Привіт, зброя: чому НАТО потрібно озброїти Україну до зубів

Захід зайняв двоїсту позицію щодо постачання зброї Україні. З одного боку, 15 червня у Брюсселі відбулася третя зустріч у форматі "Рамштайн", на якій було досягнуто домовленостей щодо виділення Україні додаткового пакету військової допомоги у розмірі 1 млрд доларів, включаючи постачання 155-мм артилерійських знарядь, реактивні системи залпового вогню, в тому числі числі HIMARS (американський аналог "Град"), протикорабельні ракети Harpoon, гелікоптери з країн-членів НАТО на суму 1 млрд доларів.

Фото з відкритих джерел

З іншого боку, союзники явно зволікають із постачанням зброї, яка потрібна українським військовим тут і зараз, а не в перспективі. Вже закінчуються запаси озброєнь та боєприпасів радянського виробництва, які донедавна поставлялися зі складів європейських країн. Російська армія продовжує наступальні операції. Сьогодні питання полягає не в тому, щоб звільнити захоплені російськими окупантами території, а у тому, щоб утримати те, що ще під контролем України. Коментарі розбиралися, чому Захід виявляє нерішучість у питанні постачання передових озброєнь в Україну і до яких наслідків це може призвести.

Якої зброї не вистачає Україні?

Як повідомив радник глави офісу президента України Михайло Подоляк, у 90% випадків причиною бойових втрат ЗСУ є перевага росіян в артилерії. На думку Подоляка, Україні не вистачає 300 одиниць реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), які використовуються для знищення розташованих на значній площі артилерійських розрахунків та бронетехніки супротивника, 1 тис. гаубиць 155 калібру, що поєднують далекобійність із суттєвою руйнівною силою. Ситуація на фронті доходить до абсурду: після обстрілу українських позицій росіяни навіть не змінюють розташування своїх артустановок, будучи впевненими, що нам нема чим відповісти.

Західним партнерам є що нам запропонувати. Міністр оборони Великобританії Бен Уоллес обіцяв поставити українським військовим РСЗВ М270 із ракетами, що дозволяють вражати цілі на відстані 80 км. За даними Der Spiegel, Німеччина також опрацьовувала можливість постачання М270 в Україну. Як було зазначено вище, США збираються поставити в Україну РСЗВ HIMARS, здатні вражати цілі на відстані від 2 до 300 км, у чому перевершують російський аналог "Смерч" (20-120 км). Проте, британці поки що готові поставити нам лише три М270, а американці чотири HIMARS. Хоча зібрати необхідну Україні кількість дітищ компанії Lockheed Martin Missiles & Fire Control американці та європейці могли б хоч зараз: на озброєнні країн-членів НАТО понад 1 тис. од. М270 та 464 од. HIMARS.

Що стосується 155-мм гаубиць, то ЗСУ вже використовують 118 американських M777 (поставили США, Канада та Австралія), шість французьких CAESAR, кілька британських FH70, 18 польських самохідних гаубиць Krab. Україна одержала 200 тис. боєприпасів до них. В рамках досягнутих домовленостей "Рамштайн-3", американці готові дати нам ще 12 гаубиць. Великобританія викупила у Бельгії 20 од. самохідних 155 мм гаубиць M109, та збирається відремонтувати їх перед постачанням в Україну. Цього мало, враховуючи, що, за словами американського сенатора-республіканця Роба Портмана, на одну українську одиницю артилерії припадає 10 російських знарядь. Щоб повністю закрити наші потреби у 155 мм гаубицях, було б розумно організувати їхнє виробництво в Україні. Наприклад, у 2016 році англо-американська компанія BAE Systems уклала договір із підприємством Mahindra Defence Systems Ltd. про виробництво 120 гаубиць M777 на території Індії місцевих збройних сил.

На думку Подоляка, Україні не вистачає 1 тис. безпілотних літальних апаратів. Українські військові вже використовують дрони-камікадзе Switchblade (США) та ударні безпілотники Bayraktar-TB2 (Туреччина). Однак, на початку червня з'явилася інсайдерська інформація про плани адміністрації президента США Джо Байдена поставити в Україну ударні безпілотники Grey Eagle, здатні перебувати в повітрі до 30 годин, нести на борту вісім ракет Hellfire, які потужніші за боєприпаси, що використовуються на дронах Bayraktar. За допомогою цих "пташок" бійці ЗСУ могли б завдавати високоточних авіаударів за позиціями російських військових на окупованих територіях, збирати розвіддані в тилу ворога. Проте після останньої зустрічі у форматі "Рамштайн" представники Пентагону не мали конкретних відповідей на запитання, коли нам поставлять Grey Eagle.

За даними Подоляка, Україні потрібні 500 танків та 2 тис. од. бронетехніки. До російського вторгнення на озброєнні України було 12,3 тис. од. бронетехніки, зокрема від 2,5 до 3,6 тис. танків Т-64, Т-72 радянського виробництва. Наприкінці травня 2022 року представник Міноборони РФ генерал Ігор Конашенков заявив, що українці втратили у боях понад 3,3 тис. танків та інших бронемашин. Про достовірність цієї інформації судити складно, але те, що українській армії потрібно поповнювати втрати після масованих артобстрілів окупантів – очевидно. Самі росіяни втратили до 1,5 тис. танків, понад 3,5 тис. бронемашин станом на 18 червня.

Загалом, українські військові отримали від країн-членів НАТО та Австралії до 750 бронемашин, не рахуючи позашляховики Humvee, та понад 270 танків виробництва СРСР, Югославії, США та Західної Європи. Серед них є навіть такі раритети, як американські бронетранспортери М113 часів В'єтнамської війни. Бронетехніки могло бути й більше, якби не позиція уряду канцлера Німеччини Олафа Шольца, який заблокував передачу Іспанією 40 танків Leopard 2A4 німецького виробництва, які стоять на озброєнні 10 армій НАТО, а також бронемашини Marder.

Західні партнери не дають Україні протиракетних комплексів, що особисто визнав президент Володимир Зеленський. У розпорядженні ЗСУ є зенітно-ракетні комплекси часів СРСР, а також передані країнами-членами НАТО переносні зенітно-ракетні комплекси "Стінгер" та їх аналоги. Проте, вони не призначені для протидії балістичним та крилатим ракетам, які завдають шкоди навіть містам Західної України. Військовий експерт Михайло Самусь вважає найефективнішими для українських реалій протиракетні комплекси виробництва США та Ізраїлю. Проте, ізраїльтяни ще у лютому 2022 року відмовилися продати Україні систему протиракетної оборони "Залізний купол", а Штати не надають нам протиракетних комплексів Patriot та Aegis.

Чому Україні не дають необхідної зброї?

Країни-члени НАТО не поспішають озброювати Україну з кількох причин. В оборонних відомствах західних країн виходять з того, що спочатку потрібно навчити українців поводитися з озброєннями, які відповідають стандартам НАТО, а вже потім організовувати постачання. Наприклад, українських артилеристів збираються готувати звертатися з РСЗВ М270 у Великій Британії. Начальник Об'єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі припускає, що постачання чотирьох РСЗВ HIMARS можуть затягнутися на кілька тижнів, поки не буде навчено перший український взвод для поводження з цією зброєю.

На думку експерта з безпілотників Дена Геттінгера, потрібно місяці, щоб навчитися поводитися з ударним дроном Grey Eagle. Аналогічної думки дотримується експерт Центру стратегічних та міжнародних досліджень Томас Карако щодо причин відмови Пентагону постачати Україні протиракетні комплекси Patriot. Аналітики Маркус Вейсберг та Тара Копп вважають, що у Пентагоні вважають більш зручним варіантом зміцнення протиракетної оборони України постачання радянських комплексів С-300, які є у Словаччині та Болгарії.

На Заході побоюються, що в ході бойових дій натовська зброя потрапить до рук росіян і вони розкриють військові секрети та ноу-хау, які застосовувалися під час їхньої розробки та виробництва. Зокрема, аналітик Майкл Стоун вважає, що постачання в Україну безпілотника Grey Eagle може блокуватися Конгресом США тому, що американці ще ніколи не постачали ці безпілотники для потреб армій інших держав.

Країни-партнери не бажають виявитися втягнутими в російсько-український конфлікт і тому затягують із постачанням зброї, яка б дозволила Україні бити по тилах російської армії. Очевидно, вони побоюються, що перенесення військових дій на територію Росії стане причиною нових провокацій Кремля в Європі. Адже президент РФ Володимир Путін неодноразово погрожував застосувати ядерну зброю у відповідь на зовнішню агресію. Американці та європейці ставляться серйозно до блефу господаря Кремля. Прес-секретар Держдепу США Нед Прайс наголосив, що США не поставлятимуть ракети далекого радіусу дії, що виходять за межі України.

Псувати відносини з РФ не бажає канцлер Німеччини Олаф Шольц, сподіваючись переконати Путіна піти на компроміс, нав'язати Україні нові нездійсненні зобов'язання в дусі Мінська-2, аби продовжувати купувати російський природний газ і нафту. Інакше німцям не було б сенсу блокувати постачання зброї в Україну. Свою роль грає притаманне німцям старшого покоління почуття провини та сорому за розв'язану Другу світову війну. Постачання німецької зброї Україні для війни з Росією викликають асоціації у цих людей із військовими діями їхніх батьків та дідів у складі вермахту проти Радянського союзу.

Ізраїль не постачає Україні протиракетні комплекси, щоби не загострювати відносини з Росією. Кремль надає військову допомогу недружньому для ізраїльтян режиму президента Сирії Башара Асада та має на нього вплив.

Свою роль грають гроші. Країнам-членам НАТО не вигідно передавати Україні наявну сучасну та дорогу зброю, оскільки це призведе до необхідності робити нові закупівлі для своїх потреб, що закономірно призведе до збільшення видатків на оборону. Одна РСЗВ HIMARS коштує 5,6 млн. доларів, а остання модифікація танка Leopard 2А — до 15 млн. євро. Крім того, на підприємствах оборонно-промислового комплексу є черговість у виконанні контрактів для інших замовників, порушувати яку не бажано. Може виникнути дилема: або допомогти Україні, яка не має грошей, або виконати замовлення і отримати великий куш.

Не виключено, що наші американські партнери просто економлять гроші і не бажають вплутуватися у великі конфлікти після нищівного фіаско збройних сил Афганістану у протистоянні з рухом ісламізму "Талібан". За даними SIPRI, з 2001 до 2020 року Пентагон і Держдеп США витратили 72,7 млрд доларів на військову допомогу Афганістану. Проте, не встигли американські військові покинути цю країну, як почалася панічна масова втеча за кордон афганських силовиків та чиновників. Навчені американськими інструкторами та збройні до зубів збройні сили, поліція Афганістану чисельністю понад 300 тис. людей розвалилася як картковий будиночок за кілька тижнів без нагляду "великого брата".

Як військова допомога може змінити перебіг історії?

Якщо американці та європейці не дадуть нам необхідної зброї в потрібній кількості в стислі терміни, то в найближчому майбутньому на Україну чекає закономірна поразка на полі бою, ще більше смертей серед цивільного населення, руйнація та окупація російськими військами нових міст. Як вірно помітив воєнкор та політолог Ілля Пономаренко, Україні потрібно більше військової допомоги для боротьби з новим Гітлером, а Захід стоїть перед вибором: укласти привабливу угоду з дияволом або увійти в історію, зробивши добру справу. Останніми роками у країнах втомилися від благодійності.

Сумно відомий приклад воєнізованого формування "Сирійські демократичні сили", розгромлені після 2016 року урядовими військами президента Башара Асада за підтримки російської авіації та спецназу після того, як адміністрація президента США Дональда Трампа відмовилася продовжувати надавати їм військову допомогу з міркувань економії бюджету. вічних війн". До цього США та їхні союзники скуповували для них у всьому світі радянські зразки важкого та легкого озброєння, до них на допомогу їхали інструктори та добровольці.

Проте, існують інші приклади, коли іноземна допомога у вигляді сучасної зброї схиляла чашу терезів на користь сторони конфлікту, яка, з першого погляду, була приречена на поразку. На початку "Війни Судного дня" у жовтні 1973 року Ізраїль опинився на межі повного знищення військами Єгипту, що наступали з півдня, та армією Сирії, що наставала з півночі. СРСР постачав Єгипту та Сирії великі партії озброєнь. За чотири дні боїв з агресорами ізраїльтяни втратили 395 танків. У 7-й ізраїльській бронетанковій бригаді вціліли лише 7 танків, а у 188-й бронетанковій бригаді з командного складу в живих залишилися троє молодших офіцерів.

Європейські країни відмовилися надати військову допомогу ізраїльтянам. Після наполегливих переговорів прем'єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр з адміністрацією президента США Річарда Ніксона, американці організували повітряний коридор і надіслали як військову допомогу 128 бойових літаків, включаючи новітні на той час винищувачі "Фантом", штурмовики "Скайхок", 1 нових протитанкових керованих реактивних снарядів, касетні авіабомби (загалом 27 тис. тонн військових вантажів). Фактично, цей подарунок від Дядечка Сема став запорукою для успішних контрнаступів ізраїльтян, панування у повітрі та переходу ініціативи до їхніх рук. Сирійські війська відступали до Дамаску, а Третя єгипетська армія у місті Суец потрапила до оточення ізраїльтян.

Ще один показовий приклад – операція Сатурн. У 1979-1989 роках, коли СРСР воював в Афганістані, спецслужби ЦРУ, МІ-6, британський спецназ SAS, Пакистанська міжвідомча розвідка займалася підготовкою та озброєнням моджахедів. За роки операції було підготовлено понад 100 тисяч афганців для боротьби з радянськими окупантами. Щоб позбавити радянський контингент панування у повітрі, з 1986 року американці стали передавати повстанцям переносні зенітно-ракетні комплекси "Стінгер". Загалом моджахеди отримали 500 "Стінгерів" та з їх допомогою знищили 269 літаків та вертольотів (половина всіх втрат СРСР у повітрі за роки війни).

Українські військові вже довели усьому світові свій професіоналізм. Вже чотири місяці вони героїчно та самовіддано проливають кров російських окупантів, незважаючи на дефіцит зброї та боєприпасів, а також чисельну перевагу супротивника. Ці чоловіки і жінки відправили на світ понад 33,6 тис. російських агресорів і цинкових трун було б ще більше, якби їм дали те, що їм потрібно. Діалог з Росією марний, а вгамувати її експансіонізм може лише сучасна зброя в надійних руках.