Дефіцит робочої сили у Європі: де раді бачити українських мігрантів

У жовтні 2021 року "Федеральне об'єднання малих та середніх підприємств Німеччини" повідомило про гостру нестачу кваліфікованих фахівців на ринку праці та закликало німецький уряд сприяти цілеспрямованій імміграції. Водночас у парламенті Польщі працюють над поправками до закону про іноземців, які полегшать умови працевлаштування та проживання українців. "Коментарі" розбиралися, з чим пов'язаний попит на іноземну робочу силу в європейських країнах всупереч колапсу цілих галузей внаслідок пандемії коронавірусу і де саме трудові мігранти з України можуть бути найбільш затребуваними.

Дефіцит робочої сили. Фото: Pixabay

Що відбувається на ринку праці Європи?

Дефіцит кваліфікованої робочої сили став одним із загальноєвропейських трендів 2021 року. Нестача фахівців у низці специфічних галузей, як охорона здоров'я чи інформаційні технології та телекомунікації, спостерігається з 2013 року, але пандемія коронавірусу посилила проблему та спонукала попит на робочу силу в інших секторах.

Аналітики Тіна Вебер і Драгош Літеї дійшли висновку, що попри те, що безробіття залишається однією з найсерйозніших проблем Європи, робочих рук не вистачає у виробничому та будівельному секторі в країнах Центрально-Східної Європи. За їхніми спостереженнями, нестача працівників спричинила скорочення виробництва у 39% випадків на промислових підприємствах і замовлень у 42% випадків на будівельних фірмах. Вебер і Літеї вважають, що під впливом процесу декарбонізації економіки в країнах-членах ЄС будуть потрібні додаткові працівники у сфері будівництва, енергетики, виробництва, транспорту.

Свою роль відіграв людський чинник: на карантині у європейців виробилася звичка не надто старанно працювати і вести спокійний, розслаблений спосіб життя. За інформацією аналітика Пола Тейлора, у Європі на карантині стали практикуватися схеми тимчасової зайнятості, які дозволяють багатьом працівникам мати фінансову подушку безпеки без повноцінного повернення ринку праці. В усьому винні різні преференції, надані державою під час неоплачуваних відпусток. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, у 38 країнах-членах зайнято на 20 млн осіб менше, ніж до початку пандемії коронавірусу. З них 14 млн вважаються безробітними. Кількість молодих людей, які взагалі не працюють та не навчаються, збільшилась на 3 млн осіб.

Директор з питань зайнятості, праці та соціальних відносин Організації економічного співробітництва та розвитку Стефано Скарпетта вважає, що дистанційна робота з дому та часткова зайнятість змінили поведінку працівників, особливо на високооплачуваних роботах. Просидівши майже два роки вдома, європейці переглянули своє ставлення до роботи й тепер приділяють більше уваги таким деталям, як відстань до робочого місця та сам характер зайнятості. За час пандемії скоротилася кількість непогано оплачуваних вакансій продавців у магазинах, але збільшилася кількість пропозицій у кол-центрах або службах доставки, оскільки більше людей почали замовляти продукти та споживчі товари через інтернет.

До того ж, як наголошує аналітик Пол Тейлор, багатьом трудовим мігрантам із країн Центрально-Східної Європи довелося повернутися додому під час карантину та знайти там роботу. Оскільки у Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині зросла зарплата, вони більше не хочуть їздити на заробітки. Донедавна саме вихідці з Центрально-Східної Європи були основним джерелом дешевої робсили у країнах Західної Європи. Зокрема, станом на липень 2020 року у Великій Британії проживало понад 800 тис. поляків, а у Німеччині їх чисельність перевищує 2 млн осіб.

Останніми десятиліттями у Європі зростає кількість бездітних сімей (child free families), які утримуються від продовження роду через проблеми зі здоров'ям, брак грошей або через прагнення жити для свого задоволення і не брати на себе зайву відповідальність. За даними ВПС, у Греції, Іспанії, Італії понад 20% жінок, народжених на початку 70-х, не мають дітей. У країнах Західної Європи цей показник становить 18%, а у Північній Європі – 15%.

Достатньо "міленіалів", народжених у 1981-1996 роках, за всього бажання завести дітей не можуть цього собі дозволити, тому що їм не вистачає грошей і вони змушені розриватися на трьох роботах. Народжувати чи не народжувати – особиста справа кожного, але факт, що ринки праці європейських країн не поповнюються за рахунок природного приросту населення. Схожа криза народжуваності спостерігалася у Європі після закінчення Першої світової війни (1914-1918 роки), коли мільйони чоловіків репродуктивного віку загинули на фронті.

Як європейці вирішують кадрове питання?

Варіанти вирішення проблеми кадрового голоду в Європі відрізняються залежно від ставлення до міграції в експертних та політичних колах. Наприклад, ультраправа партія "Альтернатива для Німеччини" виступає за те, щоб закрити кордони для мігрантів і біженців, а аргументи на користь залучення рабсили з-за кордону сприймає в багнети. У партії вважають, що компанії використовують імміграцію як привід зниження зарплати німецьким працівникам. Ні для кого не секрет, що трудові мігранти погоджуються працювати за менші гроші, ніж громадяни країни, що приймає.

Аналітики Тіна Вебер і Драгош Літеї пропонують заповнити дефіцит робочої сили шляхом підвищення привабливості працевлаштування у специфічних регіонах та галузях. На їхню думку, треба усунути бар'єри, які обмежують доступ на ринок праці інвалідам, жінкам, етнічним меншинам. Вебер і Літеї рекомендують європейським урядам сприяти підвищенню ефективності служб із розвитку персоналу та рекрутингу, які мають вирішувати проблему невідповідності навичок претендента та запобігати виходу потенційних кадрів з ринку праці.

Схожа проблема існує в Україні, де кадровики найчастіше прагнуть знайти готового спеціаліста для свого клієнта. Навіть не занурюючись у резюме претендента, HR-менеджери пропонують йому вакансії, які не відповідають його рівню кваліфікації та досвіду роботи, марно забираючи дорогоцінний час. Замість того, щоб переконувати роботодавців займатися навчанням більш-менш відповідних претендентів на специфічні вакансії, що вимагають багатозадачності, стресостійкості та ініціативності кандидата, та створювати привабливі умови праці, несумлінні рекрутери відпрацьовують свій хліб, створюючи видимість активної діяльності, пропонуючи компаніям усіх підряд.

Простішим і популярнішим рішенням проблеми дефіциту кадрів залишається залучення більшої кількості мігрантів, особливо у країнах, де існує проблема старіння рабсили та скорочення населення. У березні 2020 року відповідальний за трудову політику німецький парламентар із ліберальної "Вільної демократичної партії" Йоханнес Фогель запропонував залучати до Німеччини висококваліфікованих працівників та впроваджувати імміграційну систему, що базується на балах.

Така система існує в Канаді, Австралії, Новій Зеландії, а з недавніх пір і у Великій Британії. Туди можуть мігрувати іноземці, які проходять особливі тести та набирають кількість балів, вищу за пороговий рівень. Система нарахування балів відштовхується від рівня освіти, володіння мовою, добробуту, наявності зв'язків із приймаючою країною та пропозиції щодо роботи у потенційного іммігранта. У "Федерації профспілок Німеччини" закликають депутатів оперативно розробити загальнодержавні стандарти, які дозволять іноземцям легально мігрувати до країни та працювати тривалий час.

Куди податися українським мігрантам?

У Німеччині – справжній клондайк для іноземних працівників. За словами голови "Федерального агентства з працевлаштування" Детлефа Шиле, щоб "залатати дірки" на німецькому ринку праці, щороку необхідно залучати 400 тис. кваліфікованих трудових мігрантів. На думку виконавчого директора "Федерального об'єднання малих та середніх підприємств Німеччини" Маркуса Йегера, Німеччині потрібно ще більше працівників — 1,2 млн осіб. За даними "Інституту економіки Німеччини", найбільш затребуваними сьогодні на ринку праці є соціальні педагоги, які працюють у реабілітаційних центрах, дитячих будинках, інтернатах, персонал із догляду за людьми похилого віку та хворими, інженери-будівельники, фахівці з сантехніки та опалення, водії вантажного транспорту.

У Великобританії після виходу з Євросоюзу та під впливом пандемії коронавірусу утворився дефіцит 90 тис. водіїв вантажівок і м'ясників у супермаркетах. Протягом року Туманний Альбіон залишили 25 тис. шоферів з-поміж громадян країн-членів ЄС. Британському уряду довелося підключати армію для своєчасної доставки палива на автозаправні станції. До того ж зростання популярності сервісів доставки потребує більшої кількості водіїв. Кабмін Великобританії планував видати 100 тис. короткострокових трудових віз для водіїв вантажного автотранспорту та м'ясників, щоб упоратися з обсягами доставки товарів напередодні Різдва (25 грудня).

У Польщі, де вже працює 1,5 млн українців, не вистачає працівників на продовольчих підприємствах, у будівельних фірмах та у сфері логістики. Заступник директора "Польського економічного інституту" Анджей Кубісяк вважає, що попит на робочу силу в Польщі залишається високим, тому що під час карантину постраждали переважно підприємства у сфері туризму, громадського харчування, розваг, готелі, частка яких у ВВП та ринку праці незначна. Економісти Рафаль Бенекі і Давид Пачукі пов'язують попит на робочу силу зі збільшенням замовлень на промислових підприємствах.

Тому у планах уряду Польщі збільшити терміни дозволу на роботу для українців з 6 до 24 місяців, спростити процедуру отримання посвідки на проживання та видавати картку побуту працівникам підприємств стратегічного значення у найкоротші терміни. У Польщі на локальному рівні запроваджуються програми із соціальної інтеграції українців. Наприклад, у місті Ополе 90% усіх трудових мігрантів є українцями. Місцева влада створила Центр з інтеграції іноземців, планується залучити громадські організації для проведення інформаційних курсів для заробітчан.

У Нідерландах не вистачає щонайменше 100 тис. сезонних працівників (за даними рекрутингового агентства Randstad). Кадрового голоду зазнає транспортний сектор. Залізнична компанія ProRail скоротила відправлення поїздів через брак співробітників. Енергетична компанія Alliander також зіткнулася з нестачею кадрів. Подвоїлася потреба у водіях вантажного автотранспорту та логістах.

При цьому безробіття в Україні за час карантину зросло до 10%. На початку року без роботи були 1,5 млн осіб. Існують всі умови для безповоротного відтоку працездатного населення за кордон, що не може не викликати занепокоєння.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв про головний фінансовий документ України і чим він є насправді: бюджетом розвитку чи бюджетом проїдання.