comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Головна Новини Політика зовнішня політика Країна з глобальними амбіціями: наскільки Україні важливі відносини з Туреччиною
commentss НОВИНИ Всі новини

Країна з глобальними амбіціями: наскільки Україні важливі відносини з Туреччиною

Україно-турецькі відносини припускають співробітництво з широкого кола питань - від економічних до гуманітарних

26 вересня 2021, 10:19
Поділіться публікацією:

Президент України Володимир Зеленський на полях 76-й сесії Генссамблеі ООН обговорив з президентом Турецької Республіки Реджепом Тайїпом Ердоганом звільнення незаконно утримуваних кримських татар. А міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час онлайн спілкування з журналістами заявив, що на території України буде завод із виробництва турецьких безпілотників Bayraktar.

Країна з глобальними амбіціями: наскільки Україні важливі відносини з Туреччиною

Володимир Зеленський і Реджеп Тайїп Ердоган - фото з відкритих джерел

Ердоган, виступаючи на дебатах ГА ООН, підкреслив, що Анкара не визнає анексію українського Криму Росією і підтримує територіальну цілісність України.

Нинішній стан україно-турецьких відносин, а також вплив на ситуацію російського фактора оцінив для порталу "Коментарі" Микола Замікула — експерт із Близького Сходу Національного інституту стратегічних досліджень.

"Судячи з динаміки розвитку відносин, Туреччина наразі є одним з найбільш перспективних партнерів України. І це цілком закономірний і передбачуваний результат, відповідний українським інтересам і очікуванням. Зрештою, Турецька Республіка — динамічно розвивається, держава з великими амбіціями та обґрунтованими претензіями на регіональне лідерство — є нашим південним сусідом. Поглиблення партнерства з нею — пріоритетне завдання для Києва за будь-яких умов.

А в умовах російської агресії проти України дане зовнішньополітичне спрямування — безпосередньо пов'язане з питаннями Чорноморської безпеки — ще більше актуалізується", — зазначає експерт.

При цьому, за словами Миколи Замікули, не варто забувати й про євроатлантичний аспект співпраці з Анкарою. Туреччина, попри загострення відносин з окремими членами НАТО (через контракт на постачання Анкарою у Москви російських ЗРС С-400 — прим. ред.), залишається одним із ключових елементом євроатлантичної системи колективної безпеки. Зважаючи на це, розвиток партнерства з нею, особливо в оборонному секторі, може розглядатися і як частина євроатлантичного курсу України. В умовах, коли деякі західноєвропейські держави відверто не готові до підтвердження інтеграційних перспектив Києва на шляху до членства в Альянсі, заручитися підтримкою Анкари в цих питаннях вкрай важливо.

Україно-турецькі відносини припускають співробітництво з широкого кола питань — від економічних до гуманітарних. Однак пріоритет останнім часом приділяється питанням безпеки — що й не дивно, з огляду на загострення регіональної ситуації.

Експерт зазначає, що Туреччина сьогодні є, напевно, ключовим постачальником нового озброєння в Україні. Йдеться і про ударні БПЛА Bayraktar TB2, які відмінно зарекомендували себе в Сирії, Лівії та на Кавказі; і про програму побудови корветів для українського ВМФ. З останнього питання в експертному середовищі склалися різні думки.

"Особисто я вважаю, що даний контракт і правда дещо не відповідає актуальним викликам безпеки, на які повинен реагувати український ВМФ. На мою думку, в умовах обмеженості коштів більш раціональним кроком на даному етапі є розвитку "москітний флот". Питання ж будівництва великих кораблів ймовірно варто було б розглянути років через 5-7. Однак хотілося б підкреслити, що мої сумніви в жодному разі не стосуються вибору Туреччини як партнера — вони продиктовані лише особистою оцінкою цілей і перспективних напрямків розвитку українського ВМФ. У мене немає жодних сумнівів в ефективності турецького проєкту — побудовані за ним кораблі вже проходять службу в турецькому ВМФ, і мають експортний успіх (крім України, їх будують для Пакистану)", — підкреслює експерт.

Микола Замікула також зазначає готовність Анкари продавати Києву озброєння — чого не роблять багато наших західних партнерів. Ну і, врешті-решт, однозначно позитивним моментом залишаються умови угод, за якими частина робіт в рамках україно-турецьких проєктів буде виконана на українській території. Експерт сподівається, що розмови про створення в Україні заводу зі складання БПЛА найближчим часом знайдуть практичну форму.

"Не варто думати, що україно-турецьке партнерство в галузі ОПК обмежується лише українськими закупівлями. Його рівень визначається реальною взаємовигідністю. Спільним проєктом є протитанковий модуль SERDAR. Туреччина зацікавлена в українських двигунах для БПЛА і крилатих ракет, які пропонують компанії" Мотор Січ "і "Івченко-Прогрес". Українські двигуни спочатку є частиною проєкту нового турецького БПЛА Bayraktar Akıncı, і, судячи з усього, будуть використовуватися в подальших перспективних розробках. Для Туреччини дуже важливо забезпечити безперебійні постачання ефективних компонентів для своїх оборонних проєктів. Адже вже були випадки, коли деякі країни Заходу відмовлялися від співпраці з Анкарою в секторі ОПК через геополітичні розбіжності (наприклад — засуджуючи цілком закономірну і законну, з моєї точки зору, підтримку Туреччиною Азербайджану під час Другої Карабаської війни). Україна водночас демонструє солідарність із турецькою  стороною, будучи надійним партнером і постачальником", — продовжує Микола Замікула.

Крім сектору ОПК, важливе місце у двосторонньому співробітництві посідає проблема захисту прав кримськотатарського населення тимчасово окупованого Криму. Для Туреччини це питання не тільки геополітики та партнерства, але й моральної, ціннісної відповідальності, яка набуває особливе значення в контексті тюркського братства народів. За даним напрямком ми вже маємо позитивний досвід — звільнення незаконно засуджених Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова восени 2017 року. Цього вдалося домогтися саме завдяки турецькому втручанню.

"І зараз дуже важливо, що президент України Володимир Зеленський і президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган в рамках зустрічі знову повернулися до обговорення питань, пов'язаних з репресіями проти кримських татар. Можливо, хтось буде критикувати Туреччину за вибіркову концентрацію уваги на порушення прав людини в Криму — адже Анкару в першу чергу цікавить саме доля кримськотатарського населення. Однак на подібне зауваження я можу відповісти лише наступне — якщо така увага допоможе врятувати від репресій хоча б одного українського громадянина, то вже за це варто подякувати турецьких партнерів. Зрештою Анкара не зобов'язана докладати особливих зусиль з даних питань — але її інтерес до них, а також зафіксована підтримка Кримської платформи, безсумнівно заслуговує на подяку", — зазначає фахівець.

Звичайно ж, на думку Миколи Замікули, українсько-турецькі відносини не позбавлені та деяких підводних каменів. Наприклад, Україні у двосторонньому партнерстві вкрай важливо забезпечити свої економічні інтереси — диспропорція в рівні розвитку створює загрозу перетворення нашої країни на сировинний придаток і ринок збуту для турецьких товарів в разі, якщо певні регулювальні норми в торгових відносинах не будуть заздалегідь обговорені та оформлені. Є ризик втрати українських високотехнологічних розробок в разі продажу інтелектуальної власності.

Нарешті, Анкара і Київ мають різні погляди на систему безпеки в Чорноморському регіоні. Україна зацікавлена в активній участі у розв'язанні регіональних проблем зовнішніх гравців — наприклад, США і Великобританії. В той самий час Туреччина традиційно вважає, що регіон повинен залишатися закритим від зовнішнього впливу, і наполягає на розвитку регіональних багатосторонніх форматів взаємодії. Однак такі відмінності — нормальна ситуація в міждержавних відносинах, де кожна зі сторін захищає свої інтереси та бачення. У нашому випадку вони не заважають поглибленню партнерства — лише створюють для нього рамки.

Безсумнівно, їхню наявність варто брати до уваги. Туреччина — країна з глобальними амбіціями. І це визначає характер її відносин з РФ, які набувають рис складної геополітичної гри. Не варто очікувати, що Анкара стане антиросійським союзником для України. Зважаючи на свої інтереси в Північній Африці, на Близькому Сході та Південному Кавказі, вона змушена брати до уваги російський фактор і вести з Москвою діалог. Його наявність не означає дружбу з РФ — він ведеться виключно на раціональній основі, з метою зміцнити турецькі позиції на різних напрямках. Українцям потрібно просто приймати це як даність, і не чекати, що завтра Туреччина введе проти Росії санкції й закриє для російських кораблів Босфор. Однак в той же час потрібно раціонально використовувати надані україно-турецьким партнерством можливості для зміцнення власної обороноздатності та розв'язання нагальних проблем.

"На закінчення хотілося б зазначити, що дуже яскравою ілюстрацією того, що Київ і Анкара рухаються в правильному напрямку, а їхня співпраця має успіх, є істерика проросійських сил з цього питання. Депутат від ОПЗЖ Олег Волошин у своєму нещодавньому коментарі намагався кинути тінь на наше партнерство , апелюючи до абсолютно неадекватної оцінки ситуації (що зрозуміло будь-якій людині, навіть мінімально знайомій з питанням). Ця провокація від представника проросійських сил в Україні — явний елемент гібридних дій, спланованих Москвою для підриву україно-турецьких відносин. Така увага означає, що Кремль і справді стурбований їхнім розвитком — а це найкращий доказ правильності обраного шляху", — резюмував експерт.

Раніше видання "Коментарі" писало, що в МЗС Туреччини зробили нову заяву про анексію Криму.


Читайте Comments.ua в Google News

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
comments

Обговорення

Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!