Головна Новини Політика рада Законопроєкт про мобілізацію: до чого багато запитань і чому Рада затягує процес
commentss НОВИНИ Всі новини

Законопроєкт про мобілізацію: до чого багато запитань і чому Рада затягує процес

Ніхто брати на себе відповідальність за непопулярні рішення не хоче

29 березня 2024, 18:32
Поділіться публікацією:

Лише 29 березня Комітет національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України закінчив розгляд усіх 4269 правок до законопроєкту про мобілізацію. При цьому за його розгляд у залі засідань парламент, схоже, візьметься лише за два тижні, а деякі правки вже викликають низку питань. Епопея навколо законопроєкту про мобілізацію в Україні, ухвалити який закликають наші союзники, відбувається на фоні посилення чуток про те, що РФ готує сотні тисяч нових солдатів. Про що говорить те, що відбувається навколо мобілізації та відповідного проєкту закону, як події можуть розвиватися далі? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Законопроєкт про мобілізацію: до чого багато запитань і чому Рада затягує процес

Мобілізація в Україні. Фото: з відкритих джерел

Викликає здивування норма, що держслужбовців не можна мобілізувати

Спікер Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, сержант ЗСУ Михайло Макарук вважає, що ми бачимо повну бездарність, недбалість, безвідповідальність депутатів ВР щодо мобілізації.

"Їхні розмови про те, як вони люблять та підтримують ЗСУ, нівелюються їхніми діями, їхніми танцями з бубнами навколо життєво необхідного нам законопроєкту. Мало того, що його внесення до Ради затрималося приблизно на рік, так ще й тепер заспамили правками, пропонуючи, зокрема, таку дурницю як "податок на боягузтво", коли можна фактично купити "бронь". Тоді як спроба протягнути норму, що за наявності певних коштів можна не йти воювати, йде врозріз із Конституцією України, де сказано про право на рівність", – наголошує експерт.

На жаль, продовжує він, у нас відсутня і масована медійна кампанія щодо рекрутингу щодо необхідності підтримки ЗСУ.

"А все перелічене вище, включаючи організацію мобілізації – відповідальність чинних (у нашому випадку, на жаль, швидше — бездіяльних) законодавчої та виконавчої влади. Представникам якої варто було б згадати статтю 17 нашої Конституції, де зазначено, що захист державних кордонів та територіальної цілісності України – священний обов'язок кожного громадянина України", – наголошує Михайло Макарук.

За його словами, деякі правки просто вражають своїм цинізмом. У тому числі – що не можна мобілізувати держслужбовців.

"Будуть ситуації (а вони будуть!), коли такі як я повертатимуться в цивільне життя. І будуть спілкуватись із тими, хто давав присягу держслужбовця. І якийсь барига, який всю війну просидів у тилу, почне мені хамити і говорити щось на кшталт "я тебе воювати не посилав". Уявляєте, якою може бути реакція у відповідь!? А от, якби ці держслужбовці "прохавали" окопне життя, побували під обстрілом (не в тилу, а на фронті), втрачали фронтових побратимів, у них ставлення до ветеранів, до своїх обов'язків, до життя взагалі було б зовсім іншим. Тому я проти того, щоби держслужбовців не мобілізували! Нехай фронтовики стають держслужбовцями та держслужбовці – фронтовиками. Тоді в державі буде більше порядку та взаєморозуміння", – упевнений Михайло Макарук.

Резонансний законопроєкт можуть навіть не прийняти

Політтехнолог, співзасновник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький поділився такою думкою:

"У парламенті спостерігається явна криза. Голосів не вистачає, бо все так довго і нудно приймається. Ніхто брати на себе відповідальність за непопулярні рішення не хоче. Ймовірно, усвідомивши, що треба розуміти градус розпалу пристрастей навколо мобілізації, з'являються заяви на кшталт недавньої від нового головкому Сирського, що нібито немає необхідності в мобілізації 500 тисяч осіб, що цифра може бути суттєво відкоригована. При цьому сам резонансний законопроєкт можуть навіть не прийняти – банально не вистачить голосів".

З іншого боку, продовжує експерт, ми маємо закон про мобілізацію. Але він не відповідає реаліям воєнного часу. І завданням нового було зробити процес мобілізації ефективнішим.

"Але, коли ти виходиш із політичних рейтингів, а не державної необхідності, виходить те, що бачимо зараз у виконанні Офісу президента, Кабміну та Ради, – наголошує Олексій Голобуцький. – Як не крути, закон репресивний, він – про примус. І той, хто його прийме, має бути готовим прийняти і весь негатив. В ідеалі президент як верховний головнокомандувач мав взяти на себе ініціативу, покласти на вівтар державної необхідності свої рейтинги та політичне майбутнє – і всіма силами пробивати через Раду мобілізаційний законопроєкт. Але ми, на жаль, живемо у неідеальній країні та неідеальному світі. Тому бачимо такий цирк навколо найважливішого законопроєкту, який ще й максимально вихолощують, готуючи до другого читання".

Експерт не виключає, що приберуть розмите поняття "частково придатний", зменшать вік тих, кого можна мобілізувати на фронт. Але навряд чи в результаті ми побачимо ефективний інструмент, який дозволяє якісно та швидко поповнювати збройні сили, вважає він. І навряд чи те, що буде прийнято (якщо буде прийнято), позитивно сприйме більша частина українського суспільства.

Читайте також на порталі "Коментарі" — як потрібно змінювати підхід із мобілізацією: що може вплинути на думку українців.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Новини