Законопроект про медіа: які зміни для українських ЗМІ передбачає документ

Верховна Рада опублікувала текст доопрацьованого проекту закону №2693-д "Про медіа".

Експерти оцінили для видання "Коментарі" необхідність цього документа і ризики, які в ньому закладені.

Законопроект про медіа: українські ЗМІ чекають випробування

Юрист Інституту масової інформації Алі Сафаров звертає увагу, що проект закону України "Про медіа" в редакції до повторного першого читання (№2693-д) істотно перероблений в порівнянні з текстом проекту №2693 від 27.12.2019 року.

"Необхідність закону, який би регулював засоби масової інформації, вже давно назріла, – підкреслює експерт. – Адже законодавство про ЗМІ створювалося в 90-ті й не враховує багатьох змін у суспільстві і в технологіях обміну інформацією. Зокрема, чинне законодавство України не визначає статус Інтернет-ЗМІ (онлайн-медіа), містить застарілі норми щодо друкованих ЗМІ та інформаційних агентств. Також наша країна повинна врегулювати діяльність телерадіомовників у відповідності з європейським законодавством".

За словами Алі Сафарова, проект закону містить багато позитивних моментів: обмеження інформаційного впливу з боку країни-агресора, заборона офшорів у структурі власності телеканалів тощо.

"Однак закладені в законопроект положення щодо сфери дії і принципів регулювання медіа-сфери з боку держави викликали багато нарікань до першої редакції, – підкреслює юрист ІМІ. – На жаль, незважаючи на істотні зміни в редакції до повторного першого читання, ці проблеми в законопроекті залишилися".

По-перше, відзначає експерт, йдеться про надто широку сферу регулювання, яка охоплює в тому числі поширення інформації в мережі Інтернет, включає соціальні мережі, діяльність друкованих ЗМІ тощо.

По-друге, залишилися суттєві можливості втручання держави в особі Національної ради з питань ТБ і радіомовлення (вона визначена головним органом, який буде здійснювати нагляд за медіаринком) в діяльність не тільки телерадіомовників, які використовують частотний ресурс, але і в будь-яку інформаційну діяльність, включаючи розповсюдження інформації блогерами та користувачами соціальних мереж.

"Крім того, багато нарікань викликає прописаний в законопроекті інститут співрегулювання. Є й інші зауваження, – підкреслює Алі Сафаров. – У разі прийняття цього проекту в тому вигляді, в якому він зараз розміщений на сайті ВР, сферу засобів масової інформації та взагалі інформаційні відносини в Україні чекають серйозні випробування".

Плюси і мінуси нового законопроекту про медіа

Політолог, співробітник Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Максим Степаненко впевнений, що нова законодавча база, яка регулювала б діяльність медіа, необхідна Україні.

"У першу чергу, це пов'язано з російською агресією і з інформаційною війною, яку проти нас веде РФ, – підкреслює експерт. – Крім того, це й питання оновлення законів у відповідності з розвитком нових технологій. Тим не менш, треба розуміти, що будь-які спроби обмежувати, регламентувати медіа такими імперативними діями, як пропонується, може призвести до поширення цензури в державі. І це небезпечно".

За словами Максима Степаненко, в доопрацьованому законопроекті про медіа були виключені певні критичні моменти. Але залишилися пункти, які дозволяють використовувати подвійні трактування.

"Особливо привертає увагу, що залишилася можливість Нацради не тільки займатися реєстрацією медіа (в тому числі і онлайн-ЗМІ), скасовуючи її, якщо діяльність того чи іншого ресурсу здасться порушує закон. До того ж, Нацрада буде вносити певних осіб в якийсь медіа-банк, – зазначає співробітник МЦПД. – Тут може бути раціональне зерно, якщо людина цілеспрямовано виступає проти державної цілісності України. Але в контексті політичної боротьби якісь необережні фрази можна знайти фактично у будь-кого. Що відкриває можливість і простір для маніпуляцій".

З позитивів Максим Степаненко зазначає більш чіткі вимоги до публікації структури власників медіа.

"Це повинно бути основною формою протидії російській агресії. Бо саме структура власності проливає світло і на інформаційну політику та на цілі, які переслідує той чи інший канал, – пояснює експерт. – Але все буде залежати від того, який закон приймуть в остаточному вигляді – і як він буде працювати".

Дві умовні частини законопроекту про медіа

Керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович вважає, що законопроект умовно можна розділити на дві частини.

"Та частина, яка стосується регулювання медіа-діяльності в Україні, більш-менш зрозуміла. Багато норм застаріли, потрібно вносити оновлення. Є складні норми, деякі буде важко виконати. Але питання в стилі відносити чи не відносити сайт до класичних медіа, що робити з поняттям блогер, Телеграм-канал – можна і потрібно врегулювати. У тому числі в дискусіях з медіа-експертами", – говорить Ігор Рейтерович.

А ось вручення функцій контролю Нацради з перетворенням її на аналог Роскомнадзору – неприйнятно, упевнений експерт.

"Якщо Нацраду наділять величезною владою, використовувати цей функціонал будуть з політичними, ідеологічними мотивами, – вважає Ігор Рейтерович. – Фактично з її допомогою будуть призупиняти роботу ЗМІ, прямо або побічно впливати на редакційну політику. Навіть фрази гостей, які будуть приходити на ефіри, зможуть послужити приводом для санкцій проти медіа. Це шлях до авторитаризму, а зовсім не турбота про те, як протистояти російській агресії, у тому числі інформаційній. По-моєму, це перший законопроект, щодо якого всі журналісти, навіть полярних медіа, солідарні – в такому вигляді його приймати не можна. Тому що закладено неприкриті репресивні інструменти. Впевнений, слід продовжити обговорення документа за круглими столами, виробивши норми, які не будуть сприйняті журналістською спільнотою в багнети".

Нагадаємо, Перший секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ висловила виданню "Коментарі" думку, чому не можна приймати доопрацьований текст законопроекту "Про медіа", який нещодавно з'явився на сайті парламенту.