Опитування для Зеленського: які запитання треба поставити президенту України

25 жовтня Україну чекають місцеві вибори і незвичайний атракціон під умовною назвою "опитування від Зеленського". Практично всі експерти подібні на думці, що це — політтехнологія з метою привернути виборців на дільниці і відтінити незручні для центральної влади теми (занепад економіки, провали в боротьбі з коронавірусів, падіння довіри і т.д.). Тим цікавіше підняти саме болючі теми, витягуючи можновладців з теплої ванни. А тому видання "Коментарі" напередодні "опитування від Зеленського" поміркувало з експертами над питаннями, які варто задати президенту.

Питання президенту України: зовнішня політика

Цікаво, що в опитувальнику від Зеленського відсутні зовнішньополітичні моменти. Хіба що закинута вудка про те, чи варто Україні на міжнародному рівні порушити питання про використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом (БМ). Питання досить глузливе, враховуючи, що переважна частина виборців в тонкощах БМ, м'яко кажучи, не розбирається. І в цьому, мабуть, весь "зовнішньополітичний курс" президента. Він, схоже, не розуміє — кого і про що слід питати. Яких експертів до вирішення яких проблем залучати. Та й просто — куди йдемо?

Тому що "топити" за стратегічне співробітництво з США поза НАТО з одночасним декларуванням курсу в Альянс — це трошки про різне. Так само як сподіватися на мир — і шукати його в очах Путіна.

"Активна зовнішня політика Володимира Зеленського останнім часом базується на співпраці переважно з ЄС, США, Канадою і Великою Британією, активізувалися відносини з Туреччиною, — зазначає експерт Українського інституту політики (УІП) Єва Антоненко. — Головною характеристикою зовнішньополітичних цілей України цієї осені стало поглиблення військового співробітництва з країнами Заходу. Це і спільні з НАТО військові навчання, включаючи польоти ядерних бомбардувальників США над Україною, і співпраця з Великою Британією щодо створення двох військово-морських баз в Чорному і Азовському морях, а також кредит на будівництво британських військових катерів, і налагодження військово-технологічного співробітництва з Туреччиною".

На думку експерта УІП, часом українська дипломатія не відрізняється дипломатичністю: замість балансування з метою збереження дружніх відносин з країнами, з якими немає сенсу їх погіршувати, Україна, наприклад, висловлюється в підтримку Азербайджану, приєднується до санкцій ЄС проти Білорусі, ніяк не може вирішити мовне питання з Угорщиною, вкрай недипломатично поводиться з хасидами і т.д.

"Тобто, в даний час Україна робить ухил на співпрацю з потужними геополітичними лідерами на шкоду не настільки регіонально сильним країнам, — каже Єва Антоненко. — Наприклад, підтримка Азербайджану була реверансом у бік Туреччини, яка виступає за територіальну цілісність України. Така зовнішня політика звужує кількість дружніх нам держав... З іншого боку, незважаючи на виниклу напруженість між офіційним Китаєм і Україною в питанні покупки "Мотор Січі", торгові відносини між країнами продовжують поглиблюватися — через китайський пріоритет економічних інтересів над політичними".

З огляду на вищесказане, експерт задала б Зеленському наступне питання стосовно нашої зовнішньої політики: "Пане президенте, коли Ви винесете на референдум (коли той уже стане у нас можливим) тему геополітичної орієнтації країни, а також питання того, чи згодні українці на присутність іноземних військ в Україні?".

Питання президенту України: внутрішня політика

З внутрішньою політикою у нас — не менші "трабли", ніж із зовнішньою. Якщо президент вважає, що скорочення кількості депутатів у Верховній Раді до 300 і легалізація медичного канабісу — головне, що турбує українців, він точно не знає свій народ. Комуналка, безробіття, нестабільність, загальні соціально-економічні негаразди — ось ті "черв'яки", що гризуть 99% відсотків українців. Ну, за винятком політиків, чиновників і олігархів, а також їх спайок на різних рівнях влади.

І якщо діяльність Зеленського підтримує і не підтримує приблизно 50 на 50 українців, то діяльність того ж Кабміну не влаштовує 59% українців (при схваленні в 17%), а діяльність Верховній Раді не схвалює і зовсім 73% опитаних Соціологічною групою Рейтинг — при лише 16 % схвалення.

А що ВР, що Кабмін — підконтрольні партії влади — "Слузі Народу". І асоційованому з нею президенту. Тобто, градус негативу до "нових облич" і навіть не таких нових, що їх замінили, (але належать до умовної Зе-команди, яка стоїть біля штурвала країни) — починає зашкалювати. А нам тут — про канабіс... Щоб вмирати не так болісно?

Політолог Наталія Білоус пропонує президенту і його оточенню відповісти на 5 актуальних питань, правильні відповіді на які могли б значно поліпшити життя в Україні:

1) Що буде робитися для поліпшення демографії в країні, на скільки відсотків зросте народжуваність, скільки українців-емігрантів повернеться додому?

2) У випадку продовження карантину, в зв'язку з коронавірусів, на яку підтримку можуть розраховувати медики, вчителі, пенсіонери, представникам малого бізнесу?

3) Як зупинити рейдерство на українських підприємствах?

4) Коли з'явиться бачення, що для поліпшення питань ЖКГ в Києві і інших містах-мільйонниках необхідно залучати якісних архітекторів і урбаністів?

5) Коли журналісти, правозахисники, громадські працівники зможуть безпечно вести свою діяльність в Україні і не ставати жертвами нападів і іншого насильства?

І, звичайно, є питання щодо ситуації з поширенням коронавірусу і тим, як використовувала влада "перепочинок" між першою і другою хвилями.

"Питання, яке, думаю, багато хто хоче поставити президенту щодо медичної сфери: чому гроші з ковід-фонду були спрямовані на ремонт доріг, а не на підготовку локацій для прийому хворих, підвищення кваліфікації лікарів, закупівлю апаратів штучного дихання? Для всіх очевидно, що швидкий ремонт доріг — це спроба наздогнати втрачені рейтинги і перед виборами заручитися симпатією виборців. При цьому були втрачені час і ресурси на підготовку локацій для прийому хворих ", — підкреслює експерт аналітичного центру Kyivstratpro Тарас Семенюк.

Питання президенту України: корупція

І, звичайно, тема корупції. Куди ж без неї? Президент розуміє актуальність. Тому першим з питань і анонсував те, яке пропонує задуматися над необхідністю ввести довічне ув'язнення за корупцію в особливо великих масштабах. Неначе хтось буде проти! Ні, ну якщо б у нас рубали за це руки або ставили до стінки — тоді б і за таке проголосували. А так "вишка" — це довічне. Так всі будуть аплодувати стоячи! Ось тільки — чи це вирішення проблеми корупції?

"Недавній виступ Володимира Зеленського у Верховній Раді, де він голосно заявив народу України про нетерпимість і нульову толерантність до корупції, можна розцінювати тільки як піар і дешевий популізм, — упевнений політолог Олег Гнатюк. — Про яку нульову толерантність до корупції ми говоримо, якщо корупціонери на свободі? Які істотні зміни ми спостерігаємо в питанні боротьби з корупцією? Хто з топ-корупціонерів сидить? Чому депутатів, які втратили недоторканність, виявляється, неможливо притягнути до відповідальності? Чому Центренерго з прибуткової кампанії перетворюється на збиткову, а на митницю повертаються "схемщики" Януковича? І подібних питань у громадян виникає з кожним місяцем все більше".

Ще в червні Зеленський затвердив новий склад Національної ради з антикорупційної політики, нагадує Олег Гнатюк. З інституції були виведені колишні члени — Руслан Рябошапка, Максим Нефедов, Олександр Данилюк, Сергій Верланов і інші. Ця організація покликана займатися підготовкою та поданням президенту пропозицій щодо антикорупційної стратегії, здійснювати аналіз стану протидії корупції, оцінювати стан рекомендацій міжнародних організацій щодо запобігання корупції. Але, незважаючи на чергове "перезавантаження", ми так і не бачимо результатів роботи Нацради.

"А це означає лише те, що реальна політика боротьби з корупцією не є пріоритетом Володимира Зеленського та його Офісу, — констатує політолог. — Питання, пов'язані з запуском роботи Антикорупційного суду, з відновленням відповідальності за незаконне збагачення, з перезапуском Нацагентства з питань запобігання корупції, з внесенням змін до КПК в частині усунення ряду перешкод у швидкому та ефективному розслідуванні корупційних справ — залишаються поки на рівні декларативних гасел".

Олег Гнатюк зазначає, що Зеленський вперше оновив Нацраду з питань антикорупційної політики ще в липні 2019 року. Тоді він зазначив, що цей орган "фактично не працював три роки і сьогодні відбувається його перезавантаження". Минуло півтора року — і що? І те, що президенту і його Офісу просто не вистачає волі, щоб довести до обіцяної "посадки" хоча б одну гучну справа корупціонера.

А опитування проводити, звичайно, можна. Вибираючи покарання хоч для мега-корупціонерів, хоч для мікро... Ось тільки мікроб цей так не перемогти. А збиралися ви його взагалі перемагати, пане президент? І якщо збиралися — то як? І чому навіть не спробували (судячи з результатів)?

Як вам такі питання?

Питання президенту України: про Донбас і не тільки

Два питання в опитувальнику президента мають відношення до теми війни і миру. Це — про ставлення громадян до створення вільної економічної зони (ВЕЗ) на Донбасі і про те, чи потрібно Україні на міжнародному рівні порушити питання про використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом (тим самим, гаранти якого — США, Велика Британія і РФ — обіцяли нам територіальну цілісність, якщо ми добровільно втратимо ядерного озброєння). Озброєння ми втратили. Територіальну цілісність — стараннями одного з "гарантів" при потуранні інших — теж.

І що ж? Ми серйозно будемо намагатися за допомогою опитування, яке не має ніякої юридичної сили і порушує ряд законів України, змусити гарантів БМ відновити нашу територіальну цілісність?

Ми серйозно хочемо влаштувати черговий розділ країни, надаючи Донбасу преференції у вигляді СЕЗ — і підштовхуючи інші регіони погундосити, щоб теж отримати такий "пряник"? Та й до пуття, що планується за ВЕЗ, ніхто пояснювати, схоже, не хоче. Але питання є. Так само як черговий вододіл в суспільстві з цього приводу.

У кризового керуючого, експерта з питань ОРДЛО Руслана Ригованова є 100 і 1 питання президенту Зеленському щодо Донбасу. Все приводити ми не будемо. Але ось лише деякі:

1. Ми воюємо або здаємося?

2. У Вас є стратегія деокупаціі?

3. Куди подіти 1,5 млн переселенців?

4. Що робити з колабрантами?

5. А ви взагалі в курсі про екологічну катастрофу?

6. Якщо ні Ви, ні Ваше оточення не розумієте, що відбувається на Донбасі, якщо Ви не готові приймати повноту відповідальності за долі людей, якщо не можете визначитися в якій Ви Україні хочете жити (самостійній, самодостатній, суверенній — або бути "полем бою" і "корупційноим смітником "), то навіщо Ваша присутність у владі?

7. Чому Ви призначаєте неспроможних непрофесійних людей, причому не з Донбасу для вирішення проблем там?

8. Чому Ви ігноруєте здоровий глузд і продовжуєте невиразну політику здачі інтересів України?

"Питань дійсно, багато. І на більшість з них є рішення. Більш того, є фахівці, які в змозі їх вирішити. Але інтереси оточення, де одні працюють на північного сусіда, інші на "західних партнерів", рвуть Україну на частини. Політика щодо Донбасу? Так її немає. Є економічні інтереси груп впливу, олігархів, іноземних держав. А політики України немає", — резюмує Руслан Ригованов.

І ось цю саму відсутність виразної політики практично за всіма напрямами не замінити красивими "відосами", яскравими, але далекими від реальності, текстами, політтехнологічними опитуваннями.

Тому що вся ця мішура спаде, а реальність — залишиться. І нам в цій реальності жити.

Бути чи не бути процвітаючій України?

Тяжке питання. Відповідь на яке ми повинні дати і кожен сам собі, і всі разом — нашій країні.

Раніше "Коментарі" писали, як в Україні вибивають борги за найдорожче в Європі світло.