Головна Статті Політика зовнішня політика Протести в Ірані: чи зможе фемінізм перемогти ісламську революцію
commentss Cтатті Всі новини

Протести в Ірані: чи зможе фемінізм перемогти ісламську революцію

Понад місяць в Ірані тривають антиурядові акції протесту. Демонстранти вимагають дотримання демократичних прав і свобод, скасування дрес-коду для жінок, відставки верховного керівника аятоли Алі Хаменеї та зміни політичного режиму

17 жовтня 2022, 09:25 comments1884
Поділіться публікацією:

Приводом для демонстрацій стало вбивство у вересні 2022 року 22-річної дівчини Махси Аміні в Тегерані співробітниками поліції моралі за те, що вона носила завужені джинси і не одягла належним чином хіджаб. В Ірані жінкам заборонено з'являтися у громадських місцях із непокритою головою. На знак протесту представниці слабкої статі почали масово виходити на вулиці міст із непокритою головою та спалювати свою паранджу.

Протести в Ірані: чи зможе фемінізм перемогти ісламську революцію

Чи відбудеться зміна влади в Ірані в ході протестів жінок

Масла у вогонь підлило звіряче вбивство іранськими силовиками Нікі Шакарамі та Сарини Есмаїлзаде, які брали участь у протестах. Їм було лише по 16 років. Втомлені від санкцій та економічної кризи іранці не змогли проковтнути такий цинізм та нелюдяність режиму аятол. Однак іранські богослови, силовики і юристи, що присмокталися до нафтодоларів, не бажають виконати волю свого народу і топлять мирні акції протесту в крові. Доходить до того, що демонстрантів розстрілюють із великокаліберних кулеметів. З початку протестів убито понад 200 осіб, включаючи 23 дітей. Коментарі розбиралися, наскільки великі шанси протестувальників досягти зміни влади в Ірані і чому це вигідно Україні.

Чому іранці протестують

Вбивства Махси Аміні, Нікі Шакарамі та Сарини Есмаїлзаде стали останньою краплею у чаші терпіння іранців, які не мають відношення до правлячого класу. На думку аналітика Бехранга Таждіна, умови для антиурядових виступів сформувалися в Ірані під впливом проблем в економіці. Більшості іранців важко зводити кінці з кінцями через економічну кризу, яку спровокувала пандемія коронавірусу, американські санкції щодо нафтогазового та банківського сектору Ірану, що діють з 2018 року. Сьогодні обсяг іранської економіки на 4-8% менший, ніж у 2010 році, а національна валюта знецінилася на 90%. У червні інфляція сягнула 54%, а ціни на товари та послуги зросли на 1135% за останні десять років. Наприклад, курятина подорожчала у 20 разів, а рослинна олія – у 40 разів.

Чинний президент-консерватор Ібрагім Раїсі за рік правління не виправдав надій виборців. Замість обіцяного вирішення економічних проблем та покращення добробуту, іранці отримали збільшення цін на продовольство. Цього року ціни в Ірані зросли на 26% буквально протягом місяця після скасування щорічної субсидії у розмірі 9 млрд. доларів на імпортні продукти харчування та медикаменти. В Ірані існує проблема прихованого голоду, оскільки через високі ціни багато іранців не можуть дозволити собі харчуватися збалансовано.

Життя в Ірані дорожчає, тоді як на ринку праці ситуація складається не найкращим чином. Незважаючи на те, що останніми роками населення Ірану зросло з 75 до 85 млн осіб, працюють лише 23 млн осіб. Не дивно, чому почали протестувати саме жінки. В умовах обмеженої пропозиції на ринку праці вони не витримують конкуренції із чоловіками. Іранська влада поставила за мету домогтися збільшення народжуваності в країні і відвела жінці роль домогосподарки, забуваючи про те, що далеко не кожна іранка хоче створювати сім'ю та народжувати дітей.

Активна участь іранців у протестах пов'язана з розчаруванням в ісламській республіці як формі життєздатної держави. Правозахисник Шаді Шар вважає, що протягом десятиліть багато іранців сподівалися на лібералізацію та модернізацію Ірану. Президентам-реформаторам Мохаммеду Хатамі та Хассану Роухані не вдалося зробити країну більш відкритою для зовнішнього світу, налагодити відносини із Заходом, пом'якшити соціальні обмеження та привнести більше демократичних свобод у суспільно-політичний устрій. Прихід до влади президента-консерватора Ібрагіма Раїсі означає те, що ісламська республіка залишиться такою, якою вона є. За Раїсі в Ірані посилили дрес-код: заборонили жінкам одягатися так, як вони хочуть, позбавили навіть такої можливості самовираження.

Режиму аятол вигідно, щоб іранське суспільство являло собою забиту, безвільну сіру масу, якою легко керувати подібно до стада баранів. В Ірані існує аристократія з числа духовенства, юристів, що спеціалізуються на ісламському праві, офіцерів Корпусу вартових ісламської революції, які пустили свої щупальці у всі сфери життя іранського суспільства та контролюють найприбутковіші сектори економіки. Правлячій еліті начхати на те, що хочуть прості іранці, їх не хвилюють негативні наслідки санкцій. Вони наживаються з продажу нафти за сірими схемами в обхід обмежень і забезпечили собі та своїм родичам розкішне життя.

Водночас, завдяки інтернету та соцмережам середньостатистичним іранцям є з чим порівнювати життя в ісламській республіці з життям у світській Америці, Європі, Ізраїлі, де церква відокремлена від держави. Якби іранські політики та богослови не демонізували Захід, але іранська молодь хоче відпочивати в кафе та клубах, публікувати свої фото та відео в Facebook, як їх закордонні однолітки. Кістяк протестів склала молодь молодше 25 років. Іранські дівчата в курсі, що таке емансипація, гендерна рівність і хочуть подібно до американок і європейків будувати кар'єру і ні від кого не залежати.

Під впливом глобалізації між молоддю Ірану та Європи певною мірою стерлися культурні відмінності, незважаючи на те, що одні живуть у закритій авторитарній державі, а інші у відкритих демократичних країнах. Іранська молодь не бачить загрози в особі Заходу, яку малюють Хаменеї та Раїсі, не бачать сенсу у існуючих обмеженнях. Прірва між іранською молоддю і теократичним режимом виявилася настільки глибокою, що вбивство Махси Аміні, що виділилася з натовпу, викликало потужний соціальний вибух. Ісламська республіка вичерпала себе.

Яка ймовірність зміни влади в Ірані

На думку про зміну політичного режиму в Ірані наводить той факт, що поточні протести безпрецедентні за своїм розмахом. У них беруть участь усі верстви іранського суспільства, незалежно від статі, віку та рівня доходу. Це наймасовіший антиурядовий виступ в Ірані з часів ісламської революції 1979 року, коли повалили шах Мохаммед Реза Пехлеві. Поточні протести масштабніші, ніж демонстрації проти результатів президентських виборів в Ірані в 2009 році або акції протесту незадоволених економічною ситуацією в 2017-2019 роках.

Проте в таборі протестувальників існують певні проблеми, які знижують ймовірність перетворення Ірану на світську демократію. Американський публіцист іранського походження Сохраб Ахмарі ставить питання, а чи зможуть взагалі протестувальники запропонувати якусь альтернативу теократичному режиму. На його думку, поки що незрозуміло, хто стане біля керма країни, якщо вдасться повалити клерикалів, які цінності об'єднують. Ахмарі скептично ставиться до ідеї відновлення монархії в Ірані на чолі з сином останнього шаха Резою Пехлеві, який проживає в США. Іранцям властиво негативне ставлення до шахського періоду, коли в Ірані існував соціальний розрив між монархічною елітою та простим народом, мала місце проблема корупції, бідності.

Альтернативної точки зору дотримується аналітик Шай Хатірі, випускник Школи передових міжнародних досліджень Університету Джона Хопкінса. Хатірі підтримує встановлення в Ірані конституційної монархії аналогічно тій, що існує у Швеції та Іспанії. У цих країнах монарх має символічні повноваження, формально очолює державу і виступає авторитетом, що об'єднує суспільство, захищає демократію і допомагає залагоджувати соціальні конфлікти. Спадкоємець іранського престолу Реза Пехлеві підтримує протести в Ірані, закликає повалити теократичний режим. Пехлеві не проти стати новим шахом, якщо цього захоче іранське суспільство, але також підтримує перетворення Ірану на парламентську чи президентську республіку.

Співробітник аналітичного центру Carnegie Europe Корнеліус Адебар вважає проблемою відсутність у протестувальників лідера та політичної програми. На думку експерта, не варто чекати якихось поступок від постарілого верховного керівника Алі Хаменеї. Донедавна теократичний режим успішно придушував антиурядові виступи, переслідував журналістів та дисидентів. Режим аятол швидше потопить у крові протестувальників, ніж погодитись на дострокові вибори.

Якщо не вийде змусити Хаменеї та його соратників піти зі світом, тоді зміна влади в Ірані можлива в тому випадку, якщо на бік протестувальників перейдуть військові. Інакше, як показують приклади Венесуели, Сирії та Білорусі, антиурядові протести приречені на провал. У цих країнах тиранам вдалося утриматися при владі завдяки підтримці силового блоку.

В Ірані справи ще складніші. Хаменея має власну преторіанську гвардію – Корпус вартових ісламської революції (КСІР), який фактично дублює функції різних родів військ і є елітою іранського суспільства. Режим аятол спеціально створив його для захисту ісламської революції. Маючи привілейоване становище у суспільстві, хороші зарплати, можливість втручатися в економічні процеси та отримувати з цього фінансову вигоду, офіцери КВІР порвуть на німецький хрест будь-кого, хто посягне на їхній добробут.

Демократизація Ірану неможлива без зовнішнього втручання. Керівництво США та ЄС обмежуються заявами на підтримку протестувальників, планує запровадити проти Ірану нові санкції. Повалення теократичного режиму в Ірані вигідне Заходу. У такому разі назавжди буде закрито питання іранської ядерної програми. Іранська нафта і природний газ вийдуть на європейський ринок як альтернативу енергоносіям з Росії. Нова влада в Ірані піде на поступки, що цікавлять американців, в обмін на відміну санкцій і фінансову допомогу.  

Чому Україні потрібний Майдан в Ірані

Банковій вигідна зміна влади в Ірані, оскільки нинішнє керівництво ісламської республіки усіляко сприяє Росії у збройному конфлікті з Україною. У 2014 році Іран не підтримав резолюцію 68/262 Генасамблеї ООН, яка засуджує анексію Криму. Сьогодні іранці допомагають росіянам вирішити проблему дефіциту високоточної зброї завдяки постачанню дронів-камікадзе "Шахед-136" ("Герань-2"). Росіяни використовують іранські безпілотники як альтернативу балістичним та крилатим ракетам, атакують за їх допомогою об'єкти цивільної інфраструктури в українських містах.

За неофіційною інформацією, Іран направив інструкторів в окуповану Херсонську область для навчання російських військових як поводитися з безпілотниками. На щастя, "Шахед-136" виявилися малоефективними, тому що привертають до себе увагу через гучні двигуни, що нагадують по звуку мопед або бензопилу. Українські військові збили більшу частину машин супротивника. За чутками, Росія опрацьовує варіант придбання в Ірані безпілотників Arash-1 з більшою бойовою частиною, ніж у "Шахед-136".

Затьмарює українсько-іранські відносини неврегульована суперечка навколо виплати компенсації сім'ям загиблих на борту "Боїнга" 737 рейсу PS752 МАУ, збитого КВІР під Тегераном у січні 2020 року. Іранське керівництво не виплатило жодної копійки компенсацій, а Україна подала позов за збитий літак до суду канадської провінції Онтаріо.

Прихід до влади в Ірані світських людей цікавий Україні з комерційних міркувань. Протягом багатьох років іранський ринок приваблює українських зернотрейдерів, виробників залізничних вагонів. Проте торговельно-економічному співробітництву перешкоджають чинні санкції.

Протести в Ірані вкотре підтверджують нежиттєздатність авторитарних режимів, котрі загинули в корупції, які ігнорують запити суспільства. Звірства, які творять іранські силовики, – це урок для пострадянських країн, насамперед Росії. Події в Ірані – наочний приклад яких драматичних наслідків може привести вседозволеність купки авантюристів, що зарвалася і присмокталася до влади.



Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Новини