Вікно до Європи: чому вороги України повадилися закордон

Фото з відкритих джерел

Минулого тижня світ побачила історія родини Скрипченків, які переїхали з зруйнованого російськими військами Маріуполя до американського мегаполісу Сан-Дієго до своїх знайомих. Глава сімейства Олександр Скрипченко пояснив, що вони вибиралися не через "зелені коридори" до підконтрольних Україні міст, а через територію ДНР до Росії, звідки вони прибули до Туреччини та вилетіли до США. Чимало українських громадян воліли виїхати до Росії через Крим та сепаратистські республіки, сподіваючись врятуватися від війни. За даними ООН, сьогодні в Росії перебуває понад 1,6 млн. громадян України.

Глава російського комітету "Громадянське сприяння" Світлана Ганнушкіна наголошує на тому, що кожен десятий українець виїжджає з РФ до інших країн. Ось тільки Росія є перевалочним пунктом не тільки для вимушених переселенців, а й для відвертих прихильників російського світу, які з нетерпінням чекали на прихід російських військ і мріяли опинитися у складі РФ. Коментарі розбиралися, що змушує прихильників Росії поповнювати ряди мігрантів і чому їхня присутність закордоном небажана для українських громадян. З міркувань безпеки особистості наших співрозмовників не розкриваються.

Чому сепаратисти втомилися від окупації Росії?

Мрії проросійських індивідуумів про те, що з приходом Росії життя в українських містах стане кращим, розбилися вщент про суворі реалії нестерпного існування в умовах російської окупації. Тепер вони опинилися на межі виживання як герої якогось постапокаліптичного фільму. Яскравим прикладом є гуманітарна криза у зруйнованому російськими військами Маріуполі.

За інформацією маріупольця Артема, колабораціоністи не встигають забезпечити житлом людей, що залишилися в місті, і відновити подачу природного газу до настання холодів. Не на всіх вулицях є електрика. Не до кінця відремонтовано водогін та існують перебої у подачі води. Дороги розбиті та нагадують місячний ландшафт. За даними нашого співрозмовника, місцева влада вже закликає місцевих жителів шукати інші населені пункти для зимівлі.

Маріуполь під окупацією Росії. Джерело: YouTube канал "Прогульники"

Навіть так званий "голова адміністрації" Маріуполя Костянтин Іващенко, у минулому депутат міськради від партії "ОПЗЖ" та гендиректор "Маріупольського заводу важкого машинобудування", заявив, що на все місто працюють лише два магазини та дві аптеки. За його інформацією, сьогодні в Маріуполі перебуває близько 218 тис. осіб. Придбати товари та інші товари першої необхідності можна на імпровізованих ринках прямо посеред вулиць. При цьому ціни зашкалюють. З роботою у місті туго – у найкращому разі це розгрібування завалів.

Поки колабораціоністи годують маріупольців байками про відновлення міста, про відновлення роботи містоутворюючих підприємств та розвиток туризму, з міста вивозитиметься все що завгодно. За інформацією Артема, нещодавно окупанти зняли асфальтову плитку на площі біля зруйнованого Драмтеатру та вивезли її до Донецька.

Маріуполь під окупацією Росії. Джерело: YouTube канал "Прогульники"

У Маріуполі неможливо отримати кваліфіковану медичну допомогу через дефіцит лікарів. Наприклад, на все місто лише один отоларинголог, якого окупанти примусово змусили відновити прийом пацієнтів. Старша лейтенант Наталія Клеменкова, яка перейшла на бік окупантів завідувачка терапевтичного відділення військового госпіталю, закликала знайомих колег, які раніше виїхали в інші міста України і за кордон, повертатися на роботу до Маріуполя. Нова влада призначила її начальником колишньої обласної лікарні.

Маріупольський дисидент та YouTube-блогер під псевдонімом Сектор Ем, який після російського вторгнення вступив до лав Збройних сил України, констатував, що місто переживає гуманітарний колапс і там не хочуть перебувати навіть російські військові.

"Цікаво те, що в самому Маріуполі практично немає військових – їм там некомфортно, бо немає води, ні світла, ні доріг, нічого. За моїми даними, орки осіли на Білосарайській Косі, в Мангуші, Ялті. У місті залишилися з силовиків лише зрадники з-поміж колишніх поліцейських, які перейшли на бік окупанта. Незважаючи на переважно проросійське населення у місті, рашисти бояться у ньому. Наші інформатори говорять про часті вибухи та інші диверсії, які відбуваються в Маріуполі. Орки стабільно підриваються та гинуть. Це руйнує обридлий міф про те, що Донеччина – нездатний до опору регіон".

Хто тікає із російського світу?

Відсутність мінімального комфорту та якості життя, гідної роботи, дефіцит товарів та послуг змушують залишати окуповані Росією населені пункти не лише патріотично налаштованих українських громадян, а й тих, хто продовжує ненавидіти Україну та все життя мріяв жити у Росії. Це стосується не лише Маріуполя. З великих міст під окупацією Росії опинилися Мелітополь, Херсон, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Останні два міста також серйозно постраждали під час бойових дій.

На думку Сектора Ем, на Захід їде окрема категорія русофілів та адептів російського світу: "Вибралися, швидше за все, так звані "ватяні" міщани, такі собі russo turisto, яким усім всі завжди повинні. Приїжджаючи на Захід, вони позиціонують себе як жертви війни. От тільки якщо копати трохи глибше, виявиться, що вони вважають саме Україну та бійців ЗСУ та Нацгвардії винними у їхній особистій трагедії. Мовляв, ми мали капітулювати перед "великим братом" і здатися без бою".

Наш співрозмовник дійшов невтішного висновку: "Ці люди ментально не є українцями і ніколи ними не були. Це homo soveticus, котрі за 30 років незалежності так і не оцінили переваги пострадянської перехідної демократії перед російським тоталітарним режимом".

Щодо російських громадян, то в масі вони залишають РФ не через незгоду з політикою Путіна, а через небажання миритися з поневіряннями, з якими вони зіткнулися після посилення антиросійських санкцій. В основному це громадяни з доходом вище середнього, які звикли до комфорту, розкоші, брендових товарів та відпочинку за кордоном, підприємці, які вирішили обійти обмеження завдяки бізнес-міграції до інших країн. Біжать із Росії молоді люди, які вирішили перестрахуватися та завчасно втекти від призову.

Чому русофіли понаводилися до Європи?

Здебільшого проросійські громадяни України намагаються осісти у Росії. Маріуполець Данило, який вважає українських військових "нацистами", не захотів розгрібати руїни рідного міста та евакуювався до російського міста Володимира. Відповідальність за руйнування свого будинку 30-річний чоловік покладає на полк "Азов". Зараз Данило намагається знайти себе у Москві. Його ровесник Іван виїхав з Маріуполя до Брянська ще у серпні 2014 року. Він заперечує існування України як держави та вважає частиною російського світу кожного, хто розмовляє російською, незалежно від національної приналежності.

Однак Росія не надто балує українців. За інформацією голови російського комітету "Громадянське сприяння" Світлани Ганнушкіної, отримати статус біженця в РФ складно і будь-яких преференцій, і стабільних матеріальних виплат він не передбачає. У кращому разі, українські громадяни можуть розраховувати на тимчасовий притулок, який дає право легально працювати, отримати страховий поліс, віддати дітей до шкіл та дитсадків та передбачає одноразову виплату у розмірі 10 тис. рублів (5176 грн.). Втім, російським міграційним органам вигідніше видати українцям не тимчасовий притулок, а дозвіл на тимчасове проживання та не нести за них жодної відповідальності. Російські роботодавці найчастіше віддають перевагу фахівцям із російським громадянством, а не іноземним фахівцям.

Тому деякі шанувальники Путіна з українськими паспортами намагаються виїхати до "ненависної" Європи, отримати там допомогу та зайняти нішу українців, які справді постраждали від російської агресії, залишилися без даху над головою і не можуть влаштувати своє життя. За інформацією маріупольця Артема, проросійське населення Маріуполя, жителі ДНР та ЛНР, а також російських міст використовують Грузію та Туреччину як перевалочний пункт для міграції на Захід.

Харків'янка Ірина, яка більше місяця перебувала в Голландії, повідомила, що серед тих, хто проживав разом з нею в таборі для вимушених переселенців, була жінка з Луганська, яка відкрито говорила про те, що не відчуває патріотичних почуттів до України. Деякі подібні особи вмудряються пустити коріння в Європі. Рідний дядько Ірини мешкає в Іспанії з 2014 року і вважає, що Україну потрібно приєднати до Росії, оскільки з нею, нібито, "зав'язаний весь реальний бізнес". Такі аргументи не відповідають реальному стану справ у сфері зовнішньої торгівлі. Для порівняння, 2021 року товарообіг України з РФ становив 12 млрд доларів, а з ЄС – 62,5 млрд доларів.

На думку Сектора Ем, суто юридично позиція сепаратистів та колабораціоністів, які претендують на політичний притулок у Європі, є досить сильною, оскільки формально вони є громадянами України. Маріупольський блогер вважає, що закрити лазівку до Європи можна тим мешканцям Донецької та Луганської області, які встигли набути російського громадянства. Сектор Ем пропонує точково обчислювати таких зрадників та позбавляти їх громадянства. На його думку, тільки коли у них на руках залишиться один російський паспорт, вони повністю усвідомлюють, що означає "нести тягар" російського світу.

Сектор Ем пропонує Україні переймати досвід країн Балтії, де є паспорт негромадянина для тієї частини населення, яка не володіє державною мовою, та максимально обмежити колабораціоністів у цивільних правах, ізолювати їх від політичних процесів.

Як росіяни заважають українцям у Грузії?

Українські русофіли закордоном це крапля у морі порівняно з масштабами міграції росіян. За даними ФСБ, за перший квартал 2022 року Росію залишили 3,8 млн. громадян. В основному вони поїхали до Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Узбекистану, Таджикистану, Туреччини, Камбоджі, Аргентини, Нової Зеландії. Драматично ситуація складається в Грузії, де українці і росіяни виявилися не від хорошого життя і щодня, стикаються віч-на-віч на вулиці, в магазинах і громадському транспорті і відчувають обопільну ворожість один до одного як громадяни двох країн, що воюють.

У Грузії вже протягом кількох років спостерігається навала росіян, які скуповують нерухомість. З 2016 по 2020 роки російські громадяни купили у Грузії понад 15 тис. будинків, квартир та земельних ділянок несільськогосподарського значення. З 24 лютого до 9 березня росіяни зареєстрували понад 23,9 тис. об'єктів нерухомості. Станом на 2018 рік у Грузії постійно проживало до 40 тис. громадян РФ, а у березні-квітні 2022 року в'їхало ще 90 тис. росіян.

Їх настільки багато, що почути промову з московським акцентом і побачити кирпате обличчя у натовпі в мільйонному Тбілісі в порядку речей. Уряд Іраклія Гарібашвілі проводить політику відчинених дверей для росіян, які витрачають багато грошей у магазинах та закладах громадського харчування підганяють розвиток туристичного та будівельного сектору.

Найчастіше у ЗМІ публікують новини про участь росіян в антивоєнних акціях разом з українськими біженцями та грузинами, статті про одкровення росіян про незгоду з політикою Путіна. Однак, все це ширма, за якою ховається гостра соціальна напруженість. Багато грузинів не погоджуються з міграційною політикою правлячої партії "Грузинська мрія". Грузини стали жертвою агресії Росії на початку 90-х та 2008 року. Росія окупувала два грузинські регіони Абхазію та Південну Осетію, спонсорує дані сепаратистські режими і всіляко перешкоджає євроатлантичним устремлінням волелюбного народу. Тепер грузинам доводиться щодня споглядати натовпи росіян, чиї одноплемінники стерли з лиця землі місто Горі у 2008 році і звірювали в Абхазії та Південній Осетії.

Поводяться росіяни у грузинській столиці як господарі життя. Запам'ятався випадок, коли дві російські жінки вигулювали собаку біля православного храму, та був влаштували там пікнік. У громадських місцях дедалі частіше можна почути добірний російський мат. Росіяни пишуть гнівні коментарі про те, що їм не подобається грузинська мова, велика кількість синьо-жовтих прапорів, які грузини вішають повсюдно на знак солідарності з українцями.

Росіянам вистачає нахабства звинувачувати громадян Грузії у русофобії. Тбіліський хірург Тенгіз зізнався, що останнім часом утримується від відвідування закладів громадського харчування, щоб зайвий раз не бачити росіян. Ще один московський лікар Кетіно важливо відмовляється говорити російською мовою і відповідає вихідцям з РФ англійською.

Через велику кількість росіян у Грузії, громадяни України несправедливо стикаються з холодним ставленням на свою адресу. Станом на початок липня 2020 року Грузія ухвалила понад 60 тис. українських біженців. Оскільки грузини важко говорять російською і, тим більше, не знають української мови, то плутають українців і росіянами. Українці зіткнулися із досить високими цінами на оренду житла, товари та послуги, які зросли після збільшення припливу російських громадян. При всьому своєму прохолодному ставленні до росіян грузинський бізнес охоче на них наживається.

Не дивно, чому українські громадяни одягають браслети, значки чи одяг у кольорах національного прапора чи із зображенням української символіки, щоб полегшити грузинам завдання відрізнити своїх союзників та товаришів на нещастя від заклятих ворогів.