Відкрита війна Росії з Україною: що криється за істерикою російських пропагандистів

На росТВ все частіше говорять про можливу війну з Україною. Випускають Жириновського, який закликає напасти без оголошень війни, інших штатних пропагандистів Кремля. Такої ярої антиукраїнської риторики не було давно. "Коментарі" запитали експертів, чому це відбувається зараз і до чого це все може призвести.

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

"Формулювання стають все жорсткіше і жорсткіше"

Експерт Інституту постінформаційного суспільства, медіаексперт, заступник міністра інформполітики (2017-2019 рр.) Дмитро Золотухін зазначає: "Поза всяким сумнівом, у момент медійного резонансу навколо будь-яких слів Жириновського, у нього нижче спини видніється, що стирчить з нього, горезвісна "рука Кремля". У зв'язку з чим, надавати надмірне значення його словам було б неправильно".

Однак, продовжує експерт, постійні моніторинги медіа-майданчиків, які контролюються російськими спецслужбами, свідчать, що вони вже тривалий час нарощують градус істерії навколо агресії проти України.

"Формулювання стають все жорсткіше і жорсткіше і, звичайно, крутяться навколо, нібито, можливого, на думку російських спікерів, наступу Збройних сил України на терористів, які утримують в заручниках мешканців Донецька і Луганська. Вже близько півтора місяця російські телеканали, блоги і телеграм-канали обіцяють, що Зеленський "ось-ось перейде в наступ". Слова Жириновського — це не більше, ніж акція по продавлювання червоних ліній до нових значень. Це відбувається вже кілька тижнів в російських медіа, однак жодної публічної реакції з боку офіційного Києва на це не було, — підкреслює Дмитро Золотухін. — Не дивлячись на те, що на державному телеканалі "ДІМ" для прес-секретаря українського президента — Юлії Мендель — виділили цілу передачу, вона жодного разу не обмовилася про те, що Кремль, фактично, загрожує Донецьку і Луганську відновленням гарячої фази війни".

На думку експерта, можна аналізувати комплекс причин, за якими в російських медіа відбувається ескалація войовничої риторики у відношенні до України.

"В першу чергу, це, звичайно, позиція, яку займає офіційний Вашингтон. Обговорення насильства у відношенні до українців і жителів окупованих територій з боку російської армії почалося в той момент, коли Байден озвучив Путіну свою позицію щодо України, під час їх телефонного дзвінка. Тепер путінські маріонетки намагаються лякати Байдена погрозами розв'язання повномасштабної війни в середині Європи. Поза всяким сумнівом, основною аудиторією таких маячних послань є саме Вашингтон", — впевнений Дмитро Золотухін.

Крім цього, в Кремлі триває досить очевидний конфлікт між різними інтересантами, який полягає в боротьбі за контроль над українським кейсом. У 2019-му році, коли цей конфлікт загострився, він відбувався між заступником глави адміністрації президента РФ Дмитром Козаком і колишнім помічником Путіна — Владиславом Сурковим, зазначає експерт.

"З високим ступенем впевненості можна припустити, що цей конфлікт триває і зараз. Його головна мета саботувати і без того жалюгідні результати роботи Козака з ведення переговорів в Нормандському форматі, — вважає Дмитро Золотухін. — Швидше за все, противники Козака (можливо, в тому числі, Сурков) спеціально ескалують тему насильства в медіа, щоб домогтися відставки Козака або, щоб його прибрали з цієї теми іншим чином".

На думку експерта, ще одним фактором є, по суті, переговорний процес в Нормандському форматі та в ТКГ, що захлинувся у маніпуляціях Кремля.

"Вже є очевидним, що цілей, які публічно ставили перед собою Зеленський і Єрмак, досягти не вдасться. Їх спроба домогтися мирного врегулювання шляхом "просто перестати стріляти і зійтися посередині" зазнала фіаско. А це означає автоматичне перемикання російських пропагандистів в режим "яструбів". Так чи інакше, цей процес, як і кукурікання Жириновського, є очікуваним, хоча і вельми сумним", — резюмує Дмитро Золотухін.

"Що в Жириновського на язиці, то у Путіна на умі"

Політтехнолог, експерт Центру протидії інформаційним агресіям "AM & PM" Олександр Курбан звертає увагу, що тема широкомасштабної російської агресії — одна з найпопулярніших тем в українських та російських ЗМІ, починаючи з 2014 року.

"Вона піднімається з регулярністю 3-4 рази на рік. Як правило, перед початком кожного нового сезону, — каже Олександр Курбан. — Черговий призов Жириновського, в стилі "всіх розбомбимо і все захопимо", нічого принципово нового в цю риторику не вніс. Загрози, наративи, меседжі в стилі попередніх років. На них можна було б не звертати уваги, якби не одна обставина — давно відомо, що у Жириновського на язиці, то у Путіна на умі".

За словами експерта, питання про можливий початок широкомасштабної російсько-української війни в 2021-му почали артикулюватися ще в кінці минулого року.

"Першими його підняли американські аналітичні центри "Council on Foreign Relations" і "Center for Preventive Action" в своєму спільному щорічному прогнозі. Вони відзначили, що в середині 2021 року можливе серйозне загострення, яке може привести до активної фази військового протистояння. У лютому вже цього року, Служба зовнішньої розвідки Естонії, відзначила можливість використання Кремлем Білорусі як можливого плацдарму для наступу на Україну і країни Балтії", — зазначає Олександр Курбан.

За його словами, аналіз реальної ситуації свідчить про те, що в найближчий час можна очікувати ситуативного загострення на окремих ділянках фронту на Донбасі.

"Можливо, збільшиться кількість обстрілів. Для прогнозування більш серйозних бойових дій, поки немає підстав, — вважає експерт. — За даними української розвідки, загальна чисельність 1-го і 2-го Армійських корпусів "ЛДНР", а за фактом підрозділів Південного військового округу ЗС РФ, на сьогодні становить 35,5 тисячі військовослужбовців (480 танків, 848 БТР, 750 артсистем, 208 РСЗВ). З такими силами йти в наступ проти 40,1 тис. бійців угруповання ВСУ в зоні ООС, безглуздо. Отже, велика війна може бути тільки після серйозного поповнення російських сил на Донбасі. А цього поки не передбачається. Наступати на Україну широким фронтом з півночі і сходу, з боку Білорусі, Сумської і Харківської області, також не представляється можливим в цей момент, за політичними мотивами".

Олександр Курбан підкреслює, що для великої війни з Україною, яка має армію близько 200 тис. військовослужбовців, Росія повинна підготувати ударне угруповання не менше 600 тисяч, а краще близько 1 млн. чоловік.

"Таких можливостей у Кремля зараз немає. Своєї армії РФ ледь вистачає щоб закрити власну межу, яка за периметром має протяжність в 60,9 тис км. Максимум, що може сьогодні дозволити собі Путін у війні з Україною, це гучну провокацію на кордоні з артилерійськими ударами по українській території, як це було влітку 2014 року. Можливі точкові удари авіації. І це поки все", — запевняє експерт.

Проте, загроза великої війни, за його словами, все ще реальна.

"Загнаний в кут західними санкціями і внутрішньополітичними проблемами, Путін здатний піти на явно програшну війну з Україною, щоб відвернути увагу власного народу і згуртувати його в боротьбі з "зовнішніми ворогами". Небезпека такого сценарію сьогодні як ніколи висока, — вважає Олександр Курбан. — Фінансові ресурси Кремля вичерпалися. Фонд національного добробуту, останній ресурс Путіна, вибрав основні джерела свого щорічного поповнення вже в першому кварталі цього року. Платити пенсії нічим, на черзі проблеми з виплатою латок бюджетникам і силовикам. Потрібні ресурси. Усередині країни їх немає. Розраховувати на західні кредити не доводиться, а допомога Китаю може обійтися надто дорого. Тому залишається війна. Війна всередині РФ або на кордонах. Україна в цьому плані — найбільш зручний варіант. Додатковим фактором, який може підштовхнути РФ до війни, може стати закінчення будівництва газопроводу "Північний потік 2". В такому випадку, Кремль може не побоюватися за цілісність газотранспортної системи, яка знаходитися в зоні потенційних зіткнень з українською армією ".

Експерт прогнозує загострення ситуації в зоні ООС вже навесні, з ймовірністю 60-70%. А про велику війну, на думку, можемо говорити хіба що влітку — на початку осені з імовірністю 50%.

Раніше повідомлялося, що в РосЗМІ назвали імена "господарів" Криму.