Україна-НАТО: нові перспективи або заморозка вступу

Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль у вівторок, 9 лютого в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі зустрінеться з Генсеком Альянсу Йенсом Столтенбергом. Які перспективи України на шляху в НАТО і що заважає вступу, читачам "Коментарів" розповіли українські експерти.

Колаж "Коментарів" - автор Дмитро Романюк

"Не тільки НАТО потрібно Україні, ми теж потрібні НАТО"

Ветеран, військовий і політичний експерт директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрій Кочевенко зазначає, що шанси прискорити інтеграційні процеси України з НАТО, як і багато іншого, пов'язують з приходом Байдена.

"В першу чергу від України, від чинної української влади чекають твердої політичної волі щодо непорушності курсу на приєднання до НАТО. Що може послужити імпульсом до розширення співпраці та прискоренню інтеграції. У практичній площині це може виражатися в збільшенні обсягів матеріальної допомоги НАТО оборонного сектора України, розширенні програм науково-технічного співробітництва, підготовці українських офіцерів у ВНЗ країн НАТО, запрошення до участі в командно-штабних навчаннях альянсу не тільки в якості спостерігачів, але і як учасників", — підкреслює експерт.

Говорячи про перспективи членства в Альянсі, Юрій Кочевенко нагадав, що Україна поки далека від повного впровадження стандартів НАТО, які стосуються і управління, і озброєння, і забезпечення і багато чого ще.

"Але це не так важливо, як іноді намагаються зобразити, — вважає експерт. — Якщо буде тверда політична воля з обох сторін, в НАТО візьмуть і без досягнення всіх "стандартів". А якщо такої волі не буде, ніякі впроваджені "стандарти" нічого Україні не гарантують. Не тільки НАТО потрібно Україні, ми теж потрібні НАТО. Ситуація у світі змінюється настільки стрімко, що цілком може виявитися, що ми набагато ближче до повноправного членства в Альянсі ніж, ми можемо думати".

"Найближчим часом очікувати вступу в НАТО не варто"

Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко підкреслює, що тему членства України в НАТО актуалізував недавно президент Володимир Зеленський під час інтерв'ю американським ЗМІ.

"Якщо ми оцінюємо перспективи членства в НАТО і переговори на цю тему, то абсолютно точно можна сказати, що не прем'єр Шмигаль буде вирішувати це. Це вирішують президент України (його прерогатива — зовнішня політика та оборона), глава МЗС, керівництво військового відомства. Прем'єр же у нас традиційно — головний по економіці. Темами зовнішньої політики він займається в обмеженому обсязі, здійснюючи візити за кордон, зустрічаючись, в тому числі з генсеком НАТО. Але озвучувати буде порядок, вироблену президентом, МЗС, Міноборони", — пояснює Володимир Фесенко.

Він також зазначає, що оцінювати перспективи членства України в НАТО потрібно реалістично.

"Можлива активізація переговорів про шляхи, формати, умови подальшого нашого руху в НАТО. Але найближчим часом очікувати власне вступу не варто за цілою низкою причин. Сьогодні ж питання в тому, щоб отримати План дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі. Свого часу, ще за президентства Ющенка, Україна і Грузія повинні були отримати цей ПДЧ. Але Росія тоді зробила все, щоб цього не сталося. І Німеччина з Францією у 2008-му тоді теж виступили проти. Так що наївно думати, що в НАТО все вирішують США", — підкреслює політолог.

В цей час Грузії обіцяють ПДЧ. На думку Володимира Фесенка, це позитивний сигнал і для України. Раз грузинам можуть дати ПДЧ, то і ми будемо ставити питання, щоб Україна отримала відповідну перспективу.

"Якщо в найближчі рік-два Україна отримає ПДЧ, з'явиться відносна можливість говорити про перспективи членства в НАТО. Але для цього в Альянсі повинен бути консенсус, — зазначає експерт. — Ряд європейських країн побоюються, що надання Україні перспектив членства в НАТО може різко загострити відносини між РФ і країн Заходу. Вони бояться конфлікту з Росією. Конфлікт на Донбасі, проблема Криму теж будуть стримуючим фактором для ряду держав-членів НАТО щодо прийняття України в Альянс. Хоч урок 2008 року показала, що якщо йти назустріч Росії, то це лише збільшує ймовірність конфлікту. У квітні 2008-го на саміті НАТО в Бухаресті відмовили у приєднанні до ПДЧ Україні і Грузії. У серпні того ж року Росія напала на Грузію. А через якийсь час — і на Україну".

Приводить Володимир Фесенко і приклад іншого роду: Україні боялися давати летальну зброю, побоюючись, що посилить російську агресію, спровокує різке загострення на Донбасі. Але отримання нами такої зброї стало швидше стримуючим фактором.

"Зараз важливо активізувати переговори і домагатися, щоб Україна отримала конкретну дорожню карту свого подальшого руху в бік НАТО. Шанси на це є", — резюмує політолог.

Як повідомляв портал "Коментарі", Україна ще на один крок наблизилася до вступу в НАТО.