Країна з глобальними амбіціями: наскільки Україні важливі відносини з Туреччиною

Президент України Володимир Зеленський на полях 76-й сесії Генссамблеі ООН обговорив з президентом Турецької Республіки Реджепом Тайїпом Ердоганом звільнення незаконно утримуваних кримських татар. А міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час онлайн спілкування з журналістами заявив, що на території України буде завод із виробництва турецьких безпілотників Bayraktar.

Володимир Зеленський і Реджеп Тайїп Ердоган - фото з відкритих джерел

Ердоган, виступаючи на дебатах ГА ООН, підкреслив, що Анкара не визнає анексію українського Криму Росією і підтримує територіальну цілісність України.

Нинішній стан україно-турецьких відносин, а також вплив на ситуацію російського фактора оцінив для порталу "Коментарі" Микола Замікула — експерт із Близького Сходу Національного інституту стратегічних досліджень.

При цьому, за словами Миколи Замікули, не варто забувати й про євроатлантичний аспект співпраці з Анкарою. Туреччина, попри загострення відносин з окремими членами НАТО (через контракт на постачання Анкарою у Москви російських ЗРС С-400 — прим. ред.), залишається одним із ключових елементом євроатлантичної системи колективної безпеки. Зважаючи на це, розвиток партнерства з нею, особливо в оборонному секторі, може розглядатися і як частина євроатлантичного курсу України. В умовах, коли деякі західноєвропейські держави відверто не готові до підтвердження інтеграційних перспектив Києва на шляху до членства в Альянсі, заручитися підтримкою Анкари в цих питаннях вкрай важливо.

Україно-турецькі відносини припускають співробітництво з широкого кола питань — від економічних до гуманітарних. Однак пріоритет останнім часом приділяється питанням безпеки — що й не дивно, з огляду на загострення регіональної ситуації.

Експерт зазначає, що Туреччина сьогодні є, напевно, ключовим постачальником нового озброєння в Україні. Йдеться і про ударні БПЛА Bayraktar TB2, які відмінно зарекомендували себе в Сирії, Лівії та на Кавказі; і про програму побудови корветів для українського ВМФ. З останнього питання в експертному середовищі склалися різні думки.

Микола Замікула також зазначає готовність Анкари продавати Києву озброєння — чого не роблять багато наших західних партнерів. Ну і, врешті-решт, однозначно позитивним моментом залишаються умови угод, за якими частина робіт в рамках україно-турецьких проєктів буде виконана на українській території. Експерт сподівається, що розмови про створення в Україні заводу зі складання БПЛА найближчим часом знайдуть практичну форму.

Крім сектору ОПК, важливе місце у двосторонньому співробітництві посідає проблема захисту прав кримськотатарського населення тимчасово окупованого Криму. Для Туреччини це питання не тільки геополітики та партнерства, але й моральної, ціннісної відповідальності, яка набуває особливе значення в контексті тюркського братства народів. За даним напрямком ми вже маємо позитивний досвід — звільнення незаконно засуджених Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова восени 2017 року. Цього вдалося домогтися саме завдяки турецькому втручанню.

Звичайно ж, на думку Миколи Замікули, українсько-турецькі відносини не позбавлені та деяких підводних каменів. Наприклад, Україні у двосторонньому партнерстві вкрай важливо забезпечити свої економічні інтереси — диспропорція в рівні розвитку створює загрозу перетворення нашої країни на сировинний придаток і ринок збуту для турецьких товарів в разі, якщо певні регулювальні норми в торгових відносинах не будуть заздалегідь обговорені та оформлені. Є ризик втрати українських високотехнологічних розробок в разі продажу інтелектуальної власності.

Нарешті, Анкара і Київ мають різні погляди на систему безпеки в Чорноморському регіоні. Україна зацікавлена в активній участі у розв'язанні регіональних проблем зовнішніх гравців — наприклад, США і Великобританії. В той самий час Туреччина традиційно вважає, що регіон повинен залишатися закритим від зовнішнього впливу, і наполягає на розвитку регіональних багатосторонніх форматів взаємодії. Однак такі відмінності — нормальна ситуація в міждержавних відносинах, де кожна зі сторін захищає свої інтереси та бачення. У нашому випадку вони не заважають поглибленню партнерства — лише створюють для нього рамки.

Безсумнівно, їхню наявність варто брати до уваги. Туреччина — країна з глобальними амбіціями. І це визначає характер її відносин з РФ, які набувають рис складної геополітичної гри. Не варто очікувати, що Анкара стане антиросійським союзником для України. Зважаючи на свої інтереси в Північній Африці, на Близькому Сході та Південному Кавказі, вона змушена брати до уваги російський фактор і вести з Москвою діалог. Його наявність не означає дружбу з РФ — він ведеться виключно на раціональній основі, з метою зміцнити турецькі позиції на різних напрямках. Українцям потрібно просто приймати це як даність, і не чекати, що завтра Туреччина введе проти Росії санкції й закриє для російських кораблів Босфор. Однак в той же час потрібно раціонально використовувати надані україно-турецьким партнерством можливості для зміцнення власної обороноздатності та розв'язання нагальних проблем.

Раніше видання "Коментарі" писало, що в МЗС Туреччини зробили нову заяву про анексію Криму.