Закон про референдум в Україні: чи виконає Зеленський свою передвиборну обіцянку

Найближчим часом Верховна Рада може розглянути в другому читанні й у цілому законопроєкт президента України Володимира Зеленського про народовладдя через референдум. Які шанси на його прийняття? Які є ризики в зв'язку з його прийняттям? Відповідь "Коментарям" дали експерти.

Фото: ОП

"Референдум розглядається Офісом президента як інструмент боротьби зі старими елітами"

На думку політолога Петра Охотіна, зараз у "Слуги народу" гарний час для того, щоб прийняти закон про референдум.

"По-перше, таким чином Зеленський і його партія втілять передвиборчі обіцянки, — пояснює експерт. — По-друге, голоси за законопроєкт можна зібрати, нагадавши опонентам їх висловлювання. Наприклад, законопроєкт про референдум Петро Порошенко обіцяв внести ще в далекому квітні 2014 року. А Юлія Тимошенко називала референдум інструментом справжнього волевиявлення, зокрема, в питанні про продаж землі. По-третє, ставлення населення до референдуму, на мою думку, пройшло перевірку опитуванням під час місцевих виборів".

Петро Охотін нагадує і результат опитування, проведеного групою "Рейтинг" 20-21 жовтня. Тоді 43% респондентів позитивно поставилися до ідеї президента провести всенародне опитування в день виборів, а 25% — негативно.

"Припускаю, що референдум розглядається Офісом президента як інструмент боротьби зі старими елітами. Про те, що конфлікт існує, свідчить, наприклад, криза з Конституційним судом, — зазначає політолог. — Іншими словами, в разі, якщо судді або депутати будуть намагатися протидіяти політиці президента, він буде мати конституційний важіль впливу на ситуацію через референдум".

"Прийнявши президентський законопроєкт, депутати в якійсь мірі відкриють і ящик Пандори"

Політичний консультант Олександр Вербицький вважає, що будь-який референдум в Україні — ящик Пандори.

"Підтвердженням цьому служать два альтернативних варіанти (Батьківщини і ОПЗЖ) законопроєктів, поданих від депутатських фракцій. Кожен з розробників прав по-своєму. Аналізувати кожен з документів вже не має сенсу, хоча б тому, що депутати підтримали в першому читанні саме президентський варіант", — підкреслює Олександр Вербицький.

На його думку, є підстави вважати, що так парламентарії вчинять і в другому читанні. І ось з яких причин:

- документ в деякій частині звужує поле розглянутих питань і не стосується бюджету і податків;

- він перекладає весь процес голосування в е-поле (електронного голосування) тобто, сам процес підготовки (навіть за термінами — відводиться 60 днів на збір підписів) може затягнутися, не кажучи вже про цифровізацію процесу голосування, тобто — технічну сторону;

- документ, по суті, готує е-голосування для інших процесів, наприклад — для наступних виборів: парламентських, президентських;

- проект не має вирішального значення для місцевого самоврядування, бо, швидше за все, ініціатором референдуму будуть виступати суб'єкти республіканського значення (політичні партії і громадські організації, які мають достатньо сил, засобів і структуру, для організації збору 3 мільйонів підписів в 2/3 суб'єктів територій країни);

- документ несе в собі не стільки ризики або позитивні зрушення в бік демократизації місцевого самоврядування, скільки фіксує саме наявність механізму та інструменту в руках громадськості в особі її представників.

"Таким чином, прийнявши президентський законопроєкт, депутати в якійсь мірі відкриють і ящик Пандори. Адже референдумом зможуть скористатися будь-які структурні організації — наприклад, сама влада, чи опозиція, — підкреслює Олександр Вербицький. — Питання в тому, наскільки сьогодні референдум в якомусь вигляді потрібен на державному рівні. І як він необхідний рівнем нижче — в самоврядуванні".

Політконсультант вважає, що разом із законом про референдум необхідно приймати пакет законів про місцеве самоврядування — в частині відповідальності депутатів і фракцій (і депутатських груп) за свою ефективну діяльність. А також за те, як депутати працюють з виборцями, для виборців, як звітують перед ними за передбачувані й прийняті рішення.

"І це ще не все, тому що ми не говорили про повноваження депутатів обласних і районних рад в умовах проведеної децентралізації. Вся влада і власність переходить в ОТГ. Що і навіщо в такому разі залишається в районних та обласних радах? — запитує Олександр Вербицький. — Передбачувані рішення, особливо на рівні самоврядування, можуть викликати (і часто викликають) нерозуміння і критику виборців. І можуть ставати питаннями для розгляду на місцевих референдумах. І тоді ми розуміємо, що приймаючи законопроєкт тільки для референдуму на рівні держави — робиться крок вперед, але відбувається топтання на місці".

Нагадаємо, Україна відзначає річницю проголошення Акту незалежності України. Опубліковані архівні фото з дня референдуму.

Читайте Comments.ua в Google News