Ексклюзив Дипломатична пауза з Білоруссю: до чого може привести протистояння між Києвом і Мінськом

Глава МЗС України Дмитро Кулеба заявив про припинення контактів Києва з офіційним Мінськом. Експерти оцінили цю реакцію, а також розповіли, до чого може привести протистояння між Києвом і Мінськом.

"Тимчасова міра до стабілізації ситуації"

Призупинення контактів з Мінськом — це тимчасовий захід до стабілізації ситуації, вважає політолог-міжнародник, технолог Вікторія Закревська.

"Київ абсолютно не проти Мінська, Київ проти силових методів політики, — пояснює вона. — В цілому ж, Мінськ — важливий партнер для України з урахуванням Мінського процесу, а також з точки зору економічних зв'язків".

Крім того, підкреслює Вікторія Закревська, такий крок української влади зроблений і для внутрішнього споживача.

"Критика стриманої позиції української влади всередині країни тривала досить довго, — зазначає технолог. — А таким кроком, який озвучив міністр закордонних справ, влада знімає роздратування серед тих, хто підтримує її офіційний курс влади в усьому, крім цього моменту. І повертає частину електорату "Слуги народу" напередодні місцевих виборів".

На думку експерта, без нових кроків, крім обачності, СН могла б втратити частину голосів на місцях на користь націоналістичного дискурсу "Європейської солідарності" та інших партій, які критикували владу за те, що сприймалося як м'якість.

"Тоді як в реальності влада лише слідувала прагматичній позиції, щоб розширити для себе можливості на зовнішньополітичному рубежі відносин з Мінськом, — впевнена Вікторія Закревська. — Важливо пам'ятати, що крім дипломатичної площини, між країнами є повістка безпеки. І вона особливо актуальна в світлі необхідності ефективно контролювати довгий кордон між Україною та Білоруссю. При всій неоднозначності того, що відбувається в Білорусі, Лукашенко продовжує забезпечувати безпеку і стабільність кордонів Республіки Білорусь — і України. А значить — залишається важливим партнером".

"Зеленському відмовчатися не можна, а що-небудь робити — теж небажано"

Експерт Українського інституту політики (УІП) Микола Спиридонов підкреслює, що наша країна в своїй зовнішній політиці, на жаль, не дуже суб'єктна.

"Ми пливемо в фарватері ЄС, США. Своєї думки висловити не можемо. До речі, представники ЄС робили багато критичних заяв на адресу білоруської влади (і за результати виборів, і за придушення протестів), але послів для консультацій з Білорусі не відкликали. На відміну від України... Якщо ми говоримо про протести, чому ми не відкликаємо посла з Німеччини, де теж пригнічують протести антиглобалістів? З Франції, США? В цьому випадку акцент зроблений на протестах в Білорусі. До речі, представники ЄС наголошували, що ніхто не зацікавлений зробити з Білорусі нову Україну. Адже треба визнати — ми не стали після революційних подій жити краще".

На адресу Лукашенка звучать звинувачення в тому, що не передав нам "вагнеровців". Але він, на думку експерта УІП, не міг цього зробити, тому що сперся в придушенні спроб влаштувати революцію на підтримку Росії.

"Передай він "вагнеровців" нам, такої підтримки б не отримав. Тож Батька зробив вимушений хід, іншого варіанту в нього не було, — зазначає Микола Спиридонов. — До речі, вимушений хід зараз робить і українська влада, реагуючи на події в Білорусі. У Зеленського теж немає особливого вибору. Це як у шахах, коли — цугцванг, де будь-який хід погіршує твоє становище. Ось і Зеленському: відмовчатися не можна, а що-небудь робити — теж небажано. В результаті випади в бік Мінська надали робити міністру закордонних справ Кулебі. Це трохи пом'якшує ситуацію. Адже не президент озвучив ті чи інші тези. Хоч ми розуміємо, що глава МЗС — проводить політику президента, який, за Конституцією, відповідає за зовнішньополітичні відносини".

При цьому, підкреслює експерт УІП, об'єктивних претензій до Білорусі з української сторони не повинно бути.

"І наша реакція, як мені здається, навіть надмірна, враховуючи хоча б те, що тільки офіційний товарообіг між Україною і Білоруссю в 2019 році склав 5,8 млрд доларів. А є ж і досить серйозний тіньової товарообіг. Адже Білорусь служила транзитом для товарних відносин між Україною і РФ. Тож навіть економічно нам не вигідно йти на загострення з Білоруссю. Та й з точки зору національних інтересів краще максимально залишитися в стороні від конфлікту", — вважає Микола Спиридонов.

"В такий час не можна брати паузи і антракти"

Так звана пауза у відносинах між Україною і Білоруссю — найгірша реакція, яку навіть в теорії може собі дозволити українська зовнішня політика. Такої точки зору дотримується політичний експерт Сергій Таран.

"Білорусь — наш сусід, з яким у нас довга (понад тисячу км) межа. Наш національний інтерес — щоб Білорусь не відкочувалася в сторону Росії. Щоб була гарантія безпеки українсько-білоруського кордону. Щоб за нею не було російської армії. І, звичайно, важливо, щоб в Білорусі була свобода вибору для громадян", — підкреслює Сергій Таран.

За його словами, з огляду на непросту ситуацію, яка склалася в Білорусі після виборів, українська дипломатія повинна була діяти двома паралельними курсами.

"По-перше, Україна могла стати дипломатичним мостом між Білоруссю і Заходом. Коли ЄС намагається відгороджуватися від Мінська, ми могли б стати тим самим дипломатичним контактом, які не дозволяв би Білорусі скочуватися під вплив РФ, — пояснює Сергій Таран. — По-друге, Києву слід було вести переговори з НАТО про посилення підтримки в зв'язку з тим, що російська армія може виявитися на білорусько-польському кордоні. Нам потрібно бути активними! В такий час не можна брати паузи і антракти. Це — невтішний діагноз нашій зовнішній політиці".

Раніше ми розібралися, чи може Росія піти на анексію Білорусі та які загрози існують в зв'язку з білоруською ситуацією для України.