Резолюція конгресмена Кінзінгера: чи готові американці повоювати за Україну?

Член Палати представників Конгресу США від Республіканської партії Адам Кінзінгер запропонував спільну резолюцію "Дозвіл на застосування військової сили для захисту союзників Америки", яка дає президенту право використовувати збройні сили проти Росії для відновлення територіальної цілісності України. Документ прирівнюється за своїм значенням до Резолюції про військові повноваження 1973 року, яка дозволяє президенту США посилати війська тільки за згодою Конгресу. Термін дії резолюції – доти, доки не буде відновлено територіальну цілісність України. "Коментарі", розбиралися чи справді США готові вступити у війну з Росією на боці України.

Прапори України та США - фото з відкритих джерел

Яка юридична сила у резолюції Кінзінгера?

Спільна резолюція – це нормативно-правовий акт Конгресу США, який за своїм значенням аналогічний до законопроекту. Як і у випадку із законопроектом для того, щоб стати законом, спочатку спільну резолюцію мають узгодити обидві палати Конгресу (Палата представників та Сенат), а потім затвердити президент. Якщо президент відмовляється підписати резолюцію і накладає на неї вето, то Конгрес може повторно схвалити її, після чого вона стане законом за десять днів.

Американські законодавці використовують спільні резолюції щодо специфічних питань, включаючи оголошення війни чи приєднання нових територій. Поки що рано говорити про долю резолюції конгресмена Кінзінгера. Серйозно її варто сприймати як Україні, так і російським окупантам лише в тому випадку, якщо вона пройде через обидві палати Конгресу та Овальний кабінет. У будь-якому випадку, сам факт розробки цього документа – це усвідомлений крок на шляху до підготовки США до війни проти Росії.

Чи є у США привід для застосування сили в Україні?

Зауважимо, що в тексті резолюції йдеться саме про "прийняття рішення" щодо застосування РФ одного з видів зброї масового ураження як про факт, що відбувся, а не про те, як американцям реагувати, якщо росіяни запустять ракету із забороненою боєголовкою. У дослівному перекладі перша пропозиція другого розділу резолюції звучить так:

Upon making a determination that the Russian Federation has used chemical, biological, or nuclear weapons in the territory of Ukraine, the Presi6 dent is authorized to use the Armed Forces of the United States as the President determines to be necessary and appropriate in order to — protect the national security interests of the United States with respect to Ukraine; and assist in defending and restoring the territorial integrity of Ukraine.

За наявності вагомих доказів російської хімічної атаки проти захисників Маріуполя, США мали б усі підстави надіслати війська на допомогу українським військовим, зважаючи на положення резолюції Адама Кінзінгера. У квітні з'явилася інформація, що російські війська використовували хімічну зброю у районі металургійного заводу "Азовсталь" у Маріуполі, де перебувають українські військові та цивільні особи. За інформацією трьох бійців полку "Азов", після того, як російський безпілотник пролетів над об'єктом, з'явилася хмара диму і у них почалися проблеми з диханням.

Засновник і перший командир "Азова" Андрій Білецький вважає, що росіяни діяли в Маріуполі на кшталт Першої Світової війни, коли хімічну зброю застосовували після тривалих невдач захопити позиції оборонної сторони за допомогою звичайних озброєнь. Представник "народної міліції ДНР" Едуард Басурін пропонував звернутися до "хімічних військ", щоб "викурити" українських військових із "підземель Азовсталі". Пізніше він відмовився від своїх слів.

Маріупольський інцидент привернув увагу технічного секретаріату "Організації із заборони хімічної зброї" та став приводом для занепокоєння у США, Великій Британії та ЄС. На Заході вже давно існують побоювання щодо повсюдного застосування російськими спецслужбами нервовопаралітичних речовин, що підпадають під "Конвенцію про заборону хімічної зброї" 1997 року (Росія в ній бере участь). Колишній російський розвідник Сергій Скрипаль і опозиційний політик Олексій Навальний, який отримав політичне сховище у Великій Британії, пережили отруєння нервовопаралітичним агентом "Новичок".

Проте, проведення неупередженого розслідування інциденту в Маріуполі неможливе, оскільки експерти "Організації із заборони хімічної зброї" просто не зможуть потрапити до міста, оточеного російськими військами та збройними формуваннями донбаських сепаратистів. Як повідомив експерт із хімічної зброї та відставний британський офіцер Хеміш де Бреттон-Гордон, для проведення розслідування потрібно зібрати зразки з місця інциденту та відправити їх на аналіз до іншої країни, що займе певний час.

Яке значення має резолюція Кізінгера?

Резолюція, що дозволяє президенту США застосувати військову силу проти Росії в Україні, має політичне значення. Так уже склалося, що повномасштабне вторгнення РФ в Україну дозволило адміністрації президента Джо Байдена більш-менш консолідувати роз'єднані країни-члени НАТО навколо російської загрози, але в той же час розкрило слабкість американських демократів, їхній страх застосовувати військову силу, коли дипломатія не працює, а міжнародна безпека під загрозою. Конфлікт, що затягнувся, говорить про те, що наодинці Україна не зможе нейтралізувати російську загрозу, яка призвела до негативних наслідків глобального масштабу і вимагає колективного реагування.

Військові дії в Україні призвели до однієї з найбільших в історії гуманітарних криз та проблеми біженців, до зростання світових цін на нафту та нафтопродукти, зерно, зриву контрактів, згортання бізнесу, блокування міжнародних транспортних коридорів. Війна в Україні повною мірою продемонструвала всьому світу, на які військові злочини здатна Росія, наскільки серйозну загрозу її керівництво та суспільство становить для інших держав.

Російське вторгнення в Україну – це удар по міжнародному авторитету США, через який вони зазнають іміджевих втрат. Риторика президента Джо Байдена про підтримку демократії у світі – марні слова. Байден неодноразово заявляв, що не посилатиме американських військових для боротьби з російськими військовими в Україні, додаючи цим рішучості Путіну творити все, що завгодно.

Можливо, резолюція Кінзінгера є політичним ходом Республіканської партії напередодні проміжних виборів до Конгресу США у листопаді 2022 року. З її допомогою республіканці дають зрозуміти американським виборцям, що на відміну від демократів, вони готові зробити більш рішучі кроки для захисту американців від російської загрози. Резолюція – це попередження Москві не переходити "червоні лінії" Вашингтона і не застосовувати зброю масового ураження. Інакше росіянам дадуть понюхати американського пороху.

Республіканці взяли в обіг популярну серед американців тему української кризи та спробують на виборах повернути більшість місць у Конгресі США. За даними опитування Economist/YouGov, 60% американців хвилює те, що відбувається в Україні, понад половина виборців Демократичної та Республіканської партії сприймають Росію як головну загрозу, а 73% респондентів симпатизують Києву у війні з Москвою. За даними опитування Washington Post-ABC News poll, більшість американців вважають, що США роблять недостатньо для підтримки України у війні з Росією.

Хоча 72% американців проти прямої військової участі США у російсько-українському конфлікті, проте з 24 лютого до середини березня до посольства України до США звернулися 4 тис. американців та виявили бажання вступити до лав міжнародного легіону територіальної оборони. Набагато менше американських військових сьогодні служать у Сирії (900 осіб) та Іраку (2,5 тис. осіб).

Не виключено, що резолюція Кінзінгера – це спільний проект республіканців та демократів. Конгресмен Адам Кінзінгер обговорював українське питання з держсекретарем Ентоні Блінкеном. Байден стрімко втрачає популярність і йому потрібні рішучі дії, щоб урятувати ситуацію. За даними опитування YouGov, на початок травня 2022 року лише 42% американців підтримували діяльність Байдена на посаді президента. Репутацію "Сонного Джо", в якому багато хто бачив більш прийнятну альтернативу Дональду Трампу, зіпсували невдачі у боротьбі з пандемією коронавірусу, прихід до влади ісламістського руху "Талібан" в Афганістані після виведення з країни американських військових. Україна стала другим Афганістаном для Байдена.

У Білому Домі, напевно, розуміють, що пацифізм не відповідає потребам часу, а російську загрозу можна усунути в ході добре продуманої військової операції. До того ж, не таким серйозним противником виявилася російська армія. Як казав Ентоні Блінкен до свого призначення на посаду держсекретаря, президент США Барак Обама не став спрямовувати американські війська в Україну у 2014 році через переконання, що російські військові матимуть ініціативу у прикордонній країні. Як показав досвід українських військових, збройним силам РФ важко вести бої навіть із противником, який не має чисельної та технологічної переваги. У боях із найбільш передовими та боєздатними у світі збройними силами США, росіяни будуть розгромлені в пух і порох.

Як можуть американці покарати Росію?

Антиросійських санкцій та постачання зброї із західних країн для української армії недостатньо, щоб змусити російське керівництво припинити військові злочини. Не дивно, чому, коментуючи свою резолюцію, Адам Кізінгер наголосив, що з часів закінчення Другої Світової війни США протидіяли авторитарним режимам, захищали демократію і потрібно робити конкретні дії, щоб припинити різанину, яку влаштували російські військові в Україні. У минулі часи американці діяли більш рішуче і застосовували військову силу проти авторитарних режимів, які влаштовували масові вбивства мирного населення, застосовували заборонені види озброєнь, які несуть потенційну загрозу для безпеки США та їхніх регіональних союзників.

У 2017-2018 роках адміністрація президента США Дональда Трампа завдала серії ракетно-бомбових ударів по військових об'єктах у Сирії у відповідь на застосування залежним від військової допомоги Росії режимом президента Башара Асада хімічної зброї у містах Хан-Шейхун та Дума. У 2011 році адміністрація президента США Барака Обами організувала військову операцію "Світанок Одіссеї" у Лівії у відповідь на насильство, яке влаштували війська Муаммара Каддафі щодо цивільного населення.

Адміністрація Білла Клінтона зруйнувала військові об'єкти і ряд промислових підприємств в Іраку під час військових операцій "Удар у пустелі" у вересні 1996 року, "Лиса пустелі" у грудні 1998 року (спільно з Великобританією) у відповідь на насильство іракських військових курей та небажання президента Саддама Хуссейна допустити експертів ООН до секретних об'єктів. Аналогічні дії США здійснили в Югославії під час військової операції "Союзна сила" у березні 1999 року, а приводом для її проведення стали етнічні чистки, які проводив режим президента Слободана Мілошевича стосовно албанців у краї Косово та Метохія.

Президент Джордж Буш-старший зібрав міжнародну коаліцію та провів військову операцію "Буря в пустелі" у січні-лютому 1991 року, щоб звільнити Кувейт від окупації Іраку. Його попередник Рональд Рейган завдав авіаударів по території Лівії в 1986 році (операція "Каньйон Елідорадо") через підозри причетності керівництва африканської країни до організації теракту на дискотеці в Берліні, який забрав життя двох американських військових.

Безумовно, американці проводили військові операції в Сирії, Лівії, Іраку та Югославії не лише заради захисту прав людини або боротьби з поширенням зброї масового знищення, а й задля власної вигоди: ослаблення чи повалення неугодних політичних режимів, встановлення контролю за стратегічними ресурсами та транспортними маршрутами . Наприклад, адміністрація президента США Джорджа Буша-молодшого зовсім здійснила збройну інтервенцію в Ірак у березні 2003 року і скинула режим Хусейна заради контролю над нафтовими родовищами країни під приводом пошуку біологічної зброї, якої там не виявилося.

У будь-якому разі, режими Хуссейна, Мілошевича, Каддафі поєднує з режимом Путіна те, що вони сприймали лише мову сили, певного моменту втратили здатність домовлятися і стали надто небезпечними для інших країн. Різниця лише в тому, що колективному Заходу на чолі з США поки що не вистачає рішучості показати росіянам та їхньому лідеру, де раки зимують.