Криза в Афганістані: чому ісламські екстремісти взяли реванш

Поки США та їх партнери виводять війська з Афганістану, бойовики ісламістського руху "Талібан" захоплюють нові території. Днями під контроль талібів перейшли адміністративні центри провінцій Кундуз, Німроз, Джаузджан. За даними китайського видання "Синьхуа", 8 серпня вони захопили провінцію Талукан. "Талібан" контролює 80-85% території Афганістану.

Криза в Афганістані. Фото з відкритих джерел

Американські війська залишать Афганістан до 31 серпня 2021 року за рішенням президента США Джо Байдена. Прикладом американців слідують військовослужбовці із 37 країн, що беруть участь в операції "Рішуча підтримка", метою якої є надання допомоги афганським силовикам. Український контингент у кількості 21 військовослужбовця покинув країну 5 червня.

"Коментарі" розбиралися, чому після 20 років кровопролитної війни США залишають уряд президента Ашрафа Гані один на один з непередбачуваним противником і до яких наслідків для міжнародної безпеки призведе конфлікт в Афганістані.

Чого хочуть таліби?

Таліби хочуть отримати більше важелів тиску на центральний уряд і мати можливість вести переговори з президентом Ашрафом Гані з позиції сили й диктувати свої умови щодо майбутнього розвитку Афганістану. "Талібан" зацікавлений відродити Ісламський Емірат Афганістан — теократичні частково визнану державу, яка проіснувала з 1996 по 2001 рік. Тоді ісламісти втручалися в усі сфери афганського суспільства. Афганцям навіть заборонили дивитися фільми, слухати музику, запускати повітряних зміїв, голити бороду. Жінки піддавалися соціальній дискримінації: їм забороняли здобувати освіту, робити кар'єру. Не дивно, чому більш прогресивні жителі великих афганських міст не в захваті від перспективи приходу до влади талібів.

"Талібан" використовував помилку адміністрації Байдена як привід для початку наступу. У 2020 році США і "Талібан" уклали мирний договір у катарській столиці Доха, згідно з яким іноземні війська повинні були покинути Афганістан до 1 травня 2021 року за умови участі талібів у переговорах із центральним урядом про постконфліктний устрій країни, припинення вогню і відмову від надання притулку міжнародним терористам. Адже приводом для початку військової операції США в Афганістані і відсторонення талібів від влади вкінці 2001 року стало знаходження на території країни таборів терористичної організації "Аль-Каїда", відповідальної за теракти 11 вересня у Нью-Йорку.

Однак США та їх партнери не встигли вчасно вивести війська з Афганістану. З приходом до влади в Америці Джо Байдена спочатку терміни зрушили до 11 вересня 2021 року, але в міру погіршення ситуації в сфері безпеки дату виведення військ перенесли на 31 серпня. Розглядалася можливість залишити в країні кілька сотень американських або турецьких військових для охорони аеропорту в Кабулі в інтересах працівників дипломатичних представництв. Таліби виступили категорично проти таких ідей.

До недавнього часу таліби захоплювали здебільшого невеликі населені пункти і села. "Талібан" захоплює торгові і транспортні шляхи, великі прикордонні переходи, щоб відрізати великі міста і столицю Кабул від зовнішнього світу. Таліби стягують митні збори з товарів, що ввозяться в країну товарів. Наприклад, прикордонний перехід "Іслам Кала" на кордоні з Іраном приносить понад 20 млн доларів на місяць. Під контролем талібів знаходиться прикордонний перехід "Спін Болдак" — основні торговельні ворота в Пакистан. Таліби підсилили свою присутність на півночі Афганістану, де проживають громади таджиків і узбеків, які в 90-х організували опір ісламським екстремістам.

У світлі недавнього захоплення талібами міст Кундуз, Сарі-Пуль, Талокан, Шеберган не виключено, що з часом вони візьмуть в оточення Кабул. У 1996 році вони взяли столицю без бою. Вкінці липня 2021 року таліби знеструмили Кабул, підірвавши лінію електропередач у провінції Баглан. З іншого боку, повалення світського уряду в Кабулі — не найкраще рішення для самих талібів. Вони ризикують опинитися в міжнародній ізоляції, що явно не входить в їх плани. Керівництво талібів проводить зустрічі з владою Росії, Китаю, Ірану, Туреччини, щоб їх сприймали не як терористів, а як політичну силу. Наприклад, на початку липня лідери талібів зустрілися з головою МЗС РФ Сергієм Лавровим у Москві і провели переговори з урядовою делегацією Афганістану в Тегерані.

Чому США виводять війська з Афганістану?

Адміністрація Байдена продовжує політику експрезидента Дональда Трампа, який обіцяв американським виборцям завершити "вічні війни". Новий господар Овального кабінету не переглянув це рішення після початку наступу талібів у травні 2021 року. Не вплинуло на Байдена і падіння Кундуза — третього за величиною адміністративного центру в Афганістані. Американці обмежуються авіаударами по базах і скупченнях живої сили талібів, використовуючи авіабазу в Катарі, але більше не беруть участі в наземних операціях разом з афганськими військовими. У планах Білого дому відкрити військові бази в державах Центральної Азії, ймовірно в Узбекистані або Таджикистані, для підтримки афганських силовиків.

Старший науковий співробітник "Центру безпеки, стратегії і технологій" Ванда Фелбаб-Браун вважає правильним рішення Байдена про виведення американських військових з Афганістану, оскільки їх знаходження там вже не виправдано і є марною тратою грошей, адже США не можуть відстрочити неминучі військово-політичні події в цій країні. Експерт погоджується з точкою зору, що відхід американців спричинить за собою кровопролитну громадянську війну, прихід до влади "Талібану" і негативні наслідки для Афганістану, але впевнена в тому, що США розумніше використовувати свої військові, фінансові та дипломатичні і політичні ресурси для вирішення інших питань.

Сьогодні більш нагальною проблемою для адміністрації Байдена є стримування військової, технологічної та економічної потужності Китаю, який сприймається як основний конкурент США у світі. Американський президент перенаправляє ресурси з Близького і Середнього Сходу в Азіатсько-Тихоокеанський регіон. До кінця 2021 року більшість американських військових буде виведена з Іраку. Залишиться деяка кількість військових інструкторів для підтримки іракських силовиків у боротьбі з терористичною організацією ІГІЛ. Америка виводить частину військових літаків і зенітно-ракетних комплексів з ОАЕ і Саудівської Аравії.

Війна в Афганістані — "дірка" в бюджеті США. "Кладовище" імперій поглинуло 2 трлн доларів з кишень американських платників податків. Для порівняння, страхові збитки від терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку були значно менші і склали 40 млрд доларів. Байдену потрібно зібрати більше 40 трлн доларів за участю державних і приватних інвесторів з усього світу для реалізації плану Build Back Better World. План передбачає фінансування інфраструктурних проєктів у демократичних країнах з малим і середнім національним доходом як альтернативи китайській ініціативі "Один пояс, один шлях". Крім того, його національний план щодо подолання наслідків пандемії коронавірусу, розвитку інфраструктури, сфери освіти, створення нових робочих місць і декарбонізації економіки США вимагає 7 трлн доларів.

За 20 років своєї присутності в Афганістані американцям так і не вдалося побудувати там повноцінну національну демократичну державу. Чинний президент Ашраф Гані не популярний серед афганців. У країні процвітає корупція. Вплив центрального уряду на місцях незначний, а реальна влада перебуває в руках польових командирів і лідерів кланів. Експерт "Центру вивчення сучасного Афганістану" Микита Мендковіч не виключає можливості розпаду Афганістану на ворогуючі провінції.

Попри зусилля інструкторів з країн-членів НАТО, боєздатність і моральний дух афганських силовиків залишають бажати кращого. У 2020 році в Афганістані відбулося 1,7 тис. терактів, які забрали життя понад 8,5 тис. осіб. Найчастіше таліби захоплюють нові населені пункти не в результаті боїв, а завдяки домовленостям із військовими про здачу.

Війна в Афганістані не популярна серед американських обивателів. За 20 років там загинули понад 2,3 тис. військовослужбовців із США, близько 1,2 тис. військових з країн-партнерів по коаліції. Під час виборчої кампанії Байден, як і його попередник Трамп, обіцяв американцям завершити "вічні війни".

Альтернативної точки зору дотримуються голова "Американської академії дипломатії", експосол США в Афганістані Рональд Нойманн і старший науковий співробітник аналітичного центру "Атлантична рада", колишній заступник американського посла в Афганістані Ерл Ентоні Вейн. Колишні дипломати ставлять під сумнів рішення Байдена про відхід з Афганістану в світлі триваючого наступу талібів, які влаштовують страти цивільних та ігнорують заклики взяти участь у мирних переговорах всупереч умовам угоди в Досі.

Нойманн і Уейн не списують з рахунків афганський опір. На їх думку, у світських афганців ще є шанс здобути перемогу над "Талібаном". Для цього експерти рекомендують команді Байдена продовжити надавати прикриття з повітря сухопутним урядовим військам у боях із бойовиками й організувати в Афганістані тренувальну місію як в Іраку. Експерти впевнені, що падіння режиму Ашрафа Гані призведе до плачевних наслідків для міжнародної безпеки.

Глобальні наслідки

Громадянське протистояння в Афганістані спровокує нові потоки біженців і посилить глобальну міграційну кризу. Сьогодні Афганістан переживає економічну і гуманітарну кризу. Більш ніж 18 млн афганським громадянам потрібна допомога. Три мільйони дітей живуть впроголодь. З початку року не менше 360 тис. афганців покинули свої будинки в районах, де тривають бої між талібами й урядовими військами. У цьому році стан справ в Афганістані погіршили сильні посухи, від яких постраждало 80% території країни. Багато громадян відчувають брак води і продовольства.

До Туреччини і ЄС можуть хлинути нові юрби біженців. Влада Туреччини зводить загороджувальні споруди на кордоні з Іраном, куди втікають постраждалі від війни афганці. У 2020 році на турецько-іранському кордоні були затримані близько 105 тис. біженців. Нині у світі зареєстровано 2,6 млн біженців з 38-мільйонного Афганістану і вони представляють другу за чисельністю етнічну групу серед претендентів на політичний притулок у Європі. З серйозним викликом зіткнулися Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан, Іран. Десятки відступаючих афганських військових незаконно перейшли їх межі. Найбільше силовиків втекло в Таджикистан (понад 1,5 тис. осіб).

Натхненні успіхом талібів в Афганістані, радикальні ісламісти країн Центральної Азії можуть здійснити спроби переворотів. Влада Узбекистану переслідує пов'язану з ІГІЛ терористичну організацію "Ісламський рух Узбекистану", яка виступає за ісламізацію центрально-азіатських республік. Бойовики організації у 90-х брали участь в громадянській війні в Таджикистані на стороні ісламської опозиції, а в 1999 році вторглися на територію Киргизії і вступили в бій з місцевими силовиками, воювали проти США та їх партнерів в Афганістані.

Ісламістське підпілля існує в Таджикистані. У 2015 році генерал Абдухалім Мірзо Назарзода, який у роки громадянської війни воював в рядах ісламістської Об'єднаної таджицької опозиції, організував збройний антиурядовий заколот. Тож не дивно, чому керівництво Таджикистану попросило допомоги у Росії по лінії ОДКБ.

Дестабілізація Афганістану не вигідна Китаю. Китайські спецслужби ведуть боротьбу з "Ісламським рухом Східного Туркестану", яка зацікавлена створити ісламську державу в Сінцзян-Уйгурському автономному районі, звернути китайців в іслам і підозрюється у зв'язках з "Аль-Каїдою" й "Талібаном". Хоча самі таліби не розглядають експансію в сусідні країни як пріоритет.

В умовах громадянської війни та анархії в Афганістані настануть "золоті" часи для наркоторговців. Ця країна вважається одним із найбільших виробників опіумного маку і разом з Іраном і Пакистаном утворює так званий золотий півмісяць наркоторгівлі на Середньому Сході. В умовах убогості та розрухи селянам вигідно вирощувати дорогу сировину для виробництва наркотиків. У 2008 році, в розпал американського вторгнення в Афганістан, там вироблялося 90% опіуму, що надходить на світовий ринок. У 2020 році посівні площі маку склали 224 тис. гектарів і збільшилися на 37% у порівнянні з позаминулим роком.

Відхід іноземних військ з Афганістану не принесе довгоочікуваного світу в багатостраждальну країну, а лише посилить її проблеми й обернеться новими викликами для міжнародної безпеки.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв про литовсько-білоруську кризу й про те, як Лукашенко шантажує ЄС мігрантами.