Рубрики
МЕНЮ
Таисия Ерохина
Президент Володимир Зеленський вважає, що необхідно прийняти закон, який врегулює захист самобутності та рівноправності національних меншин, які проживають в Україні. "Коментарі" запитали експертів, чому це важливо і які ризики потрібно врахувати.
Фото з відкритих джерел
Історик, політолог і дослідник радикалізму, керівник Групи моніторингу прав національних меншин В'ячеслав Лихачов вітає намір української влади в найближчому майбутньому розглянути і прийняти новий закон про національні меншини.
"Можливо, це прозвучить дещо категорично, але етнополітична сфера в Україні на подив погано регулюється законодавством. Чинний закон про національні меншини був прийнятий ще в 1992 році, він не відповідає на багато питань і просто морально застарів. З того часу міжнародні в цілому і європейські зокрема уявлення про права меншин і гарантії, які держава зобов'язана їм надавати, значно еволюціонували. Крім того, у багатьох питаннях (в першу чергу — в мовному), накопичилася низка протиріч в законодавстві, особливо в останнє десятиліття", — зазначає експерт.
За його словами, слабкість законодавчої бази і майже повне самоусунення держави з життя національних спільнот дозволили спекулювати антиукраїнській російській пропаганді на темі захисту етнічних і мовних меншин в Україні. В першу чергу пропаганда ця була орієнтована на міжнародну спільноту, але також потенційно здатна дестабілізувати ситуацію всередині нашої країни.
"Давно необхідно дати меншинам, з одного боку, почуття захищеності, а іншого — забезпечити їм гарантії повноцінної інтеграції в українське суспільство. Шкода, що цього не зробили раніше. Але добре, що хоча б зараз взялися за цю тему, — говорить В'ячеслав Лихачов. — Правда, я боюся, що президентом керує не прагнення навести порядок в проблемній сфері, а бажання продемонструвати європейським партнерам увагу до прав національних меншин".
Експерт нагадує, що Венеціанська комісія, а слідом за нею і Євросоюз наполягають на закріпленні в українському законодавстві мовних прав меншин, що піддаються загрозі, на думку деяких наших партнерів, у світлі прийняття в останні роки законів про освіту і функціонування української мови як державної.
"Я згоден з необхідністю, як, власне, це і передбачалося спочатку, врегулювати ці питання. Проте, боюся, що прагнення держави заспокоїти міжнародну спільноту в цьому контексті може витіснити на другий план все інше. Згадаю тут лише проблему абсолютно неадекватного розуміння в українському контексті, в тому числі законодавчому, концепту корінних народів. Тим часом, на мій погляд, нормальна законотворчість у цій сфері має починатися з розробки фундаментальної рамкової Концепції основ державної етнополітики. Спираючись на неї вже можна формулювати більш конкретне "вузьке" законодавство, в тому числі (але далеко не тільки) і обговорюваний закон про нацменшини", — резюмує В'ячеслав Лихачов.
На думку експерта у сфері комунікацій, співзасновниці Мережі захисту національних інтересів "АНТС" Людмили Долгоновської, попри те, що базовий закон "Про національні меншини в Україні" був прийнятий ще в 1992 році, вітчизняне законодавство про захист прав національних меншин гарне і відповідає кращим міжнародним практикам.
"Свідченням тому є фактична відсутність міжетнічних конфліктів в нашій країні за всю історію її незалежності, — каже Людмила Долгоновська. — Припускаю, що ініціатива глави держави пов'язана зі спробою запобігти загрозі національній безпеці з боку сусідніх держав, які активно підтримують свої національні меншини в Україні. Це, перш за все, Угорщина, що веде проактивну, а часом і агресивну, політику в цьому напрямку".
Експерт підкреслює, що Україна як демократична правова держава повинна забезпечити право національних і етнічних меншин на збереження своєї самобутності. Але при цьому слід створити ефективні запобіжники щодо сепаратистських рухів. Також важливо докладати всіх зусиль для формування української політичної нації, зазначає Людмила Долгоновська.
Нагадаємо, експерти підбили підсумки для України в річницю Дня Героїв Небесної сотні.
Новини