Законопроект Новичкова-Кузнєцова: як Путін відроджує Російську імперію

Російська політична еліта не перестає дивувати своїми ідеями на межі божевілля. У комітет Держдуми з державного будівництва та законодавства 1 липня було передано на розгляд законопроект №155342-8 депутатів Миколи Новичкова та Дмитра Кузнєцова з партії "Справедлива Росія", які запропонували прийняти як новий суб'єкт РФ іншу державу або частину її території, незалежно від географічного розташування, якщо більшості його громадян близька російська культура та спадщина росіян.

Путін. Фото з відкритих джерел

Відповідні поправки депутати запропонували внести до ст. 4 закону "Про порядок прийняття до РФ і освіти у її складі нового суб'єкта" 2001 року, у якому допускалося приєднання нових територій лише за взаємною згодою ж Росії та іноземної держави. Коментарі розбиралися наскільки ймовірна анексія Росією територій інших держав в умовах тривалої війни в Україні, і хто може стати наступною жертвою путінського режиму.

Яку гру веде "Справедлива Росія"?

Партія "Справедлива Росія" протягом багатьох років виявляє лояльність чинній російській владі й поряд з КПРФ допомагає правлячій партії "Єдина Росія" імітувати плюралізм думок та багатопартійність у політичній системі Росії. Мовляв, територіальна експансія, яку Росія проводить в Україні, це не забаганка єдиноросів, а плід колективної згоди за участю формально опозиційних партій.

У березні 2014 року лідер "Справедливої Росії" Сергій Миронов запропонував законопроект про спрощений порядок ухвалення до складу РФ іноземної держави задля приєднання Криму до Росії без згоди України. Тепер "Справедлива Росія" допомагає владній партії створити правові підстави для приєднання інших захоплених територій України й не тільки.

Для чого Росії території України?

У Кремлі вирішили приєднати окуповані території України через низку причин. Сепаратистські республіки не виправдали своє існування. Російське керівництво не змогло домогтися федералізації України з включенням до її складу підзвітних Кремлю ДНР та ЛНР у рамках Мінська-2. ДНР і ЛНР не відбулися як держави та за сім років існування їх визнали лише Росія, Сирія та сепаратистські утворення Абхазія та Південна Осетія. Ідея проголошення аналогічних сепаратистських утворень не знайшла підтримки серед населення окупованих територій Херсонської та Запорізької областей.

Росії не вдалося здійснити зміну політичного режиму в Україні військовим шляхом на початковому етапі спецоперації, щоб встановити маріонетковий режим аналогічний тому, який існує в Білорусі. Війна в Україні набула затяжного характеру, а Росію охопила економічна криза, міжнародні санкції вдарили по добробуту та якості життя росіян. Тому "Єдиній Росії" треба обґрунтувати виборцям, за що гинуть російські військові.

Нові територіальні придбання є досить вагомим аргументом, щоб змусити росіян затягнути пояси, відволікти їх від побутових та фінансових проблем і ще підкріпити віру в "геній" Путіна. Якось це спрацювало. За даними "Левада-центру", рейтинг Путіна зріс до 86% після анексії Криму в 2014 році. Росія анексувала український півострів під приводом захисту російськомовних від уявних безчинств неонацистів, яких в Україні не було і немає! Місцеві колабораціоністи проголосили Республіку Крим, яку потім Росія самовільно включила до свого складу на підставі результатів псевдореферендуму. Сьогодні Крим входить до Південного федерального округу РФ.

За такою ж схемою Росія збирається поглинути окуповані території на Південному Сході України та готує для цього інформаційний ґрунт. Нещодавно голова ДНР Денис Пушилін та його колега з ЛНР Леонід Пасічник підтвердили намір невизнаних республік увійти до складу РФ. В окупованому Маріуполі колабораціоністи промивають мізки людям, які залишилися живими, і насаджують думку, що їхнє місто вже фактично є частиною сусідньої Ростовської області. На думку радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, окупанти планують 11 вересня провести референдум про входження Донецької області до складу РФ. Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну Путін визнав ДНР і ЛНР, що можна вважати першим кроком на шляху до анексії.

Радник Офісу президента України Олексій Арестович прогнозує плебісцити про приєднання до Росії у Запорізькій та Херсонській області, де російські окупанти вже створили військово-цивільні адміністрації. Член військово-цивільної адміністрації на окупованих територіях Запорізької області Володимир Рогов повідомив про бажання увійти до складу Росії. Депутат Держдуми від партії "Єдина Росія" Михайло Шеремет запропонував відродити Таврійську губернію, яка в роки існування Російської імперії включала території Криму, Херсонської області та приазовської частини Запорізької області.

Таким чином, Росія вирішує проблему постачання Криму прісною водою, а також транспортного сполучення півострова з РФ. У середині червня було відкрито цивільний автомобільний маршрут із Росії до Криму через Маріуполь, Мелітополь, Херсон. Планується відкриття залізничного сполучення між Росією та півостровом як альтернатива Кримському мосту.

Яким країнам загрожує Росія?

Росія не припинить експансію навіть у разі капітуляції України. У Кремлі давно готують ґрунт для входження Білорусі до складу Росії. На останньому Форумі регіонів Росії та Білорусі у Гродно президент РФ Володимир Путін заявив, що санкції підштовхують Росію та Білорусь прискорити процеси об'єднання. Окрім інтеграції у політичній та економічній сфері йде процес злиття військових структур двох країн.

Білоруська армія збільшила військову присутність на кордоні з Україною. У Білорусі проводяться мобілізаційні заходи, а лікарям заборонили виїжджати із країни. Москві потрібне гарматне м'ясо з Мінська для війни з Києвом. Територія республіки може використовуватися як плацдарм для захоплення нових територій в Україні. На думку Лукашенка, пострадянські країни мають орієнтуватися на Союзну державу Росії та Білорусі, якщо вони хочуть зберегти суверенітет та незалежність.

Професор політології Донна Бахрі та колишній співробітник Розвідувального управління Міністерства оборони США Ребекка Коффлер сходяться на думці, що потенційними цілями Росії є Грузія та Молдова. На території цих пострадянських держав існують спонсоровані Росією сепаратистські утворення: Придністров'я в Молдові, Абхазія та Південна Осетія в Грузії, де є російські окупаційні війська.

Президент Молдови Майя Санду зайняла обережну позицію щодо інтеграції в НАТО під враженням від подій в Україні. Проте Росія заздалегідь підготувала ґрунт для анексії Придністров'я: на референдумі 2006 року 97% мешканців підтримали незалежність невизнаної республіки з подальшим включенням до складу РФ. Такий сценарій можливий у разі відмови керівництва Молдови від нейтралітету в Конституції чи рішення увійти до складу Румунії.

Коффлер припускає анексію Південної Осетії. Президент Південної Осетії Алан Гаглоєв виступає за максимальну інтеграцію з Росією і готовий провести референдум про входження до складу РФ, щойно отримає сигнал із Москви. Такий сценарій можливий, якщо орієнтована на Москву партія "Грузинська мрія" втратить владу, а її місце на політичному олімпі Грузії займе опозиційна партія "Єдиний національний рух", заснована Михайлом Саакашвілі.

Бахрі та Коффлер вважають малоймовірним застосування Росією військової сили у країнах Балтії, які колись входили до складу СРСР, але не виключають сценарію дестабілізації ситуації за допомогою кібератак та таємних операцій. Москву не влаштовує збільшення військової присутності НАТО біля своїх західних кордонів, а також транспортна блокада області Калінінграда з боку Литви.

Вразливим для військового вторгнення Росії залишається Казахстан, влада якого не в усьому погоджується з політикою північного сусіда. У червні на Петербурзькому міжнародному економічному форумі президент Касим-Жомарт Токаєв відмовився визнавати ДНР і ЛНР, наголосив на тому, що в його країні відкрите суспільство, в якому немає однозначного відношення до військової операції РФ в Україні. Хоча, у січні 2022 року російські війська під егідою ОДКБ допомогли Токаєву зберегти кермо влади, придушити акції протесту в країні та вигнати клан експрезидента Нурсултана Назарбаєва з політичного життя. РФ може на помсту почати дестабілізувати ситуацію в північних регіонах Казахстану, де проживає велика кількість етнічних росіян. На початку 90-х російські сепаратисти робили спроби організації збройних виступів та виходу зі складу Казахстану.

Існує думка, що Росія може піти ще далі. Професора політології Пола Д'Аньєрі насторожує той факт, що під час свого виступу перед вторгненням в Україну Путін посилався до ідеї відновлення Російської імперії в межах до 1917 року. Д'Аньєрі вважає, що держави, які межують з Росією, вже не можуть сподіватися на те, що не стануть об'єктом військової агресії, включаючи Польщу, частина території якої входила до складу Російської імперії.

У чому вина Заходу?

Експансія, яку сьогодні проводить Росія, це плоди нерішучості країн-членів НАТО, які не зробили нічого, щоб зупинити війну в Україні. У Кремлі усвідомили той факт, що максимум, на що здатний Захід, так це запровадження чергового пакету санкцій. Партнери по НАТО навіть не надали Україні зброї та боєприпасів у достатній кількості для протидії російській агресії. Від безкарності в Кремлі дійшли висновку, що можуть робити абсолютно все, що їм заманеться, подібно до російських самодержців. Путін ловить момент та захоплює нові території, користуючись слабкостями та небажанням західних еліт витрачати гроші на конфронтацію з РФ.

Російське керівництво мислить категоріями 19 століття, використовує військову силу як інструмент досягнення зовнішньополітичних цілей, а не як винятковий засіб для самооборони, начхати хотіло на права людини і долю своїх громадян. Недаремно Путін порівнює нинішню військову операцію в Україні з військовими походами царя Петра Першого, а 2017 року відкрив у Ялті пам'ятник царю Олександру Третьому з написом: "Росія має лише двох союзників – її армію і флот". Росію може зупинити лише в рази більша військова міць, тотальні руйнування та територіальні втрати. Мабуть, усвідомити це можна лише дізнавшись про російську агресію не з чуток і зіткнувшись із такими ж негараздами та поневіряннями, як мільйони українців. Інакше НАТО діяло б інакше в перші дні після анексії Криму.