Ексклюзив Рік нової Верховної Ради: головні провали та здобутки

Рівно рік тому, 21 липня 2019 року, відбулися дострокові вибори до українського парламенту IX скликання. Новий склад Верховної Ради в уявленні багатьох українців був чимось на зразок "надії нації". Перша в історії повноцінна монобольшість, та ще й, по суті, очолювана молодим і амбітним президентом, справді давала великі надії на світле майбутнє країни. Але перший рік вийшов, м'яко кажучи, "змазаним".

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

"Друкарський верстат" в турборежимі видавав "на гора" не тільки давно очікувані закони про імпічмент та зняття недоторканності з нардепів, але і суперечливі або просто "сирі" законопроекти щодо легалізації грального бізнесу і ринку землі.

У перші дні вся країна із задоволенням дивилася на молодих і повних рішучості  нардепів "Слуги народу" і "Голосу". Але нас ніхто не попереджав, що перші  — не тільки недосвідчені, але й не дуже некомпетентні для управління державою, а лідер других виявиться банальним зрадником своїх виборців.

Ми знову бачимо, як частина народних депутатів справно працює в інтересах певних груп впливу. Стаємо свідками нехтування законів і порушень регламенту. Спостерігаємо у виконанні молодих парламентаріїв такі зашквари, які навіть не снилися їх більш досвідченим колегам.

Перший рік Верховної Вади вийшов дійсно насиченим і нам є про що поговорити. Видання "Коментарі" разом з експертами провело розбір "польотів" по фракціям і загальний аналіз роботи дев'ятої Верховної Ради (ВР) незалежної України.

Рік з часу обрання нової Ради: основні віхи

В 2019 році, відразу після травневої інавгурації, Володимир Зеленський заявив, що розпускає "стару" ВР, де, по суті, давним-давно не було коаліції. В результаті в парламент IX скликання увійшли представники п'яти партій за пропорційною системою ("Слуга народу", Опозиційна платформа — за життя", "Батьківщина", "Європейська солідарність" і "Голос"), а також кандидати від десяти партій (у тому числі шість представників Опозиційного блоку) та 46 самовисуванців в одномандатних округах.

У Раді сформовано дві депутатські групи – "За майбутнє" (24 нардепи) та "Довіра" (20 парламентарів). 17 нардепів не входять ні в які фракції і групи.

Парламент кардинально оновився, його навіть назвали "зеленим": і тому що там було реально багато нових облич, не обтяжених політичним шлейфом, і через наявність там Зе-більшості.

"Обравши рік тому новий склад Ради, який оновився на 80%, український народ завершив "електоральну революцію" і ризикнув на серйозний експеримент, який хтось назвав "нові обличчя", хтось "узурпацією влади монобільшістю", хтось — шансом на масштабне перевлаштування країни, – зазначає політтехнолог Олег Постернак. – Склад парламенту дійсно помолодшав на 7,5 років, приблизно на 9% збільшилося представництво жінок. Однак це було волевиявленням українського народу, втомленого від потоків маніпуляції, війни, соціального неблагополуччя і втрати міжнародної суб'єктності України".

У перші місяці роботи нової ВР включився "турборежим". Закони приймалися буквально "всліпу", зате – гуртом. Потім "скажений принтер" почав давати збої, як і монолітність фракції "Слуга народу" (СН). І все ж, з початку своєї роботи в Раду №9 внесли 2 105 законопроектів. Було прийнято 253 проекту законів. Також у ВР надійшло 1 076 постанов, з яких проголосували 509.

На думку експертів, опитаних виданням "Коментарі", серед найбільш резонансних рішень парламенту (одні вважають їх позитивними, інші – вкрай негативними) варто відзначити:

– зняття депутатської недоторканності;

– ухвалення закону про імпічмент президента:

– відкриття ринку сільгоспземлі;

– легалізація грального бізнесу;

– ліквідація "кнопкодавства" (відповідними випадками тепер займається Держбюро розслідувань, а не "беззубий" Регламентний комітет);

– зупинка "поправочного тероризму" (після внесення 16 тис. поправок до закону про неповернення націоналізованих банків, він же – "антиколомойский");

– спроба зменшити конституційний склад ВР з 450 до 300 депутатів і закріпити пропорційну виборчу систему.

Неоднозначно  і експерти, і суспільство сприйняли антикоронавірусні заходи, які з подачі уряду підтримала Рада.

При цьому кількість скандалів у ВР IX скликання зашкалювало. Один перебивав інший, так що не тільки суспільство, але й журналісти часом не встигали сконцентрувати увагу на черговому "зашкварі".

У підсумку, спочатку позитивний рейтинг Ради за рік її роботи перетворився на від'ємний, а довіра до нардепів різко знизилося. За даними останніх опитувань Центру Разумкова, зараз довіряють парламенту лише 19% опитаних, не довіряють – 75%.

"Безумовно, чим вище очікування, тим сильнішою є критика нинішньої влади, – пояснює політтехнолог Олег Постернак. – Але треба розуміти, що після тривалої державної ерозії та інституційної безпорадності привести доладу механізми системного управління і чесної соціальної політики, а також вибудувати баланс в міжнародних відносинах неймовірно складно. Але, принаймні, певні успіхи в цьому відношенні є".

Рік з обрання нової Ради: успіхи і провали фракції "Слуга народу"

Фракція СН (248 нардепів, хоч спочатку було 254), голова фракції – Давид Арахамія

Пропрезидентська партія на виборах набрала 43,16% і отримала 124 місця. Плюс – запит на нові обличчя привів у Раду 130 представників "зеленої команди" з одномандатних округів. Фактично представники СН пройшли в парламент на рейтингу Зеленського, оскільки партії як такої на той момент ще не було. Наявність понад 250 власних "багнетів" дозволив "слугам" не залучати інші політсили в коаліцію (зараз всі фракції знаходяться в опозиції до СН), заявивши, що правити буде монобільшість.

Враховуючи кількісну перевагу, представники монобільшості лідирують по числу зареєстрованих законодавчих ініціатив (більше тисячі), з яких Рада прийняла 149. Найбільше постанов також подали нардепи від СН (776, з яких прийнято 367).

Щоправда, кількість не переросла в якість. Не допомогли ні тренінги в Трускавці, ні інші "курси молодого бійця". Лихий соціальний ліфт привіз в Раду не просто нові обличчя, але й непрофесійні нові обличчя. Втім, це не завадило нардепам від СН досягти важливих змін.

"Успіхами монобільшості "Слуги народу" я б назвав скасування депутатської недоторканності, кримінальну відповідальність за кнопкодавство, оперативні зміни в бюджеті у зв'язку з коронавірусною інфекцією, пакет законів "промислового безвізу", легалізацію грального бізнесу, завершення децентралізації на базовому рівні і територіально-адміністративну реформу на субрегіональному (районному) рівні, – перераховує Олег Постернак. – Частково успіхом назвав би земельну реформу, хоча у суспільства поки що залишається до неї  багато питань. Неоднозначне ставлення до відкриття ринку землі стало результатом відсутності роз'яснювальної та просвітницької кампанії, а також політичними іграми зі сторони опонентів монобільшості".

До основних претензій до партії влади політтехнолог відносить:

– відсутність реформи податкової служби та митниці,

– той факт, що не відбулася ротація голів антикорупційних структур,

– вчасно не відбулася зміна голови Нацбанку.

"На фракційну єдність впливали кланово-олігархічні групи. Безумовно, скандали з Яременко, Іванісовим, Брагарем, Третьяковою впливали на сприйняття роботи фракції, створюючи ілюзію недосвідченості, безграмотності, безвідповідальності багатьох депутатів", – підкреслює експерт.

При цьому він зазначає, що, незважаючи на спокусу владою, монобільшість зберігає системну єдність і темп роботи.

"Адже величезна маса експертів і спостерігачів прогнозували розкол фракції партії влади. Статистика голосувань за останній рік показувала, що на табло дуже часто з'являлася цифра більше 226, – каже Олег Постернак. – Місцеві вибори можуть стати точкою відліку нової політичної реальності, так як вони зафіксують певні електоральні тенденції для партії влади. Природно, багато депутатів будуть вибудовувати свої персональні стратегії для самозбереження в наступному парламентському циклі".

Рік з обрання нової Ради: успіхи і провали фракції "Опозиційна платформа – За життя"

Фракція ОПЗЖ (44 нардепи), співголова фракції Юрій Бойко і Вадим Рабінович

Попри те, що співголовами другої за величиною фракції Ради є Бойко і Рабинович, диригує цим "оркестром" Віктор Медведчук.

Представники ОПЗЖ подали 341 законодавчу ініціативу (підтримані 28) і 102 постанови (підтримані 46).

Цікаво, що нардепи ОПЗЖ очолили рейтинги найбільш і найменш плідних законодавців. Лідером зі знаком "плюс" стала Наталія Королевська. Вона є співавтором 144 законопроектів, а також подала 759 правок (більшість – до резонансних законопроектів про відкриття ринку землі та про легалізацію грального бізнесу) та 5 запитів, 49 разів виступала з трибуни і 186 – з місця.

Найбільш пасивним нардепом є Юлія Льовочкіна, яка з моменту роботи нової Ради стала співавтором лише одного законопроекту, та ще й пропустила половину пленарних засідань.

ОПЗЖ ситуативно підтримує представників монобільшості, при цьому критикує владу за політику по Донбасу (мовляв, треба активніше сприяти реінтеграції, в тому числі – шляхом прямих переговорів з Донецьком і Луганськом), "утиски російськомовного населення", "зовнішнє управління" і по ряду економічних моментів.

На думку політексперта, кандидата політичних наук Олександра Палія, ОПЗЖ проявила себе як простий послідовник, блякла тінь колишньої Партії регіонів.

"Очевидно, очікувати іншого ми й не могли, з огляду на склад "нової" політичної сили, – зазначає експерт. – Крім скандалів, типу самозадоволення одного з членів фракції прямо у Верховній Раді, на її засіданні (мова про Іллю Ківу – одного з найбільш скандальних нардепів ОПЗЖ і взагалі цього складу ВР – ред.), у цієї партії особливо нічого не вийшло. У той же час, дана політсила підступно скористалася тією поблажкою з боку Зеленського, яка завадила йому ліквідувати медіаімперію Медведчука. В результаті жорсткої критики цілого ряду телеканалів, частина колишніх виборців Зеленського переорієнтувалася на ОПЗЖ".

Олександр Палій вважає, що формальний лідер – Бойко – виглядає слабко, а його особистий рейтинг навіть менше, ніж у партії.

"Склад лідерів і гасла ОПЗЖ робить дану партію неприйнятною для більшої частини країни, – впевнений політексперт. – Очевидно, зараз ставка цієї політсили робиться на спробу увійти у владу через коаліцію".

Рік з обрання нової Ради: успіхи і провали фракції "Європейська солідарність"

Фракція ЄС (27 нардепів), співголови фракції – Ірина Геращенко і Артур Герасимов

Результати партії п'ятого президента Петра Порошенка на дострокових виборах навряд чи можна назвати успішними. Експерт Українського інституту політики (УІП) Валентин Гайдай пов'язує це з тим, що до виборів Порошенко і його політсила підійшли з сегментованим електоратом – таким, який голосував  ідейно за "армію, мову, віру".

В результаті у парламент вдалося завести всього 23 людини за партійними списками і лише двох по мажоритарці. Пізніше ще два нардепи влилися в ЄС. Тобто, фракція за кількістю дорівнює депутатській групі "За майбутнє", яка періодично допомагає монобільшості. Враховуючи настільки слабкі позиції, якісно протистояти Зе-команді у Порошенка і Ко не особливо виходить. До того ж, чимало сил доводиться витрачати, щоб відбиватися відпроваджень, в яких фігурує Порошенко.

Незважаючи на складнощі, ЄС подала 233 законопроекти (підтримано 29) і 104 постанови (підтримано 52).

"Слід зазначити, що п'ятий президент провів у Раду таких скандально відомих політиків як Парубій, Сюмар, Княжицький. Трохи пізніше до них приєднався і Вятрович – колишній керівник Інституту національної пам'яті, – зазначає Валентин Гайдай. – Але якщо ці політики були не новачками, то деякі інші нові депутати від Євросолідарності також придбали скандальну популярність. Наприклад, Софія Федина, яка "прославилася" разом з активісткою Марусею Звіробій у відеозверненні до Зеленського, де звучали погрози на його адресу.

Експерт УІП підкреслює, що сегментація на прозахідному і, як правило, на антиросійському і націоналістичному електораті, внесла свої корективи в роботу депутатів фракції ЄС.

"Вони стали більш антиросійськими у своїй риториці у порівнянні з попереднім скликанням, очікувано лобіювали вже в новому скликанні затребувані їх електоратом ініціативи, – пояснює Валентин Гайдай. – Наприклад, про діяльність юнацької націоналістичної організації "Пласт", надання їй статусу національної скаутської організації України, відзначення пам'ятних дат, пов'язаних з діяльністю ОУН-УПА та її лідерів. Сюди можна вписати і постанови щодо зближення з НАТО і ЄС".

Щодо влади фракція Євросолідарності весь цей парламентський рік займала більше опозиційну нішу, — зазначає експерт.

"Зокрема, її депутати виступали за скасування закону про імпічмент президента, не підтримали голосування по бюджету на 2020 рік, не підтримали призначення Гончарука прем'єр-міністром, хоча потім, коли крісло під ним захиталося, вони висловили йому підтримку, – нагадує Валентин Гайдай. – З інших опозиційних ініціатив фракції Порошенко можна виділити постанову про створення Тимчасової слідчої комісії з розслідування фактів незаконного втручання Офісу президента в роботу правоохоронних органів від 20.12.2019. Йдеться про начебто втручання оточення Зеленського в роботу Державного бюро розслідувань".

Водночас, відзначає експерт УІП, фракція ЄС деколи голосувала в унісон з монобільшістю. Наприклад, за банківський закон, закон про ринок землі. Тому, в якомусь сенсі їх можна назвати ситуативними союзниками влади.

"Прогнозую, що ця фракція продовжить лобіювання прозахідних ініціатив, постанов, котрі підтримує її електорат щодо антиросійської риторики, блокування діалогу з Донецьком і Луганськом, – каже Валентин Гайдай. – Що стосується її взаємодії з провладною більшістю, то напередодні місцевих виборів і Євросолідарність, і інші опозиційні сили будуть намагатися використовувати парламентську трибуну для піару, критики влади і її провалів".

Рік з обрання нової Ради: успіхи і провали фракції "Батьківщина"

Фракція "Батьківщина" (24 нардепи), голова фракції – Юлія Тимошенко

Керована Юлією Тимошенко "Батьківщина" виглядає в новому парламенті досить блякло. Як і її результати на минулих парламентських виборах. Провести в Раду лише 26 осіб (24 за партсписком, два – по мажоритарці), при цьому втративши до даного моменту два "багнета" – точно не те, на що розраховувала Юлія Володимирівна.

За кількістю поданих законопроектів "Батьківщина" на сотню з гаком обійшла рівну за кількістю фракцію ЄС (підготувала 340), правда, були підтримані всього на два більше, ніж у команди Порошенка (31). Також партія Тимошенко подала 94 постанови (прийнято 39).

Політолог, викладач Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Петро Олещук вважає, що діяльність фракції "Батьківщина" відповідала завданню знайти себе в нових умовах, які склалися після "електоральної революції" 2019 року.

"З одного боку, "Батьківщина" зберегла місце в парламенті і не отримала найменшу фракцію, – зазначає політолог. – Але і серйозно впливати на державні рішення вона вже не може. Отже, потрібно шукати шляхи повернення у владу".

"Батьківщина" і її лідер інтенсивно шукали нові теми. Петро Олещук нагадує, що була спроба заблокувати рішення про відкриття ринку землі. Правда, активна діяльність у цьому напрямку не принесла електорального зростання.

"Фактично, рейтинг "Батьківщини" зацементувався – не росте і не падає. В цілому, партія іноді вступала в тактичні союзи із владою, хоча частіше різко її критикувала, – каже політолог. – Головний успіх полягає в тому, що зараз "Батьківщина" – найстаріша партія з присутніх у парламенті. Вона зберегла структуру і регіональні організації. Водночас, не видно жодних шляхів і можливостей для виходу за межі "особистих прихильників Тимошенко". А це може мати серйозні наслідки в недалекому майбутньому".

Політтехнолог Олександр Кондратенко зазначає: попри те, що "Батьківщина" 20 років є потужним самостійним гравцем зі стабільним електоратом, попередні парламентські вибори складно назвати успішною кампанією для Юлії Володимирівни. Як і діяльність фракції в Раді.

"За рік нової ВР партії Тимошенко не вдалося зайняти свою нішу в образі єдиних борців-опозиціонерів, які приведуть Україну до низьких тарифів та інших благ, – підкреслює Олександр Кондратенко. – Як політичний проект "Батьківщина" здає позиції, але при хорошому фінансуванні також стрімко може бути реанімована. Прогноз активності на найближчий час – пошук союзників на прикладі радикальної партії Олега Валерійовича (мається на увазі Олег Ляшко – ред.). Не має значення, хто це може бути, адже багато хто чудово розуміє: активна підготовка ведеться не до місцевих виборів, а саме до дострокових парламентських 2021 року".

Рік з обрання нової Ради: фракція "Голос"

Фракція "Голос" (19 нардепів), голова фракції – Сергій Рахманін

Великим розчаруванням для багатьох став політпроект, створений "під Вакарчука". Увійти в коаліцію з СН не вийшло, зате вдалося так обвалити рейтинг, що соцопитування "ховають" партію. Ну а дострокове складання депутатських повноважень Святославом Вакарчуком "на біс", схоже, лише прискорить процес догляду нової партії в небуття.

Нагадаємо, що 30 вересня 2007 року лідер "Океану Ельзи" взяв участь у позачергових виборах і пройшов до ВР від пропрезидентського блоку "Наша Україна — Народна Самооборона". А рік по тому написав заяву про складання депутатських повноважень, втративши їх у грудні 2008-го.

В цей раз не протримався й року. У березні 2020-го Вакарчук покинув пост керівника "Голосу" (голова партіі зараз — Кіра Рудик, фракції – журналіст Сергій Рахманін), а влітку добровільно розлучився з мандатом.

Фракція "Голос" подала найменше законопроектів (215), зате Рада прийняла 36 з них, що більше, ніж у решти опозиціонерів. Крім того, "голосисті" нардепи подали 73 постанови (підтримані 45).

"Я рада, що в складі партії "Голос" в Раду зайшли дуже відповідальні і енергійні хлопці. Вони стали частиною змін політикуму України. І, на відміну від маси нардепів фракції "Слуга народу", їх широтасвітогляду і державне бачення куди краще. У комітетах саме представники "Голоси" дійсно працюють. Вони вникають у суть законопроектів, а не тупо тиснуть зелену кнопочку", – вважає політичний експерт Світлана Кушнір.

При цьому вона відзначає, що рік пройшов для партії "Голос" дуже складно.

"Пам'ятайте мем "Наташа, вставай, ми там все покидали/розбили/ втратили!"? Ну, так от – це про "голосят", – підкреслює Світлана Кушнір. – Вони "втратили" свого фронтмена Вакарчука, розбили мрії та сподівання своїх виборців, а також опустили нижче нікуди рейтинг партії якраз перед місцевою виборчою кампанією".

На думку політексперта, електорально "Голос" зараз поглинається "Європейською солідарністю".

"Якщо в найближчому майбутньому позачергових парламентських не станеться, то яскраві нардепи "Голосу" ще себе проявлять. Але глобально, якщо когось покличуть на більш "хлібне" місце, може відбутися розвал фракції", – прогнозує Світлана Кушнір.

Рік з обрання нової Ради: загальний підсумок

Політичний консультант, голова Центру політичних студій "Доктрина" Ярослав Божко вважає, що рік роботи ВР нового скликання продемонстрував парламентаризму у нашому парламенті  меншає.

"Негативне явище звуження реального впливу парламенту на ситуацію в країні стає все більш і більш однозначним, – каже політконсультант. – Зараз ВР багато у чому паралізована як центр прийняття рішень. У реальності все вирішується в Офісі президента. Для демократичної держави це – реальна проблема. Адже фактично закладена в багатопартійну систему ідея конкурентності нівелюється".

Крім того, зазначає Ярослав Божко, за рік парламентарі реально допустили цілий ряд епізодів зниження себе в статусі. Це і скорочення кількості депутатів, скасування мажоритарки, і спроби введення імперативного мандата або його частин.

"В кінцевому підсумку це призводить до ослаблення парламенту як самостійного центру впливу, – пояснює експерт. – У той час як міжнародні партнери підводять Україну до посилення парламентської компоненти форми правління, де-факто відбувається ослаблення парламенту. У довгостроковій перспективі це відображається у вигляді прихованого зростання впливу президентської влади в країні та ризиків, пов'язаних з узурпацією влади".

Втім, не все так однозначно. Парламент не став (хоч міг, особливо коли включив восени "турборежим") просто підрозділом Офісу президента. Там тривають суперечки, дебати, в яких, як відомо, народжується істина. І хоча далеко не все так добре, як нам хотілося б, але й не так погано, як могло б бути...

***

Раніше своєю оцінкою роботи ВР поділився з виданням "Коментарі" народний депутат Муса Магомедов.