Нафтова авантюра Путіна: навіщо Росія намагається зірвати ядерну угоду США та Ірану

Днями США конфіскували 100 тис. тонн іранської нафти, яку перевозив заарештований у грецькому порту Карістос російський танкер "Лана" у квітні 2022 року. Росія та Іран перебувають під санкціями. США та Європа утримуються від придбання нафти з цих країн, а їх комерційним судам заборонено заходити до американських та європейських портів. Танкер "Лана", який раніше називався "Пегас", належить російській компанії "ПСБ Лізинг", на яку поширюються американські санкції. Нафту планувалося перевантажити до іншого танкера і відправити до США. Судно зайшло до грецького порту під приводом усунення технічних несправностей.

Путін. Фото з відкритих джерел

Танкер "Лана" не єдине російське судно, яке перевозить заборонений вантаж. У березні-квітні російська держкомпанія "Совкомфлот" використала 24 із 76 своїх танкерів для перевезення російської нафти в обхід санкцій США та ЄС і не передавала дані про їхнє місцеперебування. Проте цього разу російські моряки везли нафту свого конкурента на сірому ринку. "Коментарі" розбиралися, чому Росія займається збутом іранської нафти і як це пов'язано з переговорним процесом навколо ядерної угоди США та Ірану, війною в Україні.

Як дії Росії можуть зашкодити американо-іранським переговорам?

Своїми діями Москва зіпсувала клімат американо-іранських переговорів, що готуються. Мінфін США 25 травня ввів нові санкції щодо 10 фізичних та 9 юридичних осіб. Держсекретар США Ентоні Блінкен підкреслив, що обмежувальні заходи спрямовані проти мережі контрабанди іранської нафти та відмивання грошей, яку підтримує російська влада та бізнес. США вводитимуть санкції проти компаній із третіх країн, які купують іранську нафту. Президент Джо Байден вирішив не відкидати впливового іранського воєнізованого підрозділу "Корпус вартових ісламської революції" з переліку терористичних організацій Держдепу США.

Судові позови навколо російського танкера "Лана" співпали зі зміною позиції Ірану в переговорному процесі навколо ядерної програми. У квітні 2022 року консервативний іранський депутат Голамреза Нурі заявив про наявність передумов для початку прямих переговорів між США та Іраном та назвав "експресивними особами" членів ультраконсервативної партії "Пайдарі", які виступають проти такого сценарію розвитку подій.

Риторика Нурі була сприйнята в медіапросторі як схвалення переговорів із Вашингтоном з боку верховного керівника Ірану аятолли Алі Хаменеї. Після виходу адміністрації президента США Дональда Трампа з "Спільного всеосяжного плану дій щодо ядерної програми" у травні 2018 року, іранські дипломати відмовлялися йти на контакт з американськими чиновниками та вели переговори у Відні з іншими учасниками угоди – Росією, Китаєм, Великою Британією та Францією. Іран зацікавлений домогтися від США хоча б часткового скасування санкцій перед тим, як припинити збагачувати уран.

Перспективи проведення американсько-іранських переговорів є неоднозначними. Серед іранських консерваторів популярна ідея для початку отримати від США гарантії у сфері безпеки, відмови від відновлення санкцій у майбутньому та розморожування іранських активів на суму понад 100 млрд доларів перед тим, як щось підписувати. Лист президенту Ібрагіму Раїсі з відповідною пропозицією підписали 250 із 290 іранських законодавців. Скандал навколо російського танкера "Лана" вніс новий розбрат у відносинах Вашингтона та Тегерана.

Навіщо Росія перевозить іранську нафту?

Росіяни підставили іранців, американців та європейців одночасно. У найшвидшому укладенні ядерної угоди та знятті санкцій з іранської нафти однаково зацікавлені у Вашингтоні та Ірані. Адміністрації Байдена потрібна іранська нафта як альтернатива російській, яку у великій кількості закуповували європейські союзники США з НАТО. Нафта і є половину російського експорту, одна із основних джерел поповнення бюджету РФ. Без відмови європейських країн від російської нафти та природного газу не вийде позбавити Кремль прибутку, частина якого інвестується у військово-промисловий комплекс, витрачається на військову авантюру в Україні.

Європейці зможуть забезпечити свою енергетичну безпеку завдяки іранській нафті та вводитимуть нові санкції проти Росії без вагань. До повномасштабного вторгнення в Україну Росія експортувала 4,8 млн барелів нафти та газового конденсату, 3 млн барелів нафтопродуктів на добу. Половина цього обсягу відвантажувалася до Європи, але через нові санкції цей напрямок тепер закритий. У квітні компанія "Роснефть" не змогла продати 37 млн барелів нафти в танкерах жодному європейському покупцеві. Росіянам довелося переорієнтуватися на ринки Китаю та Індії та продавати нафту з великою знижкою.

Повернення іранської нафти на європейський ринок як ніколи доречне для команди президента Раїсі. Іран перебуває у складній економічній ситуації. На початку травня в країні відбулися акції протесту на тлі дефіциту харчових продуктів та зростання цін на товари першої необхідності. Уряду довелося застосувати силу для упокорення народного гніву. До введення санкцій, Іран експортував 2,5 млн барелів нафти на добу, а до квітня 2022 року обсяги знизилися до 200-250 тис. барелів. Згідно з прогнозом Управління енергетичної інформації США, добові обсяги експорту іранської нафти зростуть до 3,5 млн барелів у разі зняття американських санкцій.

Москва перешкоджає постачальникам інших країн зайняти її нішу на європейському ринку. На думку прессекретаря компанії "Роснафта" Михайла Леонтьєва, американці не змогли домовитися про постачання нафти до Європи з керівництвом Венесуели, але були близькі до укладання аналогічної угоди з Іраном. Якщо залежний від російської фінансової та військової допомоги режим президента Венесуели Ніколаса Мадуро пішов на Москву, то зупинити іранське керівництво змогла лише "ведмежа послуга" росіян.

Чому Росія та Іран не союзники, а товариші з нещастя?

Заважаючи Ірану повернутися на європейський нафтовий ринок, Росія ставить під сумнів життєздатність стратегічного альянсу із цією країною. Російський геополітик Олександр Дугін розглядає Іран як союзника Росії на Середньому Сході, а їхнє співробітництво як можливість видавити американські інтереси з регіону. Іран та Росію об'єднує антиамериканізм та прагнення диктувати свій порядок денний у міжнародних відносинах. Москва критикує вихід США з ядерної угоди з Іраном, а Тегеран проігнорували в ООН резолюцію, яка засуджує російське вторгнення в Україні. Обидві країни поряд із Китаєм беруть участь у військово-політичному та економічному блоці "Шанхайська організація співробітництва", яка розглядається як противага англосаксонській присутності в Євразії.

Проте російсько-іранський альянс так і не сформував економічної основи. Щобільше, Росія та Іран є конкурентами на світовому ринку нафти. Консультант із питань зовнішньої політики та енергетики Умуд Шокрі вважає, що Москва забирає у Тегерана хліб на сірому ринку нафти, створюючи зайву конкуренцію. Як і іранцям, росіянам доводиться продавати нафту за цінами нижчими за ринкові в обхід санкцій. У травні росіяни продавали нафту зі знижкою 30 доларів, а іранці – 20 доларів. За інформацією Шокрі, з моменту вторгнення Росії в Україну обсяги постачання нафти Іраном знизилися з 700-900 до 200-250 барелів на добу. У Ірану та Росії одні й ті самі покупці. Якщо Росія пропонує нафту дешевше, ніж Іран, Китай зробить вибір на її користь.

Через дії Росії іранське керівництво опинилося в глухому куті: відновити експорт нафти в Європу не вийшло, а торгувати на сірому ринку стало складніше через російських товаришів, що з'явилися з нещастя.