comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Головна Статті Політика зовнішня політика Австралійське замовлення: як США і Франція поглиблюють розкол у НАТО
commentss Cтатті Всі новини

Австралійське замовлення: як США і Франція поглиблюють розкол у НАТО

"Коментарі" розбиралися, до яких наслідків для НАТО і трансатлантичних відносин призведе збройовий скандал Франції, США, Великобританії та Австралії

22 вересня 2021, 20:15
Поділіться публікацією:

З минулого тижня у відносинах Франції, США та Австралії триває криза. Влада Франції відкликала послів з США і Австралії, а також скасувала зустріч з міністром оборони Великобританії у відповідь на рішення австралійського уряду відмовитися від контракту на будівництво 12 дизельних підводних човнів французької компанії Naval Group на суму в 40 млрд доларів. Замість цього Австралія побудує 8 атомних підводних човнів з використанням технологій США і Великобританії.

Австралійське замовлення: як США і Франція поглиблюють розкол у НАТО

США і Франція поглиблюють розкол у НАТО. Фото з відкритих джерел

Таке рішення було прийнято після створення США, Великобританією та Австралією 15 вересня 2021 року нового військового союзу AUKUS. Як заявив прем'єр-міністр Австралії Скотт Моррісон, французька сторона повинна розуміти побоювання щодо того, що дизельні підводні човни не відповідатимуть стратегічним інтересам його країни. Однак президент Франції Еммануель Макрон сприйняв рішення австралійського уряду як зраду. Фактично союзники Франції по НАТО, а саме США і Великобританія, відібрали у неї збройовий контракт.


Чому Австралія відмовилася працювати з Францією?


Причина відмови Австралії від придбання французьких підводних човнів полягає у зміні геополітичної ситуації в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і погіршенні відносин з Китаєм. На думку експерта-міжнародника Стівена Шерлока, хоч Китай і є ключовим торговельно-економічним та інвестиційним партнером Австралії, її керівництво завжди підтримувало США в періоди погіршення відносин з Китаєм. Канберра підтримала Вашингтон під час Тайванської кризи 1995-1996 років і виявляє солідарність у торговельній війні, яка триває з 2018 року.

Влада Австралії виступає проти будівництва Китаєм військових об'єктів на островах у Південно-Китайському морі, які завдають незручностей для міжнародного комерційного судноплавства, відмовилася від використання обладнання китайської телекомунікаційної компанії Huawei для мереж 5G і підтримує проведення незалежного розслідування причин появи і поширення коронавірусу.

У відповідь Китай скоротив імпорт вугілля з Австралії, скасував експортні ліцензії для основних австралійських виробників яловичини, збільшив мита на австралійський ячмінь і вино. З липня 2020 по липень 2021 року збитки Австралії від експортних обмежень з боку Пекіна склали 7,3 млрд доларів всупереч чинній з 2015 року угоді про зону вільної торгівлі.

Старший науковий співробітник сіднейського Інституту Лоуї Річард Макгрегор впевнений: якщо Китай переможе Австралію, то наступним кроком стане перемога над США в Азії. Зелений континент є форпостом англосаксонської цивілізації на стику Тихого та Індійського океанів і може стати противагою впливу Китаю в цій точці земної кулі. З огляду на ці міркування Австралії раціональніше обзавестися власним флотом атомних підводних човнів, оскільки вони можуть перебувати більш тривалий час на бойовому чергуванні, ніж дизельні.

Контракт з компанією Naval Group був підписаний у 2016 році, коли ще не було торгової війни і протистояння з Китаєм, а на порядку денному в Білому домі не стояло питання формування антикитайських альянсів. Навпаки, експрезидент США Барак Обама допускав ідею щодо стратегічного діалогу з Китаєм, так званої "Великої двійки", і поділу відповідальності за підтримання міжнародної безпеки. Однак таким планам не судилося реалізуватися.

Аналітик Майкл Шуман назвав Австралію ключовою ланкою у системі альянсів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, які вибудовує адміністрація президента США Джо Байдена для стримування активності Китаю. Австралія вже бере участь у пакті безпеки "Квадритераль" разом із США, Індією, Японією, а новий військовий союз AUKUS за участю Великобританії орієнтований безпосередньо на стримування зростаючої військово-морської могутності Китаю.

Варто зазначити, що між Австралією і Францією вже давно існували розбіжності з приводу реалізації контракту. Будівництво підводних човнів повинно було розпочатися у 2023 році на австралійських верфях під керівництвом французьких фахівців. Надалі французи намагалися наполягти на виконанні замовлення у Франції. Це не відповідає стратегічним інтересам Австралії, якій, як морській державі, вигідна наявність повного циклу виробництва підводних човнів на своїй території без залежності від імпорту. Користуючись нагодою, американці і британці зробили австралійцям більш привабливу пропозицію, від якої вони не змогли відмовитися.


Які наслідки чекають НАТО?


Своїми діями США поставили під удар трансатлантичні відносини та наочно продемонстрували партнерам по НАТО, що за необхідності вони готові пожертвувати своїми інтересами. Союзницькі зобов'язання по НАТО не заважають американцям жорстко конкурувати з французами на міжнародних ринках озброєнь.

Крім Австралії, американці потіснили французькі збройові компанії у Швейцарії, уряд яких нещодавно прийняв рішення придбати американські винищувачі F-35 замість французьких Rafale. Хоча у 2014 році Франція проявила солідарність з Америкою і розірвала контракт з Росією на поставку вертольотоносців "Містраль" у відповідь на анексію Криму.

Байден поставив під сумнів благонадійність союзників по НАТО серед країн-членів ЄС і сформував антикитайський альянс з Великобританією та Австралією. Хоча у Франції є всі можливості для участі в подібному союзі: військові бази в Індійському океані (острови Реюньон, Майотта) і Тихому океані (Нова Каледонія, Французька Полінезія), військово-морський флот, що дозволяє проводити операції в будь-якому куточку земної кулі.

Така дискримінація продиктована суто політичними міркуваннями. Адже основою військової могутності НАТО є збройні сили США, в той час як такі країни-члени як Франція чи Німеччина відіграють допоміжну роль у військовому плані. При цьому думка їх керівництва не завжди збігається з позицією Білого дому і їм властиво гальмувати процес прийняття рішень.

Наприклад, у 2003 році Франція і Німеччина були проти інтервенції США в Іраку і поставили хрест на формуванні коаліції під егідою НАТО на початковому етапі військової операції. У 2007 році Німеччина виступила проти надання ПДЧ Україні, а у 2011 році — відмовилася брати участь у військовій операції НАТО в Лівії. Стримування Піднебесної — питання болюче для ЄС. Китай є найбільшим торгово-економічним партнером Європи, і далеко не всі учасники НАТО готові принести в жертву свої економічні інтереси заради солідарності з Вашингтоном.

Тому американці сформували союз AUKUS в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні саме з тими країнами, з якими їм найбільш комфортно працювати в сфері безпеки і оборони. З Великобританією у США були "особливі відносини" в сфері безпеки і зовнішньої політики ще до створення НАТО у 1949 році. Австралія має привілейований доступ до передових американських військових технологій і озброєнь, будучи основним союзником США поза НАТО з 1987 року.

В рамках ініціативи "П'яте око" розвідка, військово-морські, військово-повітряні сили і космічні війська США, Австралії, Великобританії, Нової Зеландії, Канади знаходяться в тісному контакті, між ними налагоджений обмін інформацією і технологіями з метою досягнення максимальної сумісності. Політика адміністрації Байдена свідчить про те, що НАТО перебуває у глибокій кризі, а перспективи перетворення організації еа глобального гравця перебільшені. Американцям було простіше створити новий військовий союз, ніж досягти консенсусу з іншими країнами-членами щодо китайського питання.


Які наслідки чекають ЄС?


Збройовий скандал у відносинах США і Франції буде сприяти зростанню самостійності ЄС в питаннях безпеки. На думку німецького аналітика Штефана Корнеліуса, Байден завдав серйозного удару по трансатлантичному альянсу, зі зневагою поставився до таких важливих європейських союзників як Франція і Німеччина. Після виведення американських військових з Афганістану Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель заявив про необхідність Брюсселю брати на себе більше відповідальності в питаннях безпеки і запропонував створити європейські сили швидкого реагування чисельністю до 5 тис. осіб.

З часів закінчення "Холодної війни" в політичних колах Франції популярна ідея самодостатності та автономії Європи від США в питаннях оборони і безпеки. Подібна самодостатність характерна для Франції в НАТО. Вона не входила до військової організації блоку в 1966-2009 роках. Франція не дуже залежить від поставок американських озброєнь, оскільки у неї самодостатній військово-промисловий комплекс.

У 2019 році президент Франції Еммануель Макрон заявив, що Європа більше не може розраховувати на США в сфері забезпечення безпеки і повинна сформувати свою армію, військовий союз і стати самодостатнім центром сили. Австралійський демарш Байдена додасть рішучості французькому президенту просувати таку ідею на загальноєвропейському рівні.

Однак перетворити ЄС на аналог НАТО без участі США і Великобританії — завдання непросте. Військовий експерт Європейської ради міжнародних відносин Рафаель Лосс вважає, що перш ніж говорити про якусь автономію від НАТО, європейцям слід поліпшити підготовку своїх військових і розв'язати проблеми, що існують у збройних силах.

На думку експерта, країнам-членам ЄС не вистачає стратегічної авіації для швидкого переміщення великих військових підрозділів і озброєнь, космічних супутників для розвідки під час проведення військових операцій за кордоном. Велика частина європейських країн недостатньо витрачають на оборону.

Професор Університету Кента Річард Уітманн вважає, що буде непросто переконати деякі європейські країни в тому, що ЄС зможе забезпечувати колективну безпеку не гірше, ніж НАТО разом із США. За даними дослідження ECFR, тільки 18 із 27 країн-членів ЄС, включаючи Францію, Німеччину та Італію, вважають автономію ЄС у сфері безпеки важливим пріоритетом, тоді як інші 10 учасників блоку, особливо Польща, Нідерланди, Данія, Люксембург і Швеція, не бачать у цьому доцільності або вважають це другорядним питанням.

Європейці настільки звикли покладатися у питаннях безпеки на заокеанського "старшого брата", що не бачать гострої необхідності вкладати більше коштів для потреб оборони. Тому без участі США і Великобританії вони не зможуть забезпечити свою безпеку.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв про наслідки скандалу Литви та Китаю для ЄС.


Читайте Comments.ua в Google News

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: Комментарии
comments

Обговорення

Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!