Ексклюзив День сім'ї: як побороти кланівство в українській політиці

Сьогодні, 8 липня, відзначається День сім'ї. Видання "Коментарі" поцікавилося в експертів, як подолати "сімейність" в українській політиці. Чи Реально, щоб на відповідальні пости призначалися не "любі друзі" (варіант – кум, сват, брат, друг), а дійсно професіонали?

"Такі критерії, як інтуїція і гороскоп, точно не підходять при відборі кандидатів"

Виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов звертає увагу, що далеко умовні "любі друзі" – не професіонали, а люди, які начебто зі сторони – є професіоналами. З цього приводу він наводить приклад Сінгапуру, який в Україні "канонізують", як зразок боротьби з корупцією. Між тим, зазначає експерт, в Сінгапурі процвітає непотимз – призначення рідних-знайомих на відповідальні пости.

"Головна проблема України – не "сімейність" при тих чи інших призначеннях, а відсутність чітких критеріїв професіоналізму, – вважає Олександр Леонов. – Повинен бути серйозний конкурсний відбір з відповідальністю відповідає за нього людини. І якщо на посаду призначено не професіонал, в разі серйозно провалу на ввіреному йому ділянці, повинна слідувати відставка і його, і того, хто сприяв призначенню. Днями нас приголомшила визнанням в. о. міністра енергетики Ольга Буславец, яка повідомила, що під час кадрових призначеннь використовує інтуїцію і гороскоп. Такі критерії точно не підходять".

На думку експерта, ми маємо комплексну проблему – відсутність в Україні цілеспрямованої підготовки фахівців високого рівня.

"Україні ще позавчора потрібно було вибудовувати систему держслужби. Фактично мова йде про те, щоб людей, які являють держслужбовцями, які претендують на цю посаду, додатково навчати, – пояснює Олександр Леонов. – У Казахстані, наприклад, була програма, коли претендуючи на посади в держслужбі перспективну молодь відправляли навчатися до Європи та США. Щоб вони могли потім застосувати позитивний досвід на свій землі. І, звичайно, потрібні стимули, в тому числі в сенсі високих зарплат. Але при цьому – неприйнятно, коли в Кабміні окремі чиновники отримують величезні премії, в той час як їх міністерство демонструє вкрай низькі показники, а то й зовсім розвалюється".

"Коли пам'ять виборця буде краще працювати, політики за свою роботу будуть більше відповідати"

Експерт Українського інституту політики Микола Спірідонов впевнений: якщо владі говорять про "коротку лавку запасних", це означає, що на посаду не вистачає кума, свата, товариша по службі, коханки. Когось близького. Але мова точно не про брак професіоналів.

"Бути не може, щоб у багатомільйонній країні не було людей, здатних зайняти ту чи іншу посаду, – підкреслює експерт. – В "сімейності", "династійності", як у такій, немає нічого поганого. У тих же США можна згадати династію Бушів, сімейство Клінтонів. Але у нас це набуло якогось нехорошого відтінку у значенні професіоналізму. Точніше – повної його відсутності".

Проблема, за словами Миколи Спиридонова, в тому, що "у спадщину переходить не досвід, а – зв'язки, посади, схеми. І в результаті "спадкоємці" начебто успішних людей  виявляються непідготовленими до серйозної роботи.

"Можна згадати синів Януковича та Порошенко, які під час президентства їх батьків стали депутатами Верховної Ради. Армійські друзі, бізнес-партнери Порошенко займали високі пости, – говорить експерт. – А Зеленський зараз, говорячи про коротку лавку запасних, має на увазі, що  ця лавка в "95 кварталі" вичерпалася. Колеги президента по творчому цеху стали депутатами, подалися в мери, в радники. В результаті в "95 кварталі" творча криза – Зеленський перетягнув всіх в політику. Тому що він не почуває себе впевнено в спілкування з новими людьми, вважаючи за краще спиратися на людей перевірених. Але це не означає, що вони можуть бути хорошими державними менеджерами".

Проблема системна, — впевнений Микола Спірідонов. Фактично будь-який представник української влади воліє опиратися не на професіоналів, а на давніх знайомих, які не розкрили б ті чи інші корупційні схеми, котрі провертаються на вищому рівні.

"Як боротися із сімейністю у владі? Найпростіше – зробити реальними конкурси на посади, які у нас зараз проходять формально, для галочки, з заздалегідь відомими переможцями, – вважає експерт. – Друге – якщо більшою мірою, аніж зараз, від результату роботи політики, чиновника, буде залежати його рейтинг, подальше просування, він буде більше замислюватися над тим, аби ставити на посади профі. А зараз політики у нас можуть піти на якийсь час в тінь, а потім повернутися та оголосити себе "новим обличчям". Коли пам'ять виборця буде краще працювати, політики за свою роботу будуть більше відповідати".

"Те, що на керівні посади у нас призначають непрофесіоналів, нормально сприймається більшою частиною суспільства"

В Україні завжди найголовнішим соціальним ліфтом були особисті знайомства, зв'язки та протекціонізм окремих політиків іншими. Так було і під час СРСР, так залишається і в незалежній Україні, — вважає політолог Максим Джигун.

"Подібну ситуацію, – зазначає він, – формують кілька факторів. Перший – у нас абсолютно відсутня юридична або хоча б моральна відповідальність за людей, наведених у владу. Якими б непрофесіоналами, а часто і корупціонерами ставленики політичної еліти не виявилися, ті, хто привів їх у владу, не відповідає за це. Ні перед законом, ні хоча б відчуваючи особисту відповідальність перед населенням".

Другий фактор – в Україні не існує професійної політики.

"На тому ж Заході міністрами стають люди, які пройшли певний кар'єрний шлях, попрацювали на різних ділянках, бачать проблематику зсередини. Є, по суті, технократами, – пояснює Максим Джигун. – В Україні ті, хто призначається на вищі посади, нерідко не мають відношення до даної спеціалізації. І часто входять у тему пізніше, поверхнево, лише для того, щоб використовувати можливості, які відкрилися у своїх інтересах".

У цьому зв'язку політолог пропонує згадати призначення главою СБУ Івана Баканова – людини, яка не має до спецслужби жодного відношення. Те ж саме, вважає експерт, можна сказати про голову Офісу президента Андрія Ермаке.

Третій фактор, що формує "сімейність" в українській владі, пов'язаний з тим, що у нас ті чи інші призначення робляться часто за принципом корупційного ланцюжка.

"Якщо призначають своїх, то з'являється можливість легше обговорити свої "шкурні інтереси". Централізації влади шляхом приведення своїх людей і дільба ними сфер впливу пояснюється тим, що українська політика дуже корумпована", – зазначає Максим Джигун.

Експерт вважає однією з головних причин того, що відбувається вкрай низький рівень політичної культури у населення.

"Те, що на керівні посади у нас призначають непрофесіоналів, нормально сприймається більшою частиною суспільства, – говорить політолог. – Більш того, багато кажуть, що в аналогічній ситуації, опинившись на високому посту, вони б так само призначали людей з близького кола. Ситуація не зміниться, поки не зміниться наше суспільство (зросте його політична культура). Має з'явитися розуміння, що на відповідальні пости слід призначати не за родинною, а за професійною ознакою. Плюс – слід активізуватися антикорупційних органів, не дозволяючи потрапляти у владу тим, хто явно йде туди з корупційними намірами".

Раніше "Коментарі" писали, що п'ятий президент Петро Порошенко вийшов із засновників "Укрпромінвест-Агро", зробивши кінцевим бенефіціаром компаній свого старшого сина Олексія

Читайте Comments.ua в Google News