Купівля та продаж партій в Україні: як це відбувається

В Україні зареєстровано кілька сотень партій, але реально функціонують з них не усі. "Коментарі" з'ясували в експертів, купуються чи (продаються) в Україні партії (франшизи), як це відбувається і чому, а також — яку роль у цих заходах відіграє Мін'юст, який реєструє партії.

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

"Купити партію в Україні на сьогодні не є великою проблемою"

Адвокат, керуючий партнер в Юридичній фірмі Patriot.Legal Денис Бондар зазначає, що в Україні зареєстровано 365 політичних партій. За його словами, ні для кого не секрет, що менша частина з них реальні партії, а велика частина створені для перепродажу під нові політичні проекти олігархату або відтягування голосів від конкурентів тих чи інших фаворитів виборів.

Але на будь-яку дію уряду можна подивитися з двох діаметрально протилежних сторін.

"З одного боку, закриття партій, які реально не працюють, а тільки існують на папері, зменшить можливість створення проектів під вибори і різного роду маніпуляцій. А з іншого боку, такий підхід порушує принцип демократії в країні, — вважає Бондар. — Якщо партія створена законно, має своїх прихильників, веде активну діяльність, то закриття такої партії очевидно веде до порушення прав українців, які підтримують таку партію і за яку вже віддали або в майбутньому збираються віддати свої голоси на виборах будь-то місцевих або парламентських або президентських".

Адвокат з жалем констатує, що деякі рішення, які приймаються владою, викликають питання в частині законності.

"А значить в Україні, на моє особисте переконання, у частині прийнятих рішень представниками органів державної влади на перше місце виходить політична доцільність, а не закон, — переконаний експерт. — Купити партію в Україні на сьогодні не є великою проблемою. Загуглив в інтернеті "купити партію", ви отримаєте безліч варіантів з різними ціновими пропозиціями. Вам залишиться тільки заплатити, а продавці здійснять процедуру повного переоформлення, при необхідності змінять назву партії та адресу знаходження".

За словами Бондара, реєстрація політичних партій в Україні завжди була вкрай корумпованою процедурою, без занесення грошей в Мін'юст питання не вирішувалося.

"Нещодавно був випадок, коли створювалася нова партія, люди зібрали необхідну кількість підписів, однак Мін'юст відмовив у реєстрації. У підсумку представникам такої партії довелося йти через суд і коли вони виграли, за рішенням суду Мін'юст зареєстрував партію. Закон — це те, що повинно ставитися представниками державної влади при прийнятті рішень, на перше місце. Якщо ми хочемо дійсно побудувати успішну державу, то винятків в цьому правилі бути не повинно, ні за яких обставин", — резюмував Денис Бондар.

"Існують і партійні проекти, спочатку створені "під розпродаж""

Політичний консультант, технолог, фахівець з GR Андрій Бодров каже, що "партійний" бізнес в нашій країні — явище досить поширене, різноманітне у своїх проявах і зріле за віком і обсягами.

Попри те, що реєстрація нової структури обходиться дешевша за покупку, продаються і цілі партії (законодавець спровокував це явище нормами про обмеження участі в різних видах виборів для зовсім "свіжих" партій), якщо інтерес покупця має національний або Мультирегіональний масштаб.

За словами Бодрова, для фінансово-політичних груп з апетитом в один-два регіони існує і ринок франшиз, коли на продаж пропонується одна / декілька міських, районних або регіональних організацій партії. Найчастіше, мова йде про малі партії, "свою" регіональну частину якої місцева еліта використовує під свої інтереси, а "решту дівати нікуди".

"Але, існують і партійні проекти, спочатку створені "під розпродаж", наприклад — партія "Рідне місто", для якої навіть назва вибиралася так, щоб бути універсально-місцевопатріотічним і застосовним до будь-якого регіону, — розповів експерт. — Потрібно відзначити, що процедурно всі вимоги закону про політичні партії при передачі контролю над структурою або її частиною дотримуються обов'язково. Вимоги до подальшого "використання" партійної структури прописані так, що без всіх належних "демократичних" процедур (конференції, переобрання і перереєстрація керівних органів) права і надії покупця не буде захищено. Формально, такі угоди не випадають з правового поля, та й прямо заборони на них в законах не прописано. Тому і ринок, хоч і не публічний, але старий і усталений, а операторами на ньому, в основному, є політтехнологи, які мають широке коло потенційних замовників в регіонах і мережу зв'язків всередині цеху для пошуку об'єкта покупки".

Інша справа — торгівля квотами партій у виборчих комісіях. Бодров зазначає, що непарламентські партії грішать цим частіше, але і партії з представництво в ВР частенько "розмінюють" своє місце в ОВК або ТВК на "аналогічне в іншому районі" або на якусь суму грошей.

"Тут вже органи можуть угледіти підготовку до перешкоджання вільному волевиявленню громадян та завести справу за даним фактом. Але, найчастіше, грішать подібними справами саме місцева влада (у них більше можливостей "впливати" на формування комісії, ніж у заїжджого парашутиста або опозиції) і місцева поліція, часто, "не помічає" цих процесів", — заявив Андрій Бодров.

"Фейкові партії з технічними кандидатами беруть участь у виборчому процесі"

Політтехнолог, партнер SIC Group, глава Інституту демократії і розвитку "PolitA", лідер партії "Національна платформа" Катерина Одарченко розповіла, що технічні партії для України — не рідкість. Підробляються підписи, даються хабарі — й такі псевдопартії реєструється. Після чого фейкові партії з технічними кандидатами беруть участь у виборчому процесі — та продають місця у виборчкомах.

"Ситуацію добре знаю зсередини. Коли ми створювали свою партію "Національна платформа", спочатку збирали підписи публічно, постили інформацію про це в соцмережах, розповідали — хто збирає і де збирає, їздили по країні. І все одно треті особи дзвонили і говорили, що треба б до Мін'юсту "занести". Не звикли, що такі підписи можна зібрати реально і діяти "знизу", — говорить експерт.

На недавньому форумі позапарламентських партій говорили багато про існуючі проблеми. Про те, що за будь-які зміни статуту, ще щось треті особи вимагали платіж "за юрпослуги", щоб документи в Мін'юсті пройшли".

Якщо у партії немає сайту, сторінки на Фейсбуці, де висвітлюється її діяльність, якщо немає самої цієї діяльності (партія — це ж політичні погляди і люди), то існування таких структур виглядає дивно.

"Як дивно багато недоцільною регуляторної політики, яка не вирішує справжні проблеми (той же тіньовий ринок технічних партій — відомі розцінки за входження в комісії, після чого робляться фальсифікації), тоді як на справжні рухи, де є люди й ідеї, проводиться тиск", — підсумувала Катерина Одарченко.

Нагадаємо, експерти оцінили, які шанси на коаліцію Тимошенко із Зеленським.

Читайте Comments.ua в Google News