Розпад Росії допустити неможна зупинити. Хто та як впливає на швидкість процесу

27 лютого, після краху сценарію "взяти Київ за три дні" стало очевидно, що системна криза у РФ пройшла точку неповернення. Можна допустити, що в Росії почалися руйнівні процеси, на які впливають такі основні фактори: світова криза, зміни технологічних укладів, проблеми глобальної економіки, відсутність сенсів та образу майбутнього у самій РФ. Частково швидкість процесу залежить від інтересів світових геополітичних гравців, хтось затримує розпад Росії, хтось навпаки прискорює. 

Розпад Росії: коли він можливий

Західні позики не допомогли: за 100 років Росія повернулась до того, з чого починала 

У 2022 році виповнюється 100 років офіційному створенню СРСР, яке відбулося 30 грудня 1922 року. Так після першого розвалу Російської імперії, через 5 років громадянської війни, виник новий російський імперський проект під керівництвом партії більшовиків, чия ідеологія й досі використовується керманичами РФ на чолі з Володимиром Путіним. Це важливий фактор повторення подій 100-річної давнини. 

Як і зараз, на початку ХХ сторіччя в світі відбувалась зміна технологічних укладів, у головних країнах тих часів відбувалась індустріалізація. В Росії тоді була аграрна рентна економіка, де феодали отримували дохід з експлуатації праці селян, іноді з експлуатації лісів, річок, озер, родовищ сировини на ввірених ділянках. У цієї рентної моделі збиралася данина знизу верх, частка розкрадалася, частка йшла на фінансування поліції та армії, які гарантували збереження привілеїв російського дворянства та існуючої моделі на чолі з царем Миколою ІІ.

В Росії у ті часи провідні підприємства, фабрики та заводи здебільшого будували іноземні фахівці, великі долі у головних російських галузях також переважно належали іноземцям.

Процес зміни технологічних укладів у світі у 1910-1930 роках передбачав індустріалізацію, збільшення ролі техніки у житті людей, модернізацію інфраструктури, впровадження нових соціальних моделей та побутових норм. Новими публічними багатими та впливовими людьми становилися підприємці, промисловці, чиновники-технократи, фінансисти, які обслуговували зміну технологічних укладів. Феодальна модель, яка існувала в Росії, заважала впровадженню нового технологічного укладу. А російська влада не мала альтернативних проектів майбутнього та взагалі ідеології, на ґрунті якої мала б спробувати врятувати ту Російську імперію. 

Розпад стартував у 1917 році з більшовицької революції та усунення від влади царя Миколи ІІ. У 1917-1922 роках на території колишньої Російської імперії тривала громадянська війна. З’явлення СРСР у 1922 році та його подальше існування путінська пропаганда зараз продає росіянам та у деякі інші країни, як успішний "Антизахід", як духовну та ідеологічну перемогу "руського миру" над ворогами.

В реальності, виживання СРСР та його розвиток – це результат домовленості Сталіна з західними бізнесменами про здійснення потужної індустріалізації, що відповідало інтересам тих сил, які стояли за зміною технологічних укладів у світі.

Індустріалізація та становлення СРСР у першу половину ХХ сторіччя відбулися у кредит – лише на підготовчому етапі СРСР позичив у Захода 210 мільйонів доларів. В цілому вартість радянської індустріалізації коштувала 2,2 млрд. доларів США у ті часи, коли весь річний експорт СРСР складав 400 мільйонів доларів США. Отже, тільки у США СРСР позичив на індустріалізацію 635 мільйонів доларів. Ще приблизно 320 мільйонів доларів — у Германії, 250 мільйонів доларів — у Великобританії, а також, значні суми у Швеції, Італії та Чехії за Словаччиною. 

Більш того, під розвиток нафтогазової галузі та будівництва трубопроводів у Європу, за допомогою яких Путін намагався шантажувати Євросоюз, СРСР також свого часу позичав на Заході 11 млрд. доларів.

Але новий російський імперський проект "СРСР" не мав успіху. Завдяки накопиченню внутрішніх системних протирічь, посиленню внутрішніх конфліктів між елітами, програшу війни у Афганістані, а також, в тому числі через чергову зміну технологічних укладів у світі, у 1989-1991 роках СРСР розвалився.

І також, після тих подій розбудову нової версії Російської імперії, цього разу у вигляді РФ, допомагав здійснити Захід. У 1991 році у РФ знову не було сенсів та ідеології, образу майбутнього. Вони позичили на Заході не тільки гроші та технології, а також, умовно ліберально-демократичну ідеологію, яку було відображено у конституції РФ.

При цьому з 2000 року Росія повернулася до моделі жорсткої владної вертикалі з опорою з поліції та спецслужб, станового суспільства, відсутності прав людини та рентної економіки – як й напередодні Першої світової війни – тобто знов склалися усі умови, які призводять до розвалу імперії.

Ще один збіг між подіями 1910-х та 2010-х – існував план, згідно з яким умовний опозиціонер Олексій Навальний напрацьовувався на роль "Леніна 2.0" для "СССР 2.0". Але 24 лютого 2022 року проект на чолі з автором висловлювання "Крим – не бутерброд" втратив актуальність.

Більш того, частина еліт Заходу, яка зробила ставку на вирішення світових проблем за допомогою нової зміни технологічних укладів, вже багато років намагалася врятувати РФ від розпаду. Але відбулося кілька подій світового рівня, внаслідок яких цього разу ніхто на Заході більш не хоче та не може рятувати Росію.  

Невдача шостого технологічного укладу, як вирок Росії та Китаю

Значна роль, яку СРСР Сталіна за домовленостями з елітами Заходу відіграв у минулої кардинальної зміні технологічного укладу на планеті, дозволив російському імперському проекту проіснувати ще 100 років.

У 2016 році голова Всесвітнього економічного форуму Клаус Шваб оголосив всесвітній перехід до шостого технологічного укладу. Цей амбітний проект передбачає тотальну цифровізацію, розвиток робототехніки, впровадження нанотехнологій у побуті та медицині, поступову відмову від нафти та газу на користь більш екологічних джерел енергії. Також цей проект декларує ліквідацію середнього класу, посилення адміністративного контролю за життям людей та демонтаж національних держав на користь кількох транснаціональних корпорацій: фактично ліквідацію суб’єктності звичайної людини. Проект Всесвітнього економічного форуму є реакцією на те, що у 2008 році темпи зростання державних, корпоративних та споживчих боргів значно випередили темпи зростання обсягів капіталу у світовій економіці/ 

Спеціальний захід "пандемія ковід-19", сенси якого описані у книзі Шваба "Ковід 19: велике перезавантаження", був використанням старої технології "пандемія грипу іспанка", яка відіграла свою роль для попередньої зміни технологічних укладів.

Китай з його системою "соціального кредиту" був полігоном, де спробували створити майбутнє по книзі Шваба. Але вже очевидно, що проект провалився. Тому Китай, та його сучасний сировинний придаток — Російська Федерація втратили все. Бо не мали власних образів майбутнього, альтернативних проектів та ідеологій.

Якщо в України та країн Заходу є власні сенси та базові цінності, до яких ця коаліція повертається внаслідок провалу проекту зміни укладів, то у РФ та Китаю немає нічого, в них був лише чужий сценарій. Взагалі, Китай та РФ збудовані на марксістсько-ленінській ідеології, яка сьогодні — повний банкрот. Тому війна проти України – це війна РФ та Китаю проти Заходу, де РФ та Китай намагаються відтермінувати власний крах та спробувати хоча б про щось домовитися с Заходом.

Дуже символічно, що сучасний Китай на хвилі попередньої серйозної зміни технологічних укладів де-факто створений російськими більшовиками. Потім Китай зростав за допомогою технологій, які йому надав СРСР, а потім за допомогою пограбування ресурсів Російської Федерації, яка, за іронією долі з 2010-х перетворилася на "молодшого брата", сировинний придаток країни, яку ж сама створила.

"Росія залежна від Китаю повністю, – каже голова ГУР МО України Кирило Буданов. – Це абсолютно несамостійна зараз вже держава".

Розпад Росії та Китай

В Кремлі сподівалися, що якась допомога Китаю хоча б призупинить процес розпаду РФ, оскільки Китай та РФ працюють на однієї й тієї ж ідеології. Але провал агресії Росії проти України, навпаки, прискорив кризу у Китаї.

Окрім невдачі проекту переходу на шостий технологічний уклад, Китай не зміг встановити на світовому рівні власну владу та вплив за допомогою економічної експансії товарами ширвжитку та сумнівних схем з захоплення ресурсів більш слабких країн. В цей же час, станом на початок 2022 року зовнішній борг Китаю складав 40 трлн доларів США, або 265% ВВП. З 2021 року в Китаї відбувається крах будівельної галузі та енергетична криза, яка посилилася внаслідок засух 2022 року. Почався крах банківського сектору китайської економіки.

Ідея захоплення та окупації Сибіру та Далекого Сходу РФ також не рятує Китай. Тому що Сибір та Далекий Схід де-факто вже їм окуповані. КНР у великому обсязі витягує звідти деревину та корисні копалини, не сплачує за це податки, ігнорує шкідливий вплив на екологію від освоєння згаданих регіонів. Окупація, як шоу для внутрішнього споживача, не вирішує економічних та взагалі системних проблем Китаю. Тим більш, невдачі Росії внаслідок вторгнення в Україну та поїздка спікера Конгресу США Ненсі Пелосі на Тайвань показали КНР, що спроба військової агресії або експансії матиме рішучий відсіч з боку Заходу та прискорить крах Китаю.

Одночасно великий бізнес залишає Китай: корпорація Apple згортає виробництво та переміщує його у Індію.

"Країну накриває не просто криза, а повноцінна катастрофа, – каже російський аналітик Анатолій Несміян. – Вона викликана неспроможністю розрішити систему протирічь, яка склалась в Китаї".

Таким чином, КНР не в змозі допомогти Росії відтермінувати розпад та не в змозі скористатися цим процесом, а на Заході вже вживають певних заходів.

"Зараз до процесу розпаду Росії почали дуже серйозно ставитися у світі, – каже "Коментарі" український політолог Павло Жовніренко. – Створена ініціатива "Форум вільних народів постРосії", актуальність якої зросла на тлі протистояння США та КНР. Китай зараз поїдає ресурси Росії та має види на велику частку її території. Звільнення цих територій зсередини, оголошення їх незалежності та відбудова за підтримки світового суспільства там демократичних держав перешкодить спробам Китаю захопити ці території".

Розпад Росії та США

У США розуміють, що процес розпаду Росії вже перетнув точку неповернення. Тому американці будуть впливати на цей процес без залежності від того, чия буде більшість у двох палатах Конгресу, та від якої партії буде президент. Дональд Трамп, чиї прихильники за прогнозами отримають в листопаді 2022 року більшість у Конгресі США, взагалі розпочав торгову війну з Китаєм. Виборці Трампа зацікавлені в тому, щоб з ринку США зник китайський ширпотреб, щоб звільнене місце зайняли американські товари. А це й нові робочі місця для звичайних американців. Тому при Трампі слід очікувати жорсткої політики щодо Китаю, що автоматом прискорює розпад РФ.

Байден та його команда також зробили висновки з подій 2020-2022 років, провалу спроби зміни технологічних укладів. Тому приблизно зсередини 2022 року сприйняли сценарій розпаду РФ як новий базовий сценарій та негласно готуються м’яко адмініструвати ці події. Тим більше, ризики від розпаду Росії визнані нижчими, ніж ризики та наслідки підтримки існування РФ у сучасному виді. Тому розпад Росії та перерозподіл її активів, у тому числі на післявоєнне відновлення – це кейси, завдяки якім колективний Захід під керівництвом США спробує протидіяти вірогідній світовій економічній рецесії. 

У той же час РФ фактично виключена з газового ринку Євросоюза: до жовтню 2022 її частка впала до 8-9% від загального споживання газу ЄС. Звільнене росіянами місце займають американські постачальники скрапленого газу.

Американський президент Джо Байден увесь час свого президентства дуже розпливчато коментував питання Криму, вживав загальні фрази про підтримку територіальної цілісності України. Але після фрік-шоу Путіна "референдуми-2022" Байден вперше прямо заявив, що США надасть Україні все необхідне для звільнення всієї території України у міжнародно визнаних кордонах. А генсек НАТО Йенс Столтенберг того ж вечора вперш за 8 років прямо заявив, що "Крим – це Україна, Донецьк, Луганськ, Запоріжжя, Херсон – це Україна". Звільнення Криму та інших захоплених РФ українських територій – це крок, який суттєво прискорює розпад РФ. Адже ж розвиток внутрішньої системної кризи, яка почалася з протестів на Болотній площі Москви, Кремль зміг пригальмувати саме окупацією Криму та розв’язуванням війни на Донбасі.

"Після останніх вчинків Путіна навіть тим західним партнерам, які були готові піти на зустріч Путіну, психологічно дуже важко здійснювати будь який тиск на Україну з вимогами зупинити наступ та перейти до перемовин, – каже колишній радник Путіна Андрій Іларіонов. – Путін переграв сам себе. Якби він після отримання інструкцій від "товариша Сі[Цзінпіна]" та повернення з Самарканду 17 вересня зробив інший хід, заявив про відвід військ на лінію 23 лютого та закликав до мирних перемовин, досягти відновлення територіальної цілісності України було б набагато важче. Але Путін здійснив чотири шахрайських "референдуми", якими повністю дискваліфікував інший шахрайський "референдум" — у Криму. Після цього вже ніхто на Заході не готовий навіть у якійсь перспективі визнати Крим частиною Росії".

"Ще рік, півроку тому на Заході негативно ставилися до можливості розпаду Росії, – каже "Коментарі" український політолог Павло Жовніренко. – Зараз там бачать незворотні процеси, які відбуваються у РФ. У червні були слухання у комісії з безпеки та співпраці у Європі Конгресу США, які називалися "Деколонізація Росії". Два тижні тому авторитетний американський генерал Бен Ходжес вже прямо заявив, що Захід повинен почати готуватися до розпаду Росії. Сьогодні Захід повинен уникнути тих події, що відбувалися під час розпаду СРСР, до якого Захід був не готовий. Сьогодні Захід все розуміє, здійснює певні кроки, щоб уникнути ексцесів під час розпаду Росії, але при цьому не підштовхує процес, здебільшого спостерігаючи з боку. Тим більше, Путін вже все зробив для того, щоб Росія розвалилася найближчим часом".

Розпад Росії та Індія й країни ОПЕК

Перші дві третини 2022 року агонію РФ фінансували країни Євросоюзу, які поступово відмовлялися від купівлі російських нафти та газу, та Китай з Індією, які в умовах санкцій купували російські енергоносії зі знижками.

Роль Китаю вже розглянута, щодо Індії, яка історично в конфронтації з Китаєм, то ця країна скоріш за все не стане вчиняти дії, які трохи пригальмують розпад РФ. По-перше, крупні корпорації на тлі кризи у Китаї та напруження між Китаєм та США переміщують великі виробництва саме в Індію. Щоб це запрацювало та підживило економіку Індії, країні потрібно мати гарні стосунки з Заходом.

Щодо великих обсягів зброї, що Індія раніше закуповувала в РФ та таким чином надавала живі гроші РФ, то війна в Україні показала, що російська зброя неефективна у парадигмі сучасних конфліктів. Крім того, раніше в Індії траплялися аварії з російською технікою, навіть був випадок, коли начальник штабу оборони Індії загинув внаслідок катастрофи російського гвинтокрила.

Щодо споживання Індією російських нафти та газу, то, по-перше розпад РФ не означає зупинення всіх поставок енергоносіїв, оскільки значна частка російської нафтогазової галузі так чи інше контролюється великими світовими корпораціями. Тим більше, вони свого часу зазнавали тиску з боку російської влади, та, напевно, це не забули.

Після нафтової війни березня-квітня 2020 між Саудівською Аравією та РФ, у Кремля зіпсовані відносини з країнами ОПЕК. Тому звідти Росії теж не варто очікувати якоїсь допомоги.

Як розпад РФ позначиться на російських елітах

З Заходу було чутно думки, що розпад Росії викличе хаос зсередини Росії, що спричинить шкоду нафтогазової інфраструктурі на території колишньої РФ. Але шанси такого розвитку подій мізерні, тому що усі "регіональні еліти" путінської Росії цілком залежать від західної фінансової системи. 

Усі головні та найбагатші російські топ-корпорації, фабрики, заводи, рітейлерські мережі, банківські мережі, телекомунікаційні фірми належать або іноземним компаніям, або місцевим авторитетним бізнесменам(олігархам), які оформили власність через офшорні юрисдикції. Більшість обладнання у сучасній російській промисловості була вироблена в провідних західних країнах і потребує регулярного техобслуговування іноземними фахівцями, тобто РФ залежна від західних компаній, які через санкції внаслідок вторгнення в Україну масово залишили Росію.

До того ж, усі головні фінансові активи головних діячів російської компрадорської економіки зберігаються не у рублях у Москві, а у доларах та євро у офшорних юрисдикціях, а тому залежать від тих, хто контролює долар та євро, світову фінансову систему. 

Все це спростовує погрози Путіна та Медведєва ядерною зброєю – щоб погрожувати та на щось претендувати, в сучасному світі потрібно мати суб’єктність, якої в путінської Росії немає. Навіть статки самого Путіна вимірюються в доларах, а не в російських рублях. 

Щодо можливості озброєного демаршу біля нафтових вишок від таких діячів, як Рамзан Кадиров, то події в Україні продемонстрували, що ЗСУ та сучасна західна зброя легко закривають такі питання.

Щодо усіх можновладців на російському олімпі, то наймеш причетним до путінських злочинів Захід запропонує взяти участь у створенні нових демократичних держав під протекторатом цивілізованих розвинутих країн.

"Особливо розпад Росії — важливий для корінних народів РФ, а також для окремих регіонів, – каже "Коментарі" український політолог Павло Жовніренко. – Після початку російського вторгнення в Україну в регіонах РФ посилилися відцентрові процеси, які вже отримали організаційні контури. Наприклад, "Форум вільних народів постРосії" у власній діяльності опирається на Декларації ООН 1960 року о наданні незалежності колоніальним країнам та народам. Тоді ця резолюція була схвалена Генеральною Асамблеєю ООН, її підтримав й СРСР, але вважали, що вона відноситься тільки до народів Африки, Азії та Латинської Америки. Проте, все, що написано Декларації 1960 року повністю має відношення й до сучасної Росії".

Кому не на користь розпад РФ

Не зацікавлені в розпаді РФ та падінні авторитарного режиму Північна Корея, Беларусь та Іран. При чому не населення цих країн, а умовні "еліти". Але вони нічого не вирішують в цьому процесі. На тлі зростання внутрішніх криз у Китаї та РФ вже кілька тижнів підсилюються протести в Ірані, який також є ідеологічним банкрутом.

Також дуже налякані розпадом Росії африканські маріонеткові уряди, які трималися за допомогою російської ПВК "Вагнер" та сприяли пограбуванню місцевих ресурсів на користь Кремля та путінської ОЗУ "Озеро". Цей фактор теж ніяк не впливає на швидкість розпаду РФ. 

Епілог

Цікаво, що під час останнього перепису населення СРСР виявилося, що у тих областях РРФСР що межували з УССР, більшість складали етнічні українці, потім цей факт замовчувався. Тим більше, історично деякі землі, що зараз у складі РФ, є українськими. Таким чином, при недостатності репарацій для відновлення України можна ставити питання про повернення історичних українських земель.