Пацієнт швидше живий, ніж мертвий: як смерть Путіна вплине на війну в Україні

Однією з головних новин тижня став коментар ізраїльського журналіста Марка Котлярського про те, що у президента РФ Володимира Путіна виявили рак підшлункової залози і йому залишилося максимум 3-4 місяці. За неофіційною інформацією, Путіна готують до операції у Національному медичному дослідному центрі онкології ім. Н.М. Блохіна. Серед москвичів існує думка, що заради госпіталізації господаря Кремля з цієї медустанови вивезли пацієнтів.

володимир путін (фото з відкритих джерел)

В Україні подібні новини сприймають з ентузіазмом і надією, що швидка смерть Путіна покладе край російському вторгненню. Ні для кого не секрет, що мільйони українців бажають смерті російському президентові щодня. Навіть начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов нещодавно міркував про те, скільки Путіну залишилося жити і чим він хворий. Коментарі розбиралися, чи Росія припинить війну в Україні і поверне нам захоплені землі, якщо Путін зіграє в скриньку.

Чому на Заході цікавляться станом здоров'я Путіна?

Новини про те, що у Путіна букет хвороб з'являються із завидною регулярністю, а прес-секретар президента РФ Сергій Пєсков та міністр закордонних справ Сергій Лавров наполегливо спростовують подібну інформацію. Про те, що у Путіна рак підшлункової залози писала британська газета Sun. Видання "Проект" повідомляло, що найчастішим гостем Путіна є хірург Євген Селіванов, який спеціалізується на раку щитовидної залози. Ну а екс-депутат Консервативної партії Великобританії Льюїс Менш дійшов висновку, що у Путіна хвороба Паркінсона після перегляду його останніх зустрічей із міністром оборони РФ Сергієм Шойгу та президентом Білорусі Олександром Лукашенком.

Американська розвідка готує спеціальні доповіді щодо стану здоров'я російського лідера. Самопочуття Путіна обговорювали в адміністрації президента США Джо Байдена, чинні та колишні працівники Агентства військової розвідки, Військово-повітряних сил, Офісу Директора Національної розвідки США, і навіть американський режисер Олівер Стоун, який брав інтерв'ю у російського президента.

З чого б такий інтерес? Закордонні партнери України переконалися, що з Путіним неможливо домовитися. Ні адміністрація Джо Байдена, ні європейські політики, на кшталт президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Олафа Шольца, ні президент Туреччини Реджеп Ердоган поки що не змогли переконати режим Путіна припинити війну в Україні та сісти за стіл переговорів. Під час одного зі своїх виступів Байден, маючи на увазі Путіна, заявив: "Клянуся Богом, ця людина не може залишатися при владі". Однак, замість того, щоб ще жорсткіше покарати Росію, вони чекають, коли помре Путін і плекають надії, що зможуть досягти конструктивних домовленостей з його спадкоємцями.

Як смерть правителя може змінити країну?

Аналітики Кембриджського університету Барбара Гіддіс, Джозеф Райт та Еріка Франц дійшли висновку, що смерть диктатора найчастіше призводить до краху персоналізованих авторитарних режимів, зав'язаних на культі особистості лідера, який має необмежені повноваження. На думку вчених, тривалішими є авторитарні режими, на чолі яких стоїть партія. Мабуть, на Заході впевнені, що зміни в Росії настануть самі після його виходу Путіна з політики, зокрема за станом здоров'я.

В історії були подібні випадки. Наприклад, король Людовік XIV (з 1643 по 1715 рік), що правив 72 роки у Франції, є класичним прикладом політика, який мав абсолютну владу. У роки його правління Франція стала наймогутнішою державою Європи, активно проводила колоніальну експансію. Людовікові XIV навіть належить цитата "держава – це я". Однак, після смерті Людовіка XIV від атеротромбозу лівої стегнової артерії, що ускладнився гангреною, почався поступовий занепад Франції. Двоє нащадків монарха зазнавали великих військових поразок, втратили ряд колоніальних володінь, включаючи територію сучасної Канади, довели країну до економічної кризи. Народне невдоволення, що росте, в кінцевому рахунку призвело до Великої Французької Революції, яка занурила державу в політичну нестабільність на 10 років.

Росія подібно до абсолютної монархії 17-18 століття веде загарбницьку війну в Україні, прагнучи отримати контроль над новими територіями, ресурсами та усунути українських конкурентів на світовому ринку зерна, мінеральних добрив і металу, про що говорить блокада морських портів, що триває, руйнування металургійних підприємств у Маріуполі. На захоплених територіях росіяни насаджують свої порядки: намагаються організувати ще одну невизнану Мелітопольську народну республіку в Запорізькій області, промивають мозок жителям зруйнованого Маріуполя, нав'язуючи стереотип, що українське місто нібито є частиною Ростовської області.

Інший приклад – тоталітарний режим Адольфа Гітлера, який перебував при владі у Німеччині 12 років. У період правління нацистів, Німеччина проводила експансію в надії розширити життєвий простір для німців у Європі, захопити колоніальні володіння Франції та Великобританії, прибрати до рук багату на корисні копалини та родючі землі європейську частину Радянського союзу, включаючи територію сучасної України. В останні місяці життя, як і Путін, Гітлер рідко з'являвся на публіці, волів відсиджуватися у своєму бункері у дворі рейхсканцелярії.

Німецький диктатор хворів на невиліковне аутоімунне запальне захворювання кишечника. Хвороба Крона, хвороба Паркінсона, залежність від наркотику метамфетаміну. Після самогубства Гітлера 30 квітня 1945 року його наступник адмірал Карл Деніц відправив своїх представників на переговори до штаб-квартири Верховного головнокомандувача військ союзників у Європі американського генерала Дуайта Ейзенхауера у французькому місті Реймсі. Там же 7 травня 1945 року німецький генерал Альфред Йодль підписав Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Загалом уряд Деніца проіснував 23 дні.

Смерть 82-річного диктатора Франсіско Франка, який страждав на хворобу Паркінсона, в 1975 році спричинила прихід до влади в Іспанії демократично обраного уряду. Нині покійний американський політолог Альфред Степан вважав, що противники режиму Франка, якого підтримували військові, не змогли знайти достатньо ресурсів для повалення. Ось тільки на відміну від Путіна, за 39 років свого правління Франко навчився знаходити спільну мову з будь-ким: з німецькими нацистами, з італійськими фашистами, а згодом із лідерами сусідніх демократичних держав. Він уникав вплутуватися у військові авантюри на старість років і чув свій народ.

Іспанія – це випадок, де диктатор розпочав демократичні перетворення під тиском суспільства. У роки правління фалангістів проводилася індустріалізація, популяризувалась освіта серед населення, розвивався робітничий рух. Відвідування курортів Іспанії інтуристами та доступ до закордонного кінематографу сформували в іспанському суспільстві певні уявлення про демократію. Перший демократично обраний уряд Іспанії очолив Адольфо Суарес, який займав за Франка посади гендиректора радіомовлення та телебачення, заступника генсека правлячої ультраправої партії "Іспанська Фаланга", яку надалі розпустив.

Чому смерть Путіна не змінить Росію?

Навряд чи у разі відходу Путіна в інший світ у Росії відбудуться кардинальні політичні перетурбації. Сьогодні у Росії немає опозиційних політичних сил, здатних дійти влади на виборах чи організувати "кольорову революцію". Голова партії "Росія майбутнього" Олексій Навальний сидить за ґратами, а лідери про "ліберальних" опозиційних партій "Парнас" Михайло Касьянов, "Яблуко" Григорій Явлінський днями виїхали з Росії. Якщо Явлінський поїхав до Лондона і обіцяв повернутися, то де знаходиться Касьянов невідомо.

Прикладом лідерів російських опозиціонерів є їхній потенційний електорат серед більш-менш освічених і критично мислячих росіян. Замість того, щоб виходити на вулиці та вимагати відставки Путіна та припинення війни в Україні, вони вважають за краще відсиджуватися за кордоном, тікаючи від наслідків санкцій. Наприклад, у Грузії спостерігається навала росіян. З 2016 до 2020 року російські громадяни купили в цій країні 15 тис. об'єктів нерухомості. У столиці Тбілісі кожен п'ятий перехожий російський чи білорус.

Війна в Україні та політика Путіна популярні серед більшості росіян, незважаючи на те, що друга армія світу зазнає великих втрат. За даними опитування "Левада-Центр", у травні до 77% росіян підтримували дії російських військових в Україні. Діяльність Путіна схвалюють 83% респондентів.

Російська економіка поки що перебуває на плаву. На думку економіста Дмитра Некрасова, за три місяці воєнної операції в Україні надходження до держбюджету РФ перевищували витрати. На його думку, ефект санкцій нівелюється за рахунок найвищих цін на нафту. Некрасов вважає, що через обмежувальні заходи Росія втратила можливість виробляти нові види озброєнь, але повоювати проти України з тим, що є – грошей достатньо.

Професор Колумбійського університету Тімоті Фрай, який спеціалізується на зовнішній політиці пострадянських країн, вважає, що найчастіше лідери персоналізованих авторитарних режимів заздалегідь готують ґрунт для передачі влади своїм соратникам, тому на місце одного диктатора приходить інший. За оцінками аналітика Андрія Кендалл-Тейлор, з 1946 по 2008 рік лише у 20% випадків на зміну персоналізованим авторитарним режимам приходили демократії.

Навряд чи Росія стане винятком. За інформацією Котлярського, у Кремлі опрацьовується варіант тимчасової передачі влади в РФ колективному конституційному органу Держради у разі смерті Путіна. Соратники Путіна з партії "Єдина Росія" залишаться при владі і не поспішатимуть із виведенням військ з України, чи  повертатимуть нам окуповані території. Вони вимагатимуть скасування санкцій в обмін на  на вигідні для себе умови. Інакше наступники Путіна продовжать війну в Україні, так само як генсеки СРСР Юрій Андропов, Костянтин Черненко та Михайло Горбачов продовжили розпочату Леонідом Брежнєвим кампанію в Афганістані.

Чому рано ховати російського президента?

Не варто ховати Путіна завчасно. Перспективи онкохворих пацієнтів залежать від стадії злоякісної пухлини, своєчасності проведення оперативного втручання, хімеотерапії, а також наявності грошей на лікування. Наприклад, причиною смерті засновника корпорації Apple Стіва Джобса стало його небажання негайно лягти на операційний стіл після встановлення діагнозу раку підшлункової залози в жовтні 2003 року. Протягом дев'яти місяців винахідник комп'ютерів та смартфонів вдавався до нетрадиційної медицини, яка виявилася неефективною. Після того, як йому все-таки провели операцію у 2004 році, було вже надто пізно – пухлина пустила метастази до печінки. Джобс боровся зі страшною хворобою протягом восьми років і помер у жовтні 2011 року.

Путін теж захоплюється нетрадиційною медициною та приймає ванни з екстракту рогів оленів. Проте від послуг професійних лікарів російський президент не відмовляється. За даними американської розвідки, він уже проходив лікування від раку у квітні цього року. У всякому разі, Путін має можливість дозволити собі сучасне медичне обслуговування. За оцінками засновника британського інвестфонду Hermitage Capital Вільяма Браудера, статки російського президента становить 200 млрд доларів.

Не варто займатися самозаспокоєнням і сподіватися, що смерть Путіна покладе край російському вторгненню в Україні і після нього в РФ прийдуть до влади люди, з якими можна про щось домовитися. Покласти Росію на лопатки зможе велика поразка на фронті та економічний колапс.

Нагадаємо, що "Коментарі" поінформували про те, що Путін знову загрожує Україні.