На цьому тижні комітет Верховної Ради розгляне законопроект №3612 "Про народовладдя через всеукраїнський референдум", який готують до другого читання. У першому ВР прийняла його 18 червня. Чому цим зайнялися саме зараз і коли можуть прийняти — на ці та інші питання відповіли експерти.
Спірні моменти
Адвокат, експерт з питань судової та правоохоронної діяльності Українського інституту майбутнього (УІБ), кандидат юридичних наук Мирослава Чорноусько нагадує, що відповідний проект був внесений президентом як невідкладний. Внаслідок чого також скорочений термін на подання альтернативних проектів (що, втім, не завадило депутатам їх підготувати).
"Така поспішність у виконанні передвиборчих обіцянок, на тлі зовнішньополітичних і внутрішньодержавних викликів, які сьогодні стоять перед Україною, виглядає досить неоднозначно, — вважає Мирослава Чорноусько. — З одного боку, необхідність врегулювання питань проведення загальнодержавного референдуму є об'єктивною. В адже в 2018 році, з визнанням попереднього профільного закону неконституційним, в цій частині фактично утворився правовий вакуум. З іншого — новим законом важливо мінімізувати ризики, пов'язані з маніпулюванням громадською думкою і прийняттям, в результаті останнього, "правильних" для політикуму (і, насправді, шкідливих для української державності та громадянського суспільства) рішень".
Експерт УІБ впевнена, що прагнення за всяку ціну і якнайшвидше прийняти президентський проект може обернутися небезпечними наслідками. Подолати які постфактум буде максимально складно.
"Аналіз проекту дозволяє констатувати наявність в його змісті термінологічної плутанини і ряду досить невдалих, з юридичної точки зору, формулювань, в поєднанні з більш глобальними і ризикованими нормами, — каже Мирослава Чорноусько. — Наприклад, ч. 3 ст. 120 проекту передбачено, що "питання загальнодержавного значення, підтриманий за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою виборцями згідно з частиною шостою статті 116 цього Закону, є обов'язковим для виконання (реалізації) відповідними органами державної влади, їх посадовими особами". Тоді як мова мала б іти все ж про результат волевиявлення громадян з такого питання".
Досить дискусійним, на думку експерта, є також:
- надання тільки 60-денного терміну на збір трьох мільйонів підписів, необхідних для підтримки ініціативи про проведення референдуму;
- положення, що передбачає винесення на референдум питань припинення дії закону України або окремих його положень (в разі відсутності консенсусу між парламентом та Офісом президента з певних питань, це цілком може використовуватися як механізм виведення Верховної Ради з "законодавчої гри");
- те, що рішення, прийняте на всеукраїнському референдумі, може бути змінено не раніше, ніж через три роки з дня його прийняття, причому тільки шляхом всеукраїнського референдуму (якщо йтиметься про питання, які підпадають під повноваження парламенту або президента України, діяльності органів державної влади, це може привести, в тому числі, до протиріччя таких рішень Конституції України).
Найбільш контроверсійних положенням проекту Мирослава Чорноусько називає можливість голосування за допомогою "автоматизованої інформаційно-аналітичної системи".
"Не дивлячись на застереження представників експертного середовища, невпинне прагнення до діджіталізаціі торкнулося і розглянутого проекту, — підкреслює експерт. — При цьому, чіткої процедури такого голосування проект не встановлює, відвівши головну роль в цьому процесі ЦВК... М'яко кажучи, така норма є неприйнятною вже з методологічної точки зору, адже робить можливим створення поля для зловживань і спотворення різними способами результатів референдуму. Недарма ряд країн Європи, зазнавши на власному досвіді подібний механізм, вже відмовилися від нього. Перш за все, мова йде про неможливість забезпечення вільного волевиявлення, збереження таємниці голосування, ризик незаконних втручань в роботу відповідної автоматизованої системи".
Крім іншого, такий підхід суперечить і Конституції України, вважає Мирослава Чорноусько. Адже п. 20 ч. 1 ст. 92 Основного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються організація і порядок проведення референдумів. Таким чином, можливість електронного голосування є досить ілюзорною, адже тих чи інших механізмів контролю за дотриманням законності процедури не пропонується.
"Чи підтримає Верховна Рада запропонований проект? С максимально високою ймовірністю — рішення буде позитивним, — вважає експерт. — Незважаючи на, на жаль, досить низький якісний рівень законотворчості в парламенті поточного скликання. Головною інтригою залишається лише те, чи підуть народні депутати на підтримку "електронного голосування" в запропонованому невизначеному форматі. Втім, тут прогнози також вкрай неоптимістичні. Адже має місце політична воля президента на такий крок. І врозріз з нею монобільшість навряд чи піде".
Мирослава Чорноусько впевнена, що матимуть місце маніпуляції навколо застосування норм в майбутньому в разі прийняття закону. Адже частина їх виписана саме таким чином, щоб ці маніпуляції стали можливими.
"Хотілося б акцентувати на необхідності виваженої позиції парламенту в розгляді цього питання. Адже прийняття подібного проекту в умовах порушення територіальної цілісності України, наднизького рівня кібербезпеки, ангажованості медійної сфери, — в поєднанні з низьким рівнем правової культури в суспільстві, може стати бомбою уповільненої дії для майбутнього нашої держави", — резюмує Мирослава Чорноусько.
Трохи історії...
Народний референдум традиційно вважається одним з ефективних інструментів прямого демократичного волевиявлення, нагадує політтехнолог Олександр Курбан.
"Наприклад, в Швейцарії він є головним способом вирішення багатьох питань, більшість з яких навіть нижче конституційного статусу. Так, в листопаді 2009 року на референдумі громадяни Швейцарії приймали рішення про те, чи дозволити або не дозволити мусульманам будувати мечеті на своїй території. 57% проголосувало проти", — відзначає експерт.
В історії незалежної України, було два класичних за процедурою референдуми. У 1991 році ми всенародно стверджували Акт Незалежності, а в 2000 році вносили зміни до Конституції (їх, правда, не затвердила Рада).
"Було ще кілька спроб окремих політсил організувати референдуми, — каже Олександр Курбан. — Але вони були, як правило, інструментом політичного тиску на опонентів або передвиборчою технологією. Наприклад, у 2006 році опозиційний блок" Не так! "Організував десятки ініціативних груп і зібрав понад 3,5 млн голосів на підтримку проведення референдуму з питання вступу в ЄЕП або НАТО. Але по суті, це був передвиборчий інструмент, який дозволяв проводити приховану агітацію і просувати ідеї СДПУ (о) в форматі виборів до парламенту".
На думку політтехнолога, для України, референдум так і не став демократичним інструментом структурних конституційних змін. Починаючи з першої версії закону "Про всеукраїнський та Місцеві референдуми" (1991 р), він був скоріше декоративною формою пострадянської демократії. Рішення можна було імплементувати тільки з дозволу президента і правлячої політичної еліти. Ця тенденція збережеться, якщо в другому читанні буде прийнята його нова версія в тій редакції, яку запропонували "Слуги народу", впевнений Олександр Курбан.
Експерт пояснює: "Нинішній правлячій політичній еліті потрібен простий і зручний інструмент реалізації своїх політичних амбіцій, пов'язаних із подальшою централізацією влади і посиленням проросійської орієнтації. Маючи більшість в парламенті і повний контроль над усіма гілками влади, команда Зеленського може використовувати нову версію закону про референдум для протиставлення думці вулиці".
За словами політтехнолога, в проекті закону №3613 є механізми запобігання можливих антиконституційних сценаріїв. Однак деякі з них повністю суперечать логіці.
"Як, наприклад, можна внести зміни до Конституції, якщо не можна виносити на референдум ініціативи, які суперечать Конституції? — дивується Олександр Курбан. — Також викликає питання ст. 23 ("Процедури в електронному вигляді при організації та проведенні всеукраїнського референдуму") — через нечіткості процедури електронного голосування, визначення якої покладається на ЦВК".
На думку політтехнолога, проект закону про референдум, запропонований від імені президента, ставить більше запитань, ніж дає на них відповідей. І він в такому вигляді не стане серйозним проривом в українському законодавстві. Швидше — буде використаний як кількісний показник "ефективності" влади.
Обіцянки Зеленського перед виборами
По всій видимості, перед місцевими виборами Зеленський вирішив повернутися до теми виконання своїх передвиборчих обіцянок. Так заступник директора Українського інституту політики (УІП) Кирило Молчанов прокоментував повернення Верховної Ради до теми референдуму.
"Якщо почитати програму, з якою Зеленський йшов на президентські вибори, то там пунктом першим було прийняття закону про народовладдя. Куди входить і закон про референдум. Тільки ось пройшло вже більше року, а відповідного закону так і не прийняли", — зазначає Кирило Молчанов .
Політичний експерт запевняє, що "Слуга народу" зараз носиться з ідеєю поєднати місцеві вибори з якоюсь подобою референдуму. Винісши туди, зокрема, питання щодо мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.
"Під це, схоже, хочуть зараз прийняти певну законодавчу базу. Щоб можна було 25 жовтня щось подібне провести. Але це буде консультативний референдум, його норми не будуть носити імперативної дії. Так що далеко не факт, що те чи інше рішення, висловлене українським суспільством, буде втілено в життя", — підкреслює Кирило Молчанов.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.