Смертельний політ: як змусити Іран спокутувати провину за смерть українців

Минулого тижня, 24 листопада, Міжнародна група з координації допомоги жертвам рейсу PS752 "Міжнародних авіаліній України" повідомила про небажання Ірану обговорити виплату компенсацій сім'ям загиблих. Учасники Групи збираються вживати заходів, якщо іранська сторона та іранські чиновники не йтимуть на контакт. Тегеран досі не надав Києву вичерпних відповідей на питання щодо обставин катастрофи літака. "Коментарі" розбиралися, яким чином Україні та іншим країнам, громадяни яких загинули на борту рейсу PS752, притягнути до відповідальності Іран та домогтися виплати справедливої компенсації.

Чому Іран уникає відповідальності за збитий літак з українцями на борту. Фото: РБК-Україна

Чому Іран уникає відповідальності?

Варто зазначити, що рейс "Міжнародних авіаліній України" із Тегерана до Борисполя співпав із військово-політичною кризою у відносинах Ірану та США. Після того, як на початку січня 2020 року американські військові ліквідували ракетним ударом з безпілотника командувача іранського спецназу "Ель-Кудс" генерала Кассема Сулеймані в аеропорту Багдада, іранці завдали ракетного удару по військових об'єктах США на території сусіднього Іраку. Очікуючи ударів у відповідь, військовослужбовці "Корпусу стражів ісламської революції" перебували у повній бойовій готовності і помилково збили із зенітно-ракетного комплексу український літак 8 січня 2020 року, переплутавши його з американською ракетою. Загинули всі 167 пасажирів, включаючи громадян Ірану, Канади, Швеції, Афганістану, Німеччини та Великої Британії, та дев'ять членів екіпажу.

У лютому 2021 року в мережу просочився аудіозапис, на якому, ймовірно, тодішній міністр закордонних справ Ірану Мохаммед Заріф говорив про ненавмисне знищення рейсу PS752. Однак влада Ірану не бере активної участі у розслідуванні обставин трагедії та гальмує цей процес. Протягом перших трьох днів після загибелі рейсу PS752 у Тегерані стверджували, що причиною аварії літака стало спалах у двигуні. Таку версію спростував колишній голова підрозділу із розслідування пригод Федеральної адміністрації авіації США Джеффрі Гуззетті. На підставі аматорського відео моменту авіакатастрофи він дійшов висновку, що у літак потрапила бомба чи ракета. Після того, як Іран зізнався у тому, що "Боїнг" збили помилково, він до середини липня 2020 року тягнув з відправкою до Франції "чорних ящиків" для розшифровки.

На думку аналітика Террі Глевіна, притягти Іран до відповідальності проблематично через негнучкі правила Міжнародної організації міжнародної авіації (ІКАО), яка доручає вести розслідування країнам, на території яких сталися авіакатастрофи. Експерт переконаний, що це неможливо у випадку з Іраном, теократичною поліцейською державою, яка не звітує навіть перед власними громадянами. Адже "Корпус вартових ісламської революції" є елітою іранського суспільства і наближений до верховного керівника аятоли Алі Хаменеї. Командуванню невигідно діяти на шкоду собі, брати участь у розслідуванні, що кидає тінь на репутацію їх підрозділу.

Тому влада Ірану відмовляється виконати вимоги України та розкрити імена відповідальних за трагедію, вибачитися і надати всю наявну інформацію. Навіть похорон загиблих в авіакатастрофі іранців проходили під контролем спецслужб і їх оголосили "мучениками". Після приходу до влади президента-консерватора Ібрагіма Раїсі вплив "Корпусу вартових ісламської революції" у суспільно-політичному та економічному житті Ірану тільки зростатиме. Марно чекати від Ірану неупередженого розслідування авіакатастрофи.

Чому не вдається домовитися про компенсацію?

Іранська влада самовільно, без консультацій з Україною, Канадою та іншими країнами запропонувала виплатити сім'ям загиблих по 150 тис. доларів. Згідно з Монреальською конвенцією ІКАО 1999 року, сума компенсації може відрізнятися залежно від віку та фінансового стану кожного загиблого. Сума компенсації за загибель дорослого пасажира може сягати 230 тис. доларів. Ще більше грошей родичі можуть отримати, якщо зможуть навести суду додаткові аргументи.

На думку канадського юриста Джо Фіоранте, сума компенсації визначається в індивідуальному порядку і більше грошей можуть отримати родичі зайнятої дорослої людини з високим рівнем доходу, менше – родичі дітей і студентів. Проте режим аятол знайшов виправдання, щоб не сплачувати сповна родичам загиблих. Справа у тому, що Іран не є учасником Монреальської конвенції, на відміну від України та Канади. Ісламська республіка бере участь у більш ранній Варшавській конвенції 1929 року, яка передбачає виплати менших розмірів.

Розуміючи, що домогтися справедливої компенсації від Ірану є малоймовірним, деякі юристи пропонують перекласти тягар відповідальності на плечі України. Зокрема, партнер канадської юридичної компанії Blaney McMurtry LLP Родерік Вінзор пропонує сім'ям загиблих якнайшвидше подавати судові позови проти "Міжнародних авіаліній України", поки не закінчився передбачений Монреальською конвенцією термін протягом двох років з моменту авіакатастрофи.

Пропонований Вінзором спосіб вирішення проблеми – збитковий, тому що не передбачає жодних наслідків для Ірану, який, незважаючи на свою провину за збитий літак, досі не поніс жодної відповідальності та своїми агресивними та непередбачуваними діями становить загрозу для міжнародної спільноти. Не дивно, чому експерт ООН з юридичних питань Агнес Калламард вважає за доцільне притягнути до кримінальної відповідальності іранських військових і чиновників, які брали участь у прийнятті рішення про знищення пасажирського літака. Підставою для цього Калламард вважає порушення прав людини.

Може скластися враження, що влада Ірану ухиляється від виплати компенсацій у повному обсязі через тяжке економічне становище у країні під впливом американських санкцій і наслідків пандемії коронавірусу. Однак треба враховувати, що поки іранське суспільство бідує, "Корпус вартових ісламської революції" збагачується. Підрозділ залучений до іранської економіки та контролює будівельний і виробничий сектори, збагачується за рахунок контрабанди. За інформацією співробітників корпорації RAND Фредеріка Вірі та Джеррольда Гріна, щороку від діяльності на "чорному ринку" Корпус заробляє 12 млрд доларів.

Яких заходів вжити Україні та її партнерам?

У міжнародній практиці розслідування схожих інцидентів найчастіше не спричиняли економічних та юридичних наслідків для країн, збройні сили яких збили пасажирські літаки, а компенсації виплачувались добровільно.

Канада розглядає можливість запровадження персональних санкцій проти іранських чиновників, які можуть стосуватися трагедії. В історії цивільної авіації був схожий випадок. У грудні 1988 року під час перельоту з Лондона до Нью-Йорка над шотландським містом Локербі було знищено літак Boeing 747 американської компанії Pan American за допомогою вибухівки. Загинули 270 людей. До організації теракту мали відношення голова служби безпеки авіакомпанії Libyan Arab Airlines Абдельбассет Алі аль-Меграхі та Аль Амін Халіф Фімах. Після відмови лідера Лівійської Джамахерії Муаммара Каддафі видати винних Рада безпеки ООН ввела економічні санкції проти його країни. Обмежувальні заходи дали позитивний ефект: у 1999 році Каддафі видав злочинців, а у 2003 році визнав відповідальність чиновників за вибух літака. Лівія виплатила сім'ї кожного загиблого по 10 млн доларів в обмін на зняття санкцій.

Ось тільки у випадку Ірану санкції не дадуть необхідних результатів. Іран перебуває під санкціями США з 2018 року, але так і не пішов американцям на поступки: не відмовився від розробки балістичних і крилатих ракет, не взяв на себе додаткових зобов'язань щодо обмеження ядерної програми. Більше того, після введення обмежувальних заходів Іран вийшов із ядерної угоди та збільшив відсоток збагачення урану.

Проти Ірану можна подати позов до Міжнародного суду. Принаймні саме так діяли самі іранці 33 роки тому. Після того, як у 1988 році екіпаж американського ракетного крейсера у Перській затоці збив пасажирський літак Airbus A300B2-203 авіакомпанії Iran Air, переплутавши його з іранським винищувачем, Іран подав позов проти США до Міжнародного суду. У 1996 році американці погодилися виплатити 61,8 млн доларів як компенсацію сім'ям 248 загиблих пасажирів. За кожного дорослого працевлаштованого пасажира було виплачено 300 тис. доларів, а за кожного утриманця – 150 тис. доларів. Очевидно, у Тегерані забули, як це — опинитися на місці Києва.

Однак такі судові провадження можуть затягуватися на невизначений термін. Наприклад, розслідування у справі збитого донбаськими сепаратистами із російського зенітно-ракетного комплексу "Бук" малайзійського рейсу MH17 триває з 2014 року, а судовий процес в Окружному суді Гааги – з березня 2020 року.

Були випадки, коли держави та міжнародні організації виявлялися не у змозі домогтися виплати компенсації за збиті літаки, а родичам загиблих доводилося діяти самостійно. Так було у випадку збитого радянським винищувачем корейського рейсу KAL 007 у вересні 1983 року, який прийняли за літак-розвідник. Літак летів із Нью-Йорка до Сеула, помилково пілот відхилився від курсу, порушив повітряний простір СРСР і пролетів над територіями, де були розташовані військові об'єкти. Екіпаж не помітив попереджувальних пострілів радянських винищувачів. Літак збили неподалік Сахаліну, загинули всі 269 людей, які перебували на борту, включаючи конгресмена Ларрі Макдональда.

ІКАО дійшла висновку, що відповідальність за інцидент лежить на плечах СРСР і "Корейських авіаліній". Москва відмовилася визнати свою провину та обмежилася передачею "чорних ящиків" делегації родичів загиблих на чолі з підприємцем Гансом Ефреймсом у 1992 році. Родичі загиблих американців вимагали виплати компенсацій самостійно. Наприклад, у 1997 році Ефреймсон домігся у федеральному суді виплати компенсації у розмірі 2,1 млн доларів за загибель своєї 23-річної дочки. Спочатку йому пропонували компенсацію у розмірі 575 тис. доларів, але він наполіг на виплаті більшої суми як відшкодування збитків за страждання його доньки, смерть якої не була миттєвою та безболісною, оскільки підбитий літак впав у море. Ефреймсон очолив Американську асоціацію KAL 007, яка стала прикладом для аналогічних об'єднань родичів загиблих пасажирів в інших авіакатастрофах.

Раніше "Коментарі" також повідомляли про проблему біженців: як Лукашенко та Путін стравлюють Україну та ЄС.