комуністична партія Радянського Союзу, мала територіальні підрозділи у всіх республіках СРСР.

З початком програми політичних і економічних реформ в СРСР, що отримала назву "Перебудова", відбулася лібералізація партійної системи. Саме в той період вже можна було створювати інші партії. У 1990 році в парламентських виборах Української РСР, поряд з комуністичною, вперше взяли участь нові партії: Рух, Партія демократичного відродження України, Демократична партія України, Партія зелених та інші.

Поступово загальне число політичних партій росло. Так, в 2013 році на сайті Міністерства юстиції України, який веде відповідний реєстр, значилися близько 120 політичних сил. З 2014 року почалося різке зростання числа реєстрації нових політичних сил - їх кількість збільшилася на 38. Піком же став 2015 рік, коли в країні додалося ще 79 політпроектів, а загальна їх кількість зросла до 316. Правда, за підсумками 2017 року реєстрацію різко скоротилася до 3, а загальна кількість склала 355.

Надалі кількість партій продовжувало знижуватися. У 2018 році залишилося 350 партій, з яких "живими", тобто активно функціонують, глава Комітету виборців України Олексій Кошель назвав всього близько 50 .

Згодом кількість партій продовжило зменшуватися. Станом на 1 січня 2020 згідно з реєстром Міністерства юстиції України їх зареєстровано 349 .

Життя партії: від "народження" до "смерті"

Процедура створення політичної партії в Україні прописана в з аконіт України "Про політичної партії" і "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Так, для реєстрації партії будуть потрібні заява, документи заявника, 10 тисяч підписів громадян України на підтримку рішення про створення партії, статут, програма партії і інші документи. Також потрібно заплатити державне мито — 140 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (з 1 грудня - 317 800 гривень).

Але Міністерство юстиції може і відмовити партії в реєстрації. Підставою для відмови стати, наприклад, невідповідність вимогам Конституції і законів України.

Так, в 2019 році відмовили в реєстрації кандидатам у народні депутати від Компартії України, а її лідеру Петру Симоненко - в президенти України. Причиною став прийнятий у 2015 році Закон України "Про засудження комуністичного і нацистського тоталітарного режимів в Україні і заборона пропаганди їх символіки", в результаті дії якого Комуністичну партію заборонили.

Створенням партії можна зайнятися саме стоятельно, або ж доручити цю справу юристам, які обіцяють зробити це за 30-45 робочих днів. Така допомога обійдеться близько 30 тис. грн, не рахуючи додаткових послуг.

П роцесс реєстрації партії в Україні не можна назвати складним, і зростання їх числа 2014-2016 роках спонукав про експертів заявити про необхідність посилити вимоги до створення партій.

Стаття 23 Закону України "Про політичні партії" називає два підстави для припинення діяльності політичної сили: рішення про реорганізацію або ліквідацію, прийнятого самою партією і анулювання реєстрації. У другому випадку, якщо протягом 3 років з моменту реєстрації партії буде виявлено порушення вимог до політсили для її реєстрації, або протягом 10 років партія не висуне кандидатів у народні депутати і президенти України, Міністерство юстиції має звернутися до суду з вимогою анулювати реєстрацію.

У 2020 році Мін'юст вирішив активно використовувати цю умову. Глава відомства Денис малюська заявив про подачу позовів до суду на анулювання реєстрації відразу 48 політичних партій України. Як зазначив міністр, таким чином буде "підніматися дисципліна самих партій, забезпечуватися захист виборців від політичних шахраїв і ліквідуватися" тіньовий "ринок з торгівлі політичними партіями".

"Технічні партії" і "тіньової партійний ринок"

Як свідчать осінні опитування основних соціологічних центрів і компаній України — Соціологічної групи "Рейтинг", КМІС, Центру імені Разумкова та R & B Group - шанси подолати 5% бар'єр на виборах до Верховної Ради мають 4-5 партій, в числі яких "Слуга народу", ОТЗЖ, "євросолідарності", БЮТ і, за даними R & B Group, "Сила і честь".

В ході президентських виборів в 2019 році своїх кандидатів в президенти висунув і 24 партії. У парламентських ж власні партійні списки кандидатів сформували тільки 22 партії. Ще 144 партії подали виборчі списки для участі в місцевих виборах 2020 року.

Виходить, що з 349 політичних партій України активну участь в політичному житті країни беруть менше 10% від їх загального числа.

В ході передвиборчих кампаній вельми популярною схемою є висунення "технічних" кандидатів і партій, чия мета полягає у виконанні двох завдань. По перше - "Відкушувати" собі частину голосів виборців, які можуть проголосувати за опонента, а по-друге - представляти дільничні і виборчі комісії, що формуються з числа учасників виборчого процесу шляхом жеребкування.

Однак для реалізації цих цілей необхідно брати участь у виборах, що навіть на регіональному рівні реалізують менше половини українських партій. Власне, участь в місцевих виборах є однією з основних причин, що спонукають реєструвати політичні партії, наприклад, "Блок Кернеса — Успішний Харків" і "Блок Світличної" Разом "Харківської області," Партія Вінничан "або партія" Чернівчан ", партії" Українська Перспектива "Олександра Вілкула та" Громадська сила "Загіда Краснова н в Дніпропетровській області та інші.

Основним же спонукальним мотивом для "лідерів" політичних партій, які не беруть участь у виборах, часто є звичайні амбіції або марнославство. Адже заможній людині дуже часто хочеться відчути себе політиком.

Саме для таких людей і існує "тіньової партійний ринок", про який заявив міністр юстиції України Денис малюська. Хоча, якщо судити з публікацій ЗМІ, через зростання числа партій і пропозицій "на партійному ринку", ціни значно впали.

Якщо в 2012 році купити партію можна було за 200 тис. Дол. , При вартості реєстрації від 80-100 тис. Дол., то в 2018-му, за даними "Сегодня" , і "Країни" суми стартували від 40-50 тис. дол..

Аналогічну суму — 50 тисяч доларів - за "готову" і зареєстровану Мінюстом політичну партію, озвучив в січні 2020 року і голова Комітету виборців України Олексій Кошель.

"Українські політики хворіють" генеральської хворобою ". Люблять титули, красиві посади, нагороди. Бізнесмени додають до своєї візитці напис "лідер партії", - так пояснював велику кількість "мертвих партій" Кошель сайту Gazeta.ua .

За словами голови КВУ, процес реєстрації партії ускладнюється вимогами до реєстрації обласних осередків. Тому простіше, хоч і дорожче, купити вже готову політичну партію. Також він рекомендував посилити вимоги до фінансової звітності партій. Наприклад, позбавляти політичні сили реєстрації в разі відсутності звітів. Цікаво, що починаючи з 2 кварталу 2020 року всі парламентські партії, які отримують фінансування з держбюджету, припинили подавати звітність.

Нагадаємо, "Коментарі" з'ясували у експертів , купуються чи (продаються) в Україні партії (франшизи), як це відбувається і чому, а також — яку роль у цих заходах відіграє Мін'юст, який реєструє партії.