Як влаштований тіньовий партійний ринок в Україні

З 349 політичних партій України активну участь в політичному житті країни беруть менше 10% від їх загального числа. Інша маса — гравці на тіньовому ринку. Про це йдеться в статті видання "Коментарі".

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

В ході президентських виборів в 2019 році своїх кандидатів в президенти висунули 24 партії. У парламентських ж власні партійні списки кандидатів сформували тільки 22 партії. Ще 144 партії подали виборчі списки для участі в місцевих виборах 2020 року.

В ході передвиборчих кампаній вельми популярною схемою є висунення "технічних" кандидатів і партій, чия мета полягає у виконанні двох завдань. По-перше — "відкушувати" собі частину голосів виборців, які можуть проголосувати за опонента, а по-друге — представляти дільничні і виборчі комісії, що формуються з числа учасників виборчого процесу шляхом жеребкування.

Однак для реалізації цих цілей необхідно брати участь у виборах, що навіть на регіональному рівні реалізують менше половини українських партій. Власне, участь в місцевих виборах є однією з основних причин, що спонукають реєструвати політичні партії, наприклад, "Блок Кернеса — Успішний Харків" і "Блок Світличної" Разом "Харківської області," Партія Вінничан "або партія" Чернівчан "та інші.

Основним же спонукальним мотивом для "лідерів" політичних партій, які не беруть участь у виборах, часто є звичайні амбіції або марнославство. Адже заможній людині дуже часто хочеться відчути себе політиком.

Саме для таких людей існує "тіньовий партійний ринок", про який заявив міністр юстиції України Денис Малюська. Хоча, якщо судити з публікацій ЗМІ, через зростання числа партій і пропозицій "на партійному ринку", ціни значно впали. Якщо в 2012 році купити партію можна було за 200 тис. доларів, при вартості реєстрації від 80-100 тис. доларів, то в 2018-му, за даними ЗМІ, суми стартували від 40-50 тис. доларів. Аналогічну суму — 50 тисяч доларів — за "готову" і зареєстровану Мін'юстом політичну партію, озвучив в січні 2020 року і голова Комітету виборців України Олексій Кошель.

Політтехнолог, партнер SIC Group, глава Інституту демократії і розвитку "PolitA", лідер партії "Національна платформа" Катерина Одарченко розповіла, що технічні партії для України — не рідкість. Підробляються підписи, даються хабарі — й такі псевдопартії реєструються. Після чого фейкова партія з технічними кандидатами беруть участь у виборчому процесі — та продають місця у виборчкомах.

Якщо у партії немає сайту, сторінки на Фейсбуці, де висвітлюється її діяльність, якщо немає самої цієї діяльності (партія — це ж політичні погляди і люди), то існування таких структур виглядає дивно.

Раніше стало відомо, скільки партій офіційно існує в Україні.