Рада схвалила у першому читанні закон про медіа: чи потрібен він нам – чому до нього така увага

Верховна Рада підтримала 30 серпня у першому читанні скандальний законопроект №2693-д о медіа. Чому такі складнощі з ухваленням цього євроінтеграційного закону? Чи потрібний він нам? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.

Закон про медіа. Фото: з відкритих джерел

Телевізійних каналів поменшає, і вони будуть більш прозорими

Політичний консультант Олександр Вербицький упевнений, що закон про медіа необхідний Україні з різних причин та з урахуванням різних точок зору.

За словами Олександра Вербицького, нинішня версія Закону "Про медіа" передбачає як формування щодо незалежних медіа (за джерелами фінансування та визначення кінцевих власників), так і встановлення певних правил для всіх (включаючи блогерів).

Він наголошує, що сьогодні інформація більш оперативно поширюється через масові канали комунікацій (інтернет, месенджери), ніж через традиційні всеукраїнські (телебачення, радіо). І ця тенденція, прогнозує Олександр Вербицький, розвиватиметься й надалі. Причому не лише у нас.

На його думку, покликане контролювати виконання закону відомство (Національна рада з питань телебачення та радіомовлення) не відповідає критерію незалежності, оскільки формується на паритетних засадах з боку президента та парламенту, що є анахронізмом. Такий підхід, вважає Олександр Вербицький, задекларованої свободи медіа більш характерний для авторитарних країн, ніж прийнятний у демократичному суспільстві.

Експерт наголосив на важливих моментах запропонованого проекту закону.

1. Він регулює відносини, пов'язані з поширенням масової інформації та визначає правові основи діяльності суб'єктів медіа, так само як і правові основи державного управління та регулювання у цій сфері.

2. Діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи розповсюдження та отримання інформації, а також свободи діяльності суб'єктів у сфері медіа, у тому числі – вільного визначення змісту інформації та свободи господарської діяльності.

3. Не допускається незаконне втручання у діяльність медіа органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських об'єднань, політичних партій, власників відповідних суб'єктів та будь-яких фізичних та юридичних осіб.

4. Цензура у сфері медіа забороняється. Не допускається вимога попереднього узгодження повідомлень та матеріалів, які поширюються на медіа. Також забороняється поширення матеріалів з боку посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування та політичних партій.

Щодо цензури, продовжує експерт, також є питання. Особливо у воєнний час, коли інформація, за логікою речей, має надходити з єдиного центру, а не розходитись хвилями через якихось спікерів і коментаторів. У деяких випадках нинішній процес насичення суспільства новинами з фронту шкодить самому фронту, наголошує Олександр Вербицький.

Загалом, констатує він, закон прописує ставлення держави до інформаційного простору – з погляду наведення елементарного порядку і не більше. Тим паче, що далеко не всі норми будь-якого закону у нас обов'язкові до виконання.

Нові процеси на медіаринку тривають навіть зараз

Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно вважає, що така пильна увага, зокрема, з боку опозиційних фракцій, які не голосували за цей законопроект, пов'язана із гостротою теми медіа в Україні.

Тема така актуальна і резонансна, бо питання медіа завжди було актуальним в Україні, впевнена Олеся Яхно.

На думку Олесі Яхно, враховуючи важливість питання медіа для України, а також недовіру в середовищі українських політиків, певна їх частина шукає каверзи в даному законопроекті. Чи не захована там якась норма, яка потім може дозволити використати цей закон (після його прийняття, підписання та набрання чинності) проти якихось конкретних медіа чи їхніх власників.

Читайте також на порталі "Коментарі" — Данілов назвав 5 головних відмінностей України від РФ у війні.