Російсько-турецьке зближення: чи вдарить Захід по Туреччині санкціями

Західні уряди дедалі більше стурбовані поглибленням економічних зв'язків між Туреччиною та Росією. Деякі політики попереджають, що ризик запровадження каральних заходів щодо Туреччини зростає – у разі, якщо вона допоможе РФ уникнути санкцій. Чим обумовлено російсько-турецьке зближення? Чи справді Захід може вдарити по Туреччині санкціями? За відповідями на ці запитання журналісти порталу "Коментарі" звернулися до експертів.

Туреччина. Фото з відкритих джерел

"В останні десятиліття Туреччина перетворюється на потужного регіонального лідера"

Політичний аналітик Максим Маньковський розмірковує так:

На підтвердження аналітик пропонує згадати конфлікт у Нагірному Карабаху, в якому Туреччина підтримала Азербайджан, у той момент, коли Росія підтримувала Вірменію. Війну в Сирії та збитий турками російський літак. Підтримка цілісності України та постійна позиція в цьому ракурсі по Криму. Блокування вступу Фінляндії та Швеції до НАТО. Не прості відносини з ЄС, кандидатом на вступ до якого Туреччина є з 1999 року.

"Туреччина веде жорстко прагматичну зовнішню політику, розраховану на свій інтерес"

Голова Центру політичних студій "Доктрина", політичний консультант Ярослав Божко впевнений, що Туреччина перебуває у суттєвому конфлікті з РФ – і глибокої довіри між державами немає.

За словами Ярослава Божка, значною частиною обґрунтування тези про зміцнення російсько-турецьких зв'язків часто є позиція, де Анкара показово не солідаризується із Заходом в окремих питаннях. Однак ця ж позиція, наголошує експерт, виходить не з лояльності Туреччини до РФ, а зі спроб вибудовувати автономну від Заходу зовнішню політику.

Нагадаємо, раніше видання "Коментарі" інформувало читачів про те, що 6 серпня у Сочі відбулися переговори російського диктатора Володимира Путіна та президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана. Експерти розповіли, які висновки можна зробити за наслідками цих переговорів.

Також сайт "Коментарі" писав про те, що президент Туреччини Ердоган дедалі більше демонструє, що він не готовий втрачати серед союзників ні Росію, ні Україну, ведучи свою залаштункову гру.