Рубрики
МЕНЮ
Таисия Ерохина
В Україні з часів незалежності не сформувався ряд потужних політичних сил з багаторічною історією, як це існує в інших розвинених країнах. Під час виборів раз у раз виникають партії-одноденки, або ж вся передвиборча кампанія тієї чи іншої партії будується на одній людині — лідері політсили. Хто замінить Петра Порошенка, Юлію Тимошенко та інших лідерів парламентських політсил на посаді глав їхніх партій, якщо завтра, гіпотетично, вони не зможуть виконувати свої обов'язки? Яка доля чекає партію в такому випадку? Чи замислювалися взагалі про поняття спадкоємності наші партії? Відповіді на ці питання шукали "Коментарі".
Колаж й інфографіка: Д. Романюк/Comments.ua
Так, "Коментарі" звернулися до пресслужб українських політичних партій з таким питанням: "Хто буде наступником лідера партії, якщо він несподівано залишить посаду через форс-мажор або ж у випадку смерті?"
У "Європейській солідарності" запевняють, що програмна й ідеологічна побудова роботи політсили передбачає тривале існування партії.
За словами Тарана, політсила нарощує підтримку у всіх регіонах, тому немає сенсу говорити про передачу лідерства. Однак, зазначає, що в країні зараз формуються ідеологічні сили, які будуть працювати набагато довше.
Таран додав, що в сусідній з Україною Польщі, наприклад, з 2000-х почали формуватися ідеологічні партії, а зараз висунулося кілька лідерів. Такий же процес триває і в Україні. На думку нардепа, українським політичним силам потрібно прагнути до мобілізації виборців не за допомогою умовної "гречки", а завдяки ідеології або програмі, як це відбувається в європейських країнах.
У пресслужбі партії "Батьківщина" також не змогли назвати кандидатуру, яка б в майбутньому або в екстреному випадку могла замінити лідера політсили Юлію Тимошенко.
Як розповіли в пресслужбі політичної партії "Голос", зміна лідера політсили для них не в новинку.
У партії "Слуга народу" про питання наступності в поточний момент міркувати відмовилися.
За її словами, коли ситуація в країні покращиться, то, можливо, тоді питання про наступника лідера партії зможуть обговорити.
У партії "Опозиційна платформа — За життя" є як мінімум чотири лідери: два співголови - Вадим Рабинович і Юрій Бойко, голова виконкому Сергій Льовочкін, а також глава політради й голова стратегічної ради Віктор Медведчук. У кожного з них є своя сфера відповідальності, завдання та функції.
У разі, якщо станеться якийсь форс-мажор, то в політсилі будуть діяти відповідно до статуту партії, який передбачає порядок обрання керівництва.
Як розповів нам політолог, керівник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко, політична спадкоємність в Україні має не настільки характерну виразність. Проте, як мінімум в середньостроковій ретроспективі вона простежується.
Звичайно, зазначає Чаленко, який цикл поспіль в Україні все зав'язано на партіях лідерського типу.
Проте експерт упевнений, що надалі основну скрипку продовжать грати саме лідерські проекти. За його словами, це простіше для сприйняття виборця, дозволяє вибудувати грамотне позиціонування в медіа, запускає ефект "парасольки" для рядових членів команди, які йдуть в політику, не бажаючи при цьому бути досить публічними з різних причин. Як резюмує Чаленко, звичайно ж, не можна забувати, що головними акціонерами на політичній арені виступають ФПГ (фінансово-промислова група, — ред.), які мислять проектно-орієнтовано для досягнення тактичної переваги в частині впливу на процеси в країні.
Нагадаємо, новий рейтинг показав, кому з вітчизняних політиків найбільше довіряють українці.
Новини