Демарш Рябкова-Лукашевича: чим відповість Росія на незговірливість НАТО

Минулого тижня американо-російські переговори у Женеві, засідання Ради РФ-НАТО та зустріч на полях ОБСЄ завершилися тим, що Росія та колективний Захід ні про що не домовилися та залишилися при своїх інтересах. США та їхні партнери по НАТО відмовилися надати потрібні Росією гарантії безпеки у Європі. Заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков, відповідаючи на запитання журналістів телеканалу RTVi про перспективи розміщення військової інфраструктури Росії на Кубі та у Венесуелі у разі невдачі на переговорах у Женеві, заявив, що не хоче підтверджувати чи заперечувати таку можливість і все залежатиме від дій американської сторони.

Чим відповість Росія на незговірливість НАТО. Фото з відкритих джерел

Представник РФ в ОБСЄ Олександр Лукашевич підкреслив, що якщо Захід не дасть у розумні терміни конструктивної відповіді на пропозиції Росії щодо гарантій безпеки та продовжить поводитися агресивно по відношенню до неї, то тоді доведеться вжити необхідних заходів для забезпечення стратегічного балансу та скорочення небажаних загроз для національної безпеки. "Коментарі" розбиралися, які подальші кроки може зробити Росія у відповідь на незговірливість Заходу з огляду на заяви російських чиновників і як скоротити ризики для європейської безпеки.

Чому Росія та Захід не змогли домовитися?

У Кремлі явно переоцінили схильність керівництва США й інших країн-членів НАТО піти на серйозні поступки на користь Росії та погодитись на перегляд результатів Холодної війни. Американці та європейці все-таки здобули уроки Другої світової війни і не стали жертвувати своїми інтересами та принципами заради умиротворення агресора. Заступник держсекретаря США Венді Шерман дала зрозуміти Рябкову, що для США та НАТО неприйнятно гарантувати відмову від прийому нових членів до організації та розміщення своїх озброєнь на території країн Центрально-Східної Європи, які колись входили до Організації Варшавського Договору.

Представник США в ОБСЄ Майкл Карпентер наголосив на тому, що обговоренню не підлягає перегляд ключових принципів Гельсінського акту 1975 року, Статуту ООН, Паризької хартії 1990 року, які виходять із права держав самостійно приймати рішення у сфері безпеки та є непорушними. Натомість американський дипломат запропонував росіянам обговорити механізми врегулювання конфліктів, зниження ризиків і підвищення довіри. Все це означає, що США та НАТО не збираються надавати Росії жодних письмових гарантій про те, що Україна не вступить до НАТО, та робитимуть вони у межах своєї зони відповідальності те, що вважають за потрібне. Максимум, на що готові піти американці, то це не розміщувати свої війська та ракети на території України.

Росія висунула НАТО явно нездійсненні вимоги, не запропонувавши нічого натомість. У Вашингтоні та Брюсселі не розуміють доцільності якихось гарантій у сфері безпеки персонально для Росії, оскільки НАТО вже давно трансформувалося у багатопрофільну організацію, яка займається різними безпековими питаннями – від кіберзагроз до захисту клімату. Питання вступу України до НАТО не стоїть на порядку денному та залишається туманною перспективою. Проте Москва продовжує мислити категоріями Холодної війни та бачити у НАТО загрозу для своєї безпеки.

Мабуть, у Кремлі розраховували навести каламут на Захід своїми провокаціями. Стягування 100 тис. російських військових до кордонів України, рукотворна міграційна криза на кордоні Білорусі, Польщі, Литви та Латвії, втручання ОДКБ у політичну кризу у Казахстані, арешт Міхеіла Саакашвілі у Грузії й активізація відцентрових тенденцій у Республіці Сербській у складі Боснії та Герцеговини показати НАТО межі її впливу у Східній Європі, на Південному Кавказі та на Балканах. Росіяни вважали, що Захід піде на поступки в умовах негативних наслідків пандемії коронавірусу, розбіжностей серед європейців щодо запуску російського газопроводу "Північний потік-2", в умовах конкуренції з Китаєм і криз, що роздирають американське та європейське суспільство.

Однак російське керівництво явно переоцінило можливості свого впливу на колективний Захід, який не збирається підлаштовуватися під інтереси РФ. Для адміністрації президента США Джо Байдена здавання інтересів НАТО напередодні проміжних виборів до Конгресу США у листопаді 2022 року означало б катастрофу. Демократична партія США постала як політична сила нездатна відстоювати правила гри, завдяки яким вже понад 70 років існує система євроатлантичної безпеки. У опонентів Байдена з Республіканської партії з'явився новий привід для критики чинної адміністрації. Також треба враховувати, що у Конгресі США як демократи, так і республіканці виступають за посилення тиску на Росію за допомогою санкцій. Поступки Росії стали б ударом по глобальному впливу США у багатополярному світі, від якого вони не готові відмовитися.

На які провокації здатна Росія?

Риторика Рябкова та Лукашевича стала приводом для міркувань про можливе розміщення Росією ракетних озброєнь і підрозділів на території Куби та Венесуели у відповідь на незговірливість США та НАТО. Принаймні, Рябков особисто проводив аналогії ситуації, що склалася у відносинах Росії та США з Карибською кризою 1962 року. Тоді розміщення радянських ядерних ракет середньої дальності та пускових установок на території Куби допомогло генсеку СРСР Микиті Хрущову домогтися від президента США Джона Кеннеді виведення американських балістичних ракет середньої дальності "Юпітер" із Туреччини, зняття блокади з Куби. За ці поступки Москва вивела свої ракети. Спочатку СРСР планував розмістити на острові 40 ракет.

Цього разу американці не сприйняли серйозно ймовірності розвитку такого сценарію. Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван назвав заяви Рябкова порожніми погрозами. Колишній спецпредставник США у Венесуелі й Ірані Елліот Абрамс вважає, що розміщення російських військ у Латинській Америці безглузде та лише посилить позицію США щодо Росії та не дозволить досягти якихось результатів. За інформацією дипломата, у Венесуелі вже працюють 150 російських військових радників, а збільшення контингенту військовослужбовців до 5 тис. сусідні країни сприймуть як загрозу. Збільшення їх чисельності до 350 осіб ні на що не вплине. Аналітик Андрес Оппенгеймер вважає, що максимум, на що може піти Кремль, – це символічна незначна військова присутність на Кубі або у Венесуелі. На думку експерта, як середня економіка Росія не потягне серйозної конфронтації зі США.

Однак, якщо подивитися глибше, то у РФ все-таки є потрібні засоби для того, щоб пограти на нервах у США та потішити своє великодержавне самолюбство. Адже розмістити у Латинській Америці росіяни можуть не лише сухопутні війська чи ракети наземного базування. Зокрема, атомні підводні човни проекту 885 "Ясень" здатні нести новітні крилаті гіперзвукові ракети "Циркон" та універсальні ракети "Онікс", які можуть застосовуватися проти надводних кораблів і наземних цілей. Їх складно виявити, відстежити та збити з існуючих систем протиракетної оборони.

На думку офіційного представника Пентагону Джона Кірбі, ракети "Циркон" можуть доставляти ядерні заряди та становлять серйозні ризики. Дальність польоту ракети "Циркон", за різними джерелами, може сягати від 400 до 1000 км, а "Онікс-М" – до 800 км. Штат Флорида, який розташований за 625 км від Куби, потрапляє у зону ураження цих ракет. Підводні човни проекту 885 "Ясень" можуть перебувати в автономному плаванні до 100 діб. Росія має можливість тримати під носом США передові озброєння як мінімум кілька місяців на рік.

Географія російських провокацій не обмежиться Західною півкулею. Експерт із зовнішньої політики РФ і контролю за озброєннями австрійського Університету Іннсбрук Герхард Манготт вважає, що у разі відмови НАТО прийняти умови Росії, вона розмістить крилаті ракети 9M729 дальністю польоту 500 км уздовж всього західного кордону. За потреби дальність польоту даних ракет може бути збільшена до 2-3 тис. км. Цими ракетами оснащені оперативно-тактичні комплекси "Іскандер", які Росія вже розмістила у Калінінградській області та Криму. Генсек НАТО Єнс Столтенберг вважає, що ракети 9M729 загрожують країнам-членам організації та здатні нести ядерні заряди. Росія може розмістити ядерну зброю у Білорусі. Таку можливість припускає президент Олександр Лукашенко у разі розміщення США ядерних боєголовок у Польщі.

Колишній спецпредставник Держдепу США в Україні Курт Волкер, ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін і редактор UkraineAlert Петер Дікінсон не відкидають ймовірності збройного вторгнення Росії в Україну. Дікенсон схиляється до того, що Росія може обмежитися кібератаками та локальними наступами на сході та півдні нашої країни. На його думку, Росії буде складно координувати повномасштабне вторгнення в Україну. Адже це може призвести до серйозних втрат Кремля. Навряд чи американці та європейці підлаштовуються під Росію та змінять архітектуру безпеки у Європі заради порятунку України, яка навіть не бере участі у НАТО, але вони можуть запровадити жорсткі економічні санкції у відповідь на вторгнення.

У цьому випадку Росія зазнає матеріальних і людських втрат, але нічого не досягне. РФ вже не вдалося домогтися від НАТО поступок, граючи м'язами біля кордонів України, і подальші рухи тіла поблизу наших кордонів марні. Політолог Юрій Романенко вважає, що розмови про ракетні удари, повномасштабне вторгнення Росії є фікцією та розраховані на залякування українського суспільства та чинної влади, щоб наполягти на виконанні Україною Мінських угод у вигідній для себе послідовності.

Арсенал Росії має енергетичний важіль тиску на європейських членів НАТО. На думку голови компанії "Нафтогаз" Юрія Вітренка, Кремль шантажує Європу, навмисно поглиблюючи дефіцит газу, щоб скоріше добитися запуску газопроводу "Північний потік-2". Зокрема, Росія у 1,5 рази скоротила транзит природного газу через газотранспортну систему України торік. Також "Газпром" відмовлявся бронювати потужності газопроводу "Ямал-Європа", що використовується для доставки природного газу до Західної Європи.

Як впоратися із російською загрозою?

Немає єдиного "рецепту", як скоротити загрозу з боку Росії для України та НАТО. Старший співробітник Ініціативи трансатлантичної безпеки Центру стратегії та безпеки Скроуфорту Джон Дені вважає, що Росія та НАТО можуть про щось домовитися лише шляхом взаємних поступок. Припустимо, якщо Росія зацікавлена добитися якихось гарантій щодо нерозміщення НАТО ракет, то вона повинна допустити інспекторів на об'єкти у Калінінградській області, де розміщені крилаті ракети. В обмін на скорочення військових навчань НАТО у Європі Росії варто повернутися до виконання Віденського документа щодо зміцнення довіри та безпеки, Договору про звичайні збройні сили у Європі.

Іншої думки дотримується старший співробітник Центру Європи Дамір Марусич, враховуючи те, що у НАТО вже давно мали зрозуміти, що про щось домовитися з чинним російським керівництвом проблематично. Експерт вважає, якщо Володимир Путін має намір створити залізну завісу вздовж периферії, то НАТО потрібно готуватися до захисту кордонів країн-членів. Марусич пропонує зміцнювати військову присутність на східному фланзі від Польщі та країн Балтії до Румунії попри те, що РФ стягує війська до кордонів України.

Співробітник Центру Європи Марі Жардін вважає, що ЄС потрібно виробити спільну позицію щодо Росії у світлі кризи. На її думку, Брюсселю необхідно брати активнішу участь у зміцненні збройних сил України у частині протидії кіберзагрозам та галузі медицини, поглибити співпрацю з НАТО у сфері обміну інформацією про гібридні загрози.

У будь-якому разі, досягти успіху у сфері протидії експансії Росії можна лише тоді, коли збройні сили, інститути влади й економічна міць України будуть знаходитися на такому рівні, який змусить будь-якого потенційного супротивника десять разів подумати, перш ніж диктувати нам свої умови чи примушувати за допомогою воєнної сили. США та НАТО слід прийняти той факт, що правлячий режим у Росії поважає мову сили. Будь-які ініціативи на шляху до "перезавантаження", розрядки або нормалізації відносин у Кремлі сприймаються як вияв слабкості та привід для того, щоб вимагати необґрунтованих поступок під дулом автомата.

Раніше інтернет-портал "Коментарі" повідомляв про атлантичну кризу: чого чекати Україні від переговорів Росії та НАТО.