Грузинська криза: як інцидент із Саакашвілі вплине на Україну

Київ втягнутий у політичну кризу в Тбілісі. Експрезидент Грузії Михайло Саакашвілі і засновник партії "Єдиний національний рух", якому президент Володимир Зеленський повернув українське громадянство у 2019 році, таємно прибув до Батумі, а потім приїхав до Тбілісі напередодні місцевих виборів у Грузії. Останніми роками Саакашвілі проживав в Україні і керував громадською організацією "Офіс простих рішень". Він повернувся до Грузії попри те, що чинна влада завела на нього кілька політично мотивованих кримінальних справ і звинувачувала його в перевищенні посадових повноважень і корупції. Зараз він знаходиться у в'язниці міста Руставі і йому загрожує шість років позбавлення волі. "Коментарі" розбиралися, навіщо Саакашвілі приїхав до Грузії попри ризик втратити свободу і якими наслідками його тюремне ув'язнення загрожує Україні.

Міхеіл Саакашвілі. Фото з відкритих джерел

Навіщо Саакашвілі приїхав до Грузії?

В експертному середовищі існує кілька версій ризикованого вчинку експрезидента Грузії, але суть зводиться до того, щоб допомогти схилити чашу терезів на бік грузинських опозиційних сил у протистоянні з керівною партією "Грузинська мрія". Політична криза в Грузії тягнеться з кінця 2020 року, коли "Єдиний національний рух" та інші опозиціонери відмовилися визнати результати парламентських виборів, брати участь у роботі парламенту нового скликання і зажадали перевиборів.

За даними Центральної виборчої комісії Грузії, перемогу тоді вкотре здобула партія "Грузинська мрія", заснована російським і грузинським олігархом Бідзіною Іванішвілі. Однак опозиціонери стверджували, що результати виборів були сфальсифіковані, а "мрійники" практикували підкупи виборців, так звані "каруселі", коли одні й ті ж люди голосували по 10 разів поспіль.

Втрутився Євросоюз: у квітні 2021 року "Грузинська мрія", "Єдиний національний рух" та інші опозиційні сили досягли угоди за посередництва голови Європейської ради Шарля Мішеля. Її суть така: якщо на місцевих виборах 2021 року кандидати від партії влади набирають менше 43%, тоді уряд Грузії погоджується провести дострокові парламентські вибори. Нерви у "Грузинської мрії" здали в липні: прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі оголосив, що його партія не буде дотримуватися умов угоди Мішеля. "Мрійники" не були впевнені у своїй перемозі на місцевих виборах. Серед опозиційних сил виникли сумніви, що вибори будуть чесними.

Колишній генпрокурор Грузії Давид Сакварелідзе впевнений, що Саакашвілі — єдина людина, яка здатна змінити ситуацію в Грузії, де сьогодні всі процеси контролює олігархічний клан Бідзіни Іванішвілі. На його думку, не має значення, де колишній президент перебуватиме: у в'язниці чи на волі. Сакварелідзе не сумнівається, що більшість грузинів втомилася від діючої влади. За його відомостями, через зубожіння країну покинули 20% жителів.

Також за час перебування при владі "Грузинської мрії" знизилася інвестиційна привабливість Грузії, збільшився рівень злочинності та безробіття, знову з'явилося кумівство і непотизм на держслужбі. Яскравий приклад — чинний прем'єр-міністр Іраклій Гарібашвілі — до мозку кісток людина Іванішвілі, який до приходу в політику працював співробітником його банку "Карту". За словами Сакварелідзе, Саакашвілі приїхав до Грузії таємно, оскільки влада могла перешкодити посадці літака з ним на борту.

Співробітник "Грузинського центру стратегічного аналізу" Гела Васадзе вважає, що метою поїздки Саакашвілі до Грузії було допомогти "Єдиному національному руху" мобілізувати електорат у день голосування 2 жовтня й без його участі домогтися цього не вдалося здійснити. На думку Васадзе, для чинної влади найкращим підходом було знаходження Саакашвілі в Україні, далеко від грузинської політики, оскільки, навіть перебуваючи у в'язниці, він становить загрозу для "Грузинської мрії".

Директор центру Eurasia Democracy Петро Залман вважає, що у Саакашвілі більше прихильників в Грузії, ніж в Україні, і він знав, що його заарештують, але завдяки своєму приїзду зумів надихнути опозицію. У Грузії немає політиків рівня Саакашвілі за своєю компетенцією, авторитетом і вмінням приймати складні нестандартні рішення, ризикувати, коли це потрібно. Саакашвілі добре знають у політичному істеблішменті західних країн. Він познайомився із Джо Байденом задовго до того, як той став президентом США.

Наскільки ефективна тактика опозиції?

Немає єдиної думки щодо ефективності політтехнологічного ходу Саакашвілі та опозиції. Експерт центру "ПРІСП" Георгій Чижов досить скептично оцінює повернення Саакашвілі до Грузії заради підвищення популярності "Єдиного національного руху". На його думку, Саакашвілі припустився грубої помилки, оскільки своєю появою мобілізував не тільки електорат опозиції, а й прихильників правлячого режиму, а влаштувати революцію і домогтися зміни влади не вдалося. Явка на виборах перевищила 50%, що удвічі більше, ніж під час другого туру парламентських виборів у листопаді 2020 року.

Політичний блогер Олеся Медведєва припускає, що Саакашвілі приїхав до Грузії організувати акції протесту, але не врахував, що грузини, як і українці, нібито, втомилися від революцій. Засновник тбіліського аналітичного центру Sikha Foundation, політолог Арчіл Сіхурулідзе вважає, що Саакашвілі заплутався у популізмі, хоч і зробив багато для розвитку Грузії, будучи президентом. Сіхурулідзе вважає, що у Саакашвілі немає підтримки з боку міжнародної спільноти, оскільки Заходу не потрібна нова криза.

Приводом для скепсису серед частини експертів стали результати першого туру місцевих виборів і недостатня протестна активність опозиціонерів. За офіційною інформацією, "Грузинська мрія" набрала 47% голосів, тоді як "Єдиний національний рух" — 31%. На акцію протесту біля стін в'язниці, де тримають Саакашвілі, зібралося понад 200 осіб. Раніше експрезидент говорив, що якщо хоча б 100 тисяч грузин зберуться разом, то ніхто не зможе їх зупинити на шляху до розвитку.

Захід порівняно м'яко відреагував на арешт Саакашвілі. Голова Європейської ради Шарль Мішель закликав Грузію повернутися до структурних реформ, не акцентуючи уваги на порушеннях на виборчих дільницях. Прессекретар Держдепартаменту США Нед Прайс закликав грузинську владу поводитися з Саакашвілі справедливо, відповідно до норм національного законодавства та міжнародного права. Голова комітету Сенату США з міжнародних відносин Джим Ріш висловив розчарування місцевими виборами у Грузії.

За оцінками ОБСЄ та Європарламенту, вибори були конкурентними і технічно добре організованими, але звинувачення у фальсифікаціях, відсутності рівних умов для всіх політичних сил, залякування і тиск не пішли на користь процесу голосування. Наприклад, голова "Грузинської мрії" Іраклій Кобахідзе і прем'єр-міністр Іраклій Гарібашвілі публічно міркували про перемогу своєї партії ще до завершення підрахунку голосів. Знову одні й ті ж люди голосували по кілька разів. Біля деяких виборчих дільниць роздавали гроші, а на інших відключали електрику.

З думкою скептиків не згоден співробітник "Грузинського центру стратегічного аналізу" Гела Васадзе, який вважає досягненням Саакашвілі призначення другого туру місцевих виборів. На його думку, без Саакашвілі у Грузії, від популярності якого залежать рейтинги "Єдиного національного руху", результати виборів могли бути ще гіршими. Попри колосальний адміністративний ресурс, кандидати від "Грузинської мрії" не зуміли набрати понад 50% голосів у низці населених пунктів для переконливої перемоги. Другий тур виборів відбудеться 30 жовтня у 20 із 64 муніципалітетів, включаючи Тбілісі, Батумі, Руставі і Кутаїсі. Правлячу партію здебільшого підтримують у сільській місцевості, але у них не досить прихильників у великих містах.

Директор центру Eurasia Democracy Петро Залман припускає, що шанси Саакашвілі повернути владу у Грузії — 50/50. "Єдиний національний рух" анонсував масштабні акції протесту в Тбілісі. Робити остаточні висновки про те, хто вийде переможцем із політичного протистояння в Грузії, варто після другого туру місцевих виборів.

Які наслідки чекають Україну?

Сам факт наявності у Саакашвілі громадянства України свідчить про те, що наша країна виявилася втягнутою у грузинську кризу. Президент Володимир Зеленський відреагував на його арешт і пообіцяв докласти зусиль на рівні Міністерства закордонних справ, уряду та парламенту, щоб повернути політика до України. У відповідь Саакашвілі відправив Зеленському листа, в якому оголосив себе в'язнем Путіна і підкреслив, що його ув'язнили за вигаданими звинуваченнями, які, крім РФ, не визнає жодна держава. У 2015 році Інтерпол відмовився оголосити Саакашвілі в міжнародний за запитом Тбілісі.

За своїм резонансом арешт Саакашвілі можна порівняти з полоном РФ українських моряків під час кризи в Керченській протоці у 2018 році або ж із затриманням журналіста Романа Сущенка у Москві в 2016 році. Питання повернення Саакашвілі до України — це не тільки боротьба за захист прав українського громадянина. Від цього питання буде залежати репутація Володимира Зеленського та партії "Слуга народу". Серед пріоритетів команди Зеленського — повернення українців з ув'язнення в РФ із політичних мотивів. Як показує позиція України в білоруській кризі, чинна влада намагається напрацювати для країни реноме регіонального поборника прав людини і демократії.

Грузинська демократія переживає кризу не без впливу протеже Росії. Звільнення Саакашвілі — новий фронт українсько-російського протистояння в інформаційній сфері, оскільки грузинська влада пов'язані з Кремлем. Колишній заступник головного прокурора Грузії Давид Сакварелідзе не сумнівається, що партія "Грузинська мрія" є суто російським проєктом і створили її з метою відібрати владу в "Єдиного національного руху", яке взяло курс на вступ до ЄС і НАТО, проведення реформ і боротьбу з корупцією.

Саакашвілі та його оточення сприймаються Росією як загроза. Вони створили прецедент втілення у життя демократичної моделі розвитку без засилля Росії для інших пострадянських країн. "Грузинській мрії" вдалося ввести в оману грузинське суспільство і при збереженні зовнішніх атрибутів побудованої за роки правління Саакашвілі держави налагодити відносини з РФ, відкрити країну для російського бізнесу і культурних організацій. Повільно, але Москва поглинає південнокавказьку державу в орбіту свого впливу. Тюремне ув'язнення Саакашвілі відповідає інтересам Кремля, де "балом" правлять корупціонери.

Хоча Україна дотримується нейтралітету у грузинських справах, прихід до влади в Грузії соратників Саакашвілі міг би піти на користь для двосторонніх відносин. Україна, Грузія і Молдова, де президентом є орієнтована на інтеграцію в ЄС і НАТО Майя Санду, могли б координувати дії на міжнародній арені з питання протидії російській експансії і відновлення територіальної цілісності.

Якихось серйозних наслідків для України від похолодання відносин з нинішнім керівництвом Грузії через ситуацію навколо арешту Саакашвілі не буде. Грузія не входить до десятки найбільших торгово-економічних партнерів України. Двосторонній товарообіг становить менше 1 млрд доларів. Грузинська громада в Україні нечисленна і становить трохи більше 34 тисяч осіб. Ще менше проживає українців в Грузії — 6 тисяч осіб. Єдине, що пов'язує обидві країни, це схожі проблеми з територіальною цілісністю, декларовані зовнішньополітичні пріоритети і спільна загроза для безпеки з боку Росії.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв про реванш "червоних" і про що свідчать результати виборів у Німеччині.