Кримський кейс: які кроки має зробити влада, щоб повернути АРК

Українська влада актуалізувала останнім часом "кримський кейс". Повідомляється про проект Стратегії деоккупціі і реінтеграції АРК і Севастополя, йде активна підготовка до саміту "Кримської платформи". З чим пов'язана така активність саме зараз? Які ще важелі посилення тиску на РФ слід використовувати? Розібратися з цими питаннями порталу "Коментарі" допомогли експерти.

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

В рамках Кримської платформи потрібна внутрішньоукраїнський майданчик для формування міжнародного порядку денного

Нардеп V, VI і VII скликань, екс-заступник голови Радміну Автономної Республіки Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко зазначає: "За п'ять років правління президента Порошенка, він рідко згадував про Крим. Хіба що в "чергових" зверненнях — новорічному, на День незалежності. При цьому реально для деокупації півострова не робилося нічого. І те, що хоча б на другому році правління нова влада стала піднімати питання Криму — це добре. І Кримська платформа в цьому ракурсі — важлива ініціатива. Вона повертає увагу наших зарубіжних партнерів до теми Криму, втягує їх у цей процес".

Але у Кримській платформи, на думку Андрія Сенченка, є вада, яку слід усунути.

"Основні зусилля в рамках Кримської платформи робить Міністерство закордонних справ. Але важливо, щоб те, що буде пропонуватися нашим зарубіжним партнерам в ракурсі спільних дій щодо повернення Криму до України, проходило експертизу всередині нашої країни, мало підтримку українського суспільства. Перш за все — кримчан. Тих, хто вимушено виїхав з окупованого півострова. Так що в рамках Кримської платформи потрібна внутрішньоукраїнський майданчик для формування міжнародного порядку денного. І формувати його (до обговорення з міжнародними партнерами) повинні не чиновники, для яких це просто робота, або чергові борці за грантові подачки, а вимушені переселенці — політики, громадські діячі, журналісти, кожен день, всі сім років російської агресії, що воюють за Крим. Ті, для кого Крим — це частина життя", — підкреслює екс-заступник голови Радміну АРК.

Він акцентує, що Стратегії деокупації і реінтеграції АРК і Севастополя поки немає в загальному доступі. Але наголошує на важливості того, щоб вона взагалі з'явилася.

"Буду судити не за словами, а за діями. І одна з перезрілих дій, яку чекаємо — прийняття закону про відповідальність за злочини на окупованих територіях. Це стосується і Криму, і Донбасу, — каже Андрій Сенченко. — Треба якомога швидше і зрозуміліше пояснити людям (і закріпити на законодавчому рівні), кого країна вважає жертвою окупації і агресії, а кого — злочинцем. Це буде ефективний механізм боротьби за Крим і Донбас. Він стане розхитувати конструкцію окупантів, залучаючи кримчан і жителів окупованих районів Донбасу на нашу сторону. А зараз у них в головах — каша. Вони не знають, кому і які будуть пред'явлені претензії. Це працює проти України, проти повернення територій ", — пояснює глава ВОД" Сила права ".

Він вважає, що не слід звертати увагу на реакцію РФ на подібні ініціативи.

"У Кремлі наполегливо торочать, що Крим — їхня територія і тут, мовляв, нема чого обговорювати. Нехай собі торочать. А нам треба, не звертаючи на це уваги, формувати проукраїнську позицію міжнародних партнерів. І розуміти, що Кримська платформа і прийнята Стратегія самі по собі не можуть бути механізмами повернення Криму. Важливо домагатися посилення санкції проти РФ, довівши їх до рівня, непідйомного для агресора", — резюмує Андрій Сенченко.

Потрібно працювати і над іншими важливими юридичними позиціями в рамках протидії російській агресії

Керівник Українського інституту морського права і безпеки, юрист-міжнародник Богдан Устименко порівнює дві "кримські резолюції" ООН — від 2014 року і від 2020 року. Результат — невтішний для нашої держави.

"У березні 2014 року резолюцію Генасамблеї ООН, яка підтверджує суверенітет і територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах і не визнає законності якої б то не було зміни статусу Автономної Республіки Крим та статусу міста Севастополя (що грунтується на результатах т.зв." загальнокримського референдуму", що відбувся 16 березня 2014 го), зі 193 країн-членів ООН підтримали 100. А в грудні 2020-го лише 63 країни під час сесії ГА ООН підтримали резолюцію з проблеми мілітаризації АРК, Севастополя, а також акваторії Чорного та Азовського морів. Як бачимо, тенденція тривожна. Крим йде зі світового порядку денного. І тему потрібно максимально актуалізувати", — підкреслює Богдан Устименко.

На його думку, Кримська платформа — непоганий крок в цьому напрямку. Хоч Богдан Устименко вважає більш ефективним робити упор на Будапештському меморандумі, що має серйозну юридичну вагу і є таким, що відповідає всім критеріям міжнародного договору.

"Так, наші ключові союзники, як я розумію, підтримують ініціативу української влади щодо Кримської платформи. І на відповідному форумі 23-24 серпня сподіваємося побачити солідні делегації. При цьому, наскільки я чув, Кримська платформа містить, в основному, позиції, пов'язані із захистом прав людини. Це, безумовно, важливо. Але нам треба працювати і над іншими важливими юридичними позиціями в рамках протидії російській агресії", — впевнений Богдан Устименко.

Український інститут морського права і безпеки, директором якого він є, запропонував владі ряд подібних заходів правового характеру.

1. Необхідно прийняти закон про внутрішні води і територіальне море з визначенням координат серединної лінії.

2. Заборонити судноплавство в територіальних водах навколо анексованого Криму, розглянувши окремі варіанти для міжнародних морських коридорів (не можна, наприклад, обмежувати судноплавство в Керченській протоці).

3. Почати примусову переговорну процедуру з РФ в плані визначення морських кордонів між Україною і Росією в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці. Можна залучити і Грузію, яка через окупацію частини територій, в тому числі і свого моря, Росією, виявилася в схожій з нашою країною ситуації.

4. Подати проти РФ масові позови на підставі т.зв. "Угоди про взаємний захист інвестицій". Наші держпідприємства, корпорації можуть просто завалити РФ позовами, адже вони через захоплення росіянами Криму втратили величезні активи. Мова про залізничні вокзали і гілки, про морські і аеропорти, величезну кількість нерухомості, землі і корисних копалин. Потрібно вимагати компенсації з країни-агресора. Вже була подібна позитивна практика, але масовості поки немає. Не приділяємо на державному рівні цьому критично важливому питанню належної уваги.

5. Внести зміни до закону про нацбезпеку України, доповнивши його кількома приписами, пов'язаними з морською безпекою.

6. Розробити власну стратегію морської безпеки України. Системно, стратегічно Україна не займається питаннями власної морської безпеки. А тим часом південні державні кордони України починаються в морі, за 12 миль від берега.

Раніше портал "Коментарі" розповідав, що в РФ відреагували на заяви України щодо повернення Криму.