Ексклюзив Протести в Білорусі, передача РФ «вагнерівців» та переговори ТКГ в Мінську: як це все позначиться на Україні

Після того, як Лукашенко повернув РФ бойовиків ПВК "Вагнера", частина яких воювала проти України на Донбасі, деякі політики заявили, що Мінськ вичерпав себе навіть як нейтральний майданчик для переговорів щодо врегулювання конфлікту на Сході України. "Коментарі" разом з експертами розбиралися, чи є сенс для України шукати нове місце для переговорів щодо Донбасу і куди його можна перевести. Також експерти розповіли, про що можуть свідчити домовленості президента Білорусі Олександра Лукашенка і президента Росії Володимира Путіна.

Бойовиків ПВК "Вагнера" і не збиралися видавати Україні

Гра у "вагнерівців" була обманкою з самого початку, впевнений політичний експерт, дипломат Вадим Трюхан.

"Лукашенко час від часу намагався грати як на розбіжностях між Заходом і Росією, так і на антагонізмах між керівництвом України та Путіна, — пояснює експерт. — Однак він ніколи б не перейшов умовні червоні лінії та не посмів би зробити щось таке, що зробило б його зрадником в очах КДБіста Путіна. Тому надії України на видачу їм частини затриманих в Білорусі вагнерівців були марними".

При цьому, підкреслює Вадим Трюхан, потрібно враховувати, що цей пазл в українсько-білорусько-російському трикутнику був абсолютно малозначним. І навіть, можна сказати, випадковим.

Експерт зазначає: "Більш важливим є те, хто такий по своїй суті Лукашенко і чиї інтереси він відстоює. Настав час чітко назвати речі своїми іменами. Олександр Лукашенко — це маріонетка Кремля, вміло грає свою роль під заступництвом і коштом російської держави. А лукашенківська Білорусь — це частина так званої Союзної держави Росії та Білорусі".

Тому Мінськ для проведення переговорів в рамках Тристоронньої контактної групи (ТКГ) — це абсолютно марний майданчик, впевнений Вадим Трюхан.

"Той факт, що за майже 6 років, з моменту проведення перших переговорів в Мінську не тільки не вдалося досягти всеосяжного врегулювання конфлікту між путінською Росією та Україною, а навіть почати говорити термінологічно однією мовою, — це підтверджує. Щоб досягти хоча б якихось позитивних результатів в переговорах, потрібно переходити на нейтральний майданчик. Наприклад, у Швейцарії або Австрії. І підключати країни-гаранти по Будапештському меморандуму — США і Велику Британію", — говорить експерт.

На його думку, фактична здача Лукашенком  Білорусі Путіну не повинна залишитися без належної та швидкої реакції України, Європи і не тільки.

"Весь демократичний світ, і Україна в першу чергу, повинні підтримати білоруський народ в його прагненні позбутися тоталітарного режиму Лукашенка — заради збереження незалежності Білорусі. Це відповідає корінним національним інтересам України", — резюмує Вадим Трюхан.

Співпрацю Росії та Білорусі не просто розірвати

Експерт Українського інституту політики (УІП) Валентин Гайдай вважає, що не варто говорити про те, що Білорусь здають Росії.

"Те, що після чергової сварки Мінськ і Москва знову повернулися до конструктиву — це цілком логічно. Не забувайте, що Росія і Білорусь союзники та входять до ряду спільних економічних та військово-політичних об'єднань. Розірвати цю тісну співпрацю непросто. Заходу нічого запропонувати Лукашенку, тому, цілком природно, що він знову повернувся в сторону Росії й повернення "вагнерівців" — кращий доказ цього", — говорить експерт УІП.

На його думку, ситуація з поверненням "вагнерівців" до Росії не призведе до погіршення відносин між Україною і Білоруссю. І тим більше — не може служити приводом для перенесення місця зустрічей ТКГ Донбасом з Мінська в, наприклад, Швецію.

Валентин Гайдай зазначає: "Взагалі, не так важливо, де будуть відбуватися засідання ТКГ. Важливо — вирішується щось на них чи ні. Досвід недавніх переговорів показав, що Мінськ як переговорний майданчик втрачає свою актуальність. Мінські угоди не виконуються, у сторін конфлікту немає довіри один до одного, а у перемовників немає важелів впливу на протилежну сторону".

А ті успіхи, які ми маємо на сьогодні з перемир'ям, пов'язані, на думку експерта, скоріше не з роботою ТКГ, а з альтернативними майданчиками.

"Адже і представник Росії Дмитро Козак, і українська делегація до цього відвідували Берлін, де проводили переговори, щодо миру на Донбасі, — нагадує Валентин Гайдай. — І, слід вважати, що ці переговори були успішними".

Якщо все ж сподіватися на реанімацію мінського переговорного процесу, його результативності, то Мінськ дійсно дуже зручний для переговорів — і географічно, і політично, зазначає експерт.

"Адже перенісши місце засідань ТКГ, скажімо, у Стокгольм, Женеву або Відень, постане справедливе запитання: як туди дістануться представники ОРДЛО і чи прийме їх взагалі Європа? Білорусь же може прийняти всіх, — пояснює Валентин Гайдай. — І тільки якщо протести в Мінську стануть більш масовими та радикальними, місце зустрічі ТКГ дійсно доведеться перенести. Але поки для цього немає підстав і передумов".

Зустрічі ТКГ в режимі онлайн

"Більшість зустрічей в підгрупах Тристоронньої контактної групи сьогодні відбувається в режимі онлайн. Тому територіального фактора в перенесенні місця засідань ТКГ немає", — говорить заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Але, підкреслює він, є питання, пов'язані з політичною відповіддю Лукашенко на його заяви про "український слід" в протестах в Білорусі. А також — з тим, що останнім часом він став надмірно лояльним до Путіна. І відновленням розмов про Союзну Державу РФ і Білорусі.

Богдан Петренко впевнений: "Україна не повинна проводити навіть мінімум зустрічей на території, контрольованій ворогом. Перш за все — через питання безпеки. Більш того, війна Росії проти України свого часу відкрила вікно можливостей для Лукашенка, зробивши його знову "рукопожатим" для Заходу і знявши з Білорусі частину санкцій. Тому, навіть загроза виведення ТКГ з Мінська створить ризики, суб'єктність Лукашенко буде зменшена, він знову перетвориться на світового ізгоя".

Експерт закликає не переживати про позицію Росії. На його думку, саме РФ більше зацікавлена у збереженні ТКГ як формату переговорів. І не тому, що вони в Мінську. А тому, що вони з усіх форматів найбільш наближають до цілі РФ — прямі переговори України та ОРДЛО.

"Треба бути реалістами — поки що ніхто не буде передислокувати ТКГ, — каже Богдан Петренко. — Але, виходячи з прямих звинувачень України з боку Лукашенка і ймовірних загроз посилення політичної та силової присутності РФ в Білорусі, ми повинні про це офіційно заявити. Зокрема, про те, що не вестимемо переговори на території, яка практично контролюється Російською Федерацією. А також — на території, де  громадяни Білорусі та  іноземні громадяни відчувають себе в небезпеці через нелюдське ставлення з боку білоруських правоохоронців до всіх, хто виходить на вулицю".

Нагадаємо, що відбувається в Білорусі зовсім не схоже на те, що ми могли спостерігати в Україні у 2013-2014 роках. Наслідки у білоруських протестів також можуть бути зовсім іншими. Якими саме — спрогнозували "Коментарі".