Рубрики
МЕНЮ
Таисия Ерохина
Президент України Володимир Зеленський дав новим послам пів року на те, щоб вони показали результати в економічному напрямку (інакше вони можуть втратити свої посади), а також назвав головний зовнішньополітичний пріоритет (встановлення миру і відновлення територіальної цілісності України). Що в цьому напрямку могли б реально зробити наші дипломати? Чому цього не зроблено досі? Наскільки актуальні такі настанови від Зеленського? "Коментарі" дізналися відповіді в експертів.
Колаж: Д. Романюк/Comments.ua
На думку доктора політичних наук, професора Валентина Якушика, в історії з моральними (і загальнополітичними) настановами президента Зеленського українським дипломатам вищого рангу є два основних смислових пласти (рівні).
"Перший. Це повністю логічний і давно апробований практикою багатьох країн з "перехідною економікою" і (як правило, поки ще) не дуже високою вагою у світовій економіці й політиці — "економізація" своєї зовнішньої політики, зосередження уваги, перш за все, на прагматичних цілях розвитку господарських зв'язків із навколишнім світом і залучення у свою країну всього дійсно живого, динамічного і перспективного з цього "зовнішнього" світу. А підтримання миру у своїй країні й забезпечення сприятливих мирних внутрішніх умов існування соціуму — це елементарна концептуальна вимога для визнання будь-якої сучасної держави як реальної, а не чисто віртуальної або "обманної" псевдодержави з ретроградними базовими характеристиками, що приховують за личиною нібито державних структур зовсім інші сутності (хоча й однопорядкові з державою в загальному переліку можливих форм організації влади в суспільстві)", — пояснює експерт.
Валентин Якушик впевнений, що велику історичну помилку і навіть злочин перед своїм народом (а часто і світом в цілому) роблять ті, хто всупереч логіці мирного співіснування в національному плюралістичному суспільстві й в зовнішньому середовищі соціуму починають розпалювати внутрішні антагонізми і надають територію своєї країни і культурно-політичний простір свідомості свого народу для безжальних і руйнівних ідеологічних і геополітичних битв.
"А другий пласт (рівень) зачепленої проблеми — це наявність (або відсутність) реальних соціоцентричних намірів і цільових установок, а не просто опис деяких обрисів "шляху", іноді гранично ідеологізованого, іноді просто наповненого банальностями. Якщо наміри і цілі, добре продумані програми і проєкти підміняються словоблуддям, порожнім базіканням, то ясно чого варті подібні "стратегії" і настанови про те, як їх здійснювати. Адже з найдавніших часів відомо: "Хто не знає, в яку гавань пливти, для того немає попутного вітру". Так говорив два тисячоліття тому римський державний діяч, філософ-стоїк Сенека Луцій Анней. І ці слова в усі віки підтверджувало життя", — резюмує Валентин Якушик.
Після подібних заяв Зеленського складається враження, що півтора року президент України нічого не помічав або просто був у іншій країні. І зовсім не президентом. Так вважає політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі.
"Я не буду нагадувати, скільки часу в нас вже під час перебування Зеленського президентом кандидати на посади послів на важливих для України напрямах очікували свого призначення. Як і наші міжнародні партнери... На жаль, така практика затягування з призначенням послів мала місце при всіх президентах України, — зазначає Максим Ялі. — Інше питання, що обставини змінилися в гіршу сторону. І глава держави, відповідальний за Конституцією за зовнішню політику, сам повинен показувати приклад оперативності дій (не на шкоду ефективності, звичайно)".
Експерт підкреслює, що нереально показати прорив у тих країнах, де посли тільки приступили до обов'язків. Наприклад, в Японії.
"На налагодження відповідних контактів, зв'язків, підготовки пропозицій і тим більше контрактів потрібно набагато більше часу, якщо немає відповідної основи. І ця основа залежить зовсім не від послів, а в першу чергу від уряду і Верховної Ради: створити необхідні привабливі умови для іноземних інвестицій, знизити податки, побороти корупцію, реформувати судову систему. Звучить вже банально на 30-му році Незалежності України, проте саме це є першочерговою умовою приходу інвесторів, на думку їх самих, а також послів держав ЄС, G-7 і далі за списком, — підкреслює політолог. — Просто клацнути пальцем, тупнути ніжкою, дати вказівку послам і визначити спочатку нереальний дедлайн — це тільки у відомому всім серіалі можливо, але не в реальному житті".
Що стосується встановлення миру і територіальної цілісності, то Максим Ялі нагадує, що вчора на своїй щорічній пресконференції президент РФ Путін прямим текстом заявив, від кого це залежить — від самого Зеленського і його рішучості виконувати Мінські угоди за Кремлівським сценарієм.
"І посли тут ні при чому, — упевнений експерт. — Інших варіантів на цей момент, з точки зору глави Кремля просто немає. І в найближчій перспективі не передбачається. За словами Путіна... Чи влаштовує Україну такий варіант? Звичайно ж ні. Тому очікувати якогось прориву на тлі мантр української влади про успіхи в режимі припинення вогню й обміну утримуваними особами — не варто. Всіх, хто був потрібен Кремлю для приховування власних військових злочинів, вони вже обміняли. Саме тому переговори про новий обмін уже давно зайшли в глухий кут у ТКГ. Всупереч домовленості річної давності в Парижі обміняти "всіх на всіх"".
Максим Ялі підкреслює, що Кремль очікує внесення поправок до Конституції про т.зв. "особливий статус" ОРДЛО — з усіма негативними наслідками для України в перспективі.
"Інакше вже навесні "перемир'ю може прийти кінець — і Кремль активізує свої зусилля щодо внутрішньої дестабілізації України з метою проведення дострокових виборів до ВР. Мета — зміна влади і прихід до неї тих сил, які готові виконати всі їхні "хотілки" беззаперечно, — вважає експерт. — Всі прекрасно розуміють, про кого йдеться. Сподіваюся, Зеленський це теж зрозуміє і перестане жити в ілюзіях і нав'язувати їх українському суспільству — до того, як стане занадто пізно".
Раніше експерти спрогнозували, якими можуть бути відносини США та України при Байдені.
Новини