Вибори в бундестаг: які зміни чекають на Україну

"Коментарі" розбиралися в позиції учасників парламентських виборів у Німеччині щодо українського питання і спробували спрогнозувати, як вихід на пенсію канцлера Ангели Меркель вплине на врегулювання збройного конфлікту на Донбасі і повернення Криму.

Вибори в бундестаг. Фото з відкритих джерел

З 16 серпня у Німеччині стартувало голосування поштою на виборах в бундестаг. Виборчі дільниці відкриються 26 вересня. Особливістю парламентських виборів у цьому році є те, що вперше з 2005 року Ангела Меркель не висувалася як кандидат на пост канцлера від правлячої партії "Християнсько-демократичний союз". Після закінчення терміну повноважень чинний канцлер піде на пенсію. Україна уважно стежить за виборчою кампанією в Німеччині.

Якими б не були результати виборів, цього разу уряд Німеччини очолить новий політик, з яким команді президента Володимира Зеленського потрібно буде вибудовувати діалог. Тому варто звернути увагу на позицію найвпливовіших німецьких партій щодо конфлікту України і Росії в світлі завершення будівництва російського газопроводу "Північний потік-2", невизначеності в сфері врегулювання конфлікту на Донбасі і повернення анексованого Криму.

Чого чекати від "християнських демократів"?

Фаворитом виборчої гонки залишається правляча партія "Християнсько-демократичний союз" (ХДС) на чолі з прем'єр-міністром землі Північний Рейн — Вестфалія 60-річним Арміном Лашетом. Християнські демократи у зв'язці з баварської партією "Християнсько-соціальний союз" (ХСС) домінують на політичній арені Німеччині протягом 16 років. Згідно з останнім опитуванням Kantar, за ХДС готові віддати голоси 24% німецьких виборців. ХДС/ХСС пропонують збільшити видатки з держбюджету, знизити податки, обіцяють сприяти впровадженню цифрових технологій у повсякденне життя і захищати клімат, зміцнювати інтеграцію всередині ЄС.

Що стосується українського питання, то Лашет займає досить неоднозначну позицію. Кандидат на пост канцлера Німеччини виступає за відкритий діалог і співпрацю з Росією в окремих сферах. Всупереч розбіжностям щодо Криму і чинних санкцій, він підтримує будівництво російського газопроводу "Північний потік-2". На думку політика, не варто демонізувати РФ, розривати з нею дипломатичні відносини. Лашет не вважає, що вступ України в ЄС є пріоритетною метою політики розширення. Водночас політик вважає, що Німеччина може зупинити "Північний потік-2" навіть після завершення його будівництва і ввести санкції проти Росії в разі припинення транзиту російського газу через територію України.

У Німеччині немає однозначного ставлення до Лашета. Співголова фракції ХДС/ХСС у Європарламенті Анжеліка Ніблер вважає свого колишнього колегу хорошим парламентером, який вміє об'єднувати навколо себе людей, знаходити компроміси і добре розбирається в специфіці інших європейських країн. Колишній євродепутат від ХДС Ельмар Брок відгукується про Лашета як про експерта в сфері зовнішньої політики, особливо у питаннях відносин із США, ООН.

Іншої думки про Лашета євродепутат від СДПН Удо Буллманн, який особисто знайомий з політиком. На його думку, чинний лідер ХДС — точна копія Меркель, але йому не вистачає твердості як управлінцю. Науковий співробітник "Фонду Маршалла" Ной Баркін вважає, що Лашет не володіє на загальноєвропейському рівні таким авторитетом, який напрацювала Меркель, завдяки чому їй вдавалося консолідувати інші країни-члени ЄС з різних питань.

Політичний експерт Андреас Клутьє зовсім упевнений, що, поки не пізно, Лашету краще зняти свою кандидатуру на пост канцлера, оскільки німецькі виборці не бачать у ньому лідера. Замість нього Буллманн рекомендує прем'єр-міністра землі Баварія і лідера партії ХСС Маркуса Зедера. Втім, у зовнішній політиці погляди Меркель, Лашета і Зедера збігаються — тісна економічна співпраця з Росією, всупереч розбіжностям із геополітичних питань, включно з конфліктом на сході України. За даними опитування інституту Civey, тільки 17% німців хочуть бачити Лашета на посаді канцлера, що є далеко не найвищим показником. Канцлера обирають депутати бундестагу за пропозицією президента Німеччини.

Якщо Лашет стане наступним канцлером, то він продовжить дотримуватися лінії Меркель у нормандському форматі, а це значить, що не варто чекати від нього ініціатив у сфері посилення санкцій проти РФ або нових пропозицій у сфері врегулювання конфлікту на Донбасі, повернення Криму до складу України.

Новий підхід соціал-демократів

Останнім часом "Соціал-демократична партія Німеччини" (СДПН) вирвалася на друге місце у передвиборній гонці і випередила за популярністю екологічну політичну силу "Альянс 90/Зелені". Соціал-демократів підтримують 20% виборців і, на відміну від "християнських демократів", вони збільшують кількість прихильників. До того ж їхній лідер, 63-річний міністр фінансів і колишній мер Гамбурга Олаф Шольц є найбажанішим претендентом на пост канцлера, за даними опитування Forsa. Йому симпатизують 30% німців. Програма максимум для Шольца — домогтися формування коаліції без участі блоку ХДС/ХСС, який, на його думку, не може запропонувати Німеччині щось нове.

На підходи Шольца у сфері зовнішньої політики вплинула "Остполітік" ("Східна політика") канцлерів Віллі Брандта і Гельмута Шмідта, які домоглися зближення з країнами східного блоку в роки "Холодної війни". На його думку, потрібно сформувати спільний простір безпеки у Європі на основі ОБСЄ за участю Росії і Євросоюзу. Лідер есдеків відкрито називає анексію Криму порушенням міжнародного права. Шольц впевнений, що Росії потрібно поважати кордони європейських держав, владу закону і змиритися з неминучістю процесу розширення ЄС. Політик виступає за зміцнення трансатлантичних відносин і посилення ролі Німеччини в НАТО.

Однак політичний аналітик Лоренц Герке вважає, що у відносинах з Росією Шольц буде слідувати традиції Меркель — критикувати Москву, але водночас тримати двері відкритими для діалогу. Політик підтримує будівництво газопроводу "Північний потік-2" і навіть пропонував США профінансувати закупівлі американського скрапленого природного газу в обмін на відмову від пов'язаних із проєктом санкцій. Водночас Шольц вважає, що будь-які порушення Росією безпеки України, загрози транзиту природного газу через нашу газотранспортну систему позначаться на транзиті по "Північному потоку-2".

Якщо крісло канцлера Німеччини дістанеться Шольцу, то Німеччина стане більш активно використовувати ОБСЄ як майданчик для врегулювання конфлікту на Донбасі і більше приділятиме уваги проблемі анексії Криму. З одного боку, такий підхід перегукується з інтересами України, яка прагне повернути Крим політико-дипломатичними методами. З цією метою був організований саміт "Кримська платформа". З іншого боку, потрібно враховувати, що у Росії традиційно сильні позиції в ОБСЄ і серед учасників організації досить її партнерів, включаючи Білорусію, Казахстан, Таджикистан, Киргизію, Вірменію, Сербію. Поточні спроби ОБСЄ домогтися дотримання сторонами конфлікту на Донбасі режиму припинення вогню залишають бажати кращого.

До того ж у німецьких соціал-демократів досить своєрідне уявлення алгоритму виконання Мінських угод. Однопартієць Шольца, колишній голова МЗС, а нині президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у 2015 році запропонував в день проведення виборів на Донбасі тимчасово затвердити закон про особливий статус і, якщо результати голосування будуть визнані прозорими, то включити його в Конституцію України. "Формула Штайнмайера" не враховує той факт, що на Донбасі не присутні зареєстровані в Україні партії, а спонсоровані Кремлем незаконні збройні формування і сепаратистські режими будуть повністю контролювати процес голосування.

Що пропонують "зелені"?

Найбільше Україні імпонує позиція екологічної партії "Альянс 90/Зелені" Анналена Бербок. Попри те, що з часів "Холодної війни" за німецькими "зеленими" закріпився ярлик пацифізму, на практиці вони виявилися досить рішучими в питаннях застосування сили під приводом захисту демократії і прав людини. У 1999 році "зелені" підтримали бомбардування НАТО в Югославії, будучи партнерами СДПН по коаліції в бундестазі. У ті роки їх лідер Йошка Фішер займав пост міністра закордонних справ Німеччини.

Партію "Альянс 90/Зелені" вирізняє більш жорстка позиція по відношенню до Росії серед інших учасників парламентської кампанії. Претендент на пост канцлера від "зелених" 40-річна Анналена Бербок виступає за посилення тиску на Росію, не підтримує будівництво "Північного потоку-2". Лідер "зелених" вважає Росію і Китай авторитарним державами, протистояння з якими неминуче, але при цьому не відмовляється від діалогу з їх керівництвом. Співголова партії "Альянс 90/Зелені" Роберт Хабек вважає доцільними поставки в Україну військового обладнання для самооборони, що відрізняє німецьких екологів від інших партій.

Участь "зелених" у правлячій коаліції в бундестазі піде на користь процесу врегулювання збройного конфлікту на Донбасі і процесу повернення Криму до складу України. Особливо, якщо їх людина отримає портфель міністра закордонних справ. "Альянс 90/Зелені" зможе "розбавити" своєю присутністю обережну примирливу лінію Лашета або додати твердості наміру Шольца змусити Росію повернутися до дотримання норм міжнародного права. Зараз "зелені" знаходяться на третьому місці в передвиборній гонці. Вони можуть доповнити коаліцію ХДС/ХСС з "Вільною демократичною партією" ("Ямайка"), з СДПН ("Кенія") або стати частиною лівоцентристського альянсу разом з СДПН і партією "Ліві".

Однак стати "кістяком" майбутньої коаліції партії "Альянс 90/Зелені" навряд чи вдасться. Їх рейтинги йдуть донизу із геометричною прогресією. З квітня по серпень популярність партії скоротилася із 30% до 19%. З огляду на те, що чотири місяці тому "зелені" випереджали за популярністю ХДС, таке положення справ можна вважати провалом, хоча Анналену Бербок на посаді канцлера хочуть бачити 20% німців.

На думку аналітика Йенса Турау, негативно на популярність "зелених" вплинула пропозиція поставити військове обладнання в Україну, що суперечить положенням їх програми про заборону на поставки зброї в зони конфлікту. Політичні експерти центру RUSI Лідія Вошс і Паула Колер вважають, що "зелені" намагаються поєднувати ідеалізм і прагматизм у своїй виборчій програмі, що бентежить інші партії. Втім, сприйняття Росії як загрози для європейської безпеки у Бербок куди реалістичніше, ніж у Лашета або Меркель.

Як малі партії Німеччини ставляться до України?

Шанс подолати 5%-й бар'єр на виборах у бундестаг є ще у трьох політичних сил: ультраправої антимігрантської партії "Альтернатива для Німеччини", ультралівої партії "Ліві" і правоцентристської "Вільної демократичної партії". Співробітник "Американського інституту сучасних досліджень Німеччини" Ангела Стент вважає, що "Альтернатива для Німеччини" і "Ліві" є агентами впливу Кремля, оскільки вони виступають проти антиросійських санкцій і підтримують зближення з РФ. Найменш імовірна участь у майбутній коаліції партії "Альтернатива для Німеччини", з якою не бажають співпрацювати ані ХДС, ані СДПН.

З усіх малих партій найбільший шанс опинитися у правлячій коаліції є у "Вільної демократичної партії". Її підтримують 12,5% німецьких громадян. У 2009-2013 роках вільні демократи були в коаліції з ХДС/ХСС у бундестазі, а їх тодішній лідер Гідо Вестервелле займав пост міністра закордонних справ. Зараз на чолі "Вільної демократичної партії" 42-річний Крістіан Лінднер. Вільні демократи критикують агресію РФ на сході України. Водночас у 2017 році Лінднер запропонував сприймати анексію Криму як "тимчасове попереднє рішення", заморозити це питання, щоб домогтися прориву у відносинах з Росією в інших сферах.

Лінднер припускає пом'якшення санкцій проти РФ і, на його думку, не варто робити виконання Мінських угод обов'язковою умовою для їх скасування. Водночас політик не бачить альтернатив антиросійським санкціям і виступає за їх жорсткість за потреби. Також Лінднер насторожено ставиться до збільшення імпорту природного газу з РФ, на відміну від Лашета або Шольца. У будь-якому випадку, Україні не варто чекати від вільних демократів якихось екстраординарних кроків, які посприяють врегулюванню конфлікту на Донбасі або поверненню Криму.