Як Садовий використовує конфлікт Шевчука і Найєма, і як в цьому допомагає Кличко

Напередодні у виданні “Наші гроші. Львів” вийшла стаття про нібито зловживання Львівської обладміністрації із внесенням чоловіків в систему “Шлях”, які під виглядом волонтерів незаконно виїжджають з країни. Це один із головних закидів на адресу голови Львівської ВЦА Максима Козицького. Роздмухування скандалу у медіа вигідне мерові Львова Андрію Садовому, який перебуває в конфлікті з Козицьким. У скандалі є ще одна конфліктна лінія — тривале протистояння адвокатів Олексія Шевчука і Масі Найєма, чий брат Мустафа Найєм донедавна був заступником міністра інфраструктури, також відповідальним за внесення представників ГО до системи “Шлях”. Крім того, на Шевчука також має “зуб” мер Києва Віталій Кличко, товариш Садового. Чи можливо розплутати цей клубок?

Як Садовий використовує конфлікт Шевчука і Найєма, і як в цьому допомагає Кличко

Журналісти “Наші Гроші. Львів” отримали доступ до списку громадських організацій, які отримували через Львівську ОДА пропуски через систему “Шлях” для чоловіків-волонтерів. Серед низки інших ГО, журналісти виокремили кластер організацій, які, на їхню думку, пов’язані із адвокатом Олексієм Шевчуком. Шевчук в 2022 році був радником Козицького з питань гуманітарної допомоги, тож тут камені щодо зловживань напряму летять в сторону голови ВЦА. Політично це вигідно Садовому, який уже фактично розпочав виборчу кампанію, а протиставлення “безпроблемного” міста “проблемній” області — випробуваний роками механізм залучення виборців.

Однак у розслідуванні, яке орієнтоване виключно на викриття “групи Шевчука” і недоліків роботи з системою “Шлях” Львівської ВЦА, є одна проблема. Після виходу матеріалу Шевчук заперечив, що має відношення до “Шляху” і оприлюднив документи Мінінфраструктури про внесення до системи “Шлях” представників різних ГО із фрагментами відповідних списків. І серед іншого, в списку цих ГО є та сама організація, яку видання “Наші Гроші. Львів” атрибувало до “групи Шевчука”. Відповідальним за виконання наказу про внесення цих водіїв до системи “Шлях” вказаний Мустафа Найєм. І тут публіка, яка підігрівала розслідування “НГЛ”, має або визнати, що з ГО “Шевчука” все добре, або — якщо це умовно “корупційна” структура, що Найєм також має відношення до цієї корупції.

За даними Тимчасової слідчої комісії ВР щодо незаконного перетину кордону, Львівська область є лідером серед регіонів за кількістю виданих дозволів на виїзди. Проте відсоток “неповернень” тут далеко не найвищий. Якщо серед тих хто виїхав через львівський “Шлях”, не повернулись вчасно 8%, то серед тих, кому видавала дозволи Тернопільська ОВА, таких 21% (кожен п’ятий!), Волинська — 18%, Харківська — 24% (кожен четвертий!), Полтавська -19%. Найбільше дозволів на виїзд видавало Мінінфраструктури, і його відсоток неповернень — вдвічі вище, ніж на Львівщині — 18%. Однак претензій до Мустафи Найєма, який відповідав в цей період за внесення в “Шлях” — не було. Ба більше, його призначили головою Держагентства з відновлення та розвитку (нова назва для зашквареного “Укравтодору”).

Чи робиться це навмисно, чи неусвідомлено — сказати важко. Проте звинувачення проти Львівської ОВА з закидами Шевчуку і замовчування провалів зі “Шляхом” в МІУ дуже чітко накладаються на конфлікт адвоката із братом Найєма — Масі Найємом. Конфлікт двох чоловіків, як стверджує Шевчук, тягнеться ще з часів роботи Шевчука з правоохоронними органами, які займалися боротьбою з незаконним обігом наркотиків, в той час, як Найєм представляв інтереси нічних закладів, де, як підозрювали правоохоронці, такий обіг наркотиків відбувався. Адвокати регулярно “обмінювалися люб’язностями” у соцмережах, в результаті чого Найєм поскаржився на Шевчука за “образи в соцмережах” до Етичної ради Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (назвав Найєма "молодий афганський не дуже успішний укривач наркотрафіку") і Шевчуку “призупинили” дію свідоцтва (проблема лише в тому, що його дію на півроку раніше призупинив сам Шевчук, який пішов до лав ЗСУ). Також Найєм, за словами Шевчука нібито навіть приходив до офісу адвоката з закликами його спалити.

Сталось це напередодні співбесід на посаду кандидатів у члени Вищої ради правосуддя, куди Шевчук подавав свою кандидатуру, а Масі Найєм підтримував Олександра Мельникова (адвокат “батька ЛНР” Олександра Єфремова, людина заступника глави Офісу Президента Андрія Смірнова). На конкурс в результаті не пустили ні Шевчука, ні Мельникова, а скаргу за публічні матюки на свою адресу проти Найєма тепер подав уже Шевчук. На відміну від попереднього випадку, скарга лишилась без розгляду. Коротше кажучи, як можна зрозуміти, сварці “монтеккі і капулетті” ще дуже далеко до завершення.

Паралельно “невгамовний” Шевчук став допікати ще одному міському голові — Віталію Кличку. Тут цікаво відзначити, що раніше адвокат був радником мера Києва і навіть очолював одну з районних організацій політичної партії “УДАР”. Однак потім вони, мабуть, розсварилися, і Шевчук почав публічну кампанію проти незаконної передачі під забудову частини парку “Наталка” в Оболонському районі столиці. Передачу землі підприємцю Ігорю Тинному за смішні 22 тис. грн. на рік, за словами активістів, лобіював особисто Кличко. Відтак Шевчук супроводжує скаргу громадських організацій з цього приводу до Національного агентства з запобігання корупції. Новини про проблеми із системою “Шлях” розповсюджувалися в мережі на наступний день під вечір і саме з акцентом на можливій причетності Шевчука як “сумнівного адвоката Ківи”. Тож можна говорити про певний інформаційний “підігрів” теми. Чи стоїть за цим команда Віталія Кличка — невідомо. Утім, вочевидь, що йому, а також Садовому, такі новини дуже на руку.

Такі хитросплетіння інтересів дуже часто залишаються поза увагою широкої громадськості. І на хвилі патріотизму або позитивного ставлення до когорти “активістів”, “реформаторів” чи “волонтерів” громадська думка схильна однозначно ставати на бік одних і таврувати інших. Проте слід пам’ятати, що таким безальтернативним захопленням часто користаються цинічні і прагматичні політики і бізнес, які вирішують руками ЗМІ і активістів-антикорупціонерів свої власні корисливі задачі.